Особливості творчої діяльності старшокласників у процесі профільного навчання з художньої обробки конструкційних матеріалів

Технологічна освіта – новий етап у розвитку трудового навчання у школі. Вона повинна не просто забезпечити професійну освіту неповнолітніх, а являє собою підсистему підготовки людини до трудової діяльності у процесі технології трудового навчання. В даному випадку під технологією розуміють багатоаспектне поняття, що інтегрує в собі чотири складові: об’єкт діяльності; знання, необхідні для її виконання; сам процес трудової діяльності та ставлення суб’єкта до праці, що здебільшого виявляється у емоційно-вольових властивостях. Цей предмет орієнтований на індивідуальність кожної дитини, навчає самостійно вирішувати проблеми, застосовуючи знання та навички проектування, виготовлення для створення якісних виробів. В центр усієї дизайн-технологічної діяльності ставляться потреби людей, що є важливим аспектом гуманітаризації освіти.

Інтегративною системоутворюючою основою для технологічної освіти є алгоритм перетворюючої діяльності. Процес дизайну, що включає проектування та виготовлення матеріального або духовного продукту по суті є творчою діяльністю під час якої мобілізуються внутрішні сили виконавця, використовуються і одночасно розвиваються, вдосконалюються всі наявні здібності. Але так буде в тому випадку, якщо у старшокласників буде сформована творча компетенція. Сформованість творчої компетенції передбачає розуміння суті процесу творчості й опанування навичками творчого підходу до навчання, уміння осмислено переймати соціальний досвід, засвоювати обов’язкові програмові знання та перетворювати їх, створювати нові; орієнтує мислення учнів на нові вимоги, пошуки шляхів створення нового, того, чого не було в їх особистому досвіді; забезпечує можливість виробляти творчий стиль діяльності та навички працювати на творчому рівні.

Складність формування творчої компетенції учнівської молоді полягає у тому, що прямого шляху научіння творчості немає, оскільки ні знання, ні вміння і навички, навіть досвід творчої діяльності (якщо він не рефлексується дитиною) не гарантують готовності жити і працювати творчо.

У педагогічній науці окреслені тільки загальні підходи до розв’язання означеної проблеми. Так як творчу діяльність напряму пов’язують із здібностями до її виконання, в останні роки бурхливі дискусії розгортаються навколо питання здібностей та їх структури. Науковці вирізняють такі рівні здібностей: репродуктивний(забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати прийомами діяльності) і творчий (забезпечує уміння створювати нове, нестандартне, оригінальне). Під творчими здібностями ми розуміємо такий структурний рівень організації здібностей і провідних властивостей особистості, які уможливлюють орієнтацію мислення індивіда на нові вимоги, пошуки шляхів, форм створення нового, того що не було в його особистому досвіді.

Найбільш ґрунтовні дослідження проведені науковцями у галузі вивчення розвитку складної та багатогранної структури здібностей. Основою для розробки широкого питання розвитку здібностей стали такі методологічні положення:

– на розвиток здібностей впливають соціальні умови, вони ж визначають їх витребуваність суспільством;

– здібності розвиваються і динамічно змінюються у процесі самостійної діяльності;

– аналіз здібностей необхідно проводити з позицій цілісного підходу (враховувати соціальні умови, систему організації навчання і виховання, активність особистості, її бажання розвивати та вдосконалювати здібності).

Ці ідеї зазнали конкретизації та розвитку в працях знаних вчених: Б. Ананьєва, Д. Богоявленської, Дж. Гілфорда, В. Дружиніна, О. Ковальова, В. Крутецького, М. Лейтеса, О. Леонтьєва, В. Моляко, В. М’ясищева, К. Платонова, С. Рубінштейна, Б. Теплова, В. Чудновського, В. Юркевича та інших. Основні висновки щодо узагальнення теоретичних та експериментальних результатів досліджень вчених можна представити у вигляді наступних положень:

– властивості особистості розвиваються в активній взаємодії з оточуючим середовищем, визначаються якістю самостійної діяльності та утворюють складні конструкції (особистісно-діяльнісний підхід). [37, с. 87–95];

– розвиток здібностей не можна зводити до засвоєння системи знань, умінь і навичок; [24, с. 9–10];

– успішне виконання будь-якої діяльності не може бути забезпечено однією здібністю, а тільки поєднанням комплексу здібностей і властивостей особистості;[29, с. 223–226]

– процес розвитку здібностей пов’язаний не стільки з їх кількісним збільшенням, скільки з якістю перебудови самої структури здібностей; [30, с. 12]

– здібності тісно пов’язані з загальною спрямованістю особистості; співвідношення спрямованості особистості й рівня розвитку здібностей неоднозначне, але високий рівень здібностей суттєво впливає на стиль діяльності та подальше становлення особистості

Аналіз наукової психолого-педагогічної та методичної літератури показав, що вирішити проблему розвитку творчих здібностей у рамках традиційної системи шкільного навчання дуже складно, майже неможливо. Необхідний цілісний підхід до організації навчально-виховного процесу, пошук суттєвих, стійких зв’язків між характером педагогічної взаємодії та процесом становлення творчої спрямованості особистості. Переосмисленню й удосконаленню підлягають зміст, форми, методи, прийоми та засоби навчання. У процесі ж технологічного навчання існують природні можливості для розвитку творчих здібностей школярів. Їх просто необхідно грамотно використати. Вчитель повинен знати, що ефективність формування творчої компетенції та розвиток творчих здібностей учнів залежить від багатьох чинників: розуміння явища творчості, структури організації та особливостей формування і розвитку механізму творчої діяльності, реалізації управління процесом формування творчої особистості упродовж терміну отримання освіти.

Тож спочатку необхідно з’ясувати, що собою являє творчий процес. Творчістю називають продуктивну людську діяльність, у результаті якої створюються нові матеріальні та духовні цінності нове. Творчість можлива в різних галузях, не залежить від того, яким є вид діяльності людини: розумовим або фізичним. Найбільш характерною її ознакою є ставлення до праці: індивід отримує задоволення від процесу роботи, а не обов’язково позитивного результату. Творче ставлення до праці – ознака того, що в процесі її виконання (праці) відбулися органічні зміни в самій особистості, сформувалися нові якості, уміння, що в подальшому будуть визначати форми творчої діяльності.

Загальноприйнятими є такі характеристики творчості:

- перетворення явищ, предметів, процесів діяльності або їх образів, чуттєвих чи розумових;

- новизна, оригінальність продукту творчості (нової ідеї, системи дій, невідомих закономірностей тощо).

Чи може учень, навіть якщо він старшокласник, створити зовсім нове? Так, для нього нове те, чого не було в особистому досвіді.