Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Засоби електромагнітного документування

Електронно-обчислювальні машини (комп'ютери) – це комплекси технічних засобів, призначених для автоматичного перетворення інформації, що використовуються для запису та відтворення текстової, графічної, аудіо - та відеоінформації.

За півстоліття існування змінилося вже декілька поколінь комп'ютерів. Від покоління до покоління на порядок і більше зростала їх продуктивність та ємність|місткість| запам’ятовуючих пристроїв.

Електронно-обчислювальні машини зазвичай розділяють на 4 класи: сервери, робочі станції, персональні та портативні комп'ютери.

В процесі документування використовуються персональні комп'ютери, що відносяться до класу МІКРОЄОМ, що появлялися в 1970-і рр. Персональній комп'ютер має центральний системний блок (мікропроцесор), до якого підключаються зовнішні пристрої, які грають важливу роль в складанні та виготовленні документів. До зовнішніх пристроїв належать: діалогові засоби користувача (відеомонітор, пристрої мовленевого введення-виводу інформації), пристрої для введення інформації (клавіатура, графічні планшети, графічні маніпулятори, сенсорні екрани), сканери (ручні та настільні ). |

Найбільш поширеним периферійним пристроєм персонального комп'ютера є принтер, що дозволяє отримувати тверду копію документа з пам'яті комп'ютера. Існує три основні типи принтерів: матричні, струменеві та лазерні. Кількість їх модифікацій досягає тисячі.

Для створення твердих копій, для виводу з пам'яті комп'ютера графічної інформації використовуються графічні пристрої (плоттери), призначені головним чином для автоматизованого проектування.

У другій половині 1990-х рр. з'явилися багатофункціональні пристрої (БФП), які поєднують в собі майже всю основну комп'ютерну периферію: принтер-факс-сканер.

До достатніх поширених і перспективних засобів автоматичного документування відносяться також електронні секретарі, що мають програмне забезпечення, пам'ять, вбудовані текстові редактори, а також електронні записники (органайзери), що мають вагу до 200 грам і відносяться до якнайлегшої категорії портативних комп'ютерів.

 

3 Специфічні особливості| електромагнітного| документування|

В процесі документування за допомогою ЕОМ найважливішу роль грає програмне забезпечення, яке ділиться, на системне (базове) і прикладне. Існує величезна кількість прикладних програм для персональних комп'ютерів: текстові редактори, видавничі системи; графічні редактори; інформаційно-пошукові системи, а також пакети прикладних програм.

У комп'ютерах інформація в цифровому форматі записується на магнітний диск або на магнітну стрічку. Фіксація інформації на магнітний диск проводиться за допомогою спеціального електронно-механічного пристрою — дисковода. У ньому, як і у магнітофоні, процес здійснюється за допомогою магнітної головки, тільки не вздовж стрічки, а на концентричних магнітних доріжках, розташованих на поверхні диска, що обертається.

Жорсткі магнітні диски в ЕОМ знаходяться в єдиному блоці з дисководом. Запис інформації, так само як її відтворення відбувається на високій швидкості (7200 обертів в хвилину). Висока швидкість створює повітряну подушку, в результаті запис і відтворення на жорстких магнітних дисках безконтактні.

У дисководах для гнучких магнітних дисків швидкість обертання (300 об/хвил) набагато повільніша, ніж жорстких дисків. При такій невеликій швидкості немає умов для утворення повітряної подушки, тому принцип запису та відтворення інформації такий же, як і в магнітофоні - контактний. (Особливість полягає лише в тому, що тут запис здійснюється шляхом перемагнічування матеріалу носія до насичення, а в магнітофоні — з високочастотним ультразвуковим підмагнічуванням.)

При всіх своїх перевагах електромагнітний спосіб документування має недоліки. Електронні документи мають технологічну специфіку. Інформація, що міститься в них, не може сприйматися людиною в тій фізичній формі, в якій вона зафіксована на матеріальному носієві. Лише після декодування ця інформація набуває зрозумілого для користувача вигляду (зображення на екрані монітора, роздрукування на принтері).

