Конституційний суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні

Встановлення Конституцією України і Законом “про Конституційний суд України єдиного органу конституційної юрисдикції — Конституційного суду України — означає, що в нашій державі утвердилася європейська система конституційного контролю, і в ній не може існувати будь-якого іншого органу, який би був уповноважений давати висновки щодо відповідності чи невідповідності конституційним приписам законів і підзаконних актів, а також здійснювати їх офіційне тлумачення.

За своєю сутністю Конституційний суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. Невипадково у ст. 124 основного Закону зазначається, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним судом України і судами загальної юрисдикції. Це свідчить про пріоритетність Конституційного суду в системі судової влади нашої держави.

За змістом своєї діяльності Конституційний суд забезпечує правовий захист Конституції, вирішуючи питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції й законів України. Конституційний суд також посилює юридичний захист прав і свобод людини і громадянина й виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гілками влади, тим самим сприяючи забезпеченню конституційної законності і верховенства права.

За формою своєї діяльності Конституційний суд є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції. рішення і висновки Конституційного суду є результатом професійної колективної діяльності суддів Конституційного суду, делегованих різними гілками влади до його складу.

Основним завданням Конституційного суду України є гарантування верховенства Конституції України як основного Закону держави на всій території України. Відтак діяльність Конституційного суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень.

Важливість завдань, вирішення яких покладається на Конституційний суд, обумовлює необхідність існування системи правової регламентації його утворення і функціонування; основу такої системи складають норми Конституції і Закону України “про Конституційний суд України від 16 жовтня 1996 р. Сутність Конституційного суду, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного суду, під якими слід розуміти основні напрями і види його діяльності, що здійснюються відповідно до Конституції і законів України.

Пріоритетною функцією Конституційного суду, без сумніву, є здійснення ним конституційного судочинства. Утім, ця функція — не єдиний напрям діяльності Конституційного суду України. інші його функції можна класифікувати за об’єктами та засобами і способами діяльності суду.

Об’єктами діяльності Конституційного суду є основи конституційного ладу України; конституційно-правовий статус людини і громадянина; форми безпосередньої демократії; основні засади організації й діяльності органів публічної влади.

За способами і засобами функції Конституційного суду можна класифікувати на функції конституційного контролю; офіційного тлумачення Конституції і законів; правової охорони Конституції; забезпечення принципу поділу влади (арбітражна функція); здійснення конституційного судочинства тощо.

Функція конституційного контролю полягає в тому, що Конституційний суд шляхом здійснення конституційного судочинства визначає конституційність законів та інших правових актів вищих органів державної влади, тобто контролює їх відповідність основному Закону.

Зміст функції офіційного тлумачення права визначається виключними повноваженнями Конституційного суду офіційно тлумачити Конституцію України та закони. рішення та висновки Конституційного суду щодо тлумачення законів є обов’язковими для всіх суб’єктів конституційних відносин, вони не потребують додаткового затвердження чи санкції з боку будь-якого державного органу, а також не можуть бути піддані сумніву або, тим паче, проігноровані.

Реалізуючи функцію правового захисту Конституції, Конституційний суд здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами, діяльність щодо вирішення питань відповідності законів та інших правових актів Конституції України та офіційного тлумачення основного та інших законів України. тим самим Конституційний суд упереджує порушення Конституції та скасовує правові акти, що є неконституційними.

Арбітражна функція Конституційного суду полягає в тому, що цей державний орган виступає важливим елементом системи стримувань і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами загальної юрисдикції. Незалежність як основний принцип організації й діяльності Конституційного суду і рівне представництво в його складі представників усіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство та приймати рішення й висновки, що не піддаються перегляду і є обов’язковими для всіх без винятку.

Важливою функцією Конституційного суду є функція конституційного судочинства. Ця функція підкреслює приналежність Конституційного суду до судової гілки влади, що покликана реалізовувати функцію правосуддя в державі, тобто розв’язувати суперечності, які виникають в процесі правовідносин у суспільстві.

