Залежно від етапу руху бюджетних коштів видатки поділяються на касові та фактичні.

Крім виконання основних своїх функцій, окремі бюджетні установи здійснюють виробничу діяльність, зокрема вироб­ляють продукцію, виконують науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи, а також надають послуги. Перелічені види діяльності знаходять відображення в обліку витрат.

Витрати на виробництво або витрати, пов'язані з наданням послуг, організовують за економічними елементами витрат, а облік і калькуляція собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг - за статтями витрат. Такий вид класифікації визначається економічним змістом витрат та має такі основні елементи: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, знос основних фондів.

4.2. Економічна класифікація видатків

Економічна класифікація видатків, на відміну від інших, має безпосереднє застосування в межах системи бухгалтерського обліку, оскільки саме стосовно її кодів здійснюється планування та облік видатків бюджетних установ. У межах зазначеної класифікації, з урахуванням останніх змін у законодавстві, Наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію", та внесених змін до бюджетної класифікації наказом Міністерства фінансів України № 1738 від 26.12.2011 року і введені в дію з 01.01.2013 року відокремлено такі основні напрямки видатків:

• поточні;

• капітальні;

У межах кожного з перелічених напрямів відокремлю­ються коди економічної класифікації видатків (КЕКВ).

Детальна характеристика кожного з кодів на основі двох рівнів дає змогу повністю ідентифікувати видатки бюджетних установ.

Під час практичної діяльності кожної установи слід відокремлювати загальні і специфічні коди економічної класифікації видатків. Загальні коди економічних видатків характеризують господарські процеси, притаманні більшості бюджетних установ, а саме: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, придбання предметів, матеріалів, обладнання, оплата комунальних послуг, видатки на відрядження. Під специфічними слід розуміти грошове утримання військово­службовців, медикаменти та перев'язувальні матеріали, продук­ти харчування, стипендії.

Таким чином, основоположною засадою класифікації видатків бюджетних установ у системі бухгалтерського обліку є класифікація на основі кодів економічної класифікації видатків. Така класифікація забезпечує ведення бухгалтерського обліку видатків відповідно до кошторису установи та забезпечує контроль за ефективним витрачанням ресурсів.

Видатки бюджету за економічною класифікацією групуються в єдині блоки і поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки

Поточні видатки - видатки бюджетів, що спрямовуються і на виконання бюджетних програм та які забезпечують поточне! функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і І підприємствам (установам, організаціям).

Субсидії - усі невідплатні поточні виплати підприємст­вам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Трансферти населенню - це поточні платежі фізичним особам або надання їм матеріальної допомоги у натуральному вигляді, які передбачені для збільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою добавкою до бюджету певної сім'ї чи особи або компенсуванням певних видів витрат, напри- лад, на харчування, комунальні послуги, оплату за проїзд тощо.

Трансфертні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу. Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і шляхом оплати рахунків (виплата пенсій,стипендій).

Капітальні видатки

Капітальні видатки - платежі для придбання необоротних} активів (зокрема землі, нематеріальних активів тощо),; стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, і що передаються одержувачам бюджетних коштів з метою р придбання, модернізації, будівництва, розширення, реконструк­ції, реставрації тощо подібних активів, компенсації втрат, пов'я-І заних з руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів. Р

Капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкод­женням основного капіталу, або збільшення капіталу одержу­вачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом низки років або таких, які виник­ли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними транс­фертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділлються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

На виконання пункту 6 розділу III Плану дій щодо реалізації Стратегії розвитку державної статистики України на період до 2012 року, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 р. № 1413-р, з метою приве­дення Економічної класифікації видатків бюджету у відповід­ність до міжнародних стандартів. Внесено зміни до Економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказами Мініс­терства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію" та від 26.12.2011 р. № 1738, цей наказ набирає чинності з 01.01.2013 р.

4.3. Фактичні та касові видатки, їх облік

Однією із особливостей обліку в бюджетних установах є облік видатків, який має своєрідний поділ на касові та фактичні. Розподіл видатків в обліку визначається необхід­ністю контролю з боку держави за використанням коштів.

Касові видатки (відображають касове виконання бюджету) - це всі суми, отримані або перераховані установою чи організацією з рахунків у відповідних органах Державної казначейської служби для їх використання згідно з кошторисом.

При цьому касовими видатками вважають як кошти, отримані готівкою в касу установи, так і суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків. Касові видатки не можна отожнювати з касовими операціями.

Облік касових видатків ведеться за кодами економічної класифікації, тому в первинних документах на списання грошей з бюджетних (реєстраційних) рахунків обов'язково необхідно вказувати цільове призначення (код) видатків.

Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигаувань на кожну конкретну дату.

Фактичні видатки - дійсні видатки установ, які повинні бути підтверджені відповідними документами, проведені за рахунок бюджету тим чи іншим установам у процесі виконання кошторису.

До них включаються видатки, які проведені, але не оплачені через відсутність коштів, і такі, які обліковуються за місцем проведення видатків. Фактичні видатки дають повну уяву про витратну частину бюджету.

Прикладами фактичних видатків є нарахована заробітна плата працівникам; списані використані продукти харчування; затверджений звіт з видатків на відрядження та ін.

Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків установи в цілому та дотримання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами.

