Функціональні особливості текстів письмових документів

Найважливішим засобом відображення реальності є мова. Це можна прослідкувати на прикладі письмових документів, основою мови яких є загальнолітературна лексика. Літературна мова — мова нормована, тобто підпорядкована певним нормам і правилам, які історично склалися та закріпилися у свідомості людей. Літературна мова відрізняється багатством і різноманітністю. Сучасну книжно-письмову мову, залежно від особливостей слововживання, розділяють на:

1) мову|язик| художньої літератури (прози, поезії, драма­тургії|);

2) функціональні стилі книжно-письмової мови|язика|:

— газетно-публіцистичний;

— науковий (науково-технічний);

— офіційно-діловий.

Мова художньої літератури та художні тексти мають свою специфіку. Для них характерні пошуки виразної форми, нестандартних зворотів. Художні тексти припускають образно-асоціативне їх сприйняття. У художніх творах|добутках| для посилення виразності мові|промові| дуже часто використовуються звороти|звороти| і образи|зображення|, засновані на вживанні|вжитку| слова або сполучення| слів в переносному значенні, — метафори, гіперболи.

Функціональні стилі книжно-письмової мови широко використовуються у церковній, науковій, мемуарній, епістолярній, публіцистичній, юридичній, діловій літератури. До цього треба додати і нові функціональні літератури — вуличних вивісок і газетної реклами, оскільки вони також мають своєрідні жанрові структури.

Жанрові стилі залежать від функціональних стилів. Одна­к нерідко|незрідка| сам жанр може виступати|вирушати| як визначальний|розпочинала|, і вже в межах того або іншого жанру використовуються | різні стилі. При цьому в кожному стилі основну масу слів складає міжстильова лексика. Ця загальнолітературна лексика об'єднує функціональні стилі, не допускає їх відособлення |язики|.

3 Стилістичні та жанрові| особливості тексту документів.

На відміну від художніх, нехудожні тексти переслідують суто прагматичні цілі. Вони передають певну| інформацію, необхідну для тієї або іншої сфери практичної людської діяльності.

За ступенем індивідуальності мови щонайближче до художнього стилю стоїть публіцистичний. Особливість публіцистики полягає в тому, що вона орієнтована на освітлення злободенних, актуальних проблем і явищ поточному життю суспільства — соціальних, політичних, філософських, побутових і так далі Звідси витікають особливості газетно-публіцистичного стилю: емоційно-оцінний характер; використання разом з книжною, також і розмовній мові; величезний діапазон жанрів, до яких належать нарис, репортаж, інтерв'ю, фейлетон і багато інших.

Особливістю наукових текстів є узагальненість і абстрагованість, логічність, об'єктивність, однозначність сенсу. Це обумовлено необхідністю максимально точного, адекватного відтворення і розуміння тексту, чіткого концептуального виразу інформації, що міститься в науковому документі. Образність, проста і складна асоціативна інформативність в наукових текстах також присутня, але їх питома вага набагато нижча, ніж в художніх і публіцистичних текстах.

Лексика наукової мови|промови| включає три основних пла­ста|:

— загальновживані слова сучасної літературно­ї| мови|язика|, складові основу тексту. Причому залежно від орієнтації на ті або інші групи читачів міняється питома вага загальновживаної лексики. Її частка|доля| зменшується| у роботах, призначених для фахівців|спеціалістів|, і зростає| у документах, звернених до широкої аудиторії;

— загальнонаукові слова, які служать для опису наукових| об'єктів і явищ. Вони мають незначну питому| вагу в загальному|спільному| об'ємі|обсязі| лексики, але|та| виконують основне пізнавальне| навантаження;

— терміни — складають ядро наукового стилю. Це слова або словосполуки, максимально точно і що однозначно позначають|значать| предмет, явище або поняття науки. В даний час|нині| термінологічна лексика є|з'являється| основним джерелом| поповнення літературної мови|язика|.

Образність і емоційність для наукового стилю не характерні|вдача|, хоча елементи образності застосовуються в полемічних наукових творах. Необхідно прибирати зі|із| своєї роботи все зайве, багатослівні роз'яснення і повторення думки|гадки|, уникати зайвої|надмірної|, необов'язкової деталізації. Слід пам'ятати, що в процесі наукового спілкування центральне місце|місце-милю| займає|позичає| творчий діалог, припускаючий|передбачати| рівноправність| учасників.

Жанрова система наукової літератури включає такі жанри): курсова і дипломна| роботи, дисертація, реферат і автореферат, відгук|відкликання| і рецензія, наукова доповідь, тези доповіді, анотація і резю­ме|, стаття, монографія, план-проспект збірки|збірника| праць або монографії, бібліографічний і науковий огляд. При цьому одні документи є|з'являються| первинними (дисерта­ція|, монографія, доповідь, стаття), інші — вторинними|повторними| (ав­тореферат|, тези доповіді, рецензія, анотація).

Офіційно-діловий стильвикористовується при складанні службових документів|. Він обслуговує стосунки між державою і населенням, між країнами, між установами, організаціями, підприємствами|, фірмами|фірма-виготовлювачами|, між людиною і суспільством|товариством|.

Спеціалісти виділяють такі його різновиди: мову|язик| дипломатії, мову|язик| законів і «повсякденно-діловий» стиль.

Тексти, написані офіційно-діловим стилем, вимагають від укладача набагато меншої творчої діяльності. А при заповненні типових, стандартних форм (бланків паспорта, водійського посвідчення, студентського квитка, різних форм бухгалтерської звітності), творча активність від укладача практично не потрібна.

Проте|однак| в більшості своїй творчий підхід потрібний і при складанні офіційно-ділових документів. Він спостерігається| вже на стадії вибору жанру документа, відповідного офіційно-ділової ситуації. Вибраному жанру повинен відповідати | формуляр документу та змістовно-композиційна схема.

Специфічними ознаками ділового стилю є|з'являються|:

— формалізованість|, стандартизація тексту;

— нейтральний тон викладу;

— точність і ясність;

— лаконічність;

— логічність, аргументованість| викладу.

У офіційно-діловому стилі форма і мова документів виступають як стандартизовані, тобто відповідні єдиному зразку.

В діловому мовленні значне місце|місце-милю| займають|позичають| гото­ві| мовні формули, штампи, трафарети|язика|. Наприклад|приміром|, службовий лист не «пишеться|», а «складається», догана|вимова| не «виноситься», а «оголошується||». Зразками|взірцями| канцеляризмів можуть служити слова, що використовуються в діловому мовленні, як «завізувати|», «заслуховувати».

Нейтральний тон викладу є нормою ділового стилю. Документ складається від організації, тому особистий, суб'єктивний момент в тексті зводиться до мінімуму, а використовуються засоби логічної оцінки фактів. На цій підставі мова офіційних документів не повинна містити слова з емоційним або експресивним забарвленням — із зменшувальними і пестливими суфіксами, з суфіксами перебільшення, вигуку, з розмовної лексики, що вживаються у переносному розумінні.

Точність викладу необхідна для того, щоб добитися однозначності розуміння документа, що не допускає інших тлумачень тексту. Вимога лаконічності, стислості тексту офіційного документа безпосередньо пов'язано із зменшенням його фізичних розмірів і скороченням часу на обробку документованої інформації.

Не рекомендується складати діловий лист об'ємом понад півтора — двох сторінок. Лаконічність викладу досягається економним використанням мовних засобів, усуненням що повторюється, дублюючою, тобто надмірній інформації.

З цією ж метою використовуються скорочення для позначення понять. Вони можуть бути лексичними та графічними.

Логічність та аргументованість офіційно-ділових документів підпорядковані оптимальному вирішенню управлінських завдань і тісно пов'язані з використанням в діловому мовленні великого числа складних синтаксичних конструкцій.

Контрольні питання та завдання:

1. Розкрійте зміст|вміст| поняття «текст документа».
2. Що таке інтертекстуальність|?
3. У чому вона виявляється?
4. Визначте стильові особливості окремих документів.
5. Охарактеризуйте основні пласти наукової мови|промови|.
6. Які особливості ділового стилю?

ЛЕКЦІЯ 37 ТЕМА. РОЗВИТОК КЛАСИФІКАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ за характером соціальної інформації.

|вміст|МЕТА:

навчальна: ознайомити студентів з поняттям класифікації управлінських документів у системі документознавства

розвивальна: розвивати навички та вміння визначати документування як процес створення управлінськиї документів;

виховна:

виховувати у студентів прагнення вивчати розділи Документознавства у частині поєднання із поглибленням знань з Історії України, Світової культури.

здійснювати самостійно висновки з питань загального розвитку документознавства.

Актуалізація опорних знань студентів та між предметні зв`язки з навчальними дисциплінами: «Діловодство», «Спеціальні системи документування», «Архівознавство».

Мотивація навчальної діяльності : розгляд теми надасть студентам змогу

визначити роль документ у системі документального забезпечення управлінських процесів, складання управлінських документів.

Узагальнення та систематизація вивченого.

Видача завдання для: дати обґрунтовану - скласти документи, текст, яких відповідає ознакам гіпертексту.

Зміст|вміст|:

1. Із історії класифікації управлінських документів.

2. Поняття і принципи класифікації документів.

3. Ознаки загальної класифікації документів.