Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Труднощі засвоєння ЛО та критерії відбору лексичного матеріалу.

1. Труднощі засвоєння форми ЛО (звукової, графічної (так, big, swim, play вивчити легше, ніж light, daughter), структурної, граматичної (наприклад, англійські дієслова характеризуються великою кількістю видо-часових форм).

2. Труднощі оволодіння значенням ЛО (прямим, переносним, подібним, протилежним, багатозначністю (кожне нове значення потребує додаткових зусиль для засвоєння; багатозначні слова раціонально подавати поступово, розкриваючи кожне з їх значень).

3. Труднощі оволодіння сполучуваністю ЛО (збігом з рідною мовою, відмінністю від рідної мови, вільною, обмеженою).

4. Труднощі активного словника (синоніми, подібність форми (звукової), відмінності у сполучуваності слів).

5. Труднощі пасивного словника (багатозначність, подібність форми (графічної), короткі (односкладові) слова, переносні значення).

Учням складно засвоїти службові слова (прийменники, сполучники, частки, артиклі), які вживаються для вираження граматичних відношень між словами в реченні. В англійській мові вони становлять приблизно 40% тексту. Труднощі їх засвоєння зумовлює те, що в мовленні службові слова ненаголошені, їх легко сплутати.

Засвоєння сталих словосполучень теж є складним процесом (put down, come true). Для оволодіння словосполученнями їх необхідно якомога частіше повторювати.

Труднощі які є результатом інтерференції, полягають у впливі слів одне на одне у межах однієї іноземної мови (внутрішньомовна інтерференція) та кількох іноземних мов (міжмовна інтерференція). Слова можуть бути схожими за звуковою і графічною формами (sing – sink – think, sun – son, then – than тощо).

Існують слова, які вживаються у схожих ситуаціях мовлення, однак мають різні значення (to go – to come, to carry – to bring, to say – to tell – to speak – to talk).

Причиною міжмовної інтерференції при засвоєнні іншомовних слів є сформовані лексичні навички рідної мови (magazine, intelligence). Для кожної мови характерна особлива сполучуваність слів, що також ускладнює їх вживання (to listen to, to approach smth, to join smth, to enter smth). Для усунення інтерференції рідної мови при введенні цих слів треба порівняти їх із відповідними словами рідної мови й вказати на різницю у вживанні чи значенні, потім виконувати одномовні вправи.

to bring: 1) засвоєння графічної (друга та третя) та граматичної форми; 2) засвоєння значення, зумовленого інтерференцією (to bring, to take, to carry, to fetch).

to join: 1) засвоєння граматичних форм; 2) засвоєння значення, що зумовлено багатозначністю; 3) засвоєння сполучуваності, обумовлено інтерференцією рідної мови (в українській мові використовується прийменник); 4) внутрішньомовна інтерференція (існування схожого слова – to enjoy).

Критерії відбору лексичного мінімуму – основні: семантична цінність (висловлювання за допомогою ЛО важливих понять з різних сфер людської діяльності), сполучуваність (здатність ЛО поєднуватися з іншими одиницями у мовленні), стилістична необмеженість (перевага не надається жодному із стилів мовлення; в лексичний мінімум не включають діалектизми, професіоналізми, жаргонізми тощо). Додаткові – частотності, багатозначності, словотворчої/стройової здатності (займенники, займенникові прикметники (then, thus), іменники, що виконують стройові функції (matter, way, thing), дієслова, що виконують стройові функції (consider, notice, appear, report, remain), дієслова, що передають видові відтінки (get, go on, give up), слова і словосполучення, що виражають кількість (a lot of, a number of), сполучники і сполучникові слова (for, lest, provided, both … and), прийменники і прийменникові сполучення (on account of, as well, below, besides, due to).

Формування навичок володіння активним та пасивним лексичним матеріалом

Формування навичок володіння активним лексичним матеріалом

І. Ознайомлення з новими ЛО: семантизація, перевірка розуміння значення ЛО, фонетичне опрацювання, демонстрація графічної форми ЛО та її запис.