З метою реалізації функцій Конституційного суду Конституція і Закон України “про Конституційний суд України визначають повноваження Конституційного Суду, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій. Зокрема, Конституційний суд Украї­ни приймає рішення та дає висновки у справах щодо: ??? конституційності законів та інших правових актів Верховної ради України, актів президента України, актів Кабінету Міністрів України та правових актів Верховної ради автономної республіки Крим. перевірці підлягають лише ті закони та правові акти, які набрали чинності. Конституційний суд не може здійснювати перевірку проектів відповідних правових актів (окрім актів щодо внесення змін до Конституції). при цьому розгляд і вирішення питань конституційності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним судом за зверненням уповноважених суб’єктів, а не за власною іні­ціативою. Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. при цьому визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб’єктами правотворчості повторно в тій самій редакції; ??? відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної ради України для надання нею згоди на їх обов’язковість для України. перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного суду виявиться неконституційним, він втрачає обов’язковість для України. Коли ж йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом висновку щодо його неконституційності Верховна рада втрачає можливість ратифікувати цей договір;

??? додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення президента України з поста в порядку імпічменту. перевірці Конституційним судом підлягає додержання визначеної Конституцією процедури, що стосується: ініціювання відповідною кількістю народних депутатів питання про усунення президента України з поста в порядку імпічменту; створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих; підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропозицій; розгляду на парламентському пленарному засіданні зазначених висновків і пропозицій; прийняття Верховною радою рішення про звинувачення Президента і прийняття нею рішення про звернення до Конституційного суду за відповідним висновком. У разі, якщо Конституційний суд виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи буде автоматично припинений;

офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Метою офіційного тлумачення нормативних положень Конституції і законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння застосування на всій території держави і надання роз’яснень практичного характеру з цього приводу. при цьому Кон­ституційний суд має право з’ясовувати і роз’ясняти, інтерпретувати і встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до правових актів, які стали предметом розгляду, будь-яких змін чи доповнень.

У юридичній літературі різного тематичного спрямування нерідко зазначається, що тлумачення юридичних норм є сферою суспільної або державної діяльності, яка стосується, головним чином, вироблення у процесі тлумачення конституційно-правової орієнтації в розумінні й обґрунтуванні права. тлумачення норм Конституції, яке здійснює Конституційний суд України, нового змісту не породжує, воно лише примножує розуміння змісту прав та обов’язків і надає йому офіційного характеру. офіційна інтерпретація в даному випадку забезпечує правопорядок і законність в державі. Варто відзначити, що наразі більш як половина всіх рішень, прийнятих Конституційним судом України, як свідчить судова статистика, стосується офіційного тлумачення положень Конституції та законів України. Слід відзначити, що до повноважень Конституційного суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетен­ції судів загальної юрисдикції.

81. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів — по шість призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень. Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та Законом про Конституційний Суд. Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи (Регламент Конституційного Суду України) відповідно до закону про Конституційний Суд. Конституційний Суд України є колегіальним органом, тож основна його діяльність пов'язана з прийняттям певних юридичних рішень, які здійснюються на засіданнях та пленарних засіданнях Конституційного Суду України. Основна форма роботи Конституційного Суду — пленарні засідання, на яких цей орган: Розглядає та дає висновки у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями; Затверджує положення про тимчасові комісії, а також їх персональний склад та голів.

Відповідно до Конституцій України та Закону «Про Конституційний Суд України», суд приймає рішення та дає висновки у таких справах:

Вирішення питань відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнародних, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в межах, визначених Конституцією. Видає офіційне тлумачення Конституції та законів України. На відміну від здійснюваної судами загальної юрисдикції функції правосуддя у цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справах, Конституційний Суд України здійснює функцію конституційного правосуддя, яка через винятковість предмета правового регулювання має пріоритетний характер і реалізується на особливих принципах. Якщо функції судів загальної юрисдикції розуміють як напрями, види і форми діяльності з вирішення правових конфліктів, спорів у сфері цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, що здійснюється виключно судами на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією і законами України, то визначення функцій Конституційного Суду України, їх видів і ознак залишається дискусійним, попри значні здобутки вітчизняної та зарубіжної юридичної науки у вивченні цієї проблеми. Функції Конституційного Суду України відрізняються від функцій судів загальної юрисдикції за змістом, сутністю, принципами та процесуальними формами їх реалізації, предметом судочинства.

