Період створення комплексу документозначих дисциплін

На початку 1990-х років відчувалася необхідність в створенні науки про документ або комплексу наукових документознавчих дисциплін. Для узагальнюючої назви науки про документ використовується ряд назв: інформаційно-комунікаційна наука - А.В. Соколов, документально - інформаційна наука - Г.М. Швецова-Водка. Ядро комплексу наук про документ складають біблиотеко -, бібліографо -, книго -, архіво-, музеєзнавство та інформатика. Загальним для них є дослідження документа як об'єкту, створеного спеціально для передачі інформації.

Контрольні питання та завдання:

1. Яка роль документів в нашій повсякденній життєдіяльності?
2. Охарактеризуйте предмет і об'єкт документо|знавства.
3. |накликайте|Складіть таблицю даних за основними особливостями етапів розвитку документознавства.

ЛЕКЦІЯ 4.

ТЕМА: МІСЦЕ|місце-миля| ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА| В СИСТЕМІ НАУК ІНОФОРМАЦІЙНОГО ЦИКЛУ

МЕТА:

навчальна: надати студентам уяву про

періодизацію становлення документознавства;

розвивальна: систематизувати набуті знання

виховувати у студентів інтерес до історії розвитку вітчизняної документології.

Актуалізація опорних знань студентів та між предметні зв`язки з навчальними дисциплінами: «Діловодство», «Спеціальні системи документування».

Мотивація навчальної діяльності : розгляд теми надасть студентам змогу визначити роль документознавства у циклі фахової підготовки діловодів.

Узагальнення та систематизація вивченого.

Підведення підсумків заняття.

Видача завдання для самостійної роботи: побудова схеми взаємин наук інформаційного циклу.

ПЛАН

1.Проблема структуризації документознавства|. Різні концептуальні підходи.

2. Зв'язок документознавства| з|із| іншими науками.

3. Методи документознавчих| досліджень.

1 Проблема структуризації документознавства|. Різні концептуальні підходи

Однією з дискусійних проблем сучасного документознавства| є|з'являється| визначення структури цієї науки та її місця|місце-милі| серед інших наукових і навчальних дисциплін.

Відомий український документознавець Н. М. Кушнаренко всвоїх наукових працях визначає, що документознавство - це «метанаука для всіх наук документально-комунікативного циклу». За її словами, «документознавство як інтегрована наукова дисципліна тісно пов'язано з діловодством, книго -, бібліотеко -, бібліографо -, архівознавством, інформатикою та іншими науками документально-комунікаційного циклу».

Н. М. Кушнаренко розділяє документознавство на загальне та особливе. Загальне складається з трьох розділів: теорія документа, історія документа, історія та теорія документально-комунікаційної діяльності. Теорію документа пропонується називати «документологією».

«Особливе документознавство|» складається із спеціального і часткового документознавства|. До «спеціального» належать дисципліни, які вивчають «особливості документів, які є|з'являються| об'єктами бібліотечної, архівної, музейної справи|речі|».

Предметом часткового документознавства, за Н. М. Кушнаренко, є «окремі види і різновиди документа». До часткових документознавчих дисциплін віднесені книго -, патенто -, карто -, кінознавство, галузеве документознавство тощо.

Структуру документознавства та його зв'язки з іншими науками детально розглянув С. Г. Кулешов. Він розділяє документознавство на загальне (синонімом якого у С. Г. Кулешова є документологія) і спеціальне, що диференціюється за видами документів і типами документації. Загальне документознавство С. Г. Кулешов визначає як «метанаукову надбудову для всіх наук документально-комунікаційного циклу».

С. Г. Кулешов визначає: «документологія це і є загальне документознавство, яке розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та еволюції документа, загальні для всіх наук проблеми функціонування документів, практики їх створення та роботи з ними».

Структуру загального документознавства С. Г. Кулешов визначає таким чином: «...воно складається не з наукових дисциплін, а з таких розділів, як «Концепції документа», «Функції документа», «Типологія документа», «Основні етапи розвитку документа», «Загальні проблеми створення, зберігання та функціонування документа» тощо.

Спеціальне документознавство, в концепції С. Г. Кулешова це: управлінське документознавство, картографічне, кіно-фото-фоно-документознавство, науково-технічне документознавство, електронне.