ІІ. Автоматизація дій учнів з новими ЛО:

На рівні словоформи, словосполучення, фрази/речення: імітація ЗМ (зразок мовлення); підстановка у ЗМ; завершення ЗМ; розширення ЗМ; відповіді на запитання; самостійне вживання ЛО.

На рівні понад фразової єдності: об’єднання ЗМ у монологічну єдність; об’єднання ЗМ у діалогічну єдність.

Формування навичок володіння пасивним лексичним матеріалом

І. Ознайомлення з новими ЛО: семантизація: визначення значення за словником; здогадка за контекстом; аналіз словотворення тощо.

ІІ. Автоматизація дій учнів з новими ЛО:

Вправи на рівні речення та мікротексту: заповнення пропусків у тексті; вибір значення ЛО з кількох запропонованих; вибір ЛО за спільністю; знаходження ЛО у тексті; визначення значення ЛО (похідних слів за афіксами, конвертованих слів, багатозначних слів за контекстом); підбір еквівалентів рідною мовою.

Семантизація – розкриття значення нових ЛО.

Прямі (безперекладні)

Візуальні (невербальні): предмети, малюнки, схеми, рухи, жести, міміка.

Вербальні: синоніми, антоніми, контекст, дефініція, тлумачення, словоутворюючі ознаки.

Нерямі (перекладні): вербальні: однослівний переклад, багатослівний переклад, тлумачення значень рідною мовою, дефініція рідною мовою.

Слова існують у нашій пам’яті не ізольовано, вони включені у складну систему лексико-семантичних відносин, яка інтегрує два типи структурних відносин на рівні лексичної одиниці – парадигматичні та синтагматичні.

Синтагматичні зв’язки – рівень синтагми, поєднання слів у словосполученні та реченні. Синтагматичні асоціації є характерними для молодших школярів, які, наприклад, добре пов’язують слова молоко та стакан (хороший хлопчик). С 9-10 років переважає категоріальне мислення, парадигматичні зв’язки, коли хороший починає асоціюватися з поганим, а стакан з чашкою.

Парадигматичні зв’язки безпосередньо пов’язані з різними рівнями граматичних, фонетичних та інших парадигм (парадигма утворення множини, читання голосних у різних типах складів). Парадигматичні зв’язки слів включають і семантичні поля, до яких належать синоніми, антоніми, інші слова близькі за контекстом.

Наша мета – формування стійкого семантичного поля учнів.

Від чого залежить об’єм індивідуального семантичного поля?

Індивідуальне семантичне поле не є статичним, воно має динаміку та тісно взаємопов’язане з інформаційним запасом (слово дерево у ботаніка, біолога, лісничого, першокласника буде мати різне семантичне поле).

Ми маємо спланувати роботу над новою лексикою таким чином, щоб об’єм семантичного поля збільшувався якісно і кількісно як в іноземній, так і в рідній мові.

Фактори, що розширюють (збільшують) семантичне поле.

1) слова слід уводити у певному контексті – це формує первинне поле, певне словесне оточення, асоціації; чим ширші асоціативні зв’язки слова, тим вище відсоток запам’ятовування;

2) створення різних зв’язків слова у різних контекстах – встановлюються парадигматичні зв’язки за формальною ознакою (звукова, графічна форма, граматичні особливості) та смислові зв’язки на рівні контексту використання у певних ситуаціях;

3) поєднання суміжних семантичних полів (поєднання тем, що вивчаються учнями; так, говорячи про природу, можна говорити і про книги (книга як джерело пізнання природи, як відображення природи, природа як джерело натхнення тощо);

4) проблемний характер мовленнєвої установки (успіх залежить у першу чергу від того, яке мовленнєве завдання пропонує вчитель; як, наприклад, можна поєднати семантичні поля слів тварини та музикальні інструменти?). Семантичне поле ПРИРОДА: кольори у природі; люди; флора та фауна; дикі та домашні тварини; їжа; дива природи у різних країнах; вода, земля, повітря; свята; пори року; космос;

5) забезпечення постійної актуалізації вже вивченої лексики та її максимальна ротація – творче використання вивченої лексики у нових контекстах.

