Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Індустріальне та постіндустріальне суспільство.Згідно з інституційнотехнологічним підходом до аналізу причин і сутності трансформації економічних систем та суспільств у процесі їх історичного розвитку, уся історія людства поділяється на три періоди: доіндустріальний (X тисячоліття до н. е. — середина XVIII ст. н. е., основа економіки — сільське господарство, у якому зайняте практично усе працездатне населення), індустріальний (остання третина XVIII — остання чверть XX ст.) та постіндустріальний (почався в останній чверті XX ст.). У таблиці 2.1 подано порівняльну характеристику ціх періодів. Отже, доіндустріальний сектор економіки є насамперед видобувним, він базується на сільському господарстві та безперервно зростаючому видобутку корисних копалин. Індустріальний сектор має насамперед характер виробничий, він використовує енергію та машинну технологію для виготовлення товарів. Постіндустріальний визначається як обробляючий та інформаційний.
Таблиця 2.1 Порівняльна характеристика періодів розвитку економічних ситем
Індустріальний лад, фактично означає радикальний розрив із доіндустріальною епохою, він є найважливішою умовою становлення постіндустріальної системи. Його характерні риси: Ø видобуток природних ресурсів замінюється виробництвом свідомо запланованих продуктів; Ø масово зростає кваліфікації працівників; Ø основним виробничим ресурсом стає енергія; Ø людина виявляється здатною робити певні локальні технологічні та господарські прогнози. Індустріальне суспільство виникає у процесі та як результат розвитку попереднього способу виробництва і становлення капіталістичної економічної системи, на основі первісного нагромадження капіталу та індустріалізації народного господарства окремих країн і регіонів. Індустріалізація — це процес формування у господарстві окремих країн технологічних систем, пов'язаних із масовим застосуванням машинного виробництва, домінуванням в економіці промислового виробництва. Безпосередньою основою формування індустріального типу господарства та індустріального суспільства став промисловий переворот першої половини XIX ст. у країнах Європи (насамперед у Великій Британії та Нідерландах) та у США, пов'язаний із вибухом технічного прогресу, що дало змогу забезпечити розширене використання і відтворення технологій, заснованих на масовому виробництві машин і систем машин. Унаслідок промислового перевороту не тільки виникають та стрімко розвиваються нові галузі виробництва, а й змінюються структура галузей і система залежностей у народному господарстві окремих країн, система міжнародних економічних відносин. Аграрний сектор економіки, транспорт значно розширюють та змінюють свої функції, усе більше орієнтуючись на задоволення потреб промисловості, масовий платоспроможний попит населення міст і промислових центрів. Наслідки процесу індустріалізації: 1) перетворення країн із аграрних або аграрно-індустріальних, в індустріальні або індустріально-аграрні, де широкого розвитку набуває суспільний поділ праці, понад 60 % працездатного населення зайнято у промисловості, а головним робочим органом є руки; 2) переважна частина зайнятих у промисловості та в інших виробничих секторах економіки індустріального господарства — наймані працівники масових професій, пов'язаних із випуском однорідної, стандартизованої продукції, розрахованої на такий же масовий стандартизований попит; 3) домінуючі галузі промисловості пов'язані із переробкою величезної кількості сировини та напівфабрикатів (це передусім видобувна, машинобудівна, металургійна галузі, легка промисловість); 4)індустріалізація та система соціально-економічних відносин, що забезпечує реалізацію переходу до промислового виробництва в основних секторах економіки, забезпечила перетворення економічної системи капіталізму у панівну систему, таку, що здатна самовідтворюватися, у цілісну систему; 5) виникнення на основі індустріалізації нового технологічного способу виробництва як масового явища у промисловості та с/г, відповідної йому системи економічних відносин створило підстави для переходу капіталістичного способу виробництва у зрілу стадію, або стадію розвитку свого життєвого циклу. Однак недарма про індустріальне суспільство кажуть як про «суспільство димних труб», «суспільство нагромадження техніки і капіталів», яке пройшло за короткий історичний час шлях від промислової революції до перманентного кризового стану еволюційної стагнації внаслідок руйнування механізмів саморозвитку. Адже монополізація економічного життя, заперечуючи демократичний, конкурентний характер прийняття рішень, свободу економічної діяльності, розширюючи виробництво, водночас скорочувала (насамперед через механізми ціноутворення, у тому числі й на працю) базу попиту та споживання. Про характер концентрації та централізації виробництва і капіталу в промисловості на завершальних етапах індустріалізації можуть свідчити хоча б такі факти: у США на початку XX ст. було понад 300 тис. кампаній, проте лише 3 тис. із них мали обсяг виробництва понад мільйон доларів. Однак у цих найбільших кампаніях було зайнято 30 % усіх працюючих за наймом американців, вони випускали 43 % усієї промислової продукції країни, на їх частку припадало 70 % сукупних потужностей устаткування. Подібна картина простежуванння