Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Зайнятість як функція суспільного виробництва та форма відповідності пропозиції робочої сили та попиту на неї.

Покращання ефективності використання людських ресурсів є стратегічним завданням подальшого розвитку світової та націо­нальної економіки. Праця — це не тільки господарський ресурс, а й найважливіший соціальний інститут, оскільки як свідома, ці­леспрямована та організована діяльність вона є основою і джере­лом існування людини та суспільства, становить форму самови­раження і самоствердження особи й громадянина. Праця здійснюється тільки через зайнятість як окремої особи, так і пев­ної частини населення країни певною справою. Форми, види, об­сяги та результати зайнятості економічно активної частини насе­лення залежать від того, як і яку політику зайнятості здійснює держава.

Зайнятість — це суспільно корисна діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, що, як правило, дає їм дохід у грошовій або іншій формі. В широкому розумінні сучасне поняття зайнятості є певною сукупністю соці­ально-трудових відносин між людьми з приводу:

по-перше, забезпечення населення робочими місцями;

по-друге, формування розподілу і перерозподілу трудових ре­сурсів (робочої сили) з метою участі у суспільно-корисній праці;

по-третє, забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Зайнятість є комплексним поняттям, що включає економічну, соціальну та демографічну сутність. Зайнятість перебуває у центрі всіх аспектів соціально-економічного розвитку. Багатство суспільства значною мірою залежить від маси праці, яка застосо­вується, та її продуктивності. Отже цілком виправданим, природ­ним є прагнення держави до розширення масштабів зайнятості. За умов зниження зайнятості і зростання відповідно незайнятості та безробіття скорочуються можливості суспільства щодо збіль­шення національного доходу, зростає «навантаження» на пра­цюючих, загострюються трудові відносини.

Суть трансформації соціально-трудових відносин полягає у поетапній зміні механізмів, що регулюють залучення, поширення і перерозподіл ресурсу праці в економіці, формування ціни праці та інших умов його використання. За достатньо мізерний історич­ний відтинок часу слід здійснити перехід від методів прямого ди­рективного регулювання сфери зайнятості до поєднання двох ме­ханізмів: ринкового та державного регулювання ринку праці.

У результаті здійснюваних перетворень змінюється сама кон­цепція зайнятості. У централізованій командній економіці вона була наповнена не тільки і не стільки економічним, скільки полі­тичним та соціальним змістом, покликаним підкреслити переваги соціалістичного укладу.

Ринкам праці колишніх соціалістичних країн, особливо колиш­нього СРСР, були притаманні повна зайнятість і навіть дефіцит робочої сили в більшості сфер, галузей, професій. Декларування концепції повної зайнятості оберталося для економіки такими не­гативами:

— неефективність зайнятості, що втілена у низькій оплаті праці, надлишковій кількості робітників та їх низькій продуктив­ності;

— орієнтація на екстенсивні чинники економічного зростання, що виявлялося у створенні нових робочих місць за фізичного та морального старіння технічної бази;

— збереження елементів позаекономічного примусу до праці, підтвердженням чого були всезагальна обов'язковість працювати і, відповідно, моральна, адміністративна, а інколи, і кримінальна відповідальність непрацюючих працездатних членів суспільства.

У ринковій економіці зайнятість населення є результатом вза­ємодії пропозиції робочої сили, попиту на неї, ціни і конкуренції. На пропозицію робочої сили, крім демографічного чинника, знач­ний вплив справляють бажаний рівень доходів, пропозиція робо­чого часу та інтенсивності праці, бажання працювати за наймом чи займатись підприємництвом тощо. Попит на працю визнача­ється обсягами залученого капіталу, обсягами виробництва і по­питом на продукцію, ціною трудових послуг залежно від корис­ності (продуктивності) праці та конкуренції на ринку праці.

Для країн, що здійснюють ринкові перетворення трудової сфери, необхідна сучасна концепція ринку праці. На відміну від класичної моделі становлення ринкових відносин у сфері зайня­тості, повинні знайти обгрунтування нові концептуальні підходи до становлення суб'єктів ринку праці — власників засобів вироб­ництва і власників робочої сили, реформування зайнятості та ос­новних її форм з урахуванням особливостей економічної струк­тури і своєрідності приватизації у країні.