Облік фактичних видатків, як і касових, ведеться за кодами економічної класифікації видатків бюджету. У сучасних умовах фактичні видатки часто перевищують касові, бо не завжди фінансування з бюджету дозволяє вчасно погасити заборго­ваність із зарплати, за енергоносії та інші господарські втрати бюджетних установ. Порівняння касових і фактичних видатків із сумами одержаного фінансування за відповідними кодами економічної класифікації видатків створює можливість контро­лю з боку держави за станом виконання кошторису доходів і видатків, розрахунків з працівниками, постачальниками, різними кредиторами, за доцільністю використання виділених коштів згідно з їх цільовим призначенням. Таке порівняння дає можливість виявити факти порушення фінансової дисципліни, безпідставного, нецільового використання державних коштів.

Касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збігаються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій:

для касових видатків - це касовий метод, за якого запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів, незалежно від періоду, до якого вони належать;

для фактичних видатків - це метод нарахувань, за яким запис операцій здійснюються в момент їх визначення (нарахування), а не в момент фактичного витрачання (виплати) коштів.

Так, наприклад, фактичні видатки за кодами 2110 "Оплата праці працівників бюджетних установ", 2120 "Нарахування на заробітну плату" у часовому вимірі випереджають касові, тобто нарахування заробітної плати та внесків на соціальні заходи відбувається раніше, ніж отримання грошей в касу на виплату зарплати або перерахування коштів у відповідні фонди. За іншими кодами, як правило, касові видатки випереджають фактичні. Наприклад, спочатку перерахування коштів за матеріали (касові видатки за кодом 2210), а потім списання витрачених матеріалів після їх отримання та використання (фактичні видатки за тим же кодом 2210). Якщо касові та фактичні видатки збігаються у часі (що буває досить рідко), їх називають прямими видатками.

Основні види касових і фактичних видатків у розрізі окремих кодів економічної класифікації видатків бюджету наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Основні види касових і фактичних видатків бюджетних установ

Порядок обліку касових і фактичних видатків регу­люється "Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ" та "Порядком застосування Плану рахунків бухгал­терського обліку бюджетних установ", затвердженими Держав­ним казначейством України 10.12.1999 р. № 114.

Облік касових видатків ведеться на синтетичному рахунку 32 "Рахунки в казначействі" у розрізі відповідних субрахунків. Ці субрахунки є активними, грошовими. За дебетом відобра­жаються суми грошових коштів, які були отримані у вигляді фінансування і плати за надані послуги, а за кредитом - використання коштів та повернення плати.

321 "Реєстраційні рахунки" - обліковуються кошти, отримані із загального фонду бюджету на утримання установи та на централізовані заходи відповідно до кошторису.

322 "Особові рахунки" - головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, які мають підвідомчі установи, обліковуються кошти, призначені для переказів підвідомчим установам.

323 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги" - обліковуються кошти, що надійшли установі як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повнова­женнями; кошти, що отримують бюджетні установи від госпо­дарської діяльності; плата за оренду; кошти, що отримують бюджетні установи від реалізації майна.

324 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень" - обліковуються кошти, які надійшли установі для виконання окремих доручень, а також гранти, дарунки, благодійні внески, інвестиції, що згідно з чинним законодавством отримують бюджетні установи у грошовій та натуральній формах.

325 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозит­них сум" - обліковуються депозитні кошти, які надійшли на адресу установи і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.

326 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду" - обліковуються кошти уста­нови, що належать до інших надходжень спеціального фонду бюджету.

327 "Інші рахунки в казначействі" - обліковуються кош­ти, що надходять на ім'я установи і не зазначені в субрахунках 321-326.

Облік операцій з руху грошових коштів за меморіально-ордерної форми обліку в бюджетних установах ведеться в "Накопичувальних відомостях руху грошових коштів загального (спеціального) фонду в органах Державного казначейства України" т. ф. № 381 (бюджет) і № 382 (бюджет) - меморіальні ордери № 2 і № 3. Для кожного виду коштів відкривається окремий меморіальний ордер. Якщо в установі використову­ється журнально-ордерна форма обліку, то такий облік ведеться у журналі 1 типової форми.

Облік фактичних видатків ведеться на активних затратних рахунках 80 "Видатки із загального фонду" та 81 "Видатки спеціального фонду" у розрізі відповідних субрахунків. За дебетом цих рахунків відображають суми фактичних видатків, проведених упродовж року, за кредитом - наприкінці року списання сум фактичних видатків на результат виконання кошторису.

За меморіально-ордерної форми облік фактичних ви­датків бюджетних установ ведеться у меморіальних ордерах № 4 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіто­рами", № 5 "Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендії" т.ф. № 405 (бюджет), № 6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" т.ф. № 409 (бюджет), № 7 "Накопичувальна відомість за розрахунками в порядку планових платежів" т. ф. № 410 (бюджет), № 8 "Нако­пичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами" т.ф. № 386 (бюджет), № 12 "Зведення накопичувальних відомос­тей про витрачання продуктів харчування" т.ф. № 411 (бюджет), № 13 "Накопичувальна відомість витрачання матеріалів" т. ф. № 396 (бюджет). За журнально-ордерною формою облік фак­тичних видатків ведеться у журналах 3 і 5.