Найбільш розвиненим, «єдиним на сьогодні конституйованим напрямом спеціального документознавства» С. Г. Кулешов визнає управлінське документознавство, яке «сформувалося з надр теорії і практики діловодства» і до нашого часу називалося просто «документознавством, без вказівки на вид документації, що досліджується».

Свою концепцію структури документознавства запропонував М. С. Слободяник. На його думку, документознавство - це «комплекс наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, які формують документальну інфраструктуру суспільства».

Г.М. Швецова - Водка пропонує документознавство розділяти на загальне (що стосується будь-яких документів) і спеціальне (що присвячується певним видам або типам документів). В межах загального документознавства можна виділити такі дисципліни: теорія документа (зокрема його типологія та історія), теорія документальних ресурсів, документальна лінгвістика, документальні автоматизовані інформаційно-пошукові системи, технологія збереження документів. В межах спеціального документознавства виділити: теорію документальних потоків (що стосується опублікованих документів), управлінське документознавство, кіно - фото-фоно- документознавство, електронне документознавство, картознавство, вчення про науково-технічну документацію, вчення про спецвиди документів. Цей перелік можуть доповнити музичне документознавство, образотворче документознавство, інші дисципліни, присвячені конкретним видам або типам документів.

За останній період розвиток вітчизняної документознавчої науки набуває все більших обертів, і вже можна впевнено визначити основні напрямки дослідницьких розробок і прослідкувати спрямованість наукових шкіл – Київської, Харківської, Одеської.

2 Зв'язок документознавства| з|із| іншими науками

Сучасний етап характеризується активізацією вивчення| документа всіма науками, де він виступає|вирушає| головним або одним з об'єктів дослідження. Документознавство тісно пов'язано з діловодством (яке поступово трансформується в нову наукову та прикладну галузь - «документаційне забезпечення управління»), книго| -, бібліотеко| -, бібліографо| -, архівознавством, інформатикою. При більш| широкому підході до складу документознавства, до нього| входить історичне джерело -| і музеєзнавство, семіотика, тексто­логія|, кодикологія| (допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію виготовлення, склад і долю рукописної книги ) та інші науки. Загальним|спільним| для них являється| те, що ці дисципліни оперують документами як об’єк­тами|, створеними спеціально для зберігання і передачі інформації (рис 1, с. 22)|.

Найтіснішим чином документознавство пов'язано з історичною наукою. Окремі види документів і документально-комунікаційної діяльності мають істотну специфіку, яка складає предмет вивчення таких дисциплін як: діловодство, книго -, карто -, патенто-, кінознавство, журналістика та ін. Зокрема, предметом книгознавства є книга і книжкова справа, патентознавства - патент і патентна справа. Зв'язок документознавства з інформатикою особливо відчутний в тій частині, що вивчає наукові джерела інформації. Архівознавство вивчає документи, що несуть ретроспективну інформацію, в основному, на паперовому носієві; музеєзнавство - речові документи, пам'ятники матеріальної культури; книгознавство - книги (видання), текстові документи; діловодство - документи, що виникають в процесі управління, документаційного забезпечення правління; бібліотекознавство - документи широкого соціального призначення (що тиражують); бібліографознавство - вторинні документи тощо.

Мал.1 Зв’язок дисциплін зі спільним об’єктом дослідження.

Вітчизняні документознавці| (С. Г. Кулешов) визначають місце|місце-милю| загального|спільного| і спеціального документознавства| серед інших наукових дисциплін як їх «зв'язки» з|із| рядом|лавою| наук.

Для загального|спільного| документознавства| це: науки документально-комунікаційного циклу, семіотика, мовознавство, інформатика, філософія, культурологія, соціологія, загальна|спільна| теорія комунікації, історичне джерелознавство, історія писемності, історія культури, загальна|спільна| теорія класифікації, психологія.

Для спеціального документознавства| це: архівознавство, документальна лінгвістика, теорія і практика менеджменту, правознавство, технологія діловодства, інформологія|, теорія комунікацій, теорія науково-інформаційній діяльності, історія діловодства, дипломатика (допоміжна історична дисципліна, що вивчає історичні акти (юридичні документи), неодипломатика|, філігранологія (історія паперу), сфрагістика| (від грецьк. - печатка) або сігіллографія (від лат. sigillum - печатка) вивчає печатки як історичне джерело, а також пломби, циліндри, булли, скарабеї, керамічні і гончарні клейма), палеографія (досліджує пам'ятники стародавньої писемності в цілях їх прочитання, визначення автора, часу і місця створення, еволюцію графічних форм букв, письмових знаків, пропорції їх складових елементів, види і еволюцію шрифтів), кодикологія|. «Зв'язки» вивчаються спільність об'єкту дослідження, спільність проблематики, спільність методів.