у цей період також у Великій Британії, Франції, Німеччині, Росії, Японії. Отже, життєвий цикл індустріального суспільства вже на початку XX ст. вступив у свою спадну фазу. Постійне нарощування інвестицій в економіку не забезпечувало через названі причини зростання прибутку, навпаки, тенденція до спадання граничної корисності кожної додаткової одиниці сукупного капіталу постійно зростала, що виявлялося у падінні середньої норми прибутку, темпів економічного зростання, стагнації, зростанні безробіття, економічних кризах. Потреба у якісних змінах технологічного способу виробництва та його соціальної складової, у значному розширенні соціальної бази технічного та економічного прогресу в рамках діючої економічної системи ставала дедалі нагальнішою. Постіндустріальне суспільство: Ø це якісно нова економіка, яка базується на інформаційно-інтелектуальній технології Ø це якісно нові умови праці і життя людей, що забезпечують всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей, інтелектуальний потенціал людини, її знання і вміння, які стають головним ресурсом Ø це нова, вища стадія цивілізаційного прогресу, коли утверджується вільна індивідуальність, вільна особистість З появою постіндустріального суспільства відбуваються якісні зміни у структурі суспільного виробництва, які представлені у табл. 2.2. Таблиця 2.2 Якісні зміни у структурі суспільного виробництва
Виходячи з окреслених позицій, деякі вчені (наприклад, В. Іноземцев), визнаючи єдину економічну природу постіндустріального суспільства, водночас вважають, що на базі постіндустріальної економіки може виникнути (і виникає) цілий ряд суспільств, кожне з яких повинно бути охарактеризоване та відповідно означене не тільки й не стільки з погляду його технологічної організації, як, насамперед, виходячи з найбільш важливих соціально-економічних відносин, що складаються всередині цього суспільства. У зв'язку із таким розумінням природи відмінностей сучасної господарської системи та сучасного суспільства В. Іноземцев аргументує тезу про дві моделі сучасного постіндустріалізма, які склалися на основі специфічних особливостей становлення суспільства індустріального у Європі та у Сполучених Штатах Америки. Ці особливості пояснюються насамперед різними історичними умовами становлення та розвитку капіталістичної економічної системи та капіталістичного господарства у названих регіонах: Ø індустріальна економіка та індустріальне суспільство виникли у США у короткі історичні терміни, їм не передували, як це було у Європі, віки феодалізму, середньовіччя не тільки із суперечностями соціально-економічного розвитку, а й багатою, розвиненою культурою, у тому разі із культурою спілкування з іншими народами, іншими системами господарювання; Ø у США постіндустріальний тип економіки не означав нічого, крім соціального порядку, який виникає після завершення, в основному, етапу індустріального розвитку; зміни у соціальній сфері, на думку дослідників, у США значно відстають від економічних перетворень, оскільки постіндустріальна економіка у багатьох випадках зрослася з індустріальною ідеологією, основною метою якої були ефективність виробництва та прибуток; Ø у Європі становлення постіндустріального типу господарства безпосередньо впливає на формування постматеріальних, пад-утилітарних мотивів діяльності (наприклад збільшення вільного від роботи часу), зростає роль культурних цінностей, як основи подальшого розвитку суспільства; стимули індустріального етапу (зокрема суто матеріальні) поступово втрачають свою актуальність; на перший план виходить не рівень, а якість життя; Ø на відміну від США, у Європі досягнення інформаційної революції значно ширше використовуються у галузях соціального спрямування, пов'язаних із масовим «споживанням» громадянами культурних досягнень і спадщини власних країн, людської цивілізації загалом. До того ж, як підкреслюють дослідники, загальноєвропейська культура не є альтернативою національним або регіональним культурам, подібно за того, як американська культура, вільно або невільно, виявляється альтернативою рідним культурам (передусім культурам іммігрантів, що живуть у США). Розглядаючи вищезгадані моделі постіндустріалізму, можна дійти висновку, що переважною основою переходу до постіндустріального суспільства, є як системні зміни у технологічному способі виробництва у провідних галузях економіки, так і зміни у соціальній природі, соціальному становищі людини. У XX ст. найхарактернішою рисою розвитку суспільства став факт завершення автономії економіки, підпорядкування економічної функції соціальним цілям. Матеріальною ж основою зміни місця й ролі економіки у житті суспільства стали процеси, що відбувалися саме в економіці під впливом розвитку НТР, стрімкого скорочення часу між науковими відкриттями та впровадженням їх результатів у виробництво, інші сфери суспільного життя. Система «постіндустріалізму» характеризується п’ятьма ознаками: 1) перехід від виробництва товарів до виробництва послуг; 2) переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків; 3) провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства; 4) орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології; 5) прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології». |
|||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |