Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Географія культурних атрахцій в Україні




(написати про музеї,церкви і т.д)

49) Меморіальні памятки пов*язані з історичними подіямиПам'ятки історії та культури - важливі об'єкти огляду на туристичних маршрутах, екскурсіях, подорожах. їх вважають цінним джерелом інформації, чинником формування національної самосвідомості українського суспільства. У таких умовах дуже важливо якнайповніше визначити рівень привабливості всіх компонентів ІКТР.Мукачівський замок У Мукачівському замку можна побачити відреставровану середньовічну фортифікаційну архітектуру, стародавні двори і галереї з виставками сучасної скульптури. Мукачівський замок найчастіше називають Замок Паланок. Цей неповторний замок є однією з найцінніших архітектурно-історичних пам’яток XIV-XVII століть. А своєю красивою назвою «Паланок» замок зобов’язаний укріпленому навколо нього в глибокому водяному рові частоколу-паланку. Перші згадки про цей замок відносяться до XI століття. У ті часи він представляв собою одну вежу, яка збереглася до наших днів. Бабин Яр-Бабин Яр у Києві — це історичне місце, відоме далеко за межами не лише Києва, а й усієї України. Ця місцевість набула сумної популярності після подій 1941 року, коли тут було жорстоко розстріляно величезну кількість людей. До сьогодні історики не прийшли єдиної думки з приводу точної кількості загиблих у Бабиному Яру. У різних джерелах вказуються різні відомості, від 33 000 до 100 000 осіб.

50)Меморіальні пам’ятки, пов’язані з відомими діячами. Братський монастир-Братський монастир, також відомий під назвою Богоявленського монастиря, було основано 1615 року. Знаходився монастир між вулицями Григорія Сковороди, Ільїнською, Волоською та Контрактовою площею. Архітектурний ансамбль Братського Богоявленського монастиря сформувався протягом XVII-XX ст. Первісні споруди були переважно дерев’яними, у тому числі Благовіщенська і Богоявленська церкви. Опис мурованої споруди монастиря дав сирійський мандрівник Павло Алеппський, котрий 1653 р. відвідав Київ. Це була трапезна, збудована ще за часів П. Могили, яку одні дослідники співвідносять з існуючими будівлями поварні з келіями, інші — з трапезною з церквою Святого Духа. Основні будівельні роботи і подальший розвиток ансамблю монастиря здійснено наприкінці XVII-XVIII ст. У цей період комплекс набув рис українського бароко.

Пам'ятки, пов'язані з відомими битвами

Битва (Генеральна битва) - широкомасштабні військові дії (які включають бойові дії) між двома сторонами, що перебувають один з одним у стані війни. Назва битві, як правило, дається по місцевості, де вона відбулася. Битви відрізняються від боїв і битв своїм масштабом і значенням і нерідко вирішальною роллю для результату війни.Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», відомий також як «Козацькі Могили» — комплекс пам'яток в селі Пляшева Рівненської області, місце вшанування пам'яті тисяч козаків і селян, що брали участь у Берестецькій битві 1651 року під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Битва під Берестечком відбулась саме в цій місцевості — поблизу міста Берестечко, сіл Пляшева, Острів, Солонів, Рідків, Митниця. Козаки, селяни зійшлися у смертельному бою з поневолювачами рідної землі — польською шляхтою. Першою значною подією, що знайшла відображення в міській скульптурі Полтави стала Полтавська битва (1709), яка фактично на той час визначила долю не лишеУкраїни та й у цілому Східної Європи, а й виявилась доленосною і для Полтави — вдячні росіяни, в т.ч. і зусиллями запрошених закордонних майстрів, облаштували місто за зразком тогочасної столиці імперії Петербурга. Відтак, Полтава по праву пишається чудовим класичним ансамблем Круглої площі (до речі, найбільшим в Україні), яскравим довершенням якої в самому центрі простору площі є Монумент Слави (1805—11). Цей монумент є далеко не єдиним пам'ятником Полтавської битви — перший з них було встановлено ще 1778 року (зараз зберігається в Музеї історії Полтавської битви), а більшість зосереджена в місцях, пов'язаних з битвою безпосередньо (на полі битви), або в місцях поховань загиблих вояків обох головних сторін протистояння. Монументи ці споруджували здебільшого за царату (XIX — поч. ХХ ст.ст.), лише одиниці з них є персоніфікованими (Петру І, Пушкарю).



