Вивчення сутності й основних теоретико-методичних положень спортивної тактики

Завданням цього напрямку тактичної підготовки спортсменів є вивчення загальних положень тактики спорту, тактики обраного виду спорту, правил суддівства й положення про змагання, особливостей тактики в сімейних видах спорту, тактичного досвіду найсильніших спортсменів, способів розробки тактичної концепції.

Значення теоретико-методичних положень спортивної тактики допомагає точно оцінити змагальну ситуацію, адекватно підбирати засоби й методи змагальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей, кваліфікації, рівня підготовленості партнерів і супротивника.

Тактичні знання здобуваються протягом усього спортивного життя спортсмена. Варто пам'ятати, що просто накопичені знання з тактики, не підкріплені особистим руховим досвідом спортсмена, не можуть позитивно вплинути на спортивні результати.

Оволодіння тактичними діями. Засоби й методи оволодіння тактичними діями, весь процес тактичної підготовки значною мірою зумовлені специфікою виду спорту.

Так, у циклічних видах спорту основне завдання тактичної підготовки пов'язане з підготовкою до реалізації розробленої схеми проходження змагальної дистанції.

Завдання тактичного вдосконалення в спортивних іграх значно складніше. Тут і освоєння підготовчих, наступальних й оборонних дій, і вдосконалення навичок виконання тактичних дій у навмисних, експромтних ситуаціях, і освоєння сутності різноманітних тактичних ситуацій, характерних для складної змагальної діяльності.

Тактичну сутність дій освоюють одночасно з оволодінням технікою прийомів. Саме в процесі практичного оволодіння прийомами спортсмени усвідомлюють для себе, що кожна технічна дія має бути пов'язана з реалізацією тактичного варіанта.

Освоєння сутності можливих тактичних ситуацій передбачає вивчення типових ситуацій й особливостей поведінки в кожній з них, а також підготовку до ведення змагальної боротьби з різними супротивниками.

Для оволодіння тактикою дій може використовуватись уся сукупність словесних, наочних і практичних засобів, методів підготовки.

Оволодінню знаннями з теорії тактики сприяє весь комплекс словесних і наочних методів.

Джерелами знань є спеціальна література, лекції, бесіди, пояснення, перегляд змагань, кінофільмів, відеозаписів, їх розбір та аналіз.

У цьому розділі тактичної підготовки широко представлені практичні засоби й методи.

В основі практичних методів тактичної підготовки лежить принцип моделювання діяльності спортсменів у змаганнях. Наприклад, у спортивних іграх розроблені спеціальні методи, які з різним рівнем подібності моделюють специфічну діяльність спортсмена. До них належать: тренування без супротивника; тренування з умовним супротивником; тренування з партнером; тренування із супротивником.

Метод тренування без супротивниказастосовується для оволодіння основами техніки дії, навчання активного й свідомого аналізу. Специфічними засобами тренування є основні положення й рухи, пересування, імітаційні вправи, різні їх поєднання.

Метод тренування з умовним супротивникомпередбачає використання допоміжних снарядів та обладнання. Вправи з використанням снарядів та обладнання дає змогу відпрацьовувати дистанційні, часові характеристики дій, розвивати зорово-рухові й кінестетичні відчуття. Метод можна використовувати для розвитку специфічних якостей в умовах моделювання змагальної діяльності.

Метод тренування з партнеромє основним для оволодіння тактикою дій. Основні засоби тренування – парні, групові вправи, які відрізняються більшою розмаїтістю й мають переважно техніко-тактичну спрямованість. Тут відбувається розвиток й удосконалення важливих для спортсменів тактичних якостей – почуття моменту для початку своїх дій, швидкості й точності рухових реакцій, диференціюванню дистанційних, часових, м'язово-рухових параметрів взаємодій.

Метод тренування із супротивникомзастосовується для детального відпрацьовування тактики дій, тактичного вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, удосконалення вольових якостей, дає змогу вдосконалювати тактику дій в умовах інформаційного й часового дефіциту для вирішення тактичних завдань, просторово-часової невизначеності, ситуацій, що швидко змінюються. Спортсмен, який виконує роль супротивника діє в межах чітко позначених завдань, поставлених тренером.

Найбільший обсяг засобів і методів тактичної підготовки в макроциклі припадає на кінець підготовчого й змагального періодів. Рівень технічної майстерності, фізичної й психологічної підготовленості, що сформувався до цього етапу, дає змогу перейти до відпрацьовування тактики в її найбільшому наближенні до умов майбутньої змагальної діяльності.

Вибір того або іншого тактичного варіанта, його відпрацьовування й використання в змагальній діяльності зумовлений рівнем технічної майстерності спортсмена, розвитком його рухових якостей, можливостями функціональних систем, морально-вольовою й психологічною підготовленістю.

При вдосконаленні тактичної майстерності важливо застосовувати раціональну методику. Відповідно до рекомендацій у формуванні тактичної майстерності виділяють три етапи: орієнтовний, виконавчий і контрольний.

Орієнтовний етап передбачає ознайомлення спортсмена із завданням; виконавчий – багаторазове виконання вправ; пошук оптимальних техніко-тактичних рішень; відпрацьовування шляхів їх реалізації в складних умовах тренувальної й змагальної діяльності; контрольний – виявлення ефективності тактичних рішень; фіксування помилок і шляхів їх усунення.