Археологічні пам’ятки і письмові джерела про давніх слов’ян. Розселення, господарство, суспільний лад, культура і релігійні вірування.

Власов, Кульчицький с.21 – 27

9. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення Київської держави. Норманська теорія походження Русі.

Соціально-економічні та політичні передумови утворення Київської Русі

З VIII ст. іноземні джерела починають вживати для позначення племен полян та сіверян назву «Русь». Походження цього терміна до кінця не з'ясовано, але головних теорій дві: 1) варязька теорія вважає, що ця назва походить від шведського (норманського, варязького) племені, яке прийшло на східнослов'янську територію; 2) теорія місцевого походження цього терміна. Це знаходить підтвердження в топоніміці України (назвах місцевостей і річок, наприклад: притока Дніпра — Рось, притока Росі — Росава, Осколу -Рось, на Волині — річка Роска тощо). Пізніше термін «Русь» вживався щодо Київщини, Середнього Подніпров'я — земель полян, сіверян і древлян, тобто в етнічному плані він стосувався тих племен, які започаткували український народ.

Наприкінці IX ст. відбувається процес об'єднання східнослов'янських племен навколо Києва, і за іменем столиці державу називають Київською Руссю. Існують дві основні теорії утворення держави на Русі: 1) норманська; 2) природно-історичного процесу, Норманська теорія була висунута німецькими вченими Байєром і Міллером ще у XVIII ст. і стверджує, що держава на Русі була створена норманами (шведами), апелюючи при цьому до літопису «Повість минулих літ», в якому йде мова про запрошення у Новгород норманських вождів на чолі з Рюриком. Друга теорія стверджує, що держава на Русі була створена в результаті природно-історичного процесу. Для цього були необхідні політичні та соціально-економічні передумови. У процесі розвитку східнослов’янського суспільства союзи племен перетворюються на племенні князівства (VIII ст.) Не можна заперечити, що нормани у ІХ-Х ст. відігравали на Русі активну політичну роль, поклали початок династії Рюриковичів. Проте вони не утворили східнослов'янську державу, (вона існувала й до їхнього приходу), а скоріш за все каталізували об'єднання східнослов'янських земель і племен. Останнім часом з'явилася ще одна теорія походження держави "Усі — хозарська, в основі якої твердження, що Руську державу утворили не слов'яни, а хозари. Автор цієї теорії О. Пріцак (США) вважає, що поляни були не слов'янським племенем, а хозарським і е вони заснували Київ. Проте археологічні дослідження на території Києва свідчать, що пам'ятки хозарської культури складають десь близько відсотка від загальної кількості знахідок.

Другій половині IX ст. в Східній Європі сформувалися три політичні утворення слов'янських племен, які арабські джерела називають Куявією, Славією та Арсаніею. Куявія — це Київська Русь; Славія — північна .частина східнослов'янських земель з центром у Ладозі, Артанія — нинішня Тамань.

Передумови виникнення

1. Розселення східних слов’ян

2. Створення союзів племен (найбільший союз полян)

3. Боротьба союзів племен з сусідніми племенами за свою територію

4. Утворення чіткого кордону розселення слов’ян

5. Подальший розвиток ремісництва, торгівлі, землеробства, скотарства

6. Розподіл суспільства на соціальні групи багатих і бідних

7. Формування класу вельможних землевласників – земельної аристократії

8. Будівництво міст

9.Поява нових соціальних відносин – феодальних

Виникнення держави у східних слов'ян було пов'язане:

1) із зародженням і утвердженням на Русі феодальних відносин;

2) поступовим, але стійким формуванням державотворчих традицій (антське, склавинське, полянське об'єднання);

3) необхідністю захисту від сильних сусідів, які вже мали свої держави (Хозарський каганат, Візантія тощо);

4) територіальною, етнічною, мовно-культурною спільністю цих племен;

5) економічними зв'язками, розвитком торгівлі, що вимагало подолання відокремленості племен, стимулювало їх інтеграцію;

6) посиленням Києва завдяки його географічному положенню, економічному становищу, політичному значенню та попередній історичній еволюції.

Норманська теорія — наукова теорія, за якою, нормани (від скандинавського терміну, що означає "північна людина"; у літописах - варяги) є засновниками східнослов'янської державності, зокрема Русі. Творцями норманської теорії були німецькі історики Г.3. Байєр, Г.Ф. Міллер та А.Л. Шльоцер, які працювали у другій половині 18 століття у Петербурзькій АН. Підставою для висновку про скандинавське походження Русі (держави і назви) слугувало тлумачення ученими-норманістами писемних джерел, насамперед, статті 862 третьої (1118) редакції "Повісті минулих літ" про закликання слов'янами на князювання трьох варязьких князів - Рюрика, Синеуса і Трувора. Опосередковано ця теорія доводила провідну роль скандинаво-германських народів у постанні руської державності.

Теорії доводять, що сама назва Русь виникла від того самого кореня що й співзвучна фінська назва для Швеції (Ruotsi), похідна від старонорвезького слова "людина яка веслує", тому що веслування було тоді основним способом навігації річками. Також це співзвучно з назвою узбережжя Швеції Roslagen або Roden, звідки варяги прибули до Русі згідно з Повістю Врем’яних Літ.

Норманську теорію вперше розробив німецький історик Герхардт Фрідріх Міллер (1705-1783) який працював для Російської академії наук у 1748 році. Науковець зробив доповідь у 1749-му році виголошуючи: "Славетні скандинави підкорили всі руські землі своєю всепереможною зброєю". Решта промови, яка складалася зі списку військових поразок слов’ян від германців і шведів, була врешті перервана патріотично настроєною аудиторією. Різка критика Ломоносова, Крашеннікова та інших академіків примусила призупинити роботу над своєю теорією до дня смерті Ломоносова. Хоча друкована копія оригінальної доповіді була знищена, Міллер переписав свою роботу і перевидав з назвою Походження росичів (Origines Rossicae) у 1768 році.

У 19 столітті положення норманської теорії розвивали російські історики Микола Карамзін, Сергій Соловйов, Михайло Погодін, данський славіст В. Томсен. На рубежі 19-20 століть теорія зазнала значної модифікації у працях зарубіжних істориків Ф. Брауна, К. Пандера, С. Рожнецького, В. Вестберга. Не відмовляючись від традиційної концепції норманського завоювання, учені неонорманісти (Г.Янкун, Г. Штокль, Т. Арне, А. Стендер-Петерсен, Р. Пертнер, Т. Капелле, X. Арбман, В.Мошин, М. Таубе, Ю. Вернадський та ін.) запропонували теорії послідовної зміни іноземного панування над слов'янами, мирної норманської колонізації, вирішальної ролі варягів у формуванні соціальної верхівки Київської Русі, їхнього визначального впливу на економічний розвиток країни.

Імперський історик Микола Карамзін (1766-1826) і його послідовник Михайло Погодін (1800–1875) фактично зафіксували в сучасній російській історичній науці, що варяги були запрошені володарювати і встановити державний порядок. (Див. Теорії походження київської держави)