Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сучасні уявлення про засоби покращення фізичної підготовки учнів спеціальної школи

Система спеціальної освіти в Україні має вертикально-горизонтальну структуру, що передбачає диференціацію дітей за нозологіями та віковими групами. Відповідно, освітні послуги дітям із порушеннями інтелектуального та фізичного розвитку надаються в рамках спеціальних освітніх закладів, що реалізують програми дошкільної, початкової, основної та середньої (повної) загальної освіти, складені на основі Державного стандарту спеціальної освіти. Проте, як свідчить практика, ні в галузі спеціальних освітніх закладів, ні з урахуванням можливості навчання дитини з вадами у загальноосвітньому закладі суттєво недопрацьованим залишається питання застосування засобів фізичної культури до дітей із розумовою неповносправністю.

Основним розладом у клініко-психологічній картині розумової відсталості є виражена недостатність пізнавальної діяльності, що обумовлюється як низькою здатністю до мислення (процесами узагальнення та відволікання), так і порушеннями темпу, рухливості психічних процесів, недостатністю пам’яті, уваги. Процес сприйняття у розумово відсталих дітей малоактивний, тому їх моторний і сенсорний розвиток значно відстає за темпами формування і проходить нерівномірно [10].

Проведений аналіз особливостей загального здоров’я дітей із порушеннями інтелектуального розвитку дозволяє стверджувати про наявність характерних закономірностей, з якими зустрічаються педагоги не лише спеціальних, а й загальноосвітніх навчальних закладів різного рівня [1; 3; 10].

У дітей із порушеннями інтелектуального розвитку спостерігається ряд супроводжуючих соматичних захворювань (хронічні панкреатити, гастрити, вроджені чи набуті захворювання серцево-судинної системи, перенесені оперативні втручання різної складності тощо), часті захворювання дихальних шляхів (гіподинамічні бронхіти, пневмонії, ангіни), морфофункціональні порушення функцій опорно-рухового апарату (порушення постави, викривлення хребта (сколіоз), формування гіперлордозу чи кіфозу, зниження ресорної функції хребта, плоскостопість) [1; 3; 10].

Особливу увагу фахівці приділяють необхідності розвитку дрібної моторики розумово відсталої дитини [4; 7; 8]. Зокрема, вони стверджують, що навички дрібної моторики допомагають дитині досліджувати й класифікувати речі, розуміти та вивчати світ; предметно-маніпулятивна діяльність сприяє самовираженню дитини через гру, творчі заняття (малювання, ліплення тощо), дозволяє набути соціального досвіду; здатність до захоплення предметів впливає на розвиток вищої нервової діяльності; руки беруть участь у підтримці й зміні пози тіла, у формуванні реакцій рівноваги та координації рухів; маніпулятивно-предметна діяльність сприяє розвитку вищих форм інтеграції.

Стає очевидним, що ефективність проведення навчально-виховних та корекційно-реабілітаційних заходів із дітьми з розумовою відсталістю значною мірою залежить від відсутності супроводжуючих соматичних і застудних захворювань, сформованості фізичної та психічної сфер як складових загального здоров’я.

У розвитку вищої нервової діяльності та психічних функцій людини вчені акцентують увагу на важливості впливу рухового аналізатора. Систематичне використання засобів фізичного виховання дозволяє попередити виникнення вторинних відхилень у фізичному розвитку та сприяє інтенсивній соціальній інтеграції дітей із розумовою відсталістю [2; 4].

Під проблемою визначення готовності дітей із розумовою відсталістю до навчання у початковій школі зазвичай розуміють сформованість розумових, моральних, фізичних якостей особистості, готовність до навчальної діяльності, формування характеру.

Однак, як свідчить практика, під час діагностування готовності дитини з розумовою відсталістю до навчання і комісія ПМПК, і вчителі молодших класів передусім звертають увагу на інтелектуальний розвиток дітей, виявляють їх уміння читати, рахувати, розповідати. Водночас поза їх увагою залишаються фізичний, моторний розвиток, моральна вихованість та ціннісні орієнтації у сфері спілкування і діяльності. Недостатньо враховуються результати численних наукових досліджень практиків щодо невід’ємного розвитку пізнавальної діяльності, психічних процесів з якісним розвитком загальної та дрібної моторики, фізичної підготовленості [3; 4; 6].

Наступна проблема, на якій акцентують увагу більшість практичних дослідників і яка вимагає розв’язання, полягає у психологічній неготовності родини неповносправної дитини до навчання у школі – як спеціальній, так і загальноосвітній [2; 10].

Учителі початкової ланки часто зустрічаються із досить складною ситуацією, коли дитина з порушенням інтелектуального розвитку розпочинає навчання у віці 6-7 років. Аналіз особливостей психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами дозволяє дійти висновку, що більшість із них мають певну специфіку сформованості вищезазначених елементів. Складається ситуація, коли педагог зобов’язаний навчати не лише дитину, а й її батьків, адже саме вони є активними учасниками навчально-виховного процесу й забезпечують довготривалість та безперервність навчання й корекційного впливу на дітей даної категорії в сім’ї.

Лише тісна співпраця вчителя та родини неповносправної дитини є основою для розвитку природних здібностей, успішного здійснення навчальної діяльності, формування позитивних особистісних рис: дисциплінованості, відповідальності, активності, самоконтролю, наполегливості, вмотивованого відношення до навчання, сформованості пізнавальних інтересів, комунікативних якостей тощо.