82. Порядок формування і структура Конституційного Суду України

Відповідно до Конституції Конституційний Суд України (далі — КСУ) складається з вісімнадцяти суддів (ч. 1 ст. 148). Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають (в рівній кількості) по шість суддів Конституційного Суду України (ч. 2 ст. 148). Акти Президента України про призначення суддів Конституційного Суду України скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання (ч. 4 ст. 106). Порядок призначення суддів визначений Законом України «Про Конституційний Суд України» (ст. ст. 6–8). Згідно з цим законом Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів цього суду. Призначеною на посаду судді КСУ вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем’єр-міністра України та Міністра юстиції України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Президентом України, Президент України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України. Також таке право мають не менше 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку. Призначеними на посади суддів КСУ вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але це повинно бути більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення була б перевищена необхідна для призначення кількість суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування. У разі припинення повноважень судді, який призначався Верховною Радою України, вона у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України. З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді КСУ вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від кількості обраних делегатів з’їзду суддів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади суддів КСУ, призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у частині другій цієї статті, набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався з’їздом суддів України, з’їзд у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування головуючим і секретарем з’їзду підписується рішення з’їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України. Згідно з ч. 5 ст. 148 Конституції України Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні КСУ зі складу його суддів шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк. Голова КСУ очолює Конституційний Суд України та організовує його діяльність. Він має двох заступників, які обираються за пропозицією Голови лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів у тому ж порядку, в якому відбуваються й вибори Голови Конституційного Суду України. Порядок виборів Голови КСУ та його заступників детально врегульований Законом України «Про Конституційний Суд України» та Регламентом Конституційного Суду України. У складі КСУ утворюються колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями. Рішення про утворення колегій суддів, затвердження складу та призначення секретарів колегій приймається на засіданні Конституційного Суду України протягом першого місяця кожного календарного року. Один і той самий суддя Конституційного Суду України не може входити на постійній основі до складу двох і більше колегій. Суддя КСУ однієї Колегії може бути залучений за рішенням Конституційного Суду України до участі у роботі іншої Колегії у разі відсутності в ній кворуму. Секретар Колегії суддів призначається з числа суддів, які входять до складу Колегії, та очолює її. Секретар Колегії суддів:

— очолює Колегію та організовує її роботу з питань розгляду конституційних подань та конституційних звернень, що надійшли до Колегії суддів;

— головує на засіданні Колегії суддів;

— вносить пропозицію на засіданні Конституційного Суду України про заміну судді доповідача у справі в разі неможливості його участі у підготовці та розгляді матеріалів справи за конституційним поданням, конституційним зверненням;

— вносить на розгляд КСУ пропозицію щодо тимчасового введення до складу Колегії судді Конституційного Суду України з іншої Колегії у разі неможливості проводити протягом тривалого часу засідання Колегії через відсутність кворуму;

— звітує щоквартально про роботу Колегії суддів на засіданні Конституційного Суду Украї­ни;

— вирішує інші питання організації роботи Колегії суддів.

Конституційний Суд України може утворювати на своїх пленарних засіданнях тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов’язаних з конституційним провадженням у справі, за участі фахівців у відповідних галузях права. На засіданнях КСУ розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом України, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях. Організаційне, науково експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності КСУ покладено на Секретаріат Конституційного Суду України на чолі з ке­рівником Секретаріату. Суддя Конституційного Суду України має наукового консультанта та помічника, які є державними службовцями. Науковий консультант і помічник виконують доручення судді Конституційного Суду України зі справ конституційного провадження. Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з суддів КСУ постійні комісії, що є його допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності. Матеріали діяльності КСУ зберігаються в Архіві Конституційного Суду України. Для забезпечення Конституційного Суду України нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється бібліотека Конституційного Суду України. Друкованим органом КСУ є «Вісник Конституційного Суду України». Регламент КСУ передбачає створення Науково-консультативної ради при Конституційному Суді України (§ 73). Однак вона до цього часу не створена.

83. Згідно з Конституцією України до повноважень КСУ належать:1) вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність):— законів та інших правових актів Верховної Ради України — актів Президента України— актів Кабінету Міністрів України;— правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ч. 1 ст. 150);2) надання висновку:— про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (ч. 1 ст. 151);— про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України (ст. 159);

— про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України (п. 28 ч. 1 ст. 85);

3) перевірка справи про усунення Президента України з посади у порядку імпічменту і надання висновку щодо додержання конституційної процедури її розслідування і розгляду (ч. 6 ст. 111, ч. 2 ст. 151);

4) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (п. 2 ч. 1 ст. 150).