Геральдичні символи

Герáльдика (лат. heraldus — «опові́сник») — допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам. Будова гербів регулюється особливими законами європейської геральдики, які вирізняють її від інших світових систем пов'язаних із емблемами чи символами, незалежно від часу їх появи і сфери використання. Геральдика є також, водночас, різновидом соціального кодування і системою знаків. Ця система базується на гербових зображеннях і тинктурах, які розміщуються на геральдичних щитах відповідно до певних принципів та правил. Сума цих принципів та правил разом із сумою усіх наявних гербових зображень та тинктур складають так звану геральдичну граматику опису гербів —блазон. Геральдику інколи визначають як гербознавство або мистецтво зображення та опису гербів. Її відносять до спеціальних історичних дисциплін, розглядаючи як складову історичної науки. Одним з найголовніших символів будь-якої держави є його герб. В одних - він складний, химерний і багатозначний. Інші брехали собі лаконічну емблему. Але абсолютно кожен герб несе на собі смислове навантаження: в ньому відбиваються або головні історичні віхи в житті держави, або по гербу можна зрозуміти про принципи, сповідувані державою. Геральдичних кольорів - сім. Жовтий і білий раніше замінювали золото і срібло, але з часом вони перестали використовуватися як самостійні кольору. Крім них використовують червоний, пурпурний, зелений, синій, чорний кольори. Король металів - золото - символізує могутність і справедливість; срібло - благородство і невинність; червоний - колір хоробрості, любові і мужності; пурпурний - говорить про благочестя. Синій - колір неба, вірності і чесності. Зелений - надія і свобода. Чорний колір - мудрість і обережність. Тлумачення символів гербів доречно лише в тому випадку, якщо заздалегідь відомо, що укладач хотів сказати тими чи іншими символами і квітами. Головне правило геральдики - не намагатися знайти прихований намір там, де його немає.

Оборонні споруди Львова

Система укріплень Львова формувалась майже 300 років. У середині ХІV ст. за всіма законами планування середньовічних міст будується новий укріплений міський центр. Він мав форму неправильного чотирикутника з розмірами приблизно 600x600 м. Оточували місто потужні фортифікації, яких до 1704 р. не вдавалося здобути жодному з численних нападників. Внутрішній мур, так званий "Високий", загальною довжиною 1700 м, оточував місто з усіх чотирьох боків. Його висота сягала 6 - 8 м. Верх стіни закінчувався зубцями - мерлонами, а з внутрішньої сторони розташовувалася дерев'яна оборонна галерея. На поч. XV ст. мур був посилений вежами. їх кількість протягом часу існування укріплень була різною - від 17 до 25. Окремі відтинки муру й вежі у 1445 р. закріпили за ремісничими цехами, які мали дбати про їх утримання, ремонт та озброєння, а також захищати в разі небезпеки. На поч. XV ст. навколо внутрішнього муру з трьох боків, крім західного, який був добре захищений Полтвою та болотами, почали споруджувати другий, "низький" мур з відкритими напівкруглими бастеями. За мурами був рів з проточною водою з приток Полтви, за ровом - високий земляний вал з потужними артилерійськими спорудами. Одна з таких веж – Порохова вежа - збереглась донині. Доступ до міста боронили дві брами - Галицька та Краківська. Це були великі фортифікаційні споруди, які складалися з самої брами, оборонних веж, підйомних мостів та зовнішніх барбаканів. У XVII ст. із західного та східного боків міста виникли ще дві хвіртки - Єзуїтська і Босацька, котрі були пробиті в мурах міста на вимогу ченців однойменних монастирів. До системи оборонних споруд належали два замки - Низький і Високий та два арсенали - міський і Королівський.В кінці XVIII ст. після зайняття Львова Австрією оборонні укріплення почали розбирати. Збереглися лише фрагменти оборонних стін і арсенали. Королівський Арсенал споруджений в 1639 р. під керівництвом військового інженера Павла Гродзицького. Названий так на честь короля Владислава ІV, який надав значну суму грошей на його будівництво. У приміщеннях колишнього арсеналу тепер зберігаються документи Обласного архіву. Туристично й музейно найбільш загосподарьованими є замки Львівщини: Олеський, Підгорецький, Золочівський, Поморянський, Свіржський та Старосільський. Тому їх доцільніше розглянути у наступному підрозділі, де мова йтиме про сучасне туристичне відродження пам'яток оборонного зодчества України. Що ж до замків Львівщини, які не ввійшли в маршрут масового туризму "Золота підкова Львівщини", їх стан доволі занедбаний. Мова йде про давньоруську фортецю Тустань, Бродівський та Добромильський замки.

Оборонні споруди Тернопільщини

Замки Тернопільщини — укріплені осідки володарів, що служили одно­часно за житло й фортецю; виникли в середньо­віччі для захисту перед ворожими нападами. Ні в одній іншій області України не збереглося стільки середньовічних замків, як на Тернопільщині - більше 30. Більшість з них, правда, зараз являють собою руїни, але вельми живописні та романтичні. Колишні господарі цих земель, колишніх частиною історичної Галичини, для зведення своїх резиденцій вибирали ефектні місця на крутих пагорбах в закрутах річок, якими багата Подільська височина. Відомі оборонні споруди: - До складу “Замків Тернопілля” входять Збаразький, Вишневецький, Скалатський, Теребовлянський, Микулинецький, Підзамоцький, Золотопотоцький, Язловецький, Скала-подільський, Кривчанський та Чортківський, - розповідає старший науковий співробітник вказаного заповідника Руслан Підставка. - Експозиції діють у Збаражі та Вишнівці. У квітні-травні відкриваємо експозицію у Скалатському замку.

Оборонні споруди Волині.

Замки Волині сягають фундаментами дулібських та давньоруських часів. Традиційні канони давньоруського оборонного зодчества збереглися в них найкраще, порівняно з іншими реґіонами України. Кращими твердинями краю є Луцький (1340-1452 pp.), Любомильський (XV-XVI ст.) й Олицький (1564 р.) замки.
Луцький замок - краща фортифікаційна споруда краю, що постала на крутому березі Случа для захисту літописного граду Лучеська, перша документальна згадка про який у "Повісті врем'янних літ" датована 1085 р.
Будівництво кам'яної фортеці на місці давньоруських дерев'яно-земляних укріплень розпочато литовсько-руським князем Любартом Гедиміновичем (1340-1380 рр.), а завершено князем литовсько-руських земель Свидригайлом (1400-1452 pp.).
Замок Любарта утворюють три наріжні башти: В'їзна, або Вежа Любарта, Стирова, або Вежа Свидригайла, та Владича, з'єднані мурами з бійницями. Спочатку замок мав стиль рома-но-готичної архітектури, а при перебудові у XVI ст. набув рис ренесансу (рис. 5.3). У центрі замкових укріплень стояв величний кафедральний собор Іоанна Богослова - усипальниця князя Любарта та інших волинських князів - збудований у другій половині XII ст. волинським князем Ярославом Ізяславовичем.
Острозький замок - краща фортифікаційна споруда краю, що постала для захисту літописного граду Острога, перша документальна згадка про який у "Повісті врем'янних літ" датована 1100 р.
Найбільше до розбудови замку за кращими західноєвропейськими канонами долучився син Данила - Федір Острозький - славетний лицар України, який брав участь з власним полком у епохальній Грюнвальдській битві 1410 р. та неодноразово ходив у походи з чеським вождем Яном Гусом проти агресивних лицарів Тевтонського ордену. Наступник - Василь Федорович Острозький (Василь Красний) розбудував мережу кам'яних замків роду Острозьких у Дубно й усіх інших значних містах Волині - князівських володінь династії.
Острозький замок повністю не зберігся, його сучасний архітектурний ансамбль формують чотири муровані споруди Замкової гори: Мурована башта (XIV-XVII ст.), Кругла башта (XVI ст.), Богоявленський собор та Надбрамна дзвіниця (1905 p.). Крім того, з міських укріплень залишилися Луцька башта (XV-XVI ст.) і Татарська башта (XV-XVI ст.) (рис. 5.4):
Замок князів Острозъких-Любомирсъких у Дубно - одна з найнеприступніших твердинь Волинського краю. Його збудовано в 1492 р. князем Костянтином Острозьким на місці старого давньоруського укріплення. На початку XVII ст. каштелян краківський, князь Януш Острозький перебудував замок у стилі пізнього ренесансу. Після згасання династії Острозьких замком володіли князі Заславські, Сангушки, Любомирські, Баратинські. І кожен новий власник додавав замку нові архітектурно-стилістичні елементи

Замок у Дубно складається з оборонного рову, двох бастіонів зі сторожовими баштами та казематами французького інженера Вобана. Підземними ходами замок з'єднаний з давніми спорудами міста та долиною Ікви. Всередині замку на цоколі давніших фортифікацій розташовані два палаци: з південного боку - палац князів Острозьких (XVI-XVIII ст.), а навпроти нього, з північного боку - палац князів Любомирських (XVIII ст.)

Оборонні споруди Криму.

Окреме місце у фортифікаційній спадщині України займає Крим. Цей древній край - осередок розвою багатьох античних і середньовічних культур, кожна з яких залишила свій слід на цій благодатній землі. На жаль, лише фундаменти археологічних розкопок залишилися до наших днів від фортець таврів і скіфів. Оборонна стіна - від військово-морського форту римлян у Хараксі. Залишки стін Херсонеса, башта Алустону та ще декілька поодиноких пам'яток - від епохи візантійського домінування на кримському узбережжі. Однак, чимало унікальних пам'яток оборонного зодчества Криму збереглися практично у всій своїй величі й нині притягують до себе багатотисячні туристичні потоки. Це - генуезькі фортеці у Судаку й Феодосії та печерні міста-фортеці Гірського Криму. Судацька фортеця - це символ замкового туризму в Криму. Вона входить у десятку найатракційніших фортифікацій України й охороняється державою як Державний архітектурно-історичний заповідник "Судацька фортеця". Площа заповідної території складає 29 га. На території заповідника функціонує археологічний музей і виставковий зал зі змінною експозицією. Судацька фортеця V-XV ст. розташована на вершині Фортечної гори висотою 150 м, що круто обривається з південного боку до моря. Вона має два пояси оборони (нижній і верхній), між якими розташовувалося середньовічне місто. Весь простір Усередині фортеці, що нині пустує, був щільно забудований житловими кварталами з тісними західноєвропейськими вуличками Дво- і триповерховими будинками, а також храмами, складами зброї і продовольства, тавернами тощо. Масивні кам'яні стіни фортеці мають висоту 6-8 м і товщину 2 м. Більшість башт названі іменами генуезьких консулів, при яких вони будувалися чи реконструювалися. Про це повідомляють вмонтовані в баштові стіни плити з написами на середньовічній латині та геральдична символіка. У верхньому оборонному поясі знаходиться цитадель, вона складається з Консульського замку і башт, з'єднаних стіною, що йде по самому гребені гори. Консульський замок над самим скельним урвищем утворюють головна башта-донжон (в якій, власне, були покої консулів Венеціанської, а пізніше Генуезької республік) і башти в північно-східному куті замку. Обидві башти з'єднані товстими стінами, між якими знаходиться внутрішній двір. Усередину донжона ведуть кам'яні сходи. У його підвальному поверсі є два приміщення: склад пороху і зброї та цистерна для води. На першому поверсі обладнана простора світлиця з каміном, ліворуч від нього є амбразура, а праворуч - прямокутна ніша.

Феодосійська фортеця - менш знана й відвідувана туристами, однак не менш славна історичними подіями, ніж Судацька. Нині у різних частинах Феодосії височіють збережені башти середньовічної генуезької фортеці. Найгарнішою є башта Св. Костянтина в Ювілейному парку. її споруджено в 1382 p., перебудовано в 1443 р. і згодом реставровано турками. На Карантинному пагорбі (на південній окраїні сучасного міста) збереглися залишки генуезької цитаделі, збудованої у 1340- 1352 рр.: ділянка стін з воротами та кілька башт, серед яких добротним станом й масивністю виділяється башта Папи Климента IV, побудована в 1345 р. на виділені ним кошти. Нижче цитаделі є кілька невеликих вірменських церков оборонного типу, зведених у тому ж XIV ст.

Чуфут-Кале (Кирк-Ор) - це друге за величиною (після Ман-гупа) печерне місто-фортеця гірського Криму, що височіє над долиною Бахчисарая. Місто знаходиться на відрозі гірського плато, що панує над трьома глибокими долинами. З одного боку лежить прямовисне провалля глибиною 250-300 м, з двох інших - стрімчакові скелясті уступи крутістю 60-70°. І лише з четвертого боку по гребеню плато до фортеці в'ється вузький путівець. Однак дорогу йому заступає потужна стіна товщиною 2,5 м і в'їзна башта з вузенькими Південними воротами (рис. 5.23). Сюди попри фортечну стіну веде довга вузька доріжка, тож під час шкварчання потоків розплавленої смоли й окропу та нищівного обстрілу зі стіни пробратися вздовж неї до воріт твердині було практично неможливо. З боку Бахчисарая здається, наче будинки і фортечна стіна цього середньовічного міста приліпилися прямо на неприступній голій скелі, тому поети порівнювали його з орлиним гніздом.

Оборонні споруди Хмельниччини.

Кам’янець-Подільська фортеця -складається з двох частин. Перша частина - це Стара фортеця, центральна частина фортеці, що захищала підхід до перешийку між півостровом, на якому розміщувалося Старе місто, та "материком". Стара фортеця являє собою одинадцять башт, розташованих у формі неправильного чотирикутника і сполучених за периметром кріпосними стінами. Фортеця має частково відкритий підземний хід, який, згідно з давнім переказом, вів до Хотинської фортеці, що знаходиться в 30 кілометрах.У дворі Старої фортеці знаходиться боргова яма з муляжем боржника, яка викликає інтерес у багатьох туристів. В цю яму в колишні часи укладали неплатників податків, а зараз туристи кидають монетки.Друга, більш пізня частина фортеці була збудована в XVII столітті. Нова фортеця - це бастіонна система з додатковими оборонними спорудами, яка прикривала Стару фортецю з боку поля. Укріплення представляє собою високі земляні вали, зміцнені двома напівбастіонами висотою 16 метрів, і оточені глибоким ровом. Рів і вали були облицьовані каменем. Ця фортеця стала невразливою для ворожої артилерії: металеві снаряди просто грузли в землі.Окремої уваги варта Папська вежа, яка є найбільшою вежею фортеці. Вона відома також тим, що в 1818-1823 роках в ній був ув'язнений "український Робін Гуд" Устим Кармелюк, ватажок селянських бунтів проти поміщиків.Ще одним вражаючим об'єктом фортеці є величезний колодязь, висічений в скельній породі і завглибшки близько 40 метрів. В хід колодязь пускався за допомогою величезного дерев'яного колеса, яке, за принципом білок у колесі, крутили ув'язнені фортеці.

Меджибізька фортеця -Назва Меджибожа обумовлена його географічним положенням - між річками Південний Буг та Бужок. Якраз на мисі, утвореному цими водними артеріями, і споруджений у давні часи величний Меджибізький замок. Завдяки такій топографії в плані він має форму подовженого трикутника. Двір замку має довжину 130 м, найбільшу ширину (з західної сторони) - 85 м, його площа складає 0,75 га. Товщина стін - до 4 м, найбільша висота - до 17 м. Будівлі замку зосереджені у східному куті, там же розташована Офіцерська вежа. П'ятигранна двоповерхова нарізна Лицарська вежа з амбразурами знаходиться на північному заході. Біля неї - в'їзд до замку. З цього боку був глибокий рів, через який вів міст. У тупому куті замку - північна восьмикутна вежа. Башта триповерхова. Від неї з двох сторін ведуть комори. Посеред двору зведена замкова церква. Спочатку це був костел. Побудував його син Миколи Сенявського Рафал на місці більш давнього. Від першого храму збереглася крипта під підлогою костелу.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22; просмотров: 596

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...