Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика замків і фортець як обєктів культурно-пізнавального туризму




В Україні налічується безліч історико-архітектурних і культурних пам'яток, споруд. Серед них і пам'ятки архітектури, які відносяться до різних епох і історичних етапів, - замки і фортеці, храми і собори, міські укріплення, які займають видатне і значиме місце в українській культурній спадщині. Україна унікальна і по своїх географічних, кліматичних, культурних, історичних, національних і іншим характеристикам і особливостях.
Звертаючись до української історії, бачимо, що вона є багатонаціональна, а це значить, що багатокультурність України є її невід'ємною частиною. За всю свою історію землі України входили до складу різних держав - Польщі, Росії, Австро-Угорщини, Литви і багатьох інших. Що відповідно наклало свій відбиток і на архітектуру української держави. Тут можна зустріти архітектурні і історичні пам'ятки, що відносяться і до культури польських шляхтичів, вельмож Австро-Угорщини, турків, татар, російських бояр, - адже усі ці народи залишили свій відбиток в культурі і традиціях українського народу.Найбільша кількість замків збереглася в західній частині України, особливо в Тернопільській області. Цю частину України по праву можна вважати справжньою криницею оборонних споруджень давніх часів. Але і в інших частинах України, як наприклад, в Південній, можна відшукати також немало історичних пам'яток і споруд. Можна виділити 10 найбільш відомих замків України, серед них замок в Судаку або, як його називають, Генуезька фортеця, Хотинський, Олеський, Острожський, Білгород-Дністровський, Підгорецький, Кам'янець-Подільський замки, Замок Шернборн, Мукачівський або замок «Паланок» і замок біля тіла Тарганів. Кам’янець-Подільська фортеця Збудована в другій половині ХІV століття. Вона складається з двох частин: Старої фортеці (Старого замку), що захищала підхід до перешийку між півостровом, на якому розміщувалася найдавніша частина Кам'янця-Подільського — Старе місто, та «материком». Нової фортеці (Нового замку), яка прикривала Стару фортецю з боку поля. Аккерманська фортеця Історико-архітектурний пам'ятник XIII-XV ст. н.е. Фортеця будувалася на залишках грецького міста Тіра. Існувало воно до IV століття. Її засновниками більшість істориків вважають генуезців, що прийшли у Причорномор'я в ХІІІ столітті. У другій половині XIV століття генуезці втратили свій вплив у Причорномор'ї і на зміну Генуї прийшла Литва. А у литовців наприкінці XIV століття Білгород відвоювали молдавани. У XV ст. Оттоманська імперія неодноразово намагалась захопити місто. У 1485 році після 9-денної облоги фортеця впала. На 328 років тут встановлюється турецьке панування. Османський період у Білгороді закінчився у 1812 році. За Бухарестським мирним договором південь Бесарабії з Аккерманом переходять остаточно до Росії.



Деревяна народна архітектура

Дерев'я́на архітекту́ра — різновид архітектури, пов'язаний з використанням дерева (на відміну від архітектури кам'яної, де використовують кам'яні брили, цеглу, бетон тощо). Притаманна багатьом культурам у котрих дерево є місцевим матеріалом, доступною сировиною, лісистістю місцевості, культом деревини (дерев'яний ідол) тощо. В мистецтві і архітектурі деяких країн впродовж століть мала переважну роль. Використання дерева логічно виникає в місцевостях, багатих лісом. Дещо легші засоби обробки сировини і наявність матеріалу спонукали до поширеного використання саме дерева. На ранішніх і середніх етапах розвитку дерев'яної архітектури характерна відсутність гідроізоляції, розвиток плісняви і недовготривалість дерев'яних споруд. Свої обмеження вносила і велика пожежонебезпека. Дерев'яні споруди добре горять, що небезпечно як в воєнні, так і мирні часи, в часи посух.Країни поширення дерев'яної архітектури Японія Норвегія Фінляндія Росія Україна Чехія Польща. Всі давні храми України, збудовані до ХІХ ст., є переважно тридільними, рідше 5-тидільними. За формою здебільшого нагадують тризуб: три приділи рядком один за одним, по центру найвища баня. Цим українська народна сакральна архітектура відрізняється від «московського» стилю архітектури, де нижня частина храму виглядає як неподільна чотирикутна споруда у формі куба правильного або видовженого (паралелепипеда), а нагорі в неї може бути кілька бань. Широке використання дерева в будівництві було логічним і в побудові костьолів. Зазвичай дерев'яний костьол передував побудові костьола в цеглі і камені, про що свідчать історичні джерела 14-17-18 століть. Заміна дерев'яних костьолів на кам'яні і цегельні обумовила масове знищення костьолів з дерева. Доклали до цього свій страшний внесок і пожежі, і війни, і недбалість людей. Незначна кількість дерев'яних костьолів України, що дивом дійшли до 21 століття, потребує негайного рятування і перевезення в музеї дерев'яної архітектури, що вже існують у Львові, Києві тощо.

44) народне мистецтво і народні промисли

Народні художні промисли, народні ремесла — різноманітні культурні техніки виготовленням сувенірних або господарських виробів із звичайних підручних матеріалів з використанням нескладних побутових інструментів. Цей вид промисловості славиться можливістю креативного підходу до роботи за допомогою власних умінь і квітливості. Обмеженого переліку матеріалів для творчості немає, але найчастіше для створенння робіт люди використовують дерево, тканину, папір, метал або пластмасу. Готові вироби несуть у собі не лише естетичне, але й побутове значення для практичного застосування. Згідно Закону України «Про народні художні промисли», народний художній промисе — творча та виробнича діяльність, метою якої є створення художніх виробів декоративно-вжиткового призначення, що здійснюється на основі колективного освоєння і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості в процесі творчої праці майстрів народних художніх промислів. Різноманітність матеріалів дуже велика, проте серед всіх можна вирізнити найпопулярніші:Дерево Папір Тканина Пластмаса Бісер Нитки. Народне мистецтво України — це пласт української культури, пов’язаний з відтворенням світосприйняття українського народу, його психології, етичних настанов і естетичних прагнень, що охоплює всі види народної творчості, традиційно притаманні Україні: музику, танці, пісні, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, що розвиваються, як єдиний комплекс, і органічно входять у життя народу протягом усієї його історії. Поряд із землеробством, скотарством та іншими галузями господарства українці здавна займалися різноманітними ремеслами й промислами. Ремесла, пов'язані з обробкою мінеральних речовин і продуктів тваринництва, існували вже за часів трипільської культури. У Київській Русі налічувалося понад 100 ремісничих спеціальностей — ковалі, гончарі, ткачі, склодуви тощо.У XV—XVII ст. таких спеціальностей було вже понад 270, почалося об'єднання ремісників у цехи. Чимдалі поширювалися селянські домашні промисли й ремесла, пов'язані з землеробством та скотарством і співіснуючі з ними.На XIX — початок XX ст. обробка дерева у вигляді теслярства, столярства, бондарства, стельмаства, гребінництва, плетіння, ложкарства досягла свого апогею. Кожна родина займалася прядінням і ткацтвом. Діяло багато місцевих центрів гончарства, яке стало окрасою українського ремесла.Українські ремісники виявляли величезні творчі здібності, надаючи своїм речам художньої виразності, оригінальної форми, своєрідної стилістики.З другої половини XIX ст. народні ремесла і промисли в Україні починають занепадати, не витримуючи конкуренції зі зростаючою промисловістю. Виняток становили хіба що Полісся й Карпати.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22; просмотров: 436

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...