Історичне краєзнавство, його предмет та ознаки.

Відповіді до екзамену з краєзнавства.

Поняття «краєзнавство» та його складові частини.

Краєзна́вство — збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо. Є також суспільним рухом.

Термін "краєзнавство" з кінця XIX ст. досить часто трапляється в науковій і науково-популярній літературі. Фундаторами наукового краєзнавства стали І. Я. Франко та С. Л. Рудниць-кий. Заслугою останнього є класифікація краєзнавства на загальне (інтеґральне) й тематичне (історичне, літературне, етнографічне тощо). Серед сучасних учених найбільший вклад у розробку теорії національного краєзнавства внесли Я. І. Жупанський, П. Г. Шишченко, О. Т. Діброва, М. Ю. Костриця, М. П. Крачи-ло, В. П. Круль, М. Т. Янко та ін

Сучасні українські вчені Я. І. Жупанський і В. П. Круль розглядають національне краєзнавство як цілісну систему, яка функціонує у світі тримірних моделей, утворених компонентами:
- простору (географічне краєзнавство);
- часу (історичне краєзнавство);
- соціуму (соціальне краєзнавство).

Історичне краєзнавство, його предмет та ознаки.

Краєзнавство історичне - галузь знання та навчальна дисципліна, що вивчає історію, теоретичні засади, зміст і методику комплексного дослідження минулого певної території.

Предметом краєзнавства є природа, населення та господарство, історичне минуле, мистецтво, культура. Все це об'єкти різних наук і відповідно при їх вивченні використовуються різні методи, властиві відповідним областям знань. Але в усіх напрямках краєзнавчої діяльності є загальний (спільний) предмет вивчення - край. Поняття "край" - умовне і залежить від того, хто і з якою метою його вивчає. Воно може бути навчальним, науковим, виховним і практичним. Виділяють краєзнавство комплексне і галузеве. Краєзнавчі організації поділяються на державні, громадські, шкільні та інші форми краєзнавчої роботи: краєзнавчі музеї, товариства, гуртки, виставки тощо.

Завдання історичного краєзнавства -з'ясувати шляхи, закономірності, форми й методи комплексного пізнання історичного розвитку краю, використання результатів історико-краєзнавчого дослідження в різних сферах життя суспільства.

Термін «історичне краєзнавство» набув поширення у другій пол. XX ст. у значенні: 1) одного з елементів історичної освіти; 2) предметного напряму краєзнавства.

Історичне краєзнавство - ланка загального краєзнавства, у надрах якого й формувалось як напрям громадської діяльності, прикладна історична дисципліна, одне з джерел культурології. Об'єктом вивчення краєзнавства є «край» - умовне поняття. Межі території дослідження залежать від того, хто і з якою метою вивчає цей край. Предметом вивчення є природа, топоніміка, історія, склад населення, господарство, культура. Краєзнавство розглядають як комплекс наукових дисциплін, різних щодо змісту, і спеціальних методик, але таких, які ведуть у своїй сукупності до наукового і всебічного пізнання краю. В історичному краєзнавстві всі ці предмети дослідження розглядаються в історичному аспекті. Головне в таких дослідженнях - виявлення і з'ясування зв'язків між усіма елементами навколишнього середовища в їх історичному розвитку. У практичній діяльності історичне краєзнавство виявляється у вивченні історії міст і сіл, підприємств, господарств, установ, родоводів, життя і творчості визначних земляків, важливих місцевих історичних подій, активній участі населення в регіональному музейному будівництві, охороні пам'яток історії та культури, природи, туризмі, екскурсійній справі.

Історичне краєзнавство - одна з форм громадської, творчої активності населення, ефективний засіб прилучення його до історикокультурної спадщини, а також патріотичного виховання, просвітницької роботи.

Творення національного історичного краєзнавства у період незалежності.

Археологічні дослідження в Україні та Прикарпатті на сучасному етапі.

34.Використання археологічного матеріалу в навчальному процесі.

Топоніміка як наука про назви географічних об’єктів.

Відповіді до екзамену з краєзнавства.

Поняття «краєзнавство» та його складові частини.

Краєзна́вство — збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо. Є також суспільним рухом.

Термін "краєзнавство" з кінця XIX ст. досить часто трапляється в науковій і науково-популярній літературі. Фундаторами наукового краєзнавства стали І. Я. Франко та С. Л. Рудниць-кий. Заслугою останнього є класифікація краєзнавства на загальне (інтеґральне) й тематичне (історичне, літературне, етнографічне тощо). Серед сучасних учених найбільший вклад у розробку теорії національного краєзнавства внесли Я. І. Жупанський, П. Г. Шишченко, О. Т. Діброва, М. Ю. Костриця, М. П. Крачи-ло, В. П. Круль, М. Т. Янко та ін

Сучасні українські вчені Я. І. Жупанський і В. П. Круль розглядають національне краєзнавство як цілісну систему, яка функціонує у світі тримірних моделей, утворених компонентами:
- простору (географічне краєзнавство);
- часу (історичне краєзнавство);
- соціуму (соціальне краєзнавство).

Історичне краєзнавство, його предмет та ознаки.

Краєзнавство історичне - галузь знання та навчальна дисципліна, що вивчає історію, теоретичні засади, зміст і методику комплексного дослідження минулого певної території.

Предметом краєзнавства є природа, населення та господарство, історичне минуле, мистецтво, культура. Все це об'єкти різних наук і відповідно при їх вивченні використовуються різні методи, властиві відповідним областям знань. Але в усіх напрямках краєзнавчої діяльності є загальний (спільний) предмет вивчення - край. Поняття "край" - умовне і залежить від того, хто і з якою метою його вивчає. Воно може бути навчальним, науковим, виховним і практичним. Виділяють краєзнавство комплексне і галузеве. Краєзнавчі організації поділяються на державні, громадські, шкільні та інші форми краєзнавчої роботи: краєзнавчі музеї, товариства, гуртки, виставки тощо.

Завдання історичного краєзнавства -з'ясувати шляхи, закономірності, форми й методи комплексного пізнання історичного розвитку краю, використання результатів історико-краєзнавчого дослідження в різних сферах життя суспільства.

Термін «історичне краєзнавство» набув поширення у другій пол. XX ст. у значенні: 1) одного з елементів історичної освіти; 2) предметного напряму краєзнавства.

Історичне краєзнавство - ланка загального краєзнавства, у надрах якого й формувалось як напрям громадської діяльності, прикладна історична дисципліна, одне з джерел культурології. Об'єктом вивчення краєзнавства є «край» - умовне поняття. Межі території дослідження залежать від того, хто і з якою метою вивчає цей край. Предметом вивчення є природа, топоніміка, історія, склад населення, господарство, культура. Краєзнавство розглядають як комплекс наукових дисциплін, різних щодо змісту, і спеціальних методик, але таких, які ведуть у своїй сукупності до наукового і всебічного пізнання краю. В історичному краєзнавстві всі ці предмети дослідження розглядаються в історичному аспекті. Головне в таких дослідженнях - виявлення і з'ясування зв'язків між усіма елементами навколишнього середовища в їх історичному розвитку. У практичній діяльності історичне краєзнавство виявляється у вивченні історії міст і сіл, підприємств, господарств, установ, родоводів, життя і творчості визначних земляків, важливих місцевих історичних подій, активній участі населення в регіональному музейному будівництві, охороні пам'яток історії та культури, природи, туризмі, екскурсійній справі.

Історичне краєзнавство - одна з форм громадської, творчої активності населення, ефективний засіб прилучення його до історикокультурної спадщини, а також патріотичного виховання, просвітницької роботи.