Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Український краєзнавчий рух на Західній Волині в 1920–1930-х рр.

. Український краєзнавчий рух розгортався і на Західній Волині, хоч і не так інтенсивно, як у Галичині. Вже 1922 р. на першому з’їзді українських студентів у Луцьку було порушено питання про вивчення рідного краю, охорону пам’яток культури, архітектури, малярства. В другій половині 1920-х рр. Дубенське, Луцьке, Рівненське повітові товариства «Просвіти» організовували курси з українознавства; провідні культурні діячі на зібраннях читали лекції, реферати з історії України і Волині. У Здолбунові люди любили слухати публічні виступи бібліотекарки «Просвіти», відомої письменниці Галини Журби. Виникають краєзнавчо-літературні гуртки в українських гімназіях у Крем’янці, де починає віршувати і бере активну участь у пізнанні краю майбутній письменник, автор славнозвісної трилогії «Волинь» Улас Самчук, у Рівному та Луцьку. 1928 р. в Луцькій українській гімназії викладачі та учні створили Музей волинської старовини та етнографії, який ставив перед собою дві мети: зберегти від загибелі історико-культурні пам’ятки минувшини; сприяти вихованню учнівської молоді на традиціях національної культури. Душею і доглядачем музею був відомий письменник Модест Левицький.

Серед перших ентузіастів, які взялися за краєзнавчу справу, виділявся Олександр Цинкаловський, уродженець Володимира-Волинського. За дорученням Археологічного музею у Варшаві та Українського Національного музею у Львові він вивчає Волинь, Полісся, Підляшшя. На початку 1936 р. стає директором Музею Крем’янецької землі при ліцеї. Музей мав відділи географії, ботаніки, геології, археології, етнографії. Було видано геологічну карту краю, кілька брошур з історії міста – «Крем’янець», «Місто великої туги» та ін.

Олександр Цинкаловський відкрив багато археологічних стоянок, знайшов та описав городища літописних «червенських городів» і городище передлітописної столиці волинської держави – легендарний Червень над р. Гучвою; уклав археологічну карту Волині та Волинського Полісся з точним позначенням знайдених пам’яток різних культур. Пізніше у спогадах він так окреслив спосіб добування знань з місцевої історії: «Досліджуючи у перші повоєнні роки західну частину Волині і волинського Полісся переважно з боку археології, зокрема городища, селища, кургани, старі цвинтарища, – довелося мені не раз бувати і ночувати в будинках учителів, хуторян, поміщиків, у містечкових заїздах, де часто мої господарі показували мені переховувані ними пам’ятки історії і мистецтва. Майже у кожній церкві, у старих комірках, у ризницях і церковних горищах можна було знайти старі хоругви, цікавої роботи дерев’яні і залізні надкупольні хрести, стародруки, а часом і рукописні книжки, документа тощо. Так протягом багатьох літ збирав я ці пам’ятки і близько двадцяти рукописних книжок XVI і XVII ст., 300 стародруків передав до музею. Ці пошуки вимагали від мене всебічних знань з палеографії, будівництва і малярства і таким чином змусили мене вивчати питання нашої історії мистецтва, а також часто консультуватися з директором Українського Національного музею професором Іларіоном Свєнціцьким, з професором Іваном Шендриком, Володимиром Січинським та іншими фахівцями». Свої знахідки вчений передає Музею НТШ, Національному музею, Митрополичому архіву у Львові.

Олександр Цинкаловський брав участь у багатьох археологічних з’їздах, де виступав з доповідями та повідомленнями про розкопки на Волині. Результати понад 30-річної праці він виклав у фундаментальному краєзнавчому (історико-географічному, соціально-етнографічному) двотомному словнику «Стара Волинь і Волинське Полісся» (1984, 1986). Протягом усіх років наукової праці виходили друком його нариси про окремі літописні міста (Володимир, Шумськ, Пересопниця), річку Прип’ять. Учений публікував свої статті в «Записках НТШ», польському науковому журналі «Археологічні відомості», волинській та галицькій періодиці. Тільки у журналі «Життя і знання» опублікував такі статті, як: «Волинська Швейцарія. Опис околиць Крем’янця», «Данилова столиця Холм», «Камінні хрести на Волині», «Дерев’яні хрести на Поліссі», «Доісторична Володимирщина», «Над Горинею».

У 1920–30-х рр на Волині були відомі як краєзнавці Арсен Річинський (Володимир-Волинський), Йосип Новицький (Острог), Андрій Дублянський (Луцьк), Семен Жук (Крем’янець), Пилип Павлюк (с. Дермань Дубнівського повіту), Ігор Лозов’юк (Дубно), Леонід Маслов (Луцьк), Кузьма Бугело (Рівне), Назар Димнич (Горохів), які виступали в періодиці, стали авторами книг.

З періодичних видань, які надавали свої сторінки краєзнавчим матеріалам, слід відзначити журнал «Наша бесіда» (Луцьк), газету «Дзвін» (Рівне). У «Нашій бесіді» надруковано статті Б.Вронського «Природні багатства Волині», П.Павлюка – «Дерманська Швейцарія», В.Буговича – «Українські писанки», С. Любарського – «Великдень на Холмщині і Підляшші», «Місто Городло», І.Крип’якевича – «Богдан Хмельницький на Волині»; на сторінках «Дзвону»: П.Заброцького – «Волинь колись і тепер», С Лоповського – «Хмільництво на Волині», В.Оскілка – «По Поліссю», «По Волині». Товариство «Українська школа» (у Рівному) з 1936 р. почало видавати часопис для дітей «Сонечко», в якому друкувалися нариси про міста Острог, Дубно, Корець, Крем’янець, Володимир, Луцьк, ілюстровані малюнками та фотографіями; описи човнових мандрівок по Горині. У березні 1939 р. це товариство започаткувало видання науково-популярного місячника «Культурне життя»; підготувало науковий щорічник «Волинь у сучасному та минулому», який не вийшов у світ у зв’язку з подіями вересня 1939 року.

1927 р. за ініціативою інженера Франца Ксенжопольського в Луцьку було засноване польське Краєзнавче товариство Волині, що мало свій друкований орган «Земля Волинська», історико-етнографічну секцію, відділення в Острозі, Дубному, Володимирі, Ковелі, Любомлі. Члени товариства відкрили Музей Волині, Регіональний музей Дубнівської землі. Округовий відділ Спілки вчителів Волині у Рівному видавав під редакцією Якуба Гофмана «Річник Волинський» (1930–1939, дев’ять випусків), ведений на високому науковому рівні, і додаток «Загориння». Регіонально-краєзнавча секція цієї спілки влаштовувала туристичні мандрівки по визначних місцях Волині. У Луцьку наприкінці 30-х років група краєзнавців згуртувалася навколо журналу «Зніч» («Домашнє вогнище»).

Українським краєзнавцям доводилося раз за разом спростовувати вигадки польських шовіністично налаштованих авторів про бідність та неоригінальність народної культури Полісся, відсутність у ньому будь-яких історичних традицій, про визначальне для краю «культуртрегерство» польської шляхти, приналежність Галичини, Волині до «історичної» Польщі.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...