Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Правове закріплення і зміст принципу юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав




Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Цей принцип знайшов своє закріплення в. Декларації про встановлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. Принцип юр рівності і недопустимості ек дискримінації держав випливає із загального принц співр-ва держав і принципу їх рівноправ’я. Як свідчить світова практика МЕВ, найбільшу ефективність вони мають у тому разі, коли будуються на основі юридичної рівності всіх держав як суб’єктів МЕП, недопущення їх ек дискримінації. Цей принцип є загальновідом правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’я­заннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. Це не означає, що повністю виключається можливість введення державою обмежувальних заходів у МЕВ. З тих чи інших причин вони можуть вводитись, але за однієї умови: такі обмеження мають стосуватися всіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вважати поруш принципу юр рівності і недопущення ек дискримінації. Але не слід розглядати як дискримінацію в економічних відносинах заходи відповід­ного характеру (реторсії), які застосовуються до держави-порушника і які покликані забезпечити дотрим принципу рівності і недопущення дискримінації.

Правове регулювання міжнародних автомобільних перевезень

Женевська конвенція Про договір міжнар перевезення вантажів (КМР) вважається основною у сфері авт транспорту-1956 р. До зазначеної Женевської конвенції першими увійшли країни Зах та Центр Європи. Жен конвенція 1956 р. є чинною і для України. Ця Конвенція поширюється на перевез вантажів автом транспортом між двома державами, якщо принаймні одна з них є учасницею Конвенції. Такий прийом сприяє поширенню сфери застосув уніфікованого режиму перевезень, встановленого Жен конвенцією. Досі відсутня глобальна міжнародна конвенція, яка б регламентувала міжнародні перевезення людей; тому вони здійснюються на основі двосторонніх угод. Щоправда, країни СНД 9 жовтня 1997 р. уклали Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу.Основні джерела міжнар автотрансп права: • Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення. Укладено в 1959 р. Діє в редакції 1975 р.•Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів. Укладено в 1959 р. Діє в редакції 1978 р.• Європейська угода про роботу екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення, • Конвенція про договір з міжнародного перевезення пасажирів і вантажів-73 та Протокол до неї 78. • Митна конвенція про тимчасове вивезення дорожніх засобів перевезення, що використовуються з комерційною метою, 56. • Міжнародна конвенція про узгодження умов здійснення контролю вантажів на кордоні від 21.10.82.•Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів-75. Міжнародний союз автомобільного транспорту є недержавною організацією. Він відіграє велику роль у створенні міжнародно-правової бази, що регламентує автомобільний транспорт.



 

Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень

У 1980 р., було прийнято Угоду про міжнар залізничні перевезення (КОТІФ) та додатки до неї. А- умов перевезення пасажирів відомі як Єдині правила Міжнародної пасажирської конвенції (КІВ), В-Єдині правила Міжнародної вантажної конвенції (КІМ). Нині правову основу міжнар залізн перевезень становить КОТІФ і зазначені додатки. Зауважимо, що КОТІФ є об’єднаним текстом зазначених 2х Бернських конвенцій. У КОТІФ беруть участь майже 40 країн Європи, Азії та Північної Африки. Угода КОТІФ і додатки А врегулюють загальні принципи міжнародних залізничних перевезень. Якщо виникає непередбачувана цими угодою і додатками ситуація, то застосовується право держав—учасниць конвенцій. Додаток В застосовується лише до перевезень залізницями, перелік яких визначений учасниками Угоди про міжнародний залізничний транспорт. Плата за перевезення визначається міжнародними і національними тарифами. Передбачені також максимально сприйнятні терміни доставки вантажів. Перевезення вважається можливим за наявності звичайних засобів перевезень і якщо їм не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути чи усунути. Компетентні органи мають право припинити рух, заборонити чи обмежити приймання окремих вантажів до перевезень, якщо цього потребують суспільні інтереси чи умови виробничої діяльності. Угода КОТІФ передбачає відповідальність перевізника, встановлює порядок висування претензій і позовну давність, визначає товаросупровідні документи. Країни світу укладають двосторонні угоди про пасажирське і вантажне сполучення зі своїми сусідами. Ці угоди втілюють загальноприйняту практику перевезень і спираються на правила Бернських конвенцій. Країни СНД 1994 р. уклали Угоду про співр-во у сфері технічн переоснащення та поновл залізничн рухомого складу. Конвенцію про статус і міжнар облаштування залізниць було укладено в Женеві 1923 р. Вона містить уніфіковані норми стосовно організаційних питань міжнародного залізничного сполучення.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22; просмотров: 550

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...