5 Методи документознавчих| досліджень

Тісний зв'язок документознавства з різноманітними теоретичними та прикладними науковими дисциплінами багато в чому зумовив методи документознавчих досліджень, тобто способи, прийоми вирішення конкретних наукових завдань. Ці методи розділяються на загальнонаукові, спеціальні, власні.

До загальнонаукових належать методи, якими користуються всі або більшість наук і які носять, таким чином, універсальний характер:

— системний| метод;

— метод моделювання|;

— функціональний| метод;

— аналіз|;

— синтез;

— порівняння|;

— класифікація|;

— узагальнення|;

— сходження від абстрактного до конкретного і від кон­кретного| до абстрактного.

Загальнонаукові методи| базуються| на філософських| законах і категоріях|.

Деякі з перелічених методів, у свою чергу|своєю чергою|, можуть| мати різновиди. Зокрема, моделювання підрозділяється| на дескриптивне (абстрактно-логічне), графічне, математичне, фізичне. Причому більшість з|із| цих різновид­ів| застосовується і в документознавстві|.

Із|із| загальнонауковими тісно пов'язані спеціальні методи. Зона їх застосування|вживання| набагато вужча та обмежена, як правило, однією або декількома, тісно пов'язаними між собою нау­ками|.

До спеціальних методів в документознавстві відносять:

— метод формулярного аналізу|;

— контент|-аналіз;

— метод структурної| лінгвістики|;

— психолінгвістичний|;

— метод уніфікації| документів|;

— метод експертних| оцінок|;

— бібліографічний|;

— наукометричний|.

За мірою становлення та розвитку документознавства| повніше|цілковитий| й різноманітніше|всілякий| стає набір використовуваних ним методів. Тісний зв'язок документознавства| з|із| різноманітними науковими| дисциплінами зумовлює подальше|дальше| розширення наукового інструментарію.

Контрольні питання та завдання|:

1. Дослідження яких відомих учених сприяли розвитку сучасного документознав|ства?

2. У чому полягає проблема структуризації документознав|ства?

3. Охарактеризуйте взаємозв'язки документознав|ства з|із| іншими науками та накресліть відповідну схему.

4. Розмежуйте та охарактеризуйте загальні та спеціальні методи, що застосовуються в документознавстві. Результати сформуйте у вигляді таблиці.

|фундації|

ЛЕКЦІЯ 5.

ТЕМА: ПОХОДЖЕННЯ ДОКУМЕНТА.

МЕТА.

навчальна: надати студентам знання про особливості походження управлінського документа

розвивальна: систематизувати набуті знання

виховувати у студентів інтерес до історії розвитку вітчизняної документології.

Актуалізація опорних знань студентів та між предметні зв`язки з навчальними дисциплінами: «Діловодство», «Спеціальні системи документування», «Архівознавство».

Мотивація навчальної діяльності : розгляд теми надасть студентам змогу визначити особливості створення управлінського документа.

Узагальнення та систематизація вивченого.

Підведення підсумків заняття.

Видача завдання для самостійної роботи: побудова схеми походження управлінського документа як основної одиниці

інформаційного циклу.

План.

1. Розвиток соціальної| комунікації|.

2. Найдавніші способи| фіксації| інформації.

3. Поява писемності

|

1 Розвиток соціальної| комунікації|.

Комунікація – це спілкування з іншими людьми за допомогою певних знаків або символів. Вона є необхідною умовою існування людських спільнот, від найменших - до націй і держав.

Виділяють чотири типи комунікації:

1) матеріаль­ну|

2) генетичну|

3) психічну|

4) соціальну|.

Соціальна комунікація є рухом сенсів, тобто знань, умінь, стимулів, емоцій, в соціальному часі і просторі. При цьому учасники комунікаційного процесу - відправник (комунікант) і приймач (реципієнт) - переслідують три основні мети: пізнавальну, спонукальну і експресивну.

