Фактори прискорення техніко-тактичної підготовки на початковому етапі

До факторів прискорення техніко-тактичної підготовки на початковому етапі належать такі: застосування нових прогресивних методик оволодіння технікою окремих прийомів баскетболу; перерозподіл годин, відведених на технічну й тактичну підготовку в бік збільшення обсягу годин на тактику; застосування вправ на розвиток координаційної спритності, швидкості реакції, периферичного зору юних спортсменів.

Активність тактичних дій – вирішальний фактор досягнення спортивної майстерності. Спортсмен повинен нав’язувати супернику свою волю, діяти різноманітно й ефективно. Тактична активність у баскетболі – важливий показник майстерності як в атакуючих, так і в захисних діях.

Проте тактична підготовка в баскетболі розглядається лише як об’єднувальне начало щодо інших складових спортивної майстерності. Ось чому на початковому етапі підготовки юних баскетболістів на тактику так мало приділяється уваги. Всі зусилля тренерів у цей час спрямовані на технічну та фізичну підготовку. Підготовка юних спортсменів йде за програмою, як за трафаретом, для всіх однаково: для високих та низьких, швидких та повільних, настирливих та нерішучих.

Все це гальмує процес оволодіння м’ячем, умінням переміщуватись у захисті та нападі. Процес початкової підготовки баскетболістів затягується на 2-3 роки, багато хто з юних спортсменів у майбутньому стає статистом у своїх командах або зовсім припиняє активні заняття спортом.

Вік дітей початкового навчання (10-12 років) сприятливий для розвитку фізичних якостей. Діти цього віку характеризуються бурхливим сплеском енергії і намагаються успішно реалізувати себе в спорті. Але варто зазначити, що саме в цей період у дітей відбуваються якісні зміни, які характеризують зрушення в структурі мисленнєвих процесів. Саме в цей час у дітей відбувається стрибок у розвитку інтелекту та видів мислення. На жаль, у цей час діти механічно вчаться виконувати технічні вправи і зовсім не отримують навантаження на свій мозок. Вважаємо, що саме це й затримує процес оволодіння технікою та тактикою баскетболу в юних баскетболістів.

Ось чому питання тактичної підготовки не можна переносити на подальші етапи підготовки спортсменів, а навпаки, починати її потрібно вже на етапі початкового навчання.

Досягнення високого спортивного результату багато в чому залежить від надійності інтелектуальної сфери спортсмена і насамперед від його тактичного мислення. Спортсмен мислить у процесі активної фізичної діяльності, негайно реалізуючи прийняті рішення в діях, у яких вони знаходять свою остаточну перевірку.

Тактична підготовка має стати домінуючим фактором усієї навчально-тренувальної підготовки баскетболістів, навіть на етапі початкової підготовки.

Добитись прискорення оволодінням технікою можна за рахунок введення на кожному тренуванні систему вправ, яку умовно названо «школа жонглювання».

Пропонуємо ряд спеціальних комплексів вправ, які ми ввели в «школу жонглювання». Це комплекс вправ з 1-3 м’ячами, які допоможуть дитині опанувати вміння спритно володіти м’ячем і завдяки цьому досить швидко оволодіти необхідними навичками виконання елементів техніки баскетболу. Крім цього, ми в цей розділ вводимо вправи для виховання швидкості реакції, без якої баскетболіст не є баскетболістом.

ШКОЛА ЖОНГЛЮВАННЯ

Координаційна спритність. Під «спритністю» розуміють здатність швидко засвоювати складно-координаційні дії, чітко вирішувати певні рухові завдання та вміло реалізувати технічні прийоми в умовах дефіциту часу. Завдяки вправам на координаційну спритність юні баскетболісти значно легше оволодівають технікою володіння м’ячем, а їх старші друзі удосконалювати ці самі прийоми, пристосовуючи їх до змагальних умов.

1. Обертання м’яча навколо тіла, яке відбувається шляхом його передачі з однієї руки на іншу в один бік, а потім у протилежний (кругове обертання).

2. Обертання м’яча навколо ноги. Одна нога (ліва) виставлена вперед. Кругове обертання м’яча відбувається його передачею з руки на руку в лівий бік, а потім – у правий. Теж саме навколо правої ноги. Зробити по 20 обертань навколо кожної ноги.