Основною метою програми з фізичного виховання є корекція й компенсація недоліків фізичного розвитку, загальної та дрібної моторики, що перешкоджають успішному навчанню й вихованню дітей [40; 41].

Основними напрямками фізичної роботи з учнями початкової школи, які мають вади, є: удосконалення основних рухових функцій і сенсорної сфери; розвиток дрібної моторики кистей і пальців рук; покращення артикуляційної моторики; корекція окремих сторін психічної діяльності: удосконалення просторових уявлень і орієнтації, слухової уваги і пам’яті; розвиток різних видів мислення; корекція порушень у розвитку емоційно-вольової сфери; формування мовного дихання; зміцнення загального здоров’я; виховання точності, завершеності рухів; нормалізація м’язового тонусу з використанням для цього різноманітного за темпом і ритмом музичного матеріалу, рухових вправ; виховання зорово-моторної координації.

В основі фізичного виховання дітей із вадами розумового розвитку – навчання окремим рухам, елементам дій, доведення їх до варіативного автоматичного виконання, об’єднання цих елементів у свідому діяльність.

З метою всебічного фізичного та психічного розвитку, збільшення рухової активності у процесі занять із фізичної культури проводяться:

- заняття, спрямовані на розвиток психомоторики: ранкова гігієнічна гімнастика, фізкультхвилинки, рухова терапія, фізкультурні свята, ЛФК, змагання, прогулянки;

- заняття, спрямовані на покращення функціонування кисті та пальців рук: пальчикова гімнастика, складання мозаїки, кубиків; малювання, ліплення з пластиліну, застібання-розстібання ґудзиків, конструювання, розкладання дрібних предметів у залежності від форми, розміру, кольору (квасолі, намистинок, шишок, круп тощо), захоплення та утримування предметів різними пальцями;

- заняття, спрямовані на оволодіння навичками самообслуговування на основі покращення функціонування опорно-рухового апарату, рівноваги, координації рухів;

- дихальні вправи для попередження виникнення захворювань верхніх дихальних шляхів;

- спортивні свята у відповідності з можливостями дітей для підвищення рівня домагань та мотиваційної складової до самостійних занять фізичної культурою, спортом, покращення комунікативних якостей дітей [43; 44] .

Під час проведення занять із фізичної культури дитину необхідно навчити відчувати рухи всіх видів, застосувати оптимальну кількість сенсорних подразників, що стимулюють відчуття дотику, рівноваги. Складаючи комплекс фізичних вправ, потрібно враховувати вік дитини, тяжкість дефекту, рівень її інтелектуального розвитку, інтереси й особливості поведінки. Більшість вправ пропонуються у вигляді цікавих ігор, завдяки чому дитина самостійно повторює активні рухи.

Проведення спортивних свят, фізкультурно-виховних заходів та рухливих ігор впливає на формування дисципліни, організованості дітей із розумовою відсталістю. На їхню довільну, спонтанну поведінку накладаються обмеження, тому вони повинні вчитися діяти спільно з іншими учнями. Усі ці навички допомагають сформувати правильну модель поведінки й вирішувати завдання, що стоять перед педагогами та батьками. Проведення таких заходів є ідеальною можливістю для дитини бути залученою в основний потік однолітків, виховуватися в мовному середовищі з іншими дітьми, інтегруватися в суспільство [4; 8].

Дітям з особливими освітніми потребами початкова школа повинна давати знання не лише з базових дисциплін, але й готувати їх до зіткнення з усіма сторонами життя, навчати наполегливості у роботі, умінню спілкуватися з оточуючими, розвивати фізичні можливості, навички самообслуговування, уміння спілкуватися.

Фізична робота з дітьми з розумовою відсталістю передбачає також роботу з їхніми батьками, основними напрямками якої є гармонізація сімейних відносин стосовно дитини; встановлення партнерських стосунків між корекційними фахівцями, шкільними педагогами та членами родини; допомога в адекватній оцінці можливостей дитини; ознайомлення з елементарними методами навчання та корекції; постійна підтримка та консультування з боку педагогів [16; 18].

Критеріями ефективності програми є: удосконалення наявних та розвиток нових умінь, навичок рухових функцій; готовність до варіативного застосування набутих умінь, навичок, формування альтернативного переміщення при порушенні моторних функцій; збереження наявного та зміцнення загального здоров’я дитини; мотивація дитини до активної навчальної та рухової діяльності.

Специфіка проведення занять із фізичної культури дітей з розумовою відсталістю передбачає: постійний пошук індивідуальних підходів до дитини та диференційований підбір завдань; комбінований та ігровий характер занять; систематичне формування наслідувальної діяльності; розвиток довільної уваги; розташування реабілітаційного обладнання у полі зору дитини, відсутність зайвих предметів, використання наочності; спостереження педагогом за внутрішнім станом дитини; моделювання ситуацій досягнення, позитивний емоційний настрій дітей на заняттях; формування постійної потреби у набутих уміннях та навичках; ігрові, нетрадиційні форми навчання й виховання; підкреслення особистого успіху кожного, уникнення ситуацій змагання; підтримку дитини у важкій ситуації; врахування особистісного росту дитини відносно самої себе; створення ситуації успіху.

Разом з тим, оцінюючи здобутки дитини, важливо враховувати наступні її вміння: приймати допомогу; виправляти те, що зроблено неправильно; знаходити спільну мову з дорослими та однолітками; сприймати та виконувати інструкції вчителя; планувати свою роботу відносно поставлених завдань; адекватно поводитися стосовно різних ситуацій; достатньо довго утримувати увагу, слухати й розуміти те, що вимагають.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...