Складові частини державної регіональної політики.

Держ регіональна політика - це сукупність економічних , правових , організаційно-управлінських рішень, спрямованих на гармонійне поєднання інтересів держави й окремих регіонів, створення сприятливих економічних та правових засад для національного використання місцевих ресурсів і виробничого потенціалу.

До складових частин ДРП відносять:

1)Економічнаполітика - це поліпення функціонування галузей вир-ва егіонів, створ сприятливих умов розвитку підпр, налагодження зв’язків з прикордонними регіонами, удосконалення економ районування, політика розвитку регіональних комплексів.

Соціальнаполітика – забезпеч зайнятості регіону, підвищення рівня добробуту жителів регіону, запобігання погіршення демографічної ситуації регіону.

3)Науково-технічнаполітика– визначення пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки регіону. Підтримка інноваційних структур регіону. Розвиток між нар співробітництва в науково-технічній сфері.

4)Екологічнаполітика екологічнообгрунтоване розміщення продуктивних сил. Ефективне використ довкілля регіонів та можливостей екологічного середовища рагіонів.

Демографічнаполітикам – це діяльність органів держ управління і їх соц. інститутів спрямована на створ сталих, кількісних та якісних параметрів населення (мед обслугов, житлові послуги, можливості зайнятості, безпека праці)

Гуманітарнаполітика – це система і послідовна діяльність держави у відносинах з людиною та суспільством, що здійснюється через органи викон влади (політ партії, об’єднання)

7)Національнаполітика– науковообгрунтованасистема заходів, спрямована на реалізацію системних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етно-національних відносин.

8)Зовнішньоекономічнаполітика передбачає залучення іноземного капіталу, зовнішні позики та створення вільних економічних зон (ВЕЗ) для активізації підприємництва, формування ринкової інфраструктури, а також нарощування експортного капіталу окремих регіонів, котрі потребують прискореного розвитку.

Управлінськаполітика – передбачає створ єдиної системи регіонального управління, що відповідає завданням регіонального розвитку (управління держ майном, землею, природ ресурсами, приватизація)

Правове регулювання регіонального управління

Важливим практичним інструментом реалізації ДПР є чіткий законодавчий розподіл повноважень, відповідальності та фінансово-економічної бази між різними управліннями: загальнодержавним, регіональним і місцевим.

До основних складових елементів механізму держ регулювання відносяться:

1) Законодавчо-нормативна база – комплекс документів, які сприяють регіональному розвитку

2) Бюджетно-фінансове регулювання – раціонального розвитку та селективна підтримка регіонів з боку держави

3) Реалізація держ регіон програм, а також індикативних прогнозів, місцевих програм соц.-екон розвитку адмін.-територіальних утворень.

4) Розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва даної країни з частинами інших держав.

Законодавчо-нормативна база створює правову основу для реалізації та зміцнення відносин «центр — регіони», впливає на розвиток ринкових відносин на місцях та визначає організаційно-управлінські структури соціально-економічного розвитку в регіонах.

До неї належать:

• Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”

• Закон України “Про місцеві державні адмінісраціі”

• Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”
• Бюджетний кодекс України.
• Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” тощо

Держ регулюв регіонального розвитку складається з адміністративно- правового. Економічного та специфічно-територіального регулювання.

Фактори регіонального розвитку

До факторів регіонального розвитку належать: Економіко-географічне положення (ЕГП) + Природно-ресурсний потенціал + Природно-ресурсне забезпечення + Регіональний міжгалузевий комплекс + Господарське використання територій + Виробнича інфраструктура + Система розселення + Демографічні показники + Регіональний ринок праці + Показники якості життя + Соціально-побутова інфраструктура + Соціально-духовна інфраструктура.

Економіко-географічне положення можна розглядати за такими основними ознаками:

1) Відносно елементів суспільного відтворення. За цією ознакою розрізняють такі види економіко-географічного положення :

· виробничо-географічне, тобто положення щодо баз матеріального виробництва, центрів тяжіння господарського життя або економічних ресурсів;

· ринкове - відносно ринків збуту споживчих товарів виробничого призначення;

· демографічне - відносно зосередження населення, трудових ресурсів;

· транспортно-географічне - відносно транспортної мережі з урахуванням її перевізної здатності, швидкості та вартості транспортування.

2) Відносно району, області, країни. Це ЕГП поділяється на:

· Центральнее – територіальне розміщення регіону близько до центру;

· Периферійне – розміщ хар-ться віддаленість від центра;

· Ексцентричне – острів, півострів, взагалі віддалене, малопов’язане з центром.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) регіону - це сукупність усіх природних засобів, джерел, які є і можуть бути задіяні, використані для досягнення певної мети.

ПРПвключає в себе тільки вивчені елементи природного середовища, які поділяються на дві великі групи :

1. природні умови - це тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил є істотними для життя та діяльності людського суспільства у виробничій і невиробничій сферах;

2. природні ресурси - це тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.