Методика проведення журналістського розслідування

Журналістське розслідування на телебаченні складається з таких етапів підготовки:

- розробка плану проведення заходів;

- збір і обробка інформації;

- робота з джерелами ;

- архівація і систематизація отриманої інформації;

- формування бази доказів;

- інтерв'ю і бесіди з учасниками;

- юридична перевірка фактів;

- підготовка матерілів [20].

Розробка плану проведення заходів – це дії, які вимагають пошук потрних свідчень і отримання відповідей на поставленні питання.

План повинен бути в письмовій формі, його користь простежується коли справа вимагає колективної роботи. А саме, розподіл завдань, які повинні виконати журналісти при опрацюванні різних напрямків журналістського розслідування.

Збір і обробка інформації складається з двох критеріїв:

По-перше, збір інформації з відкритих джерел про подію чи обьект, що передбачає аналіз публікацій або архівів в ЗМІ, мережі Інтернет з обранної теми. В результаті утворується інформаційний продукт, що допоже при при подальших дослідженнях предмету розслідування.

По-друге, збір і обробка складається з пошуку правдивої інформації, яка документально зафіксована. Цей критерій, гарантує достовірність отриманого продукту. На цьому етапів можна формувати припущення та висновки.

Робота з джерелами інформації залежить від того, чи має журналіст на данному етапі можливості використання потрібних джерел. В цілому, це зустрічі і бесіди з компетентними в цьому питанні людьми. Тут є важливим вміння спілкуватися і переконувати.

Архівація і сестиматизація отриманної інформації. Отримана від джерел інформація потребує фіксації в електронному вигляді. Своєчасна фіксація сприяє побудові логічних ланцюгів, що приведуть до правильних висновків. Інформація може бути отримана з різних джерел, але їх потрібно зберігати в одному файлі [21].

Розділи матеріалів архіву журналістського розслідування:

- спільна інформація (факти отриманні з джерел)

- установча інформація;

- документи;

- копії публікацій.

Інтервью потрібне для виявлення можливо невідомих нюансів справи, які не були враховані [18].

Юридична перевірка фактів. Матеріал програми обвязкого має бути перевіриний у клафікованого юриста, без його експертизи, зібраний матеріал не може виходити в ефір.

Основа частина метеріалу – це факти отриманні щонанайменте з двох джерел інформації, вони обовязково мають пройти превірку на достовірність.

Види джерел інформації:

Джерела бувають відкриті. До них відносяться ЗМІ: телебачення, періодика, радіо, Інтернет і глобальні інформаційні системи, де існують

що працюють в режимі реального часу, чати, форуми, де можуть обговорюватися проблеми, які хвилюють суспільство, офіційні прес-релізи правоохоронних структур, соціальних служб, законодавчих органів влади, структур комерційного функціонування.

Джерела конфіденційні інформації є невідємною частиною журналістського розслідування, адже майже всі оприлюдню вальні матеріали недоступні громадськості [22]

Крндефіційні джерела можуть бути як в документально-зафіксованому вигляді, ці документи мають декілька рівнів шифрування, що надходять з мережі Інтернет та мобільного зв’язку, та на жаль матеріали дуже рідкісні, так як не всі журналісти мають доступ таких баз даних і несуть потенційну небезпеку особистого характеру.

Треба враховувати, що існує інформація, що має статус державної таємниці та її розголос може привлечь серйозні наслідки і вигляді притягнення до відповідальності, тому опрацювання та превірка джерел є необхідним етапом в підготовці журналістського розслідуння [23].

Оригінали документів потрапляють ло рук журналістів вкрай рідко, частіше це копія. Тому якісна перевірка достовірності ускладнюється особливо, коли справа стосується текретних матеріалів. Адже технічний прогрес дозволяє виготовлення підробок. І осіб, які мають на меті цим скористатися, для того, щоб маніпулювати журналістами, знаходиться чимала кількість [24].

Найкраще за все, коли джерелом інформації виступає людина, яка могла виступати в ролу очевидця, чи свідка події, в такому випадку джерело інформації називається разовим, а ось коли джерело інформації має безпосередній і постійний доступ до важливих даних, які стосуються розслідуванн, воно називається постійним, такі люди зазвичай займають високу посадову должность.

