Договірна форма здійснення іноземного інвестування

Хоча здійснення іноземних інвестиції у формі підприємств з іноземними інвестиціями є чи не найбільш розповсюдженою формою, іноземні інвестиції можуть здійснюватися і в інших формах, зокрема шляхом укладення концесійних договорів та договорів про спільну інвестиційну діяльність.

Відносини щодо вкладення іноземних інвестицій опосередковуються за допомогою інвестиційного договорі/ за участю іноземного інвестора.

У сфері іноземного інвестування застосовуються такі види договорів:

- засновницькі (використовуються при корпоративній формі інвестування і укладаються згідно з відповідними положеннями ГК та ЦК);

- концесійні;

- договори про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (можуть мати назви: договори про виробничу кооперацію, про спільне виробництво та ін.);

- договори (контракти) на користування надрами.

Засновницькі договори

У сфері господарювання засновницькі договори вважаються різновидом договорів про спільну діяльність.

Разом з тим, між ними є суттєві відмінності:

по-перше, у меті укладення: договір про спільну діяльність укладається для досягнення будь-якої спільної для всіх його сторін мети, що не суперечить законові, і припиняється у зв’язку із її досягненням; засновницький договір укладається для створення юридичної особи і з досягненням цієї мети, як правило, не припиняється;

по-друге, у предметі регулювання: договір про спільну діяльність не визначає правового статусу юридичної особи; засновницький договір же регулює правовий статус створеної на його підставі юридичної особи;

по-третє, у правовому режимі власності: на підставі договору про спільну діяльність виникає право спільної часткової власності його учасників, а на підставі засновницького договору – право приватної власності створеної юридичної особи [15].

Концесійні договори

Відповідно до положень законодавства, а саме статті 22 Закону України «Про режим іноземного інвестування», - надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у
концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства
України шляхом укладення концесійного договору [6].

Договори про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора

Одним з найбільш поширених видів договорів у сфері іноземного інвестування є договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора. Отримання можливості реалізувати передбачені законом гарантії захисту прав іноземних інвесторів щодо захисту інвестицій пов'язується з їх державною реєстрацією, порядок якої встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 р. № 112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора».

Для інвесторів, що здійснюють інвестиції за договорами (контрактами) про спільне інвестування, закріплюються деякі переваги. Зокрема, майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше 3-х років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом. Однак прибуток, отриманий від спільної діяльності за такими договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України (тобто в загальному для національних суб'єктів підприємницької діяльності порядку) [13].

Різновидом договорів про спільне інвестування є договір про виробничу кооперацію. За цим договором два і більше учасників господарських відносин, в т. ч. іноземний інвестор, беруть на себе зобов'язання з метою досягнення спільного господарського результату в різних сферах співробітництва (виробничій, науково-технічній, збутовій, управлінській тощо). Характерною особливістю такого договору є:

мета - досягнення спільного господарського результату (випуск готової продукції, передання однією стороною результатів своєї діяльності іншій для забезпечення кожному із учасників кооперації можливості досягнення передбаченого в договорі кінцевого результату); фіксація в договорі організаційно-правового механізму координації спільної діяльності учасників.

Договори на користування надрами

Виділення договорів (контрактів) на користування надрами в окремий вид інвестиційних договорів за участю іноземного інвестора зумовлене особливим правовим режимом природних ресурсів, що становлять об'єкт права власності Українського народу і, відповідно, - характеризуються особливим порядком встановлення договірних відносин.

Рівночасно ст. 13 Кодексу України про надра встановлює, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни, а ст. 68 цього Кодексу передбачає, що іноземним юридичним особам і громадянам надра у користування та право на переробку мінеральної сировини надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів), які укладаються відповідно до вимог зазначеного Кодексу, інших законодавчих актів України та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок укладення контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян визначається Положення про порядок організації і проведення міжнародних конкурсів (тендерів) для укладення контрактів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.1998 р. № 841.

Усі види користування надрами згідно із ст. 16 Кодексу про надра підлягають ліцензуванню відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. № 1540. Право отримати таку ліцензію передається переможцеві міжнародного конкурсу (тендеру) на підставі підписаного між ним і замовником тендеру контракту на користування надрами (ч. 2 п. 44 Положення про порядок організації і проведення міжнародних конкурсів (тендерів) для укладення контрактів на користування надрами). До типових умов такого контракту належать:

- сторони і предмет контракту;

- район проведення робіт;

- терміни та поняття, які використовуються в контракті;

- права сторін (учасників);

- оператор (власник спеціального дозволу (ліцензії) або інша юридична особа, призначена його власником для проведення ліцензійної діяльності на об'єкті тендеру);

- заміна оператора;

- відповідальність сторін (учасників);

- умови повернення площ, які надаватимуться переможцеві конкурсу (тендеру), й продовження терміну діяльності на об'єкті;

- умови реалізації продукції;

- застосування українського законодавства (оподаткування, нагляд і контроль, охорона навколишнього природного середовища, охорона надр та раціональне використання мінеральної сировини, припинення діяльності, право власності на геологічну інформацію тощо);

- форс-мажорні обставини;

- використання українського потенціалу, підготовка національних кадрів;

- розв'язання спорів та арбітраж;

- порядок проведення та фінансування ліквідаційних робіт на об'єкті користування надрами;

- зобов'язання щодо конфіденційності;

- інформування сторін контракту;

- повноваження на підпис контракту. Угоди про розподіл продукції також пов'язані з використанням іноземними інвесторами природних ресурсів [9].

Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона -Україна (держава) доручає іншій стороні - інвесторові на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Взагалі, лаконічність національного законодавства щодо особливості встановлення договірних відносин у сфері виробничої кооперації між іноземними та вітчизняними суб'єктами господарювання зумовлює доцільність використання розроблених Європейською комісією ООН рекомендацій щодо складання договорів:

- на спорудження великих промислових об'єктів;

- про міжнародне передання виробничого досвіду і знань у машинобудуванні;

- про промислове співробітництво;

- про сумісну діяльність між сторонами, які об'єдналися для здійснення конкретного проекту;

- з неконсультативного інжиніринга;

- з надання міжнародних послуг, пов'язаних з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією промислових та інших споруд [13].

Іншою комісією ООН - з права міжнародної торгівлі - розроблено Правові рекомендації щодо складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів.

Висновки

Проаналізувавши всі завдання, які ставились у вступі моєї роботи, здійснюючи поетапно розгляд всіх завдань роботи, можна зробити наступні висновки.

1. Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку (п. 2 ст. 1 Закону).

2. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України: а) при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи); б) при первинному інвестуванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України1: в) при вкладенні коштів в об'єкти приватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

- цінних паперів, ціна яких виражена у конвертованій валюті;

- корпоративних прав щодо юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн, виражених у конвертованій валюті;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей, інвестування в які не заборонено законодавством України.

3. Узагальнивши вищезазначені положення Закону "Про режим іноземного інвестування", можна виділити дві основні правові форми іноземного інвестування: корпоративну та договірну, які можуть поєднуватися (наприклад, у разі створення кількома особами, за участі іноземного інвестора/інвесторів, господарського товариства; укладення засновницького договору в такому випадку є обов'язковою передумовою інвестування в корпоративній формі).

4. Здійснення іноземних інвестиції у формі підприємств з іноземними інвестиціями є чи не найбільш розповсюдженою формою, іноземні інвестиції можуть здійснюватися і в інших формах, зокрема шляхом укладення концесійних договорів та договорів про спільну інвестиційну діяльність.

5. Відносини щодо вкладення іноземних інвестицій опосередковуються за допомогою інвестиційного договорі/ за участю іноземного інвестора. Цей договір має такі характерні ознаки:

- особливий суб'єктний склад: однією зі сторін договору має бути іноземний інвестор;

предмет договору - іноземна інвестиція;

об'єкт інвестування, не заборонений законодавством України щодо іноземних інвестицій;

мета договору - здійснення іноземної інвестиції й отримання як результату прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту;

необхідність дотримання письмової форми .

6. У сфері іноземного інвестування застосовуються такі види договорів:

- засновницькі (використовуються при корпоративній формі інвестування і укладаються згідно з відповідними положеннями ГК та ЦК);

- концесійні;

- договори про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (можуть мати назви: договори про виробничу кооперацію, про спільне виробництво та ін.);

- договори (контракти) на користування надрами.

Отже, шляхом розгляду усіх правових положень загальної характеристики іноземного інвестування можна зробити висновок, що іноземні інвестиції мають велике значення і для соціально-економічного розвитку України. Їх залучення сприятиме подоланню нинішнього спаду виробництва й забезпеченню передумов економічного зростання нашої держави. Враховуючи це, в Україні вже створена і набуває подальшого розвитку і вдосконалення правова база щодо іноземного інвестування. Іноземні інвестиції — це всі види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України.

Список використаних джерел

1. Конституція України, - Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

2. Господарський кодекс України: Закон України № 436-VI від 16.01.2003//ВВРУ. – 2003. - № 18, 19-20, 21-22. – ст. 144.

3. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. — К. : Істина. — 928 с

4. Цивільний кодекс України, - Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV

5. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560–ХІІ // ВВРУ. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

6. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р. № 93/96-ВР. // ВВРУ. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

7. Закон України «Про концесії» від 16.07.99 р. № 997-ХІV // ВВРУ. – 1999. – № 41. – Ст. 372.

8. Указ Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України» від 13.09.95 р. № 839/95// Уряд. кур’єр. 1995. - № 145-146.- с.5.

9. Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, - Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок, Перелік [...] від 30.05.2011 № 615

10. Богатырев А.Г. Инвестиционное право. – М.: Росс. Право, 2008. – 272 с.

11. Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005.– 264с.

12. Задыхайло Д.В. Инвестиционное право Украины: Сборник нормативно-правовых актов с комментариями. – Х.: Эспада, 2010. – 752 с.

13. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Чернадчук Т.О. Инвестиційне право України: Навчальний посібник/ За заг. Ред. В.Д.Чернадчука. – Суми: Університетська книга, 2011. – 250 с.

14. Шишка Р.Б.Инвестиционное право Украины. Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2000. – 176с.

15. Тарновецька О., Руснак Л. Іноземне інвестування, як чинник розвитку національної економіки україни, - наукова стаття, 2014