До цього треба додати потребу використання механіки з рухомими частинами і через це - високим споживанням енергії. Крім того, магнітний запис недостатньо довговічний – на нього негативно впливають зовнішні магнітні поля.

Проте, останнім часом розроблені нові технології, що дозволяють істотно|суттєвий| мінімізувати відмічені недоліки. Зокрема, сконструйовані вінчестери з перпендикулярним способом запису інформації на магнітний диск, що забезпечує високу щільність запису.

Останнім часом комп'ютери стали основним засобом письмового та графічного документування. У більшості організацій, установ, на підприємствах робота з документами здійснюється переважно за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Для цих цілей розроблено безліч спеціальних прикладних програм. Активно використовуються, зокрема інтегровані офісні пакети програм. Створені та набули широкого поширення спеціалізовані вітчизняні та зарубіжні програмні продукти для роботи з окремими комплексами документів, зокрема система програм 1С: Підприємство (1С: Бухгалтерія, 1С: Зарплата і кадри, 1С: Архів і ін.). Для діловодства є|наявний| достатньо ефективні програмні продукти, такі як: Діловодство; Бос-референт; Кадровик; Кодекс; Документообіг та інші. Ці програми дозволяють швидко здійснювати операції з оформлення документів, їх реєстрації, автоматичного пошуку, зберігання, виводу на друкування тощо.

Таким чином, створювані за допомогою електронно-обчислювальної техніки документи міцно увійшли до сфери соціальної комунікації. У число електронних входять не тільки лише| документи, створені за допомогою комп'ютерної техніки й електромагнітних технологій, але й за допомогою оптичного (лазерного) і магнітооптичного запису. Цими способами також може бути записана та відтворена письмова, звукова, відеоінформація.

 

Контрольні питання та завдання|:

  1. Назвіть відомі Вам передумови появи електромагнітного способу документування.
  2. Колі було введено термін «електронний документ»?
  3. Які недоліки електромагнітного способу документування?
  4. Які електронні програмні продукти застосовуються в роботі з документами на підприємстві?

 

ЛЕКЦІЯ 40.

ТЕМА: Поняття про машино читанні та технотронні документи

МЕТА:

навчальна: розкрити студентам роль машиночитанних та технотронних документів в

управлінських процесах;

розвивальна: розвивати навички та вміння визначати документування як процес створення управлінськиї документів;

виховна:

виховувати у студентів прагнення вивчати документовану інформацію з історії батьківщини, Європи, здійснювати самостійно висновки з питань загального розвитку документознавства.

Актуалізація опорних знань студентів та між предметні зв`язки з навчальними дисциплінами: «Діловодство», «Спеціальні системи документування», «Архівознавство».

Мотивація навчальної діяльності : розгляд теми надасть студентам змогу

визначити роль документ у системі документального забезпечення управлінських процесів.

Узагальнення та систематизація вивченого.

Підведення підсумків заняття.

Видача завдання для самостійної роботи: опрацювати основні розділи Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» у частині документального забезпечення управлінських функцій установ, підприємств.

визначити роль документ у системі документального забезпечення управлінських процесів.

Узагальнення та систематизація вивченого.

Підведення підсумків заняття.

Видача завдання для самостійної роботи: опрацювати основні розділи Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» у частині документального забезпечення управлінських функцій установ, підприємств.

 

Зміст:

1. Поняття про машиночитанний документ.

2. Електронний документ, його специфічні характеристики.

3. Документи на магнітних носіях інформації.

1 Оптичній спосіб| документування|

Одним з найважливіших сучасних способів документування є запис інформації, здійснюваний в цифровому форматі на так званий оптичний (лазерний) диск. Відбувається це таким чином. Записаний з мікрофону аналоговий сигнал, що є електричною напругою, потім за допомогою аналого-цифрового перетворювача (АЦП) з дуже високою частотою вимірюється і перетвориться в цифровий код. В результаті замість безперервного аналогового сигналу утворюється послідовність двійкових чисел, які потім одне за іншим записуються за допомогою лазерного променя на оптичний диск. При цьому лазерний промінь, сфокусований на поверхні матеріального носія в пляму діаметром менше 1 мкм, випалює в робочому шарі диска западини (піти) площею 1-3 мкм2.