На разі, телебачення досить буденне явище, але мало хто замислюється над тим, що створення телевізійного сожету важка робота, що вимагає високого професійного хисту не тільки точки зору створення, а й з боку виконання технічної сторони Сьогодні телебачення стало настільки буденним явищем, що ми й гадки не маємо про те, що працювати на ТБ далеко не просто. Багато з нас тримали в руках відеокамеру і заглядали в віконце видошукача, а деякі навіть знають, що таке мікрофон і як в нього говорити [25].

Цікаво знати, що газетна публікація в чистому вигляді не може бути використана як сценарій для телевійного сожету, який готується журналістами перед тим як почати знімальний процес, будь то новинни або повнометражний програмний випуск. Сценарій може біту вигаданий самим журналістом і не потребує багатомної праці з печатками керівництва абр відділу постачання, перш за все він повинен бути цікавам, змістовним та актуальним.

Різниця між сказаним в ефірі і надрукованим в газеті полягає в тому, що почутий текст сприймається інакше, відео сюжет потребує більшої кількості слів і повинен легко сприйматися глядачем разом з логічно підібраною картинкою.

Тележурналісту доступний художній образ, що відсутній в публіцистиці, де існує лише два засоби створення художнього образу, це друковане слово і уява читача, телевізійних засобів значно більше, по-перше це картинка, яка може використовуватися як фон, монтаж, засіб поєднання зображень, синхронний текст, закрадовий текст, звук використаний в якості фону та «стенд-ап» - присутність репортера на місці подій, робота над телевізійним сюжетом потребує більшої кількості часу, оскільки має багату кількість виразних засобів [26].

Вищеописані виразні засоби мають працювати в в контрапункті, тільки тоді вони матимуть успіх у глядача і змусять його уяву працювати. Цей метод розроблений на основі «звуко-зорового» принципу: бачу одне, чую друге, розумію третє.

Наочний приклад побудови відео сюжету на телебаченні. Журналіст отримав завдання підготувати закадровій тест до випуску, в якому розповідається про чиновника викритому на факті отримання хабару.

Від побудови поданого матеалу залежить те, як само текс буде сприйматися глядачем:

1. Репортер промовляє текст, глядач ти часом дивиться зйомку з місця подій. Такий сюжет викликає інтерес.

2. Глядач чує монолог журналіста під час якого транслюється відео де чиновник ніжиться в шензлонзі на території розкішного особняка. При перегляді сожету у глядача буде виникати лише почуття заздрості і злоби.

3. Такий же текс, а на відео показують чиновника, який читає казки свій хворій дитині. Глядач безсумніву буде жаліти і співчувати бідолашному чиновнику [27].

Від вмілого використання компонентами побудови сюжету залежить те, які результати він породить. Візуальне зображення відкриває ті аспекти події, які іноді неможливо передати у слотворчій формі. Адже, враження від перегляду і те, що хотів розповісти журналіст бувають докорінно відмінними.

Перед зйомкою треба ретельно прорахувати і осмислити головну думку, мету і враження, яке потрібно викликати у глядача. Сформувати засоби, якими журналіст буде оперувати при підготовці розсліду вального матеріалу.

Сучасна тенденція подачі відеоматеріалу невтішна. Найчастіше сюжет побудований з метою натиску на почуття глядача, щоб викликати в нього співчуття, це пряме психологічне маніпулювання свідомістю людини, лише для того, щоб підняти рейтинг передачі та охопити велику кількість аудиторії, а вдеяких випадках це свідчить про непрофесіоназм, тобто невміння якісно оперувати зображувальними засобами [28].

Позитивною рисою для телевізійного сюжету і негативною для газетного є ще одне явище. Наприклад, під час інтерв’ю журналіст фіксує сенсаційно-розкривально бесіду на диктофон, а через деякий час горой сюжету відмовляється від сказаного і заявляє про наклеп. Якщо, під час розмови не були присутні свідки, то довести достовірність при судовому розгляді буде неможливо. А ось телевізійний журналіст має в своє му арсеналі більщ ефективні засоби фіксації. Інтервью може бути зафіксоване на знімальну камеру, в такому випадку відмовитися від сказаного вже буде просто неможливо, тим паче, якщо сказане було показано в ефірному випуску журналістського розслідування [26].

Іншими словами, те, що глядач бачив на власні очі викликає довіру, тоді як газетну статтю перевірити на достовірність простому громадянину майже неможливо.

Газетну публікацію, головним чином, готує один журналіст, який несе за неї відповідальність, проробляє і контролює всі етапи створення матеріалу, на відміну від телебачення, де сюжет є колективною працею з багатьма технічними нюансами, помилка одного може газубити труди сього складу працюючих на випуском.

Наприклад, можуть бути зіпсовані ключові плани знятих кадрів, в цьому випадку, щось виправити вже неможливо, або звукорежисер не записав потрібний синхрон і кадрі чутно лише вуличний фон, майже німа сцена не млже потрапити до ефіру [23].

Уникнути такого розвитку подій можливо лише у випадку, коли існує чіткий сценарій, коли для працівника є прописані задачі та правила їх виконаная. Головними є питання мети знімального процесу, визначений жанр, розроблена структура подачі матеріалу, об’єкт сюжету, приблизна кількість часу для виконання і визначенні технічні та творчі засоби при виконанні роботи.

Отже, жанр журналістського розслідування уособлює докладне та всебічне дослідження теми, яка може бути мало вивченою, або засекреченою від громадчкост. Процес збору інформації для відео сюжету вимагає дотримання чітких правил, що стосуються джерел, які слугують фундаментом для його створення. Журналістам доводиться використовувати методи подолання складнощів, що виникають. Адже матеріал має пройти перевірку на достовірність і юридично перевірений спеціалістами.

Основною відмінністю журналістського розслідування на телебаченні є в тому що, репортер не обмежується темою та джерелами інформації, а використовує велику кулькість візуальних формотворчих засобів, які можуть змінювати головну мету сюжету і враження глядача.

Журналіст-рзозслідуватель на телебаченні повинен розуміти багато тонкощів, для того, щоб якісно опрацьовувати інформацію, яка виходить в ефір, вміти працювати з джерелами інформації, знати етапи на яких будується журналістське розслідування. Адже телевізійний сюжет це складний процес, який потребує як перевірки фактів так і визначення головної мети, тобто, посил, який повинен вловити глядач при перегляді телепрограми.

Висновки до розділу

Отже, жанр журналістського розслідування зародився в американській пресі на початку XX століття. У зв’язку зі змінами в суспільстві, періодика зазнала змін, завдяки яким зявився новий жанр журналістики. Відбулося це завдяки статтям викривального характеру в журналі «Макклюрс», темами виступали могли слугувати факти корупції, економічні афери, соціальні злочини.

При підготовці матеріалу для розслідування, журналіст повинен мати належну професійну підготовку, знання в таких областях як законодавство, технічний процес і звичайно потркбує високого рівня особистих моральних принципів. Методика проведення журналістського розслідування складається з багатьох етапів, по-перше, це вміння обробляти отриману інформацію, зберігати її, знаходити потрібні для обраної теми надійними і перевіринеми джерелами інформації. Головним чином, журналіст повинен вдало оперувати фактами, бо власні припущення і міркування можуть спотворювати дійсність.

Класичний телевізійний сюжет журналістського розсування включає в себе всі традиційні методи збору інформації властивих журналістиці, це метод спостереження, бесіди, інтерв’ю, опрацювання документів, експерименту.

Тема журналістського розслідування повинна мали суспільну значимість, підготовка теми розслідування вимагає наполегливості та ініціативності. Таким чином, можна зробити висновки:

1. Передача може бути цікавою глядачеві, лише у випадку вдало обраної теми журналістського розслідування, для цього необхідно зробити оцінку того, на скільки ця тема актуальна, перспективна і сенсаційна у колі визначеної суспільної значущості.

2. Жанр журналістського розслідування вимагає високої компетентності знань методики дослідження під розробку телевізійного сюжету.

3. Розслідувальна журналістика складається двох головних етапів: збір і обробка інформації, велика кількість джерел інформації збільшує рівень достовірності матеріалів.

4. Професійний досвід, комунікативні навички журналіста впливає на якість пошуку потрібних джерел інформації.

5. Невдале користування конфіденційними джерелами інформації може накликати на журналіста і його колег великі неприємності.

6. Журналістське розслідування на телебаченні має масу відмінностей і переваг від розслідування в друкованих ЗМІ.

7. Якість кінцевого результату розслідування (сама телепередача) залежить від згуртованості і взаєморозуміння робочої групи журналіста-розслідувача.

РОЗДІЛ ІI