Синтетичнi регулятори росту рослин

Регулювати ріст і розвиток рослин – значить добре збалансувати дії речовин,

що прискорюють і затримують ці процеси. Фітогормони і синтетичні регулятори

росту широко використовують у сільському господарстві. Деякі з речовин, що

застосовуються, служать синтетичними аналогами природних регуляторів. Ана-логами ауксинів є індолілмасляна кислота (ІМК), нафтилоцтова кислота (НОК), 2,4-Д

(2,4-дихлорфеноксіоцтова кислота) та ін.; аналогами абсцизової кислоти і етилену –

етрел, етерон та ін. Створено і багато інших синтетичних регуляторів росту, що не

мають природних аналогів, змінюють гормональний статус рослин і, як результат,

змінюють хід фізіологічних процесів у бажаному для хлібороба напрямку.

Гербіциди. Це синтетичні препарати, що викликають гальмування росту і заги-бель рослин у зв’язку з відмиранням точок росту. Основою застосування гербіцидів є

їх вибіркова дія на різні рослини. Неоднакова чутливість рослин до гербіцидів зв’яза-на з особливостями їхньої морфології й обміну речовин, ферментативної системи. У

чуттєвих рослин гербіцид порушує полярність, викликає потовщення пагонів, епіна-стію, опадання листя, морфози, у результаті життєдіяльність рослин дезорганізується

і настає їх загибель. У посівах злаків базагран пригнічує дводольні бур’яни. Навпаки,

дуалголд, екстремта та ін., на посівах дводольних знищують злаки. У посівах куку-рудзи тайфун пригнічує більшість бур’янів.

Ретарданти. Це синтетичні регулятори, які гальмують біосинтез гіберелінів,

пригнічують ріст стебла і вегетативних пагонів, надають рослинам стійкості до ви-лягання

У той же час вони сприяють росту коренів, листя, підвищують вміст хлорофілу,

стійкість рослин до несприятливих впливів. До ретардантів відносяться ССС (хлор-холінхлорид), алар, що стримують вегетативний ріст крони плодових дерев і стиму-люють плодоносіння; фосфон, що прискорює вигонку декоративних рослин, та інші

сполуки. ССС знижує ріст соломини озимої і ярої пшениці, ярого ячменю, але робить її

стінки товщими, підвищує продуктивну кущистість. Застосовується проти полягання в

посівах зернових, насінниках злакових трав. При обробці насіння озимої пшениці цим

препаратом глибина залягання вузла кущення збільшилась на 1 см, краще розвивалась

коренева система, стебла були міцнішими, на 10–16 см коротшими. Такі рослини не

вилягали, а урожайність зерна у різних сортів підвищувалась на 1,8–6,3 ц/га (М. М. Ма-крушин, 1989). ССС можна використовувати при вигонці розсади овочевих рослин, зо-крема томату. Він підвищує морозовитривалість конюшини і люцерни. Застосування

алара (продукт перетворення янтарної кислоти) послаблює періодичність плодоносін-ня, прискорює закладку квіткових бруньок і викликає плодоносіння молодих дерев,

попереджає передчасне опадання плодів яблуні, груші, сливи, вишні, персика, чорної

смородини. Ретарданти ССС, алар, фосфон і ін. широко застосовують у декоративному

садівництві, тому що вони вкорочують і роблять міцнішими квітконоси.

Роль мiкроелементiв у ростi та розвитку рослин

Будова хлоропластiв та їх функцiї

У вищих рослин має вигляд лінзи інколи округлий, діаметр 4-мкм і товщиною 2-4мкм

Відділений від цитоплазми 2-шаровою меммбраною, функцї якої захисна, формотворча та іонообмінна(товщина 20нм)

Внутрішній об’єм заповнений стромою, яка містить систему тилакоїдів . Сильне світло –негативний фототаксис, слабе світло – позитивний. Оболонка, складається з внутрішньої і зовнішньої мембрани, виконує ізолюючу функцію, бере участь в іонному обміні

Система фотосинтетичних мембран – ламел (тилакоїди, грани), де зосереджені фотохімічні та фотофізичні процеси (світлова фаза фотосинтезу)

Строма – матрикс хлоропласта, де зосереджені біохімічні процеси (темнова фаза фотосинтезу).

Розташування внаслідок руху – парастрофія- хлоропласти на бокових стінках,

епістрофія – зверху клітини,

апострофія – внизу клітини. Хлоропласти утворюються з зачатків пластид шляхом поділу. Збільшення зачатків пластид до пропластид проходить незалежно від світла, але нормальний морфогенез лише на світлі. Зовнішня мембрана –елементарна, внутрішня інвагінує з утворенням тилакоїдів. В мембранах є пори – вперше показав Ширяєв(Україна)

Строма аморфна, але є структура у вигляді тонких волокнистих тяжів. В склад входять пластоглобули – ліпідний і хінонний пул. З віком їх кількість зростає. Є також крохмаль, фітоферитин, рибосоми, ДНК, всі види РНК і фібрилярні включення.

Рибосоми хлоропластів 70S, рибосоми цитоплазми 80.

Якi сили пiднiмають воду по рослинi

Вода по рослинному організмі рухається в основному по мертвих судинах, які не мають жодного механізму, щоб привести воду в рух. Активними двигунами водної течії у тілі рослини є живі клітини, що здійснюють радіальний транспорт води до верхнього та нижнього кінців всієї провідної системи. Внизу – паренхімні клітини кореня, вгорі – клітини паренхіми листка.

Корені здатні активно поглинати воду та виштовхувати її у судини провідної системи з тиском 2-3 атм – це так званий кореневий тиск – нижній кінцевий двигун водяної течії у рослин.

Пластиднi пiгменти рослин.

Пластидні пігменти: хлорофіли, каротиноїди, фікобіліни. Хлорофіл а:

C₅₅H₇₂O₅N₄Mg

Хлорофіл b:

C₅₅H₇₀O₆N₄Mg

Хлорофіл d:

C₅₅H₇₀O₅N₄Mg

Хлорофіл c: не має залишку спирту фітолу

Вищі рослини- хлорофіли а, в

Бурі та діатомові водорості – хл. а,с

Червоні водорості - хл. а,d

Фотосинтезуючі бактерії - бактеріохлорофіл

Функції хлорофілів

поглинаня світла;

передача енергії збуждення з одних молекул на інші;

первинний розподіл зарядів на мембрані. В хлоропластах вищих рослин найчастіше зустрічаються β-каротин;

ксантофіли – лютеїн- поххідне від а-каротину, зеаксантин від В-каротину, є ще віолаксантин, неоксантин інші. Лютеїн є в жовтці кур*ячих яєць

Як і хлорофіли нековалентно зв*язані з білками і ліпідами фотосинт-х мембран

Функції каротиноїдів:

Участь у поглинанні світла в якості додаткових пігментів (у синій частині спектру);

Передача енергії збудженого стану на хлорофіли;

Утворення і видалення синглетного кисню;

Гасіння триплетного хлорофілу;

Фотопротекторна функція – ксантофільний (віолаксантиновий ) цикл – регуляція світлового потоку.

Відносяться до групи жовчних пігментів, у тварин представником є білірубін. Це тетрапіроли з відкритим ланцюгом, системою кон*югованих подвійних і одинарних зв*язків. Не мають магнію та фітолу . Фікобіліни є хроматофорними групами фікобіліпротеїнів -глобулінових білків, з якими вони на відміну від хлорофілів з*єднані міцними ковалентними зв*язками. Крім фікобілінів, які приймають участь у водоростей у фотосинтезі , у всіх рослин є фікобілін фітохром, який є фоторецептором червоного і далекого червоного світла і виконуючий регуляторні функції .

22Фiзiологiчно активнi речовини рослин