Як джерело світла використовується лазер, що являє собою мініатюрний арсенід-галієвий діод, розташований у голівці оптичної системи. Довжина хвилі світла 0,78 мкм, потужність — декілька мВт. Оптична система перетворює випромінювання лазера на пучок і фокусує його за допомогою котушки на доріжці компакт-диска. Ця ж оптична система сприймає відбите від поверхні диска світло та спрямовує його на фотоприймач, який може складатися з декількох світлочутливих діодів.

Прочитування інформації здійснюється також за допомогою оптичної голівки — своєрідного лазерного «звукознімача». Ця голівка має напівпровідниковий лазер, оптичну систему та фотоприймач. Лазерній промінь, попавши на виступ, відбивається на детекторі та проходить крізь призму, що відводить його на світлочутливий діод, де світлові імпульси перетворяться в електричні. Якщо промінь попадає в ямку, він розсіюється та лише мала частина випромінювання відбивається назад і доходити до діода. При цьому яскраве випромінювання перетвориться в нулі - індикатори, а слабке — в одиниці. Таким чином, виїмки (піти) сприймаються дисководом як логічні нулі-індикатори, а гладка поверхня — як логічні одиниці. Потім за допомогою цифро-аналогового перетворювача (ЦАП) імпульси перетворяться в аналогові сигнали — електричну напругу. Ці сигнали підсилюються та за допомогою гучномовця перетворюються на звук.

Запис на оптичному диску має цілий ряд переваг:

— використання цифрового формату дозволило в 1,4 разу збільшити щільність запису в порівнянні з аналоговою та на декілька порядків перевершити межу, що забезпечується магнітним способом;

— на відміну від механічного звукозапису та магнітних способів документування, лазерний спосіб є безконтактним (об'єктив відстоїть від носія на відстані до 1 мм), що практично унеможливлює наявність механічного пошкодження диска, забезпечуючи набагато вищу довговічність і надійність зберігання інформації;

— цифровий запис дозволяє долати перешкоди, властиві механічному та магнітному запису, забезпечуючи тим самим набагато вищу якість звучання оптичних дисків. Крім того, цифровий запис можна обробляти на комп'ютері, що дає можливість, відновлювати первинне звучання старих монофонічних записів, позбавляти їх від шумів і спотворень й навіть перетворювати в стереофонічні.

Висока надійність запису на лазерні диски забезпечується, крім усього іншого, ще й застосуванням дворівневого перешкодостійкого кодування, яке дозволяє у разі разі| неякісного запису скоректувати допущені незначні помилки в подальшому, при відтворенні інформації.

2 Магнітооптічний спосіб| документування|

Магнітооптичним способом документування є об'єднання два технологій — магнітної та лазерної. За допомогою лазерного променя проводиться локальний нагрів магнітного робочого шаруючи матеріального носія (диска) до температури вище за точку Кюрі — близько 145-300 градусів С. Така температура дозволяє змінювати орієнтацію намагнічування, після чого за допомогою магніту здійснюється запис інформації. Прочитування проводиться при звичайній температурі. При прочитуванні лазерний промінь по-різному відбивається від намагнічених і не намагнічених ділянок, розрізняючи, таким чином, значення записаних даних — 0 і 1, що сприймається прочитуючою головкою.

Перевагоюмагнітооптичного методу запису в порівнянні з магнітним є незалежність від зовнішніх магнітних полів при нормальних температурах, оскільки перемагнічування можливе тільки при достатньо високій температурі. Крім того, процес перезапису інформації на магнітооптичному диску може бути повторений до I млн. раз.

Разом з тим у стандартної магнітооптичної технології є й недоліки. До їх числа відноситься повільна швидкість перезапису — із-за циклу стирання старих даних перед записом нових. Зазвичай МО-диски вимагають процесу з трьома підходами — спочатку стирання інформації, потім запису нової інформації та її перевірки. Разом з магнітооптичною існує технологія запису інформації, заснована на зміні фази поверхні носія. В процесі запису відбувається зміна фазового стану речовини робочого шару шляхом його нагрівання лазером високої потужності. В результаті матеріал ділянки, що підсвічується, переводиться з аморфного в кристалічний стан. При цьому магнітне поле не використовується. Прочитування проводиться променем лазера малої потужності. Віддзеркалення лазерного променя від ділянок з аморфною та кристалічною поверхнею відбувається під різними кутами, що і дозволяє відрізняти ділянки з 0 від ділянок з 1. Така технологія дає можливість здійснювати багатократний перезапис інформації.

 

Голографія

Одним з досягнень науки і техніки XX сторіччя з'явилася голографія (від грецьких слів голоз — повний і графо — пишу), що дозволяє фіксувати на матеріальному носієві об'ємне зображення реальних предметів.

По суті вона є фотографічним процесом, проте від фотографії вона відрізняється тим, що фотографія дозволяє отримати лише плоске двовимірне зображення якого-небудь об'єкту, на ній неможливо побачити предмети, розташовані на задньому плані та приховані за тими що стоять попереду. Тобто - містить неповну інформацію, що пов’язано це з її хвилевою природою.

У голографії за допомогою лазера фіксується, а потім відтворюється інформація про об'єкти з дуже точною передачею просторових співвідношень, кутових і лінійних розмірів, взаємним розташуванням предметів в просторі, з множиною ракурсів, які змінюються із зміною точки спостереження. Голограма - це фотодокумент, що містить образотворчу інформацію, зафіксовану за допомогою голографічної техніки, якийв процесі відтворення формує зображення, що є точною копією зафіксованого тривимірного об'єкту, і дозволяє отримати про нього повнішу інформацію. Голографічний спосіб документування заснований на двох фізичних явищах, пов'язаних з хвилевою природою світла - дифракції та інтерференції. Дифракція— це обгинання світловими хвилями перешкод. Інтерференціяж виникає при накладенні двох або декількох хвиль, що приводить до взаємного їх посилення в одних точках простору та послаблення в інших.

.

За схемою це виглядає таким чином. Промінь світла (1) розщеплюється на два пучки, які розширюються оптикою (2,3,4) з метою освітлення всього об'єкту цілком. Потім один пучок (сигнальний) (6) прямує на об'єкт (7) зйомки. Відбите від об'єкту світло потрапляє на фотографічну пластинку (8). Одночасно інший пучок (опорний, з фіксованою амплітудою та фазою) (5) прямує дзеркалом під деяким кутом на ту ж фотографічну пластинку. У результаті взаємного накладення сигнальної й опорної хвиль виникає інтерференційна картина, яка фіксується на фотографічній пластинці у вигляді чергування темних і світлих смуг або плям. Після прояву ця інтерференційна картина й являє собою голограму.

Для того, щоб побачити зображення зафіксованого об'єкту, голограму необхідно просвітити тією ж опорною хвилею, яка використовувалася при її створенні.

На відміну від фотографії, кожен фрагмент якої містить інформацію тільки про частину відображеного об'єкту, будь-яка ділянка голограми дає можливість отримати інформацію про весь об'єкт, оскільки світло від будь-якої точки зафіксованого предмету розподіляється по всій голограмі. У цьому сенсі голограму можна порівняти із розбитим дзеркалом, кожна частка якого відображає цілком весь об'єкт. Навіть у разі разі| руйнування окремої ділянки голограми інформація може бути відновлена.

Винахід голографічного методу пов'язаний з ім'ям англійського професора-фізика угорського походження Денніса Габора, який в 1948 р. отримав першу голограму. Згодом він побудував загальну теорію голографії, за що в 1971 р. був удостоєний Нобелівської премії.