84. Організацію та діяльність Конституційного Суду визначено Конституцією, Законом України "Про Конституційний Суд України" та актами Конституційного Суду, що встановлюють організацію його внутрішньої роботи. Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійснює секретаріат Конституційного Суду на чолі з керівником. Положення про секретаріат, його структуру й штат затверджують на засіданні Конституційного Суду України. Керівника секретаріату також призначають на засіданні Конституційного Суду за поданням Голови з числа громадян, які мають право обійняти посаду професійного судді. Керівник секретаріату, як і судді Конституційного Суду, не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності Конституційного Суду є постійні комісії, які утворюють з числа суддів шляхом відкритого голосування. Конституційний Суд утворює такі постійні комісії:з питань регламенту та етики; з питань бюджету й кадрів; з питань наукового та інформаційного забезпечення;

з міжнародних зв'язків. За потреби може бути утворено інші постійні комісії, ліквідовано або реорганізовано раніше створені, змінено їх кількісний і персональний склад. Діють вони на основі положення, затвердженого Конституційним Судом на пленарному засіданні. Голів постійних комісій призначає Голова Конституційного Суду на строк своїх повноважень. За пропозицією суддів Конституційного Суду ухвалою Конституційного Суду на його пленарному засіданні може бути утворено тимчасову комісію Конституційного Суду з числа фахівців відповідних галузей права для додаткового дослідження матеріалів справи. В ухвалі встановлюють строк для підготовки висновку тимчасовою комісією. Конституційний Суд передає тимчасовій комісії матеріали справи для ознайомлення та надає на її запит додаткові матеріали, необхідні для роботи.Поняття та особливості конституційного провадження. Діяльність органу конституційної юстиції щодо здійснення спеціалізованого конституційного контролю і офіційного тлумачення Конституції передбачає наявність спеціальної процедури розгляду відповідних справ. Необхідність і зміст такої процедури випливає з правової природи Конституційного Суду як органу конституційного контролю і органу юстиції. Саме через належність Конституційного Суду до судових органів провадження в Конституційному Суді України розглядається як вид судового провадження і називається конституційним провадженням. Конституційне провадження – це сукупність процесуальних дій щодо розгляду і вирішення справ у Конституційному Суді України. Процедуру вирішення Конституційним Судом справ, віднесених до його компетенції ще називають конституційним судочинством. Так, відповідно до с. 3 ст. 124 Конституції України, а також ч. 2 ст. 1 Закону “Про судоустрій України, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Поняття “конституційне провадження ” і ”конституційне судочинство ” є тотожними за своїм значенням, хоча в принципі, провадженням називають особливу процедуру розгляду певних справ у межах певного виду судочинства. Процедура розгляду справ Конституційним Судом України визначена Законом “Про Конституційний Суд України, а саме розділом ІІ “Конституційне провадження ” і розділом ІІІ “Особливості конституційного провадження ”, а також Регламентом Конституційного Суду України. Тривалий час обговорюється пропозиція про прийняття окремого закону про конституційне провадження. Оскільки конституційне правосуддя здійснюється органом судової влади, то й зрозумілою і очевидною є значна схожість провадження в Конституційному Суді України з іншими видами судового провадження. Поза цим конституційне провадження є самостійним видом провадження, а тому має чимало особливостей, зумовлених природою судового конституційного контролю. Такими особливостями є: - окреме правове регулювання; - предмет розгляду - його складають справи, віднесені до виключної компетенції Конституційного Суду України. При цьому Конституційний Суд не встановлює фактичні обставини справи, а вирішує виключно питання права відповідно до принципів і норм Конституції України; - мета провадження - забезпечення верховенства і прямої дії Конституції України на всій території держави; - склад Суду; - коло суб’єктів звернення до Конституційного Суду України; - коло учасників провадження; - організаційно-правові форми конституційного провадження; - процедура розгляду справ; - порядок прийняття і природа актів Конституційного Суду України; - механізм реалізації прийнятих актів та ін. Чинне законодавство передбачає як загальний порядок провадження в справах у Конституційному Суді України (глава 7 Закону), так і особливості конституційного провадження щодо розгляду окремих категорій справ. Такі особливості передбачені главами 9-16 Закону для наступних видів проваджень:

1) провадження у справах конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; 3) провадження у справах щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим; 4) провадження у справах щодо відповідності положень чинних законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина; 5) провадження у справах щодо конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина; 6) провадження у справах щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; 7) провадження у справах щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України; 8) провадження у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Недоліком чинного Закону “Про Конституційний Суд України є не врегулювання ним особливостей провадження щодо надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Такі справи розглядаються Конституційним Судом України за загальними правилами конституційного провадження.