Спочатку інформацію про навколишній світ чоловік передавав за допомогою жестів, міміки, крику, дотиків та інших простих засобів зорової, слухової, тактильної комунікації.

Найбільшою віхою в історії людського| суспільства|товариства| з'явилося виникнення осмисленої мови|промови| і мовлення|язика|.

По мірі розвитку людини. зростала потреб­а| в передачі інформації не тільки|не лише| в просторі|простір-час|, але і в часі, тобто потреба в зберіганні інформації. Прості засоби|кошти| комунікації були недосконалі|, оскільки людська мова|промова| чутна тільки на невеликій відстані і лише у момент її вимовляння|вимовляння|. Тому вже в глибокій старовині люди намагалися|пробували| знайти способи і засоби|кошти| для подолання|здолання| цього недоліку|нестачі|. Наприклад, дві з|із| половиною тисячі років назад в Персії в епоху правління царя Кира з|із| метою| швидкої передачі його наказів|наказ-інструкцій| й інших важливих|поважних| повідомлень| розставлялися на певній відстані один від одного люди, що володіли сильним голосом. Вони криком передавали по ланцюжку інформацію. Такий ланцюжок за день передавав повідомлення|сполучення| на відстань місячного перехо­ду|. Аналогічним чином поступали|надходили| стародавні|древні| галли. Проте|тим не менше| подібний спосіб не гарантував одержувачеві|отримувачу| надходження|вступ| неспотвореної інформації.

Нелегко було і зберігати необхідну інформацію, оскільки| знання на перших порах ще не були відокремлені від суб'єкта, який володів ними. У той період роль своєрідних банків знань і каналів їх передачі в часі грали в основному літні люди - найдосвідченіші|дослідні| члени суспільства|товариства|. Найбільш значні історичні факти люди запам'ятовували в піснях. Поява мови|промови| привела до розвитку системи індивідуальної пам'яті людини, що дозволила зберігати| об'єктивне знання (міфи, суспільні|громадські| норми, досвід |дослід|тощо) для передання наступному|такому| поколінню.

2 Найдавніші способи| фіксації| інформації.

Відділення|відокремлення| інформації від суб'єкта і перші спроби її закріплення були пов'язані з застосуванням сигналізації. Для передачі інформації в просторі|простір-час| використовувалася сигналізація| димом, вогнищами, звуками труб|труба-конденсаторів|, барабанним боєм, певним чином покладеною гілкою або стрілою. Використовувалися також предмети, яким надавалося символічне значення.

Давньогрецький|давньогрецький| історик Геродот наводив приклад символічного послання стародавніх|древніх| скіфів персам. Це послання складалося з птаха|птиці|, жаби, миші і пучка стріл і означало: «Якщо ви, перси, не навчитеся літати, як птахи|птиці|, стрибати по болотах, як жаби, ховатися в нори, подібно до мишей, то будете обсипані нашими стрілами, як тільки вступите на скіфську землю|грунт|»

На зміну символічної прийшла умовна сигналізація|, в якій предмети використовувалися як умовні знаки за попередньою домовленістю людей про те, що означатиме певний предмет. В результаті з'явилися|появлялися| сис­теми| мнемонічних знаків для рахування за допомогою предметів. Наприклад, на Близькому Сході, починаючи|розпочинати| з|із| 9 ст.| до Р. X., з метою обліку|урахування| цінностей використовували глиняні кульки, циліндри, конуси, диски, які нанизувались| на шнури або запечатувалися в глиняні «конверти». Згодом виникло складніше, «вузликове письмо»: у|біля| стародавніх|древніх| інків (кіпу|купу|), в Стародавньому|древньому| Китаї, у монголів. Вважається|лічить| що подібного роду «письмо» було|наявний| також у слов'ян. Донині зберігся вираз|вираження| «зав'язати вузлик на пам'ять», тобто зберегти в пам'яті яку-небудь інформацію.

Як умовні знаки використовувались| також бирки (дощечки) з|із| насічками — в торгових|торгівельних|, фі­нансових|, кредиторських операціях. У слов'ян такі бирки на­зивались| «носами», оскільки|тому що| їх зазвичай|звично| носили з|із| собою, закріп­люючи| яку-небудь інформацію за допомогою різних насічок, зарубок|зарубок|. Це розкриває походження виразу|вираження| «зарубати на носі», тобто запам'ятати якнайміцніше

Для закріплення і передачі інформації в часі використовувались| могильні пагорби|пагорби|, кургани, хрести, надгробки, знаки власності (геральдичні знаки, межові камені, знаки клейма|тавра| для худоби).

