Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 12. Правове регулювання цін та ціноутворення.

1. Поняття та функції цін (тарифів).

2. Види цін (тарифів).

3. Порядок ціноутворення.

4. Правове забезпечення дисципліни цін (тарифів).

5. Відповідальність за порушення встановленої державної дисципліни цін (тарифів).

- Нормативний матеріал:

1. Господарський кодекс України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Податковий кодекс України.

4. Закон України від 21 червня 2012 року «Про ціни і ціноутворення» // ВВР. -2012. -№140.

5. Закон України від 23.09.1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» // ВВР. -1994. - № 40.-ст.365.

6. Закон України від 20.04.2000 року «Про природні монополії» // ВВР. -2000. - № 30.-ст. 238.

7. Закон України від 05.04.2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» // ВВР. -2001. - № 29. -ст.137.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року «Про удосконалення порядку формування цін».

9. Постанова Кабінету Міністрів України № 135 від 22.02.1995 року «Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень».

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

11. Указ Президента України від 30 березня 2012 року «Питання реалізації державної політики з контролю за цінами» // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/236/2012

12. Указ Президента України від 19 січня 2012 року «Про Державну інспекцію з контролю за цінами» // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/19/2012

Спеціальна література:

1. Артус М.М. Функціонування систем цін у фінансовому механізмі ринкової економіки України. – К.: Кондор, 2008.

2. Богун Віктор, Солодухін Геннадій. Господарсько-правова відповідальність за порушення законодавства про ціни // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 1.

3. Денисенко М.П. Основи ціноутворення. – К.: Професіонал, 2010.

4. Державне регулювання економіки /За ред. д-ра. екон. наук, проф., академ. АН Вищої школи України І.Р.Михасюка/ – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів: “Українські технології”, 1999.

5. Дешко Л. Державне регулювання системи цін на лікарські засоби в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 10.

6. Дзюбик С., Ривак О., Основи економічної теорії. –К.: Основи, 1994.

7. Літвінов Ю.І. Ціноутворення в умовах ринку. – К.: Центр учбової літератури, 2010.

8. Мумладзе І. Державний контроль у сфері цін і ціноутворення та захист прав суб’єктів господарювання // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 2.

9. Павленко Дмитро. Деякі питання застосування податкових правил про «звичайні ціни» в контексті судової практики // Юридичний журнал. – 2009. - №3.

10. Сафонов І. Удосконалення правового регулювання цін і ціноутворення – важливий засіб державної підтримки аграрних товаровиробників // Право України. – 2005. - № 9.

11. Солодухин Г. О предмете правового регулирования законодательства о ценообразовании // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 11.

12. Тахтай Юлія. Правові колізії державного регулювання ціноутворення // Юридичний журнал. – 2009. - №7.

13. Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003.

14. Туган-Барановиський М.І. Політична економія. Курс популярний. – К.: Наукова думка. –1994.

15. Філіна Г.І. Управління витратами та цінами. – К.: Кондор, 2008.

16. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації. Балабанова Л.В.: Навч. посіб. реком. МОН України. – К.: Професіонал, 2004.

17. Ціноутворення. 3-тє видання перероблене та доповнене. Колесников О.В.: Навчальний посібник рекомендовано МОН україни. – К.: ЦУЛ, 2007.

 

Завдання 1. Визначіть принципи встановлення та застосування цін в України.

Завдання 2. Складіть схему видів цін і тарифів.

Завдання 3. Охарактеризуйте форми державного регулювання цін і тарифів.

Завдання 4.Визначіть перелік прав державних органів з контролю за цінами.

Завдання 5. Розв’яжіть наступні тести.

1. Вставте пропущене слово у наступне законодавче положення: «Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено _______регульовані ціни»

- державні;

- ринкові;

- регульовані;

- орієнтовані;

- комунальні.

2. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом запровадження:

- обов’язкових державних цін;

- державних монопольних цін;

- договірних цін;

- середньої величини державних цін;

- процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

3. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом встановлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

- обов’язкових державних цін;

- державних монопольних цін;

- договірних цін;

- середньої величини державних цін;

- граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди).

4. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом встановлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

- обов’язкових державних цін;

- державних монопольних цін;

- договірних цін;

- середньої величини державних цін;

- фіксованих цін.

5. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом встановлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

- обов’язкових державних цін;

- державних монопольних цін;

- договірних цін;

- середньої величини державних цін;

- граничних цін.

6. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом встановлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

- обов’язкових державних цін;

- державних монопольних цін;

- договірних цін;

- середньої величини державних цін;

- граничних нормативів рентабельності.

7. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом встановлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

- обов’язкових державних цін;

- державних монопольних цін;

- договірних цін;

- середньої величини державних цін;

- розміру постачальницької винагороди.

8. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом встановлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

- обов’язкових державних цін;

- державних монопольних цін;

- договірних цін;

- середньої величини державних цін;

- розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).

9. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які:

- справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін;

- мають істотну соціальну значущість;

- виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- мають іноземне походження;

- мають вітчизняне походження;

- призначені для експорту;

- призначені для імпорту;

- виробляються підприємствами з іноземними інвестиціями;

- усі відповіді правильні.

10. Суб’єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:

- ринкові ціни;

- розумні ціни;

- економічно обґрунтовані ціни;

- обґрунтовані ціни;

- будь-які ціни;

- вільні ціни;

- державні регульовані ціни.

11. Ціна в у Господарському кодексі України є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як:

- тариф;

- розмір плати;

- розмір ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування;

- розмір ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються у Митному кодексі України;

- дивіденди;

- роялті;

- проценти;

- відсотки;

- виручка.

12. Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена:

- продавцем;

- суб’єктом господарювання;

- законом;

- Кабінетом Міністрів України;

- сторонами договору.

13. Вставте пропущені слова у наступне законодавче положення: «Державні __________ціни встановлюються на __________документів, у тому числі __________обліку, які використовуються органами виконавчої влади, іншими _________органами для оформлення результатів надання ________________послуг (крім власних бланків цих органів), відповідно до закону» -

- регульовані;

- бланки;

- суворого;

- державними;

- адміністративних;

- фіксовані;

- державного;

- місцевими;

- господарських.

14. Застосування ціни – це:

- продаж (реалізація) товару за встановленою ціною;

- купівля товару за встановленою ціною;

- купівля товару за визначеною ціною;

- реалізація товару за ринковою ціною;

- усі відповіді неправильні.

15. Застосування ціни – це:

- продаж (реалізація) товару за недержавною ціною;

- купівля товару за встановленою ціною;

- купівля товару за визначеною ціною;

- реалізація товару за ринковою ціною;

- усі відповіді неправильні.

16. Вставте пропущене слово у наступне законодавче положення: «Державні регульовані ціни _____________ запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції» -

- можуть;

- повинні;

- обов’язково;

- як правило;

- не можуть.

17. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися:

- Кабінетом Міністрів України;

- органами виконавчої влади;

- органами місцевого самоврядування;

- народними депутатами України;

- Мінекономіки України;

- Мінтранспорту України;

- МЗС України;

- депутатом обласної ради;

- державними підприємствами.

18. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які:
- справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін;

- мають істотну соціальну значущість;

- належать державним підприємствам;

- належать комунальним підприємствам;

- належать господарським товариства;

- належать дочірнім підприємствам;

- належать іноземним суб’єктам господарювання.

19. Відповідно до Господарського кодексу України за згодою сторін до встановленої ціни може бути передбачено доплати за:

- доставку продукції покупцеві;

- продукцію (роботи, послуги) вищої якості;

- виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними;

- продукцію (роботи, послуги) належної якості;

- продукцію (роботи, послуги) імпортного виробництва;

- продукцію (роботи, послуги), сертифіковані на відповідність стандартам;

- надання послуг без прострочення виконання.

20. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених:

- стороною;

- законом;

- договором;

- арбітражем;

- звичаями ділового обороту;

- міжнародним договором;

- аналогією права.

21. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися:

- на подібні товари;

- на аналогічні товари;

- на момент укладення договору;

- на момент виконання договору;

- на імпортні товари;

- на високоякісні товари;

- на момент закінчення строку дії договору.

22. Якщо ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент:

- доставки товару;

- передання товару;

- укладення договору;

- закінчення строку дії договору;

- перевезення товару;

- виконання договору;

- зміни договору.

23. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути:

- лаконічними;

- простими для розуміння;

- чіткими;

- великими літерами;

- з виділенням шрифту;

- короткими;

- правдивими.

24. Вживання поняття «зменшена ціна» дозволяється лише з додержанням таких умов якщо:

- ціна продукції є нижчою її постійної ціни;

- такого роду зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;

- ціна продукції є нижчою її звичайної ціни;

- такого роду зменшення ціни застосовується до продукції, яку реалізує контрагент суб’єкта господарювання;

- ціна продукції не є вищою її постійної ціни;

- ціна продукції є нижчою її ринкової ціни;

- такого роду зменшення ціни застосовується на невизначений період часу.

25. Вживання поняття «зменшена ціна» дозволяється лише з додержанням таких умов якщо:

- ціна продукції є нижчою її постійної ціни;

- вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання;

- ціна продукції є нижчою її звичайної ціни;

- такого роду зменшення ціни застосовується до продукції, яку реалізує контрагент суб’єкта господарювання;

- ціна продукції не є вищою її постійної ціни;

- ціна продукції є нижчою її ринкової ціни;

- такого роду зменшення ціни застосовується на невизначений період часу.

26. Вживання поняття "розпродаж" або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:

- якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;

- якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;

- якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни;

- якщо тривалість розпродажу необмежено в часі;

- якщо тривалість розпродажу нелімітовано в часі;

- якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є більшими від їх звичайної ціни;

- якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є більшими від їх ринкової ціни;

- вживання поняття «розпродаж» допускається у випадках передбачених відповідною місцевою радою;

- вживання поняття «розпродаж» не допускається.

27. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором:

- вимагати оплати товару;

- відмовитися від договору купівлі-продажу;

- вимагати сплати штрафу;

- вимагати сплати пені;

- вимагати сплати неустойки;

- вимагати вибачень;

- здійснюючи право на самозахист самостійно вилучити у покупця необхідні кошти

28. Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що:

- продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги);

- покупець бажає товари (роботи, послуги) отримати на добровільній основі;

- обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично;

- сторони володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги)

- сторони володіють достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;

- покупець бажає в майбутньому реалізувати такі товари;

- продавець бажає в подальшому повернути такі товари;

- обидві сторони володіють достатньою інформацією одна про одну;

- обидві сторони є взаємно ввічливими.

Задача 1.Державною інспекцією з контролю за цінами в області прийнято рішення стягнути необгрунтовано одержану виручку та штраф у подвійному розмірі виручки з установи, яка перебуває на державному бюджеті.

Оскарживши рішення Державної інспекції з контролю за цінами, представник установи звернув увагу, що стягненню до бюджету підлягає виручка. Державна ж установа виручки не отримує, оскільки перебуває на забезпеченні державного бюджету, і не є прибутковою організацією.

Спір було передано на розгляд адміністративного суду.

Дайте правовий аналіз ситуації.

Задача 2.Граничний рівень рентабельностіза буханку хліба встановлено на рівні 5 відсотків.

Фактична ціна за хліб “Сумський новий” (з урахуванням затрат) складала 5, 40 (п’ять сорок) одиниць. Фізична особа-підприємець реалізовувала хліб за ціною 7 одиниць.

Державна інспекція з контролю за цінами застосувала економічні санкції до виробника хліба на тій підставі, що ним реалізовувався товар з розрахунку більше відсотків рентабельності, замість граничного 5 відсотків.

Дайте правовий аналіз ситуації.

