Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Чернівецької обласної державної адміністраціїІнститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області Науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи
«Cхвалено» Вченою радою Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області від 19 червня 2008р. протокол № 2 Директор ІППОЧО _______ Г.І.Білянін Програма соціально-психологічного тренінгу „Самопізнання – шлях до успіху”, Орієнтована на профілактику та корекцію проявів некерованої агресивності та насилля в шкільному середовищі Укладачі: методисти ЦППСР Чернівецької міської ради Гончарова А.О., Тимофєєва О.О. Чернівці, 2008 Пояснювальна записка На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається збільшення кількості дітей, схильних до девіантної поведінки. Найчастіше причиною цьому є асоціальна поведінка батьків, несприятливий психологічний клімат в сім’ї, жорстоке поводження батьків з дітьми. Негативний або недостатній вплив батьків на дітей спричиняє виникнення проблем соціальної адаптації особливо в підлітковому віці: в учнів поступово знижується інтерес до навчання, до вироблення вмінь та навичок самовиховання, у них нагромаджується емоційне напруження, яке виливається в негативні поведінкові реакції. Перебуваючи в ситуації неуспіху, вони шукають можливості застосування своїх сил у будь-якій доступній формі, що може приводити до відхилень в особистісному розвитку. Емоційно-поведінкові й особистісні відхилення в дітей і підлітків, набуті в результаті деструктивного виховного впливу, утруднюють формування сприятливих взаємин і соціальної адаптації в цілому. Зокрема, соціальна дезадаптація поглиблює особистісні й поведінкові порушення. Вона сприяє формуванню стійких психопатичних станів, асоціальних форм поведінки, алкоголізації тощо. У зв’язку з цим особливого значення набуває своєчасна і цілеспрямована профілактична робота. У профілактиці відхилень в особистісному розвитку дітей великого значення набуває формування позитивних міжособистісних стосунків із однолітками та дорослими. Такі стосунки мають будуватися на принципах взаємодопомоги, емоційної підтримки, співпраці. Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є попередження та подолання проявів насильства та відкритої агресії проти певних людей, яка може спричиняти насильницькі дії в шкільному середовищі. Шкільне насилля – це вид насилля, за якого має місце примус, застосування насильницьких дій серед учнів або вчителями по відношенню до учнів. Найчастіше в учбових закладах зустрічається психологічне насилля, яке викликає у жертви емоційне напруження, принижує її і знижує її самооцінку. Жертвою може стати будь-яка дитина, але зазвичай це ті учні, які є слабшими або якось відрізняються від інших. Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають: o фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями; o особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні; o особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо; o страх перед школою; o відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти); o хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення, дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д. o низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні. Такі проблеми загострюються в підлітковому віці. Важливою особливістю підліткового віку є зміни у ставленні до навчання, зниження його значущості, зростання негативних переживань, пов’язаних зі школою. Для одних підлітків навчання залишається провідною діяльністю, а для інших роль навчання поступово знижується, воно перетворюється у формальне, навіть небажане заняття. Таке ставлення до навчання небезпечне тим, що сучасний підліток не завжди має умов для реалізації своїх можливостей, для самоствердження. Учні, які відчувають труднощі в навчальній діяльності потерпають від подвійного насилля: · у школі, коли їх змушують займатися тим, що їм не під силу; · вдома, коли їх докоряють за погані оцінки і примушують готувати уроки. Результати багатьох досліджень показують, що проблеми в навчанні спричиняють труднощі в міжособистісних взаєминах дітей зі своїми батьками (покарання за погану успішність), з педагогами і з однолітками. Тому свою енергію, фантазію і творчі здібності підліток спрямовує спочатку на різні витівки, а з часом – і на протиправні дії. Будь-який вид насилля формує у дітей і підлітків такі особистісні й поведінкові особливості, які роблять „жертв” малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства. Довготривалі шкільні насміхання відбиваються на „Я-образі” дитини: знижуються її самооцінку, такий учень відчуває себе нікому не потрібним, „другосортним”, намагається уникати стосунків з іншими людьми. Часто буває і навпаки, – інші діти уникають дружити з жертвами насилля, оскільки бояться, що самі стануть об’єктами насилля, слідуючи логіці: „Який твій друг – такий і ти”. Як наслідок - формування дружніх відносин може стати проблемою для жертви, а неприйняття та нехтування в школі нерідко відбивається на інших сферах соціальних відносин. Така дитина і в подальшому може жити за „програмою невдахи”. Роль жертви є причиною низького статусу в групі, появою проблем у навчанні та поведінці. Вирішення своїх проблем діти-жертви насилля часто знаходять у кримінальному асоціальному середовищі, що нерідко поєднується з формуванням пристрасті до алкоголю та наркотиків. Шкільне насилля належить до так званого інституціонального насилля і може мати вигляд фізичного, сексуального та психоемоційного насилля. Джерелами насилля в школі можуть виступати старші діти по відношенню до молодших, педагоги по відношенню до учнів. Природа насильницьких дій з боку дорослих і однолітків по відношенню до дитини залишається ще недостатньо вивченою. Однак, уже сьогодні можна стверджувати, що здійснення насильницьких дій дітьми по відношенню до інших дітей тісно пов’язане з їхнім власним психологічним неблагополуччям: як правило, в основі жорстокого поводження дітей та підлітків є власний травматичний досвід. Чинником ризику стати жертвою насильства є шкільна тривожність, яка по суті, транслює незадоволеність потреб дитини у досягненнях у різних сферах шкільного життя (навчанні, ставленні вчителів, однокласників) і порушення в одній із найважливіших областей особистісного розвитку – в сфері самоусвідомлення і самооцінки дитини. Причиною тривожності можуть стати негативні переживання щодо стосунків дитини з дорослими та однолітками. Робота психолога в навчальному закладі, орієнтована на корекцію проявів агресивності та насилля в шкільному середовищі, повинна бути спрямована на соціалізацією агресії (навчанню контролювати власні агресивні прояви або вираження їх у прийнятних формах) та оптимізацію стосунків в шкільному колективі. Мета: пошук альтернативних (соціально прийнятних) способів задоволення особистих потреб та взаємодії з однолітками. Завдання: формування навичок ефективного спілкування; формування позитивного ставлення до власного „Я”; формування вміння усвідомлювати причини виникнення почуття образи та способи позбавлення від негативних переживань; формування вміння конструктивно виражати злість, подолання агресивних проявів поведінки; розвиток вміння знаходити конструктивні шляхи для виходу з конфліктних ситуацій; актуалізація уявлень підлітків про їх права та обов’язки; формування вміння протистояти негативному впливу; формування вміння захищати себе в ситуаціях насилля; актуалізація життєвих цілей та шляхів їх досягнення. Критерії добору учасників тренінгу: - цільова група – учні 12 – 15 років: - за результатами первинної психодіагностики; - за особистим бажанням учнів працювати в тренінговій групі. Перелік психодіагностичних методик, рекомендований для використання: · Проективна методика „Моя сім’я”; · Проективна методика „Неіснуюча тварина”; · Опитувальник Басса-Даркі; · Методика „Незакінчені речення”; · Визначення рівня шкільної тривоги за методикою Філіпса; · Шкала тривожності; · Опитувальник тривожності старших підлітків та юнаків Ч.Д.Спілберга, модифікований А.Ф.Андрійовою; · Інтегральна самооцінка особистості „Хто я є у цьому світі”; · Опитувальник Айзенка. Організація занять: - частота занять – раз на тиждень по 1,5 год; - кількість занять – 11, їх можна збільшити враховуючи динаміку групи та потребу учасників; - кількість учасників – 10-15 осіб; |
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |