З курсу «Методика навчання англійської мови»

План-конспект лекційного заняття

З курсу «Методика навчання англійської мови»

Тема: Методика формування англомовної лексичної компетенції учнів

Мета – забезпечити основи методичної підготовки студентів до реалізації професійних функцій учителя іноземної мови, а саме:

· навчання іноземної мови: формування в учнів іншомовної лексичної компетенції; виховання, освіта й розвиток школярів засобами іноземної мови.

Освітня мета: ознайомити студентів із сучасною методикою формування в учнів іншомовної лексичної компетенції; озброїти майбутніх учителів, філологів методичною термінологією та навичками її доцільного вживання у процесі аналізу уроків колег і власної діяльності, у виступах на науково-практичних конференціях з питань методики викладання іноземних мов.

Розвиваюча мета: розвивати творче методичне мислення студентів під час розв’язання різноманітних практичних завдань; залучати студентів до прочитання й опрацювання науково-методичної літератури з метою самовдосконалення і підвищення методичної компетенції.

Виховна мета: виховувати позитивне ставлення до предмету.

Література:

1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти : вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 237 с.

2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах : підручник для студентів вищих закладів освіти / Керів. авт. кол. С.Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 1999. – 320 с.

3. Настольная книга преподавателя иностранного язика : Справочное пособие / Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская и др. – Мн : Вышэйшая школа, 1992. - 445 с.

4. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам : Базовый курс лекций : пособие для студентов пед. вузов и учителей / Е.Н. Соловова. – М. : Просвещение, 2002. – 239 с.

План

1. Складники лексичної компетенції.

2. Зміст навчання лексики.

3. Труднощі засвоєння лексичних одиниць та критерії відбору лексичного матеріалу.

4. Формування навичок володіння активним та пасивним лексичним матеріалом.

Складники лексичної компетенції

Проблема навчання іншомовної лексики залишається актуальною, оскільки вона потребує розгляду в контексті компетентнісного підходу, що дасть можливість узгодити і синхронізувати формування іншомовної лексичної компетенції з іншими компетенціями. Вирішенням проблеми навчання іншомовної лексики займалися В.А.Бухбиндер, В.С. Цетлін, С.Ф. Шатілов, О.М. Соловова та інші.

Формування іншомовної лексичної компетенції є важливою передумовою оволодіння іншомовною комунікативною компетенцією.

Лексична компетенція – це здатність людини до коректного оформлення своїх висловлювань і розуміння мовлення інших, яка базується на складній і динамічній взаємодії відповідних навичок, знань та лексичної усвідомленості.

Складники лексичної компетенції

І. Знання форми, значення (найбільш частотні і конотації), вживання.

ІІ. Лексичні навички мовлення.

ІІІ. Загальна мовна усвідомленість або здатність (language awareness) їх використання в усіх видах мовленнєвої діяльності.

До лексичних знань відносять знання: усної і письмової форм слова; їх семантики (денотативного і конотативного значень); відносної цінності слова або його здатності мати антоніми, синоніми, омоніми, пароніми, стилістичну і соціокультурну забарвленість; синтаксичної і лексичної сполучувальної цінності слова; правил словотвору (складання слів, конверсії тощо); типів словників; основних понять, пов’язаних зі структурою слова: корінь, префікс, суфікс; схожості та/або розбіжності у лексичних системах рідної та іноземної мов.

Лексичними навичками називають навички інтуїтивно-правильного розуміння і вживання іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв’язків між слухо-мовленнєвомоторною і графічною формами слова та його значенням, а також зв’язків між словами ІМ.

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця, яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і навіть так званим «готовим реченням» (тобто таким, що не змінюється у мовленні): beautiful; way out; How do you do?

Розрізняють рецептивні та репродуктивні лексичні навички.

Рецептивні навички – це навички сприймання й розуміння ЛО в усному та писемному мовленні, а саме: впізнавання, диференціації та ідентифікації усної і письмової форм ЛО; співвіднесення ЛО з відповідним об’єктом чи явищем; обґрунтованої здогадки про значення ЛО.

Під репродуктивними навичками розуміють навички використання ЛО в усному чи писемному мовленні, що передбачає: виклик ЛО із довготривалої пам’яті; відтворення ЛО у зовнішньому мовленні; миттєве сполучення ЛО з іншими словами, що утворюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності; вибір відповідного стилю (офіційний/неофіційний).

Мовленнєві лексичні навички лежать в основі усіх видів МД, отже слід формувати лексичні навички аудіювання, говоріння, читання та письма.

Слід також формувати:

· навички обґрунтованої здогадки про значення лексичних одиниць, що відносяться до потенціального словника при читанні та аудіюванні (включає незнайомі слова, про значення яких можна здогадатися, зустрівшись з ними при читанні або аудіюванні);

· навички користування різними видами словників (двомовні, одномовні, фразеологічні, тематичні, країнознавчі тощо).

Зміст навчання лексики

І. Активний лексичний мінімум (лексичний матеріал, яким учні мають користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі).

Пасивний лексичний мінімум(лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній або письмовій формі).

Потенціальний словник.

Шкільний словниковий запас складається з реального словнику (активний і пасивний) та потенціального словнику (6-8 тисяч ЛО) – незнайомі слова, про значення яких можна здогадатися при читанні/аудіюванні.

Джерела потенціального словника: міжнародні слова; похідні слова, що складаються з відомих компонентів; складні слова, що складаються з відомих компонентів; конвертовані слова; нові значення відомих багатозначних слів; слова, про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом.

ІІ. Лексичні навички.

Цілі формування ЛК конкретизуються у Програмі відповідно до ступенів навчання. Формування іншомовної лексичної компетенції в учнів середніх навчальних закладів спрямоване на оволодіння ЛО у відповідності з відібраними темами і сферами спілкування.

Вимоги програми відображаються у лексичному мінімумі.

Прямі (безперекладні)

Візуальні (невербальні): предмети, малюнки, схеми, рухи, жести, міміка.

Вербальні: синоніми, антоніми, контекст, дефініція, тлумачення, словоутворюючі ознаки.

Нерямі (перекладні): вербальні: однослівний переклад, багатослівний переклад, тлумачення значень рідною мовою, дефініція рідною мовою.

Слова існують у нашій пам’яті не ізольовано, вони включені у складну систему лексико-семантичних відносин, яка інтегрує два типи структурних відносин на рівні лексичної одиниці – парадигматичні та синтагматичні.

Синтагматичні зв’язки – рівень синтагми, поєднання слів у словосполученні та реченні. Синтагматичні асоціації є характерними для молодших школярів, які, наприклад, добре пов’язують слова молоко та стакан (хороший хлопчик). С 9-10 років переважає категоріальне мислення, парадигматичні зв’язки, коли хороший починає асоціюватися з поганим, а стакан з чашкою.

Парадигматичні зв’язки безпосередньо пов’язані з різними рівнями граматичних, фонетичних та інших парадигм (парадигма утворення множини, читання голосних у різних типах складів). Парадигматичні зв’язки слів включають і семантичні поля, до яких належать синоніми, антоніми, інші слова близькі за контекстом.

Наша мета – формування стійкого семантичного поля учнів.

Від чого залежить об’єм індивідуального семантичного поля?

Індивідуальне семантичне поле не є статичним, воно має динаміку та тісно взаємопов’язане з інформаційним запасом (слово дерево у ботаніка, біолога, лісничого, першокласника буде мати різне семантичне поле).

Ми маємо спланувати роботу над новою лексикою таким чином, щоб об’єм семантичного поля збільшувався якісно і кількісно як в іноземній, так і в рідній мові.

Фактори, що розширюють (збільшують) семантичне поле.

1) слова слід уводити у певному контексті – це формує первинне поле, певне словесне оточення, асоціації; чим ширші асоціативні зв’язки слова, тим вище відсоток запам’ятовування;

2) створення різних зв’язків слова у різних контекстах – встановлюються парадигматичні зв’язки за формальною ознакою (звукова, графічна форма, граматичні особливості) та смислові зв’язки на рівні контексту використання у певних ситуаціях;

3) поєднання суміжних семантичних полів (поєднання тем, що вивчаються учнями; так, говорячи про природу, можна говорити і про книги (книга як джерело пізнання природи, як відображення природи, природа як джерело натхнення тощо);

4) проблемний характер мовленнєвої установки (успіх залежить у першу чергу від того, яке мовленнєве завдання пропонує вчитель; як, наприклад, можна поєднати семантичні поля слів тварини та музикальні інструменти?). Семантичне поле ПРИРОДА: кольори у природі; люди; флора та фауна; дикі та домашні тварини; їжа; дива природи у різних країнах; вода, земля, повітря; свята; пори року; космос;

5) забезпечення постійної актуалізації вже вивченої лексики та її максимальна ротація – творче використання вивченої лексики у нових контекстах.

Як краще ознайомити учнів з новим словом?

Слід зазначити, що вибір способів семантизації залежить від особливостей слова, групи учнів, лінгвістичної та професійної підготовки вчителя.

Використання наочності. Можна використовувати предметну наочність (предмети в аудиторії), зображальну, наочність дією, звукову, контекстну. Критерії відбору – доступність, простота, доцільність (приклад з рукавичками).

Під час використання зображальної наочності слід бути впевненим в однозначності трактовки (якщо ми хочемо ввести слово дерево, то на картинці має бути зображений збиральний образ без індивідуальних ознак, а не дуб, ялинка, береза тощо). Досить часто на уроках учителя використовувати відеонаочність (тут поєднуються дія і звук, предметна та ситуативна наочність).

Семантизація за допомогою синонімів/антонімів.

Якщо учень знає слово beautiful, від може здогадатися про значення слова ugly за умови розуміння поняття антонім. Але у мові рідко зустрічаються повні синоніми, і, як правило, кожен має певний відтінок, свою конотацію та використання, що пов’язано з історією мови. Джерелами запозичення. Саме тут відкривається чудова можливість для формування соціокультурної та соціолінгвістичної компетенції учнів (mansion).

Семантизація з використанням відомих способів словотворення. Цей спосіб дозволяє ввести слово у певну парадигму, що сприяє встановленню більш міцних парадигматичних в’язків слова, та повторенню вже вивчених слів, які входять до цієї категорії. Маємо на увазі суфіксально-префіксальний спосіб; словоскладання; конверсію.

Переклад. Часто використовується на старших етапах, якщо з його допомогою можна найточніше передати значення слова. Іноді вимагається не просто переклад, а переклад-тлумачення. (семантизація безеквівалентної лексики та лексики з фоновим значенням).

Переклад слова учнем. Можна використовувати різні словарі, організувавши конкурс на швидкість та правильність перекладу. Цей спосіб буде вдалим в аудиторії, де учні не знайомі з різними типами словників, не вміють працювати з алфавітом, не розуміють, що слово може мати декілька значень. Таким чином ми можемо сформувати навичку самостійної роботи.

Найскладнішим для вчителя та найважливішим для практичного оволодіння мовою є розвиток мовної здогадки через контекст. Прийоми можуть бути різними – від дефініції до створення невеликих образних та понятійних ситуацій з використанням нових слів. Контекст має бути прозорим, однозначним, зрозумілим.

Система лексичних вправ

Вправи на рівні слова: висловити теж саме за допомогою одного слова; добрати синоніми/антоніми; вибрати слова з найбільш загальним значенням; розташувати слова за певним принципом: за ступенем надійності, швидкості руху; наростання почуттів тощо; визначити зайве слово (завдання має бути проблемним, слід враховувати колір, форму, навіть форми множини, особливості правопису)/приклад – автомобіль, літак, гілка, карета, кінь, ракета, велосипед); утворити якомога більше слів з одним коренем.

Вправи на рівні словосполучення: добрати словосполучення до запропонованих слів (звернути увагу на коллокації); добрати визначення до іменників тощо; поєднати частини речень (фразеологізми прислів’я); добрати до іменника якомога більше дієслів та прикметників.

Вправи на рівні речення понадфразової єдності: відповіді на запитання; запитання до виділених слів; закінчення речень; об’єднання речень у текст; добір заголовку; дефініція слова; коментар прислів’я; порівняння героїв, тварин казки, міста, країни тощо; розповідь із запропонованими словами, опис картини тощо.

План-конспект лекційного заняття

з курсу «Методика навчання англійської мови»

Тема: Методика формування англомовної лексичної компетенції учнів

Мета – забезпечити основи методичної підготовки студентів до реалізації професійних функцій учителя іноземної мови, а саме:

· навчання іноземної мови: формування в учнів іншомовної лексичної компетенції; виховання, освіта й розвиток школярів засобами іноземної мови.

Освітня мета: ознайомити студентів із сучасною методикою формування в учнів іншомовної лексичної компетенції; озброїти майбутніх учителів, філологів методичною термінологією та навичками її доцільного вживання у процесі аналізу уроків колег і власної діяльності, у виступах на науково-практичних конференціях з питань методики викладання іноземних мов.

Розвиваюча мета: розвивати творче методичне мислення студентів під час розв’язання різноманітних практичних завдань; залучати студентів до прочитання й опрацювання науково-методичної літератури з метою самовдосконалення і підвищення методичної компетенції.

Виховна мета: виховувати позитивне ставлення до предмету.

Література:

1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти : вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 237 с.

2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах : підручник для студентів вищих закладів освіти / Керів. авт. кол. С.Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 1999. – 320 с.

3. Настольная книга преподавателя иностранного язика : Справочное пособие / Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская и др. – Мн : Вышэйшая школа, 1992. - 445 с.

4. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам : Базовый курс лекций : пособие для студентов пед. вузов и учителей / Е.Н. Соловова. – М. : Просвещение, 2002. – 239 с.

План

1. Складники лексичної компетенції.

2. Зміст навчання лексики.

3. Труднощі засвоєння лексичних одиниць та критерії відбору лексичного матеріалу.

4. Формування навичок володіння активним та пасивним лексичним матеріалом.