Докорінно змінюється розуміння повної зайнятості, виокрем­люються понятгя ефективної та раціональної зайнятості.

Повна зайнятість — це така зайнятість, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом на неї у суспільно­му виробництві. У макроекономічному розумінні вона може бути досягнута за будь-якого рівня залучення робочої сили, якщо цей рівень відповідає задоволенню потреб населення у робочих міс­цях за умов економічної доцільності пропонованих робочих місць. Повна зайнятість не може бути 100 %-ю, тому що завжди існує певний рівень (4—6 %) добровільного безробіття. Навіть за радянських часів, коли потреба у працівниках була найбільшою, максимальна зайнятість населення України не перевищувала 97,6 %. Це означає, що певна кількість працездатних громадян з різних причин не працює або не бажає працювати.

Раціональна зайнятість передбачає поєднання економічної та соціальної ефективності і передбачає соціально прийнятний для даного етапу розвитку суспільства рівень безробіття, урахування зростання соціальної напруги в суспільстві зі зростанням кілько­сті вимушено безробітних, економічних можливостей суспільст­ва щодо забезпечення для них мінімальних життєвих стандартів.

Під ефективною зайнятістю розуміється такий її рівень і структура, які в даний момент забезпечують максимальну еконо­мічну віддачу від використання кожної одиниці ресурсу праці.

Ефективна зайнятість розглядається з двох точок зору: еконо­мічної, як найбільш раціональне використання модельних ресур­сів, і соціальної, як найбільш повна відповідність інтересам лю­дини праці.

В умовах соціально орієнтованої економіки, яка є найадекватнішим варіантом і завершенням трансформаційних процесів, пов­на зайнятість може бути ефективною, якщо вона забезпечує гід­ний дохід, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продук­тивної праці.

Еволюція процесів зайнятості в Україні, її форм, видів, підви­щення ефективності зумовлюються дією багатьох чинників, зок­рема: роздержавлення власності й наступна за ним приватизація підприємств; розвиток малих та середніх форм бізнесу; зміна державних пріоритетів щодо розвитку окремих територій і галу­зей; нові податкова, фіскальна та інвестиційна політика; зміни демографічної структури населення; технологічний прогрес то­що. Деякі з них мали вирішальне значення на перших етапах пе­рехідного періоду, інші — мають довготривалий характер. Так, одним з тривалих чинників є структурна перебудова економіки України, яка реалізується на територіальному, секторальному, галузевому рівнях і веде до формування нових пропорцій у зай­нятості на макрорівні. На мікрорівні структурна перебудова су­проводжується реструктуризацією і модернізацією виробництва, наслідками чого стають нові пропорції у структурі внутрішньо-фірмового ринку праці. У результаті структурних трансформацій посилюються процеси міжгалузевого і міжрегіонального руху робочої сили. Але водночас можуть посилитись диспропорції між якісними характеристиками робочих місць і робочої сили, що призведе до зростання частки структурного безробіття.

У постсоціалістичних країнах сформувалась нова транзитивна модель ринку праці, яка характеризується низкою особливостей.

По-перше, це розширення тіньової її складової. Український ринок праці, як і вся економіка, розколовся на два самостійних, незалежних один від одного ринки:

• організований ринок праці, механізм функціонування якого знаходиться під впливом інститутів служби зайнятості;

• тіньовий, неорганізований ринок праці, що обслуговує під­приємства, які відносяться до «сірої», тіньової економіки.

Перехід до ринкового типу економіки супроводжується роз­ширенням можливостей для зайнятості економічною діяльністю в незареєстрованому секторі і розвитком неформальної зайнято­сті. Вона здійснюється на умовах самозайнятості або в межах дріб­них виробничих одиниць, офіційно незареєстрована, законодавчо неврегульована, отже, не врахована офіційною статистикою. Мас­штаби сектору самостійної зайнятості ринку праці в Україні становлять від 4 до 4,5 млн осіб, з них зареєстровані становлять менш, ніж 20 %