Задача 3. Між ДП «А» та ТзОВ «Б» укладено договір купівлі-продажу № 360, відповідно до якого ДП «А» зобов’язувалося придбати медичні препарати згідно з накладними, які є невід’ємною частиною договору. Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на рахунок продавця до терміну, який визначений у накладній, але не пізніше п’яти банківських днів з дати поставки.

Згідно з додатком, що є невід’ємною частиною договору, ДП «А» зобов’язалося до встановленої у ньому дати купити, а ТзОВ «Б» продати 2 500 доз вакцини за умови, що її вартість не буде перевищувати середньої вартості вакцини у м. Києві.

Постановою апеляційного господарського суду договір купівлі-продажу № 360 визнано неукладеним з огляду на відсутність у договорі такої істотної умови, як ціна товару та неприйнятність її визначення ТзОВ «Б» в односторонньому порядку згідно з видатковою накладною.

ДП «А» звернулося із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, вважаючи, що ціна не є істотною умовою договору купівлі-продажу, і досягнення згоди щодо неї не вимагається.

Дайте правовий аналіз ситуації.

Задача 4.Державною інспекцією з контролю за цінами на підставі акта № 130 було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким встановлено, що ТзОВ «Примед» порушено вимоги чинного законодавства щодо встановлення постачальницько-збутової надбавки на лікарські засоби.

Зазначеним актом перевірки, зокрема, встановлено що ТзОВ «Примед» здійснював торгівлю лікарськими засобами, ціни на які підлягають державному регулюванню, за цінами, сформованими із застосуванням постачальницько-збутової надбаки у розмірі 35 відсотків від оптової ціни виробника.

У видаткових та прибуткових накладних, на підставі яких ТзОВ «Примед» придбав лікарські засоби у виробника, окремо зазнчені:

- ціна заводу виробника (оптова ціна);

- відсоток знижки;

- фактична відпускна ціна, за якою ТзОВ «Примед» купував товар у виробника.

Як встановлено актом перевірки, ціни на придбані ТзОВ «Примед» лікарські засоби, формувалися ним виходячи із ціни, зазначеної у відповідних накладних як ціна заводу-виробника, а не із ціни, за якою фактично купувалися лікарські засоби.

Державна інспекція з контролю за цінами виходила із того, що оптовою треба вважати ціну, за якою ТзОВ «Примед» фактично придбав лікарські засоби у заводу-виробника. Саме на основі цієї ціни мала встановлюватися ціна для споживачів з урахуванням постачальницько-збутової надбавки.

ТзОВ «Примед» оскаржив рішення Державної комісії з контролю за цінами до суду, вважаючи, що оптовою є ціна заводу-виробника, а не ціна, за якою фактично було придбано товар.

Вирішіть спір.

Задача 5.Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами про визнання недійсним рішення інспекції.

Рішенням інспекції на товариство було накладено економічні санкції, передбачені Законом України “Про ціни і ціноутворення”, у зв’язку із перевищенням граничного розміру плати за проживання в гуртожитку, встановленої законодавством.

Позовні вимоги товариство обгрунтовувало тим, що мешканці гуртожитку мають заборгованість по оплаті за проживання у ньому, і товариство встановленої ним плати фактично не отримувало.

Інспекція у своєму запереченні відстоювала позицію про порушення законодавства незалежно від отримання виручки.

Яке рішення, на вашу думку, має постановити суд?

Задача 6. Державною інспекцією з контролю за цінами до Товариства застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін.

Перевіркою було встанвлено, що Товариство включило у ціну обслуговування торгового місця додаткові послуги, які надаються продавцям. За окрему плату продавцям, зокрема, можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, зважування на товарних вагах, утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення, вантажно-розвантажувальні роботи тощо.

Відповідно до рішення місцевої ради граничний розмір тарифу за надання торгового місця для фізичних осіб складає 10 умовних одиниць. Як вбачається із встановлених інспекцією обставин, при наданні торгового місця справлялася плата у сумі 100 умовних одиниць, яка включала додаткові послуги.

Товариство звернулося до суду з позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що встановлена ним сума включає як надання власне самого торговельного місця, так і надання перелічених вище додаткових послуг.

Вирішіть спір.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...