Врегулювання особливостей конституційних проваджень передбачає встановлення спеціальних норм щодо специфіки розглядуваних справ. Такі норми, як правило, стосуються:- особливостей підстав для конституційного подання чи конституційного звернення;- права на звернення;- учасників конституційного провадження;- умов допустимості звернення до Конституційного Суду України;- меж перевірки чи тлумачення;- підсумкових рішень та їх юридичних наслідків.

85. Повноваження та діяльність суддів.Статус судді Конституційного Суду України визначається Конституцією та законами України.Повноваження судді Конституційного Суду України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при введенні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або на окремій її території.Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади.Суддя Конституційного Суду України має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді України лише щодо тих справ, у яких Конституційним Судом України прийнято рішення чи дано висновок.Суддя Конституційного Суду України має право вимагати від будь-якого суб'єкта правовідносин необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України або Конституційним Судом України. У разі ухилення від дачі пояснень або відмова від надання інформації судді Конституційного Суду України тягне за собою відповідальність винних осіб згідно із законодавством України.Підстави дострокового припинення повноважень судді визначаються законом про Конституційний Суд.Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі:1) закінчення строку призначення; 2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею заборон і обмежень щодо занять і дій, несумісних з посадою судді (передбачені частиною другою статті 16 Закону); 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 10) смерті судді.

86. Територія є однією з основних ознак держави, що визначає простір, на який поширюється суверенітет і влада держави. Територіальному устрою України присвячений розділ IX Конституції „Територіальний устрій України. В ньому закріплені основоположні принципи побудови та організації територіального устрою в Україні. Територіальний устрій України – це внутрішній її поділ на певні територіальні частини, співвідношення держави в цілому з її складовими частинами. Відповідно до ст.132 Конституції України, територіальний устрій ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей і культурних традицій.

87. У ст. 133 Конституції України визначено: Систему адміністративно-територіального устрою України складають; Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Територіальний устрій може бути:

- політико-територіальним, який означає наявність в державі інших державних утворень (штатів, земель тощо); - адміністративно-територіальним та інших видів. В Україні, яка є унітарною державою, існує єдиний вид територіального устрою: адміністративно-територіальний устрій (поділ). Систему цього устрою складають: Автономна Республіка Крим, області (24), райони, міста, райони в містах, селища і села (ст. 133 Конституції).

88. Автономна Республіка Крим (АРК) є автономною адміністративно-територіальною одиницею у складі України. Конституція України визначає Автономну Республіку Крим як невід’ємну складову України, що в межах визначених Конституцією України повноважень вирішує питання, віднесені до її відання. Для Автономної Республіки Крим характерні такі державні ознаки:1) Крим є адміністративною автономією зі статусом Автономної Республіки Крим; 2) Автономна Республіка Крим має свою Конституцію, остання редакція якої прийнята 21 жовтня 1998 р. і затверджена законом Верховної Ради України 23 грудня 1998 р.; 3) в Автономній Республіці Крим діє система державних органів на чолі з Верховною Радою АРК і Радою Міністрів АРК;4) з огляду на конституційний статус АРК її повноваження значно розширені у вирішенні питань господарського, соціального і культурного розвитку території; 5) найвищі органи Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень можуть видавати нормативно-правові акти, які становлять регіональну систему актів АРК.

89. Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, яка здійснює свої повноваження на підставі Конституції і законів України, Конституції і нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії та вирішенню питань життєдіяльності регіону. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим ” Верховна Рада Автономної Республіки Крим здійснює свою діяльність на таких принципах: верховенства права; конституційності, законності, гласності, колегіальності; поєднання інтересів Автономної Республіки Крим із загальнодержавними інтересами України; урахування особливостей, передбачених ст. 132 Конституції України; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим; судового захисту.