Наочні|предметні| способи спілкування збереглися і в наші дні: підношення хліба й солі|соль| як знак гостинності, букетів квітів і сувенірів на знак уваги, знаки відмінності у|біля| військових|, прапори держав, система сигналізації світлофорами і семафорами.

Необхідність передачі корисного практичного досвіду|досліду| та комунікаційні потреби пов'язані з релігійними| віруваннями первісних людей, стимулювали подальші| пошуки ефективніших штучних способів трансляції інформації. Величезну роль в цьому зіграло те, що близько 35 тис. років назад зародилось палеолітичне мистецтво у вигляді різьблення по кістці|кісті| і дереву. Приблизно через 5 тис. років появлялися малюнки на стінах печер, різні скульптурні зображення, прикраси|прикрашання|, орнаментовані вироби. Вони підготували наступний|такий| якісний етап в розвитку людської цивілізації.

3. Поява писемності|

Новий етап був пов'язаний з появою писемності та пов'язаним з нею переходом людства до першої в його історії інформаційної технології. Її виникнення було обумовлене зростанням суспільних потреб, ускладненням соціальної структури людських співтовариств, утворенням перших держав.

Графічні знакові системи надали можливість|спроможність| не тільки|не лише| відокремити|відділити| інформацію від суб'єкта, але й зафіксувати її на якому-небудь матеріалі з метою подальшої|наступної| передачі в часі і просторі|простір-час|. З'явилася|появлялася| документована інформація, тобто інфор­мація| на матеріальному носієві - документ.

Рис. 5 Етапи розвитку засобів|коштів| комунікації.

Документ з'явився|появлявся| як доповнення до звукової мови|промови|, як засіб|кошт| спілкування людей, як об'єкт соціальної комунікації, обумовлений необхідністю відображення і передачі інформації в часі та просторі|простір-час|.

Поява документа була найважливішою умовою подальшого|дальшого| швидкого розвитку людської цивілізації. До­кументування стимулювало виробництво і накопичення у великих об'ємах|обсягах| необхідної інформації, зумовило якісні зміни в управлінні господарчо-економічними| та суспільно-політичними процесами. Іс­торія останніх тисячоліть наочно|наглядний| продемонструвала цивілізаційні переваги тих народів, які зуміли| створити розвинені системи документування інформа­ції|.

Контрольні питання та завдання|:

1. Яка роль комунікації в людському суспільстві|товаристві|?

2. Як виникнення мови|промови| вплинуло на розвиток комунікації?

3. У|біля| чому| полягає роль винаходу| символічної| сигналізації|?

4. Спробуйте сформулювати повідомлення за допомогою простих малюнків. Порівняйте зміст, що був Вами закладений в повідомлення з його трактуванням отримувачем.

5. Чи вважаєте|лічите| Ви, що формування системи умовної сигналізації вплинуло на появу писемності?

6. З|із| чим пов'язана поява документа та як його поява відбилася на подальшому|дальшому| розвитку суспільства|товариства|?

ЛЕКЦІЯ 36.ТЕМА: «БЛОКИ ОЗНАК ЗАГАЛЬНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ

МЕТА.

навчальна: ознайомити студентів з блоками управлінської документації центральне

розвивальна: систематизувати набуті знання з теорії управлінського документа у єдине ціле, ознайомити студентів з основними

виховувати у студентів інтерес до історії розвитку вітчизняної документології.

Актуалізація опорних знань студентів та між предметні зв`язки з навчальними дисциплінами: «Діловодство», «Спеціальні системи документування», «Архівознавство».

Мотивація навчальної діяльності : розгляд теми надасть студентам змогу визначити особливості створення управлінського документа.

Узагальнення та систематизація вивченого.

Підведення підсумків заняття.

Видача завдання для самостійної роботи: побудова схеми походження управлінського документа як основної одиниці

інформаційного циклу.

Зміст:

1.Ключове поняття документознавства.

2. Розширення змісту поняття «документ»

3. Різноманітність концептуальних підходів до визначення поняття «інформація».

4. Зміст поняття «документ» в різних галузях знань.