Відповідно до Наказу МОЗ та Держкомітету України по нагляду за охороною праці (95р.)Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі

1.Усі види підземних робіт; 2) робота в кесонах, барокамерах, замкнутих просторах; 3) водолазні роботи; 4) роботи на висоті, верхолазні, пов’язані з підйомом на висоту; 5)по обслуговуванню діючої електроустановки напругою до і вище 1000 В та виконання в них оперативних переключень, налагоджувальних, монтажних робіт; 6) роботи пов’язані з застосуванням вибухових матеріалів, у вибухо- та вогненебезпечних виробництвах; 7) роботи виконання яких передбачає носіння вогнепальної зброї; 8) аварійно-рятувальні роботи та роботи по гасінню пожеж; 9) роботи пов’язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом; 10) роботи пов’язані з нервово-емоційним напруженням (авіадиспетчери, диспетчери по управлінню рухом залізничного транспорту,оператори енергетичних систем); 11)роботи по технічному обслуговуванню і експлуатації компресорних нафто насосних та газорегуляторних станцій..; 12)роботи пов’язані з бурінням і видобутком та переробкою нафти, газу, конденсату та підготовкою їх до транспортування і зберігання; 13)роботи які безпосередньо пов’язані з виробництвом чорних та кольорових металів

Примітка: Перелік робіт є керівним документом для підготовки переліку професій, де є потреба у професійному доборі.

Типи і види професійного відбору:

Розрізняють два типи профвідбору:

1) за здібностями та схильністю для скерування на попереднє професійне навчання;

2) за наявною готовністю до виконання функцій з тої чи іншої професії.

Основою для професійного відбору є конкретні нормативні характеристики професії: соціальні, операціональні, організаційні.

Професійний відбір включає такі види: медичний, соціально-психологічний, освітній і психофізіологічний.

Медичний відбір полягає у виявленні тих осіб, стан здоров’я і рівень фізичного розвитку яких дозволяє успішно і в установлені терміни оволодіти професією (спеціальністю) та ефективно працювати тривалий час без шкоди для здоров’я. Виявлення медичних протипоказань особливо важливе для тих професій, які у звичних умовах, не кажучи про екстремальні, ставлять перед організмом людини високі вимоги.

Соціально-психологічний відбір проводиться з метою виявлення тих соціально зумовлених психологічних властивостей особистості, які необхідні для успішної роботи в колективі, відображають готовність і намагання виконувати свої професійні обов’язки в будь-яких умовах, а також сприяють формуванню почуття задоволення працею. Він ґрунтується на особистісному підході і враховує ціннісні орієнтації та мотиваційні аспекти діяльності людини, спрямовані на її самоутвердження в професійній діяльності та задоволення різноманітних потреб.

Освітній відбір має на меті виявлення у людини знань і навичок, необхідних для подальшого навчання або виконання професійної діяльності.

Психофізіологічний відбір посідає особливе місце, оскільки має на меті виявлення тих професійно важливих психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного оволодіння професійними знаннями, навичками, вміннями та ефективного виконання роботи. Психофізіологічні властивості людини можуть кількісно характеризувати професійно важливі якості і тому для багатьох професій мають прогностичне значення.

Етапи профвідбору

Профвідбір здійснюється в кілька етапів:

- попередній етап, на якому проводиться відбір за медичними показниками, станом здоров’я;

- етап психодіагностичного обстеження з використанням різних комплексів тестів, моделюванням трудових процесів і ситуацій, реєстрацією показників функціонального стану і ефективності роботи;

- етап прогнозування успішності оволодіння професією та ефективної діяльності на основі оцінки психофізіологічних характеристик відповідно до вимог професії і врахування можливості компенсації деяких недостатньо розвинутих якостей за рахунок високого розвитку інших.

Професійна придатність є результатом професійного самовизначення в процесі навчання і освоєння професії, а також професійної спрямованості особистості. Професійна спрямованість характеризується установкою особистості на розвиток якостей, необхідних для успішної праці з обраної професії.