Звичайні джерела світла для голографії не годилися. Тому практичне застосування голографії почалося у 1960-і рр., коли радянські фізики Н. Г. Басов і А. М. Прохоров, а також американський вчений Чарльз Таунс провели фундаментальні дослідження з квантової електроніки, результатом яких стало створення в 1960 р. першого оптичного квантового генератора або лазера, який використовували як джерело випромінювання. Згодом, винайдення імпульсного лазера дозволило здійснювати топографічну зйомку рухомих об'єктів.

В результаті вже у 1967 р. був зафіксований на голограмі перший портрет людини.

Важливу роль в розвитку голографії зіграли роботи радянського академіка Ю. Н. Денісюка, що розробив в 1962 р. метод запису голограм на товстому шару| фотоемульсії, що дозволило розглядати голограму в звичайному, білому світлі.

Цей метод лежить в основі практично всієї сучасної образотворчої голографії.

Голографічні методи широко використовуються у самих різних галузях науки, техніки і мистецтва. З їх допомогою створюються об'ємні кольорові зображення предметів мистецтва, музейних експонатів, скульптур, портретів. Голограмі знаходять застосування в сувенірній продукції, як оздоблення, в рекламі, а також для захисту документів від підробок (нанесення голографічних зображень на кредитні картки, посвідчення тощо). Широкого поширення набули голографічні наклейки для ідентифікації ліцензованої аудіо - та відеопродукції.

Голографія відкриває широкі можливості для подальшого розвитку мікрофільмування, тобто створення голографічних копій документів. Технологія створення трьохмірної голограми почерку (тривимірна мікропрофілометрія) дозволяє аналізувати особливості почерку та виявляти підробки документів.

З середини 1970-х рр. ведуться розробки систем голографічного кінематографа. Вдалося отримати акустичні голограми, що містять записи картин інтерференції звукових хвиль. Булі зроблені голограми об'єктів, що знаходяться під водою. Ультразвукова голографія надає можливість представити у вигляді оптичного зображення внутрішні органи людини. СВЧ-голограми дозволяють з борту літака отримувати зображення місцевості з високим коливанням рельєфу.

У 2008 році| було| розроблено| голографічні носії нового типу|типові| - Tapestry, що містять |до 300 Гбайт інформації, при швидкості читання/запису інформації – до 20 Мбайт/с, продовжується робота над модифікаціями генераторів 3D-голограм (http://weblinks.ru/blog/technopark/1492.html)

 

Контрольні питання| та завдання:

1. Які переваги оптичного способу документування?

2. Охарактеризуйте особливості магнітооптичного способу документування.

3. Охарактеризуйте особливості голографічного способу документування.

4. Розкрійте зміст явищ дифракції та інтерференції.

5. Хто з науковців досліджував та розробляв голографічні процеси?

6. У|біля| чому| полягає| сучасне| використання голографії|?

 

ЛЕКЦІЯ № 42

ТЕМА Голографічні документи. Х-ка голографічної документації.

 

МЕТА:

навчальна: ознайомити студентів з поняттям голографічного документа.

розвивальна: розвивати навички та вміння визначати документування як процес створення управлінськиї документів;

виховна:

виховувати у студентів прагнення вивчати документовану інформацію з історії батьківщини, Європи, здійснювати самостійно висновки з питань загального розвитку документознавства.

Актуалізація опорних знань студентів та між предметні зв`язки з навчальними дисциплінами: «Діловодство», «Спеціальні системи документування», «Архівознавство».

Мотивація навчальної діяльності : розгляд теми надасть студентам змогу

визначити роль документ у системі документального забезпечення управлінських процесів.

Узагальнення та систематизація вивченого.

Видача завдання для самостійної роботи Підготувати розгонуту характеристику сучасних засобів документування.

 

Зміст:

1. Поняття про голографічні документи.

2. Шляхи створення голографічних документів.

3. Використання голографічних документів.