По-друге, це близька до монополістичної ринкова структура. Із основних суб'єктів попиту на ринку праці на етапі трансфор­маційного спаду попит формували переважно новостворювані приватні фірми, що визначає їх домінуюче становище аналогічно становищу фірми-монополіста. Крім того, посилюють рівень мо­нополізму ринку праці такі чинники, як: надконцентрація вироб­ництва в попередній плановій економіці, нееластичність пропор­ції праці, що зумовлена відсутністю об'єктивних умов для вільного територіального переміщення робочої сили — ринку житла, транспортної і комунікаційної мережі, низький рівень інституціоналізації ринку праці. Старі формальні інститути, що ре­гулювали зайнятість у плановій економіці, ліквідовані (обов'яз­ковий розподіл випускників вищих навчальних закладів, вимога прописки при працевлаштуванні та ін.). Нові інститути або не створені, або функціонують з низькою ефективністю (інститут прав найманих працівників, біржі праці).

По-третє, зміни у розвитку продуктивних сил у напрямі від індустріаль­них до інформаційних технологій розширюватимуть сферу висо­кокваліфікованої, інтелектуальної праці як безпосередньо в галу­зях новітнього технічного укладу, так і в обслужувальних та суміжних галузях. Розширення цього сегмента зайнятості в май­бутньому справить вирішальний вплив на структуру зайнятості і розвиток освіти та професійно-кваліфікаційної підготовки робо­чої сили. На жаль, останні тенденції динаміки зайнятості в Україні не відповідають цим вимогам. У деякому збільшенні об­сягів і рівнів зайнятості, що спостерігається останні роки, випе­реджальними темпами зростає зайнятість осіб віком до 20 років і старших за працездатний вік. Це є непрямим свідченням зро­стання попиту на робочу силу низької та непрестижної кваліфі­кації. У складі сучасного виробничого потенціалу ще досить ви­сокою є частка працівників низького кваліфікаційного рівня (близько 36 %).

По-четверте, нееластичність попиту та пропозиції праці. Загаль­новідомо, що попит на працю, як правило, дуже еластичний, а отже, навіть незначні зміни заробітної плати позначаються на ве­личині попиту. Суперечлива політика в галузі оплати праці, низь­кий рівень заробітної плати, несвоєчасність її виплати є чин­никами утримання роботодавцями резерву робочої сили. Елас­тичність попиту на працю залежить також від похідних чинни­ків, зокрема: легкості заміщення праці капіталом, стану ринку капіталів, попиту на продукцію, частки оплати праці в загаль­них витратах виробництва. Нинішній стан економіки України такий, що попит на працю набув властивості низької еластич­ності або навіть повної нееластичності відносно названих чин­ників.

Низька еластичність пропозиції зумовлюється складними де­мографічними процесами, активізацією міграційних процесів, інертністю системи професійної та вищої освіти. Високий і по­стійно збільшуваний ступінь старіння робочої сили в Україні (в середньому кожна шоста економічно активна особа — старше 50-ти років) створює перешкоди для процесів її відтворення. Економіка потребує висококваліфікованих фахівців з інженерних спеціаль­ностей, здатних реалізувати інноваційні принципи економічного зростання, але обсяги їх підготовки практично не змінюються. Одночасно триває тенденція випереджального збільшення масш­табів підготовки економістів та юристів. За обмежених можливо­стей працевлаштування і низької заробітної платі близько 2 млн економічно активних громадян України працюють за кордоном.

По-п'яте, стійкий характер безробіття. За даними Міністерст­ва праці та соціальної політики України і Держкомстату, середня тривалість пошуку роботи у 2003 р. становила 9 місяців, а трива­лість незайнятості — 18 місяців.

По-шосте, значна диференціація зайнятості по регіонах. Так, при загальному рівні безробіття в Україні на 1 червня 2005 р. 3,3 %, по регіонах його значення коливалося від 7,0 % у Терно­пільській області до 0,4 % у м. Києві.

По-сьоме, низький рівень оплати праці, який зберігається на­віть за умов певної економічної стабілізації.

Основними закономірностями ринкової трансформації еконо­міки України у сфері зайнятості можна вважати:

—ліквідацію державної монополії на використання людських ресурсів та принципу загальної обов'