ЛЕКСИЧНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ

ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

ТЕМА 7. Терміни й термінологія. Загальнонаукові терміни. Спеціальна

Термінологія й професіоналізми(відповідно до напряму підготовки)

Лексика української мови формувалася впродовж тривалого часу. Лексика поділяється на групи за сферою вживання. за походженням, з точки зору активного та пасивного запасу, за експресивно-стилістичним забарвленням (рисунок 3).

Л Е К С И К А

ЗА СФЕРОЮ ВЖИВАННЯ

загальновживана обмеженого вживання

діалектизми

жаргонізми

спеціальна: терміни й професіоналізми

ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

власне українська запозичені слова

З ТОЧКИ ЗОРУ АКТИВНОГО ТА ПАСИВНОГО ЗАПАСУ

активна (актуальна) пасивна

архаїзми

історизми

неологізми

ЗА ЕКСПРЕСИВНО - СТИЛІСТИЧНИМ ЗАБАРВЛЕННЯМ

між стильова(нейтральна) розмовна (емоційно-забарвлена)

книжна просторічна

Рисунок 4 - Лексика сучасної української літературної мови

Термін та його ознаки. Термінологія як система

Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовольняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова(інші назви - мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.

Наукова термінологія — вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням.

Українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Термін (від латин. terminus - межа, кінець) — це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини.

Термінологія — 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами.

Системність термінологіїзумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:

- логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки — а вони є в кожній науці, — то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);

- мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів — синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.).

Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв. При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.

Отже, основні ознаки терміна:

1 Системність. Кожний термін входить до певноїтерміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиціцін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2 Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття,яке він позначає: прибуток.

3 Тенденція до однозначностів межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.

4 Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

- нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

- відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит - прибуток - зиск - вигода);

- інтернаціональний характер;

- стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);

- здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.

Терміни за ступенем спеціалізації

Терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:

1 Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).

2 Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію,

спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.

3 Вузькоспеціальні терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под.

Способи творення термінів

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

1 Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: чиста конкуренція, ринокпраці. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2 Словотвірний - утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, переобладнання), суфіксів (оподаткування, оборотність), складанням слів і основ (матеріаломісткість), скороченням слів

3 Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових понять: державне замовлення. Синтаксичний спосіб - найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.

4 Запозичення — називання наукового поняття іншомовним словом