Ставлення людини до професії виявляється в її професійних інтересах, під якими розуміють активну пізнавальну діяльність людини в зв’язку у професією. Формування професійних інтересів базується на глибоких всебічних знаннях щодо характеру, змісту і організації діяльності та позитивному ставленні до праці.

Професійний інтерес може супроводжуватись професійним покликанням, тобто специфічним відношенням до певного виду діяльності. Професійне покликання — це соціально зумовлений стійкий потяг людини до певного виду трудової діяльності, за якого робота найбільш продуктивна і відповідає реальним і потенційним можливостям особистості. Виражається професійне покликання сукупністю розвинутих здібностей і стійкою схильністю.

Професійний відбір персоналу і розподіл між працівниками функцій здійснюються за принципом індивідуального підходу. Всебічне вивчення і оцінка персоналу на основі особових справ, бесід, спостережень, тестів дозволяє врахувати не тільки рівень професійно-кваліфікаційної підготовки і виробничий досвід, а й фізичні, психофізіологічні та інтелектуальні характеристики.

Оптимальне поєднання людини і професії забезпечується в процесі професійної і соціально-психологічної адаптації.

Професійна адаптація характеризується досконалим оволодінням вибраною професією або спеціальністю, закріпленням трудових навичок і умінь, що виявляється в стабільному виконанні норм виробітку, високій якості продукції, точності і надійності, творчій активності.

Соціально-психологічна адаптація пов’язана з входженням працівника в мікросередовище, формуванням ділових і неформальних стосунків, прийняттям соціальних норм і цінностей організації.

Адаптація особистості до об’єктивних умов і вимог діяльності забезпечується такими методами:

● вдосконалення або зміна в певних межах окремих властивостей;

● формування стереотипів дій при незмінних особистісних якостях;

● позитивна мотивація до праці;

● вироблення індивідуального стилю діяльності.

Всі ці методи, як правило, стосуються тих професій, які ставлять до людини відносні вимоги професійної придатності.

2. ГОТОВНІСТЬ ДО СВІДОМОГО ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ

– це складне структурне утворення взаємопов’язаних і поєднаних переконаннями морально-вольових якостей особистості, способів поведінки, знань про професії, практичні вміння і навички, сформовані у відповідності з вимогами суспільства й можливостями навчально-виховного процесу в школі.

Готовністьдо свідомого вибору професії включає в себе:

• моральну готовність – усвідомлення суспільного й особистісного значення праці, прагнення максимально проявити свої сили, здібності у праці, позитивне ставлення до різних видів праці;

• психологічну готовність – свідомий вибір професії у відповідності з наявними здібностями та можливостями. Стан психологічної готовності включає усвідомлення людиною своїх потреб, вимог суспільства, колективу, поставлених цілей; прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів, оцінку співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;

• практичну готовність – загальні та політехнічні знання, загальнотрудові та спеціальні вміння й навички.

Компонентами готовності до свідомого вибору професії виступають:

1) загальне позитивне ставлення до праці;

2) знання певного кола професій, їх змісту, вимог, шляхів отримання професії та перспектив професійного росту;

3) сформованість професійних .інтересів;

4) адекватна самооцінка;

5) сформованість мотиваційної сфери;

6) наявність спеціальних здібностей;

7) практичний досвід;

8) збалансованість інтересів, здібностей і нахилів, їх відповідність вимогам професії до особистості;

9) відповідний стан здоров’я;

10) сформованість моральних якостей, які відповідають вимогам професії;

11) професійна придатність – сукупність психолого-педагогічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення задовільних з точки зору суспільства успіхів у праці при наявності спеціальних знань, умінь і навичок, а також отримання власного задоволення від самого процесу праці.

Важливою передумовою успішного професійного самовизначення є також сформованість в особистості професійно-важливих якостей – окремих психічних, психологічних і фізичних властивостей, які відповідають вимогам певної професії і сприяють успішному оволодінню нею. Підготовка до свідомого вибору професії передбачає активне формування таких психологічних якостей як здібності, інтереси, ціннісні орієнтації, прагнення, професійні плани, ідеали, переконання.

Формування особистісної готовності старшокласників до професійного вибору є важливим чинником професійного та особистісного становлення майбутнього фахівця .Особистісна готовність до вибору професії є інтегральним утворенням особистості, що ґрунтується на стійкій внутрішній мотивації до майбутньої професії, сформованості професійної перспективи, передбачає розвиток рефлексивних умінь та професійно значущих якостей і, загалом, визначає особистість як суб’єкта майбутньої професійної діяльності.

Структура особистісної готовності до вибору професії включає такі компоненти: 1) когнітивний компонент – уявлення про професію, її переваги та недоліки, про зміст професійної діяльності (об’єкт праці, мета, зміст, засоби тощо), знання про вимоги професії до особистості, способи та шляхи оволодіння нею, уявлення про сенс майбутньої професійної діяльності; 2) мотиваційно-цілепокладальний компонент – виражає позитивне ставлення до професії, мотиви вибору професії та рівень і цілісність цілепокладання щодо майбутньої професійній діяльності; 3) суб’єктно-особистісний компонент – розвиток процесів самосвідомості (самопізнання, самоаналізу, самооцінювання, саморегуляції, саморозвитку), рефлексивних здібностей та професійно значущих якостей особистості.

Критеріями сформованості особистісної готовності старшокласників до вибору професії виступають: 1) сформованість уявлень про професію (обізнаність учнів про зміст професійної діяльності та вимоги, яким повинна відповідати особистість психолога); 2) розвиток рефлексивних здібностей (оволодіння способами самоаналізу і самопізнання), обґрунтованість та адекватність самооцінки професійно значущих якостей; 3) позитивне самоставлення та гуманістична спрямованість особистості; 4) наявність позитивної внутрішньої професійної мотивації; 5) сформованість та осмисленість професійних планів та життєвих перспектив, їх реалістичність та взаємноузгодженість. Особистісна готовність до вибору професії характеризується трьома рівнями – низьким, середнім та високим.

На етапі допрофесійної підготовки для майбутніх фахівців характерним є відсутність чітких уявлень про професію, переважно зовнішня мотивація професійного вибору, неадекватність самооцінки професійно значущих якостей, низький рівень рефлексивності, невизначеність та недиференційованість майбутнього, нереалістичність професійних планів, неузгодженість життєвих і професійних цілей. Можна констатувати, що переважна частина старшокласників, зорієнтованих на певну професію, демонструє низький рівень особистісної готовності до вибору професії.

Свідоме ставлення до вибору професії необхідно розуміти як мотивовану діяльність учнівської молоді, спрямовану на ознайомлення із змістом професії, практичну апробацію своїх можливостей, оволодіння активними способами підготовки до майбутньої праці, самовиховання професійноважливих якостей.

Проблема формування в учнів свідомого ставлення до праці та вибору професії ще недостатньо вивчена педагогічною та психологічною наукою. Категорія ''ставлення" в науковій літературі багатьма вченими трактується по-різному.

Так. А. Маркова вважає, що ставлення - цс внутрішня позиція в оцінці навколишньої діяльності, іншої людини, самої себе .

На думку Н. Морозової, ставлення є видом інтересу, нижчий його етап. Воно являє собою грунт, на якому формується справжній інтерес. Виникнення відносин Н.Морозова поєднує з переживаннями, пов'язаними з об'єктом, діяльністю .

Таким чином, знання, зміст є спонукальною силою, виражає ставлення мотиву до безпосередньої дії.

Стосовно проблеми профорієнтації свідоме ставлення учнівської молоді до вибору професії виникає на основі усвідомленості соціальної та особистої значущості професії.

До усвідомлення соціальної ролі проблеми вибору професії належить розуміння учнем зв'язку вибору професії із загальною проблемою прискорення соціально-економічного розвитку країни, підвищенням продуктивності праці, забезпеченням усіх галузей народного господарства стабільними кадрами, які здатні своєю діяльністю розвивати ринкову інфраструктуру.