3. Обертання м’яча «вісімкою». Ноги в паралельній стійці, напівзігнуті. Обертати м’яч треба навколо кожної ноги та проміж ніг по черзі, «вісімкою».

4. Ноги в паралельній стійці. М’яч утримується руками між ногами однією рукою спереду, другою рукою ззаду. Відпустити м’яч і швидко поміняти розташування рук так, щоб м’яч не встиг впасти на підлогу.

5. Ноги розташовані в положенні: ліва – з переду, права – ззаду. М’яч розміщується між ногами й утримується руками. Виконання: м’яч випускається з рук, а гравець в цей час змінює розташування ніг (та що була спереду, стає в положення ззаду, а друга – спереду), крім цього, гравець повинен встигнути впіймати м’яч до того, щоб він не впав на підлогу.

6. Вихідне положення – ноги в паралельній стійці. М’яч утримується двома руками спереду. Різким рухом гравець посилає м’яч проміж ніг назад ударом об підлогу. Впіймати м’яч, що відскочив від підлоги, не змінюючи вихідного положення ніг. Те саме, але м’яч відправляється проміж ніг ударом об підлогу вперед. Впіймати м’яч спереду двома руками. Повторити 10-20 разів.

7. Балансування двох м’ячів. Утримувати один м’яч на другому однією рукою.

8. Утримування двома руками трьох м’ячів, які розташовані в одну лінію. Спробувати переміщатися з одного кінця майданчика на інший, утримуючи м’ячі в цьому положенні.

9. Ловля м’яча за спиною. М’яч підкидається вверх – назад за спину. Гравець ловить м’яч за спиною двома руками.

10. Перекидання двох м’ячів. Гравець тримає м’ячі на долонях, простягнутих уперед у сторони рук. М’ячі перекидаються одночасно з руки на руку (один м’яч летить по прямій, другий – з відскоком від підлоги).

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ РЕАКЦІЇ

1. Двоє гравців стоять обличчям один до одного. Один з них тримає руки вперед долонями вверх. Другий кладе свої долоні супернику на долоні долонями вниз. Перший гравець повинен зробити різкий рух руками і б’є своїми долонями долоні суперника. Другий гравець повинен встигнути зреагувати і відвести свої руки в сторони, щоб не дати можливості супернику ударити по них.

2. Двоє гравців стоять обличчям один до одного на відстані 1-1,5 м. Тренер з м’ячем стоїть між ними збоку. Тренер кидає м’яч посередині між гравцями. Як тільки м’яч відскочив від підлоги, гравці повинні миттєво зробити спробу оволодіти м’ячем.

3. Вихідне положення сидячи (лежачи, упор лежачи і ін.). За сигналом – ривок уперед на 4-5 м. Спочатку подаються звукові сигнали, а потім зорові.

4. Вправа виконується в трійках. Один з гравців стоїть, утримуючи на розведених в сторони руках по м’ячу. Його партнери займають позицію захисника на відстані 2-3 м проти кожного з м’ячів і активно виконують «степ» (часті кроки на місці). Гравець, який тримає м’ячі, несподівано випускає їх вниз. Захисники роблять стрімкі рухи вперед і ловлять м’ячі до падіння на підлогу. Зробити по 5-6 підбирань і змінити місця розташування гравців.

5. Вправа виконується в парах. Гравці, виконуючи багато передач, з лицьової лінії атакують протилежний щит. За сигналом тренера гравець з м’ячем індивідуально атакує один з кошиків. Його партнер стає захисником та активно протидіє йому.

6. Тренер стоїть на місці пересічення бокової лінії центральною лінією. Двоє гравців стають по боковій лінії на відстані 2-3 м від тренера. Тренер кидає на центральну лінію майданчика м’яч. Гравці стрімко стартують, щоб оволодіти м’ячем. Гравець, який заволодів м’ячем, атакує будь-який щит. Другий гравець активно протидіє гравцю з м’ячем.

7. Те саме, але тренер кидає м’яч на одну зі сторін, гравець, який заволодів м’ячем, атакує протилежний щит. Його «візаві» активно захищається.

8. Те саме, але тренер одночасно кидає на різні сторони майданчика два м’ячі. Обидва гравці стартують, щоб оволодіти м’ячем на протилежній стороні майданчика. Гравець, який заволодів м’ячем раніше від свого партнера (це визначає тренер, голосно називаючи ім’я переможця), стає нападаючим і атакує кошик, який захищає другий гравець.