Найбільш стародавніми засобами документування є ручні засоби письма. Їх поява була нерозривно пов'язана з переходом до накреслювального способу закріплення, передачі та зберігання інформації, з виникненням писемності. До цих засобів належали: стило (стиль) (від грецьк. stilo - паличка для писання), що було вузькою паличкою з кістки, міді, срібла завдовжки в 4-5 вказівних пальців із загостреним одним кінцем і сплюснутим - іншим. Гострим кінцем - писали, а плоским - стирали помилки. Інший стародавній засіб документування, яким писали на папірусі, пергаменті, називалося калам. Це - загострена паличка з тонкого очерету з розщепленим надвоє гострим кінцем, яку занурювали в чорнило. Калами використовувалися до 7-6 ст. до Р.Х.

На зміну каламу прийшли гусячі та качині пір'я. Проте вже в Стародавньому Римі з'явилося пір'я з бронзи та міді, в середні віки - з срібла, а починаючи з 16 століття - із заліза. Оскільки залізне пір'я швидко зношувалося, на зміну їм прийшли сталеві. В середині 19 століття в європі, перш за все в Германії, почалося масове промислове виробництво сталевого пір'я, і вже в другій половині сторіччя налічувалося понад 400 їх видів.

Ще в 1809 р. була запатентована пір'яна ручка, винахідником якої став Фредерік Фолш з Австрії. Вона була дерев'яною циліндровою чорнильницею з поршнем, який видавлював порцію чорнил на папір. У 1884 р. патент на авторучку отримав страховий агент з Нью-Йорка Вотерман, що з'єднав циліндр-чорнильницю та перо тонкою трубочкою з нарізом, що дозувала надходження чорнил. Подальше удосконалення авторучки пов'язане з іменами американців Д.Паркера та У.Шиффера. Паркеровські ручки отримали назву «Вічне перо» і завдяки своїй високій якості набули визнання у всьому світі.

Немало часу знадобилося для створення чорнила. На різних етапах розвитку письма технологія їх виготовлення включала використання найрізноманітніших компонентів: сажі, гліцерину, залізного купоросу, бури, сулеми, оцту, желатину, цукру, лимонного соку.

Спочатку для виготовлення чорнил використовувалися природні дубильні речовини - кора дуба, сосни, листя чаю. При сполученні з водними розчинами солей металів вони сприяють забарвленню рідини. Доповнені іншими забарвлюючими речовинами - сумішшю індиго та алізарину - чорнило набувало великої стійкості (алізаринове чорнило). Використання соку кампешевого дерева дозволяло одержувати при з'єднанні з деякими хімічними речовинами різні барвники (пурпурний, фіолетовий, чорний), привело до винаходу кампешових чорнил. З кінця 19 століття на зміну природним барвникам прийшли штучні. Першим з них був використаний анілін, за назвою якого чорнила на основі синтетичних барвників стали називати аніліновими.

У 1938 р. угорським журналістом Ласло Біро була винайдена кулькова ручка, в якій «вічне перо» було замінене кулькою, що вільно оберталася. Емігрувавши в США, він в 1944 запатентував там свій винахід і продав ліцензії американським фірмам, які налагодили виробництво ручок.

Ще в глибокій старовині людина використовувала властивості деревного вугілля для малювання та письма. З цією ж метою пізніше застосовувалися свинцеві палички, сланець. З другої половини 16 століття як знаряддя для письма, малювання, креслення почав використовуватися тільки що відкритий мінерал - графіт. Його навчилися вставляти в дерев'яну оправу, отримавши, таким чином, всім відомий олівець (від тюркської: кара - чорний і таш (даш) - камінь). З кінця 18 століття олівці почали виготовляти з графітного порошку з очищеною глиною та склеювальними речовинами. Після ряду удосконалень згодом з'явилися сотні типів і видів олівців, зокрема механічні (цангові), в яких графітовий стрижень встановлювався в особливий затискувач (цанг).

Прості знаряддя письма, пройшовши разом з ним тривалий шлях історичного розвитку, як і раніше залишаються найбільш поширеними засобами ручного текстового й образотворчого документування. Проте їх використання не забезпечує високої продуктивності в процесі документування.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...