Особливістю вибору професії в сучасних умовах є спрямованість на професії економічного, а також правничого напрямку. Тому зараз більшість ВНЗ відкривають економічні факультети, кафедри, а приватні ВНЗ - переважно проводять підготовку фахівців з економічних дисциплін як стаціонарної форми навчання, гак і екстернату. Тобто іде процес: платіть гроші -диплом отримаєте. У той же час жоден приватний ВНЗ не здійснює підготовки фахівців з інженерних професій, бо вони сьогодні -непрестижні, хоч і дуже потрібні.

Свідоме ставлення до вибору професії - це, насамперед, наявність необхідних знань. До таких, у першу чергу, слід віднести системні знання про різні сфери людської діяльності, види і типи професій, їх зміст.

Профорієнтаційна скерованість молоді на ринкову економіку перш за все вимагає знань з основ економіки, теорії управління менеджменту, діяльності та орієнтації в ринковому середовищі маркетингу, патентознавства, забезпечення і володіння інформацією - основ інформації та інформатики. Тут варто зауважити, що кожна професія вимагає глибоких професійних знань як основи продуктивної і ефективної праці, і цьому не може бути заперечень, але знання економічних дисциплін на сучасному етапі необхідне молоді в будь-якій галузі діяльності.

Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і несуттєвих зв'язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення. Мова йде про методологічні знання. Щодо вибору професії, це означає навчити школярів одержувати профорієнтаційні знання, а також оволодівати способами підготовки до майбутньої трудової діяльності в нових формах господарювання. Свідоме ставлення до вибору професії передбачає дійовий підхід до професійного самовизначення. Це означає, що знання та уміння учні повинні застосовувати в пізнавально-практичній діяльності, керуватися ними. Ідо в кінцевому підсумку повинно привести до обгрунтованого вибору професії.

Таким чином, свідоме ставлення до вибору професії

- це мотивована спрямованість особистості на:

- усвідомлення соціального та особиоого значення вибору професії;

- оволодіння системними профорієнтаційними знаннями;

- активні способи підготовки до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей;

- самовиховання професійно важливих якостей

Правильно організована профконсультаційна робота є найважливішим чинником формування усвідомленого, обгрунтованого вибору професії. Результативність профконсультації значною мірою залежить від того, як загальна цільова установка конкретизується в завданнях, змісті та методах здійснюваної роботи відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, а також рівня поінформованості учня про обрану професію.

Провідне місце в перебудові системи підготовки молоді до праці в ринковій економіці повинно належати оптимізації професійного самовизначення, критерієм якого є свідомий вибір професії та усвідомлення свого місця в суспільстві. За умови, якщо працюють галузі виробництва, іде процес відтворення засобів виробництва та створення матеріальних благ для ринку. Ринкова економіка набирає розвитку на конкурентній основі, то вимагає від освітніх закладів підготовки фахівців різних напрямків діяльності.

Для вирішення таких проблемних завдань доцільно в загальноосвітніх закладах ввести курс "Профорієнтація", проведення поетапних профконсультацій (диференційований підхід) про ринок та його інфраструктуру, необхідні сучасному суспільству професії. Це дало б можливість проводити облік особливостей діючих об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на учнівську молодь, а також ознайомлювати і вивчати різні напрямки професій, їх значення у суспільстві, потреби у спеціалістах даної професії на ринку праці у регіоні. Слід роз'яснювати, що підготовка спеціалістів одного напрямку створює для них же труднощі у працевлаштуванні після закінчення навчального закладу, а деколи зразу ж вимагає перекваліфікації, нового процесу навчання, що с додатковими витратами коштів як для особистості, так і для держави. Туї вигода ІІ.Іьки для комерційних навчальних закладів.

Варто відзначити, що старшокласники більше усвідомлюють соціальну значимість вибору професії, у них поступово формуються ціннісні уявлення про праию, що сприяє зосередженню уваги на виборі професії при цілеспрямованій профконсультаційній діяльності.

Головна мета проведення профконсультацій загальноосвітніми закладами в нинішніх умовах - це підвищення ефективності підготовки молоді до усвідомленого вибору професії, на яку є великий попит на ринку, а також орієнтування молоді на подальше професійне навчання.