Як краще ознайомити учнів з новим словом?

Слід зазначити, що вибір способів семантизації залежить від особливостей слова, групи учнів, лінгвістичної та професійної підготовки вчителя.

Використання наочності. Можна використовувати предметну наочність (предмети в аудиторії), зображальну, наочність дією, звукову, контекстну. Критерії відбору – доступність, простота, доцільність (приклад з рукавичками).

Під час використання зображальної наочності слід бути впевненим в однозначності трактовки (якщо ми хочемо ввести слово дерево, то на картинці має бути зображений збиральний образ без індивідуальних ознак, а не дуб, ялинка, береза тощо). Досить часто на уроках учителя використовувати відеонаочність (тут поєднуються дія і звук, предметна та ситуативна наочність).

Семантизація за допомогою синонімів/антонімів.

Якщо учень знає слово beautiful, від може здогадатися про значення слова ugly за умови розуміння поняття антонім. Але у мові рідко зустрічаються повні синоніми, і, як правило, кожен має певний відтінок, свою конотацію та використання, що пов’язано з історією мови. Джерелами запозичення. Саме тут відкривається чудова можливість для формування соціокультурної та соціолінгвістичної компетенції учнів (mansion).

Семантизація з використанням відомих способів словотворення. Цей спосіб дозволяє ввести слово у певну парадигму, що сприяє встановленню більш міцних парадигматичних в’язків слова, та повторенню вже вивчених слів, які входять до цієї категорії. Маємо на увазі суфіксально-префіксальний спосіб; словоскладання; конверсію.

Переклад. Часто використовується на старших етапах, якщо з його допомогою можна найточніше передати значення слова. Іноді вимагається не просто переклад, а переклад-тлумачення. (семантизація безеквівалентної лексики та лексики з фоновим значенням).

Переклад слова учнем. Можна використовувати різні словарі, організувавши конкурс на швидкість та правильність перекладу. Цей спосіб буде вдалим в аудиторії, де учні не знайомі з різними типами словників, не вміють працювати з алфавітом, не розуміють, що слово може мати декілька значень. Таким чином ми можемо сформувати навичку самостійної роботи.

Найскладнішим для вчителя та найважливішим для практичного оволодіння мовою є розвиток мовної здогадки через контекст. Прийоми можуть бути різними – від дефініції до створення невеликих образних та понятійних ситуацій з використанням нових слів. Контекст має бути прозорим, однозначним, зрозумілим.

Система лексичних вправ

Вправи на рівні слова: висловити теж саме за допомогою одного слова; добрати синоніми/антоніми; вибрати слова з найбільш загальним значенням; розташувати слова за певним принципом: за ступенем надійності, швидкості руху; наростання почуттів тощо; визначити зайве слово (завдання має бути проблемним, слід враховувати колір, форму, навіть форми множини, особливості правопису)/приклад – автомобіль, літак, гілка, карета, кінь, ракета, велосипед); утворити якомога більше слів з одним коренем.

Вправи на рівні словосполучення: добрати словосполучення до запропонованих слів (звернути увагу на коллокації); добрати визначення до іменників тощо; поєднати частини речень (фразеологізми прислів’я); добрати до іменника якомога більше дієслів та прикметників.

Вправи на рівні речення понадфразової єдності: відповіді на запитання; запитання до виділених слів; закінчення речень; об’єднання речень у текст; добір заголовку; дефініція слова; коментар прислів’я; порівняння героїв, тварин казки, міста, країни тощо; розповідь із запропонованими словами, опис картини тощо.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...