Методологія стратегічного аналізу

Метод стратегічного аналізу, як й інших прикладних економічних дисцип­лін, базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) методичних прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які ґрунтуються на методі філософії або, точніше, логіки. Ці методичні прийоми є універсальними; вони можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки, техніки чи мистецтва.

У стратегічному аналізі використовується ряд загальнонаукових прийо­мів: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, оцінка, кла­сифікація та ін.

Наукове дослідження у стратегічному аналізі має на меті знаходження постійних відносин між двома або більше категоріями явищ. Таке дослідження включає три загальнонаукові прийоми (рис. 2.3.):

Рис. 2.3. Індукція і дедукція в процесі формування стратегії

1) індукцію, або перехід від фактів, що спостерігаються, та окремих висновків до загальних висновків, які утворюють правила (закони);

2) дедукцію, або перехід від загальних висновків до інших, менш за­гальних, або до окремих фактів;

3) перевірку таких фактів і висновків.

Оскільки стратегічний аналіз використовує інформацію, яка характеризується високим рівнем невизначеності, його проведення вимагає глибокого системного дослідження фактів та явищ з метою формулювання правил і критеріїв (індукція) для проведення досліджень і здійснення оцінки стратегій діяльності на їх основі (дедукція). З допомогою дедукції можна отримати нові факти і висновки, які в подальшому будуть основою для індукції, причому цей процес має циклічний характер. Взаємозв'язок індукції і дедукції у стратегічному аналізі обумовлюється безперервністю економічних процесів, а факти і висновки, які фігурують у цій системі, потребують ретельної перевірки на кожному етапі.

Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів, які залежно від об'єктів дослідження можна об'єднати у 7 груп:

1) стратегічний аналіз макрооточення підприємств:

Ø аналіз інформаційних оглядів, проектів, звітів, статистичних довідок;

Ø кабінетні дослідження, різноманітні методи сегментації, збирання даних аналізу і статистичної оцінки;

Ø економетричне моделювання.

2) стратегічний аналіз безпосереднього оточення (галузі і конкуренції):

Ø аналіз життєвого циклу галузі;

Ø аналіз вхідних та вихідних бар'єрів галузі;

Ø якісні методи прогнозування;

Ø бенчмаркінг;

Ø кластерний аналіз;

Ø метод сценаріїв;

Ø імітаційне моделювання;

Ø методи експертних оцінок (Дельфі, мозкового штурму та ін.)

3) стратегічний аналіз організації:

Ø аналіз основних компетенцій і основних можливостей;

Ø аналіз вектора зростання;

Ø ЕТОР-аналіз (аналіз загроз зовнішнього оточення і профілю можливостей);

Ø SWOT-аналіз (аналіз сильних і слабких сторін, можливостей і загроз);

Ø SРАСЕ-аналіз (оцінка стратегічної позиції і дій);

Ø матриця ВСG (матриця "Зростання / Частка", розроблена Бостонською консал­тинговою групою);

Ø матриця GЕ/МсКіnsey (матриця "Привабливість галузі / Позиція в конкуренції);

Ø матриця Shell/DMP (матриця спрямованої політики, розроблена компанією Shell);

Ø PIMS-аналіз (аналіз впливу ринкової стратегії на прибутки);

Ø аналіз життєвого циклу організації;

Ø аналіз часових рядів, екстраполяція тенденцій;

Ø аналіз вразливості організації;

Ø порівняльний аналіз "цілі - план - факт - оптимізація - відхилення";

Ø причинно-наслідковий аналіз.

4) стратегічний аналіз продукту:

Ø аналіз життєвого циклу продукту і стратегії маркетингу;

Ø аналіз життєвого циклу продукту і фінансової ситуації;

Ø аналіз життєвого циклу продукту і конкуренції;

Ø аналіз життєвого циклу продукту і менеджменту;

Ø аналіз життєвого циклу продукту і факторів продуктивності;

Ø аналіз впливу зацікавлених сторін.

5) стратегічний фінансовий аналіз:

Ø підготовка проектованих фінансових звітів;

Ø прогнозування за методом проценту від продажу;

Ø стратегічна оцінка фінансових результатів і фінансових потреб;

Ø розрахунок фінансових коефіцієнтів;

Ø діагностика (прогнозування) банкрутства

6) стратегічний інвестиційний аналіз:

Ø чиста приведена вартість;

Ø реальні опціони;

Ø методи формування господарського портфеля;

Ø методи варіантного аналізу;

Ø аналіз ризиків

7) аналіз стратегії та прийняття стратегічних рішень:

Ø матриця вибору головної стратегії;

Ø аналіз ключових факторів успіху;

Ø методи імітаційного моделювання;

Ø теорія ігор;

Ø теорія масового обслуговування;

Ø методи сітьового аналізу;

Ø методи експертних оцінок;

Ø підготовка стратегічного плану.

Враховуючи те, що стратегічний аналіз виконується різними людьми на різних рівнях управління підприємством чи корпорацією - починаючи від членів Ради директорів і менеджерів до безпосередніх виконавців (бухгалтерів-аналітиків, економістів, працівників відділів стратегічного планування, маркетингу, тощо), його функції суттєво "розподілені" за структурними підрозділами.

На рівні вищого керівництва і менеджерів середньої ланки найбільше застосовуються інструктивно-описові моделі, призначені для прийняття загальних рішень щодо вибору необхідної стратегії. Прикладами інструктивно-описових моделей можуть служити матриці ВСG, GЕ/ МсКіnsey, Shell/DPM, тощо.

Прогностичні і розрахунково-аналітичні методи і моделі більшою мірою застосовують економісти-аналітики, які повинні мати ґрунтовні знання з таких прикладних дисциплін як бізнес-прогнозування, економіка для менеджерів, економіка стратегії, економетрика, фінансовий аналіз, проектний аналіз, організація промислового виробництва та ін. Знання усіх цих дисциплін необхідне для сучасного економіста-аналітика, оскільки вони тісно пов'язані зі стратегічним аналізом.

Необхідність глибокого вивчення параметрів зовнішнього середовища змушує менеджерів та економістів-аналітиків менше збирати й оцінювати різноманітну інформацію, отриману за допомогою спеціальних досліджень або зі спеціалізованих ділових і фінансових видань, довідників інформаційних агентств, звітів торговельно-промислових асоціацій і державних комітетів та комісій, банків і страхових компаній, аудиторських фірм і соціологічних служб, тощо.

Отже, у процесі проведення стратегічного аналізу зовнішнього середовища доводиться працювати з інформацією, що береться з аналітичних оглядів, прогнозів і вивчення тенденцій. Основу інформаційного забезпечення становить глибоке багаторівневе дослідження вітчизняного і зарубіжного ринків за широким спектром показників і величин, що впливають на управління і результати діяльності підприємства.

Середовище підприємства, як правило, вивчається з системного погляду, коли підприємство розглядається як відкрита система - «вхід», «перетворювач», «вихід».

Важливу роль відіграє також аналіз параметрів маркетингової сукупності, який, використовуючи інформацію про ціну, види продукції, місця її виробництва і способи просування на ринок значною мірою впливає на рішення, що приймаються під час формування стратегії підприємства.

Під час визначення стратегічних цілей, а також вибору виду стратегії застосовуються різноманітні методи і технології прогнозного аналізу (прогнозування і передбачення), критерії вибору оптимального варіанту в умовах недостатньої інформації та високого ступеня невизначеності.