Виходячи з цієї мети, слід виділити такі напрямки профконсультації:

- вивчення індивідуальних інтересів і нахилів учнів, їх цілеспрямований розвиток; - формування у школярів суспільне значущих мотивів вибору професії;

- консультування учнів з питань продовження освіти, вибору професії та працевлаштування.

Вибір професії - це складний процес, на який впливає багато чинників, а саме:

- макросередовище, що діє на мотиви вибору професії; особистісні особливості: мотиви, інтереси, нахили, здібності, рівень їх якостей, рівень освітньої та професійної підготовки; потреби народного господарства в кадрах, характерні вимоги до професії.

Врахування названих чинників - необхідна умова добре організованої профконсультації. Адже це підвищує рівень вільного професійного самовизначення особистості, а також ймовірність правильного вибору професії.

Та розглядаючи наше питання необхідно зупинитися ще на питанні професійної готовності.

У час розвинених інформаційних технологій ставляться високі вимоги до професійної підготовки спеціалістів та наявності у молодих людей зацікавленості у своєму професійному зростанні й перспективному початку кар’єри. У психології готовність до дії розглядають як стан мобілізації всіх психофізіологічних систем людини, які забезпечують ефективне виконання певних дій. Крім готовності як психологічного стану, обумовленого ще і як тимчасова готовність, виділяється готовність як стійка риса характеристика особистості. Цей вид готовності, будучи завчасно сформованим, є істотною передумовою успішної діяльності. Готовність як інтегральне утворення особистості, що полягає у вибірковій спрямованості на певну діяльність, виникає на грунті позитивного ставлення і скеровується відповідними потребами та мотивами до цієї діяльності. Про сформовану готовність можна говорити лише за умови розвиненості в суб’єкта емоційного ставлення, вміння адаптувати свою поведінку відповідно до ситуацій, що виникають , уміння будувати процес спілкування. Центральною ланкою серед усіх видів готовності є психологічна готовність, яка виражається в єдності професійно важливих якостей та спрямованості студента на майбутню діяльність. Саме психологічна готовність допомагає молодому спеціалісту успішно виконувати свої обов’язки, правильно використовувати знання, досвід, зберігати самоконтроль і перебудовуватися залежно від появи непередбачуваних ситуацій. Психологічна готовність – вирішальна умова швидкої адаптації до умов праці й подальшого професійного вдосконалення кваліфікації майбутнього спеціаліста. Проста трансформація вироблених раніше якостей і станів у нову ситуацію не гарантувала б успіху нової діяльності без так званого процесу «входження» в цю ситуацію, який базується на набутій під час навчання професійній самостійності й адаптації до професійної діяльності. Тут очевидний зв’язок професійної готовності та проблеми адаптації людини, в якій виділяють три функціональні рівні: фізіологічний, психологічний, та соціальний, а крім того припускається існування такої якості особистості як здатність до адаптації. Важливим компонентом адаптації є узгодження самооцінки та домагань суб’єкта з його можливостями та реальністю соціального середовища. Функціонування ж особистості в умовах, які не відповідають її індивідуальним потребам, ускладнюють життєдіяльність та загрожують можливою дезадаптацією. Реальне значення соціальної адаптації особистості полягає в усуненні невідповідності між вимогами умов, з одного боку та очікуваннями та можливостями суб’єкта. При цьому варто наголосити, що проблема соціальної адаптації до професійної діяльності, тісно пов’язана з проблемою збереження здоров’я.

Професійна адаптація – це збіг вимог професії зі зростанням сукупності знань, умінь, навичок особистості. Успішна професійна адаптація можлива лише тоді, коли «… професії здаються нам величними, якщо вони пустили у нашому серці глибокі корені, якщо ідеям які панують у них ми спроможні принести в жертву наше життя та всі наші сподівання. Вони можуть ощасливити того, хто має до них покликання, але вони прирікають на загибель того, хто взявся за них поспіхом, необдумано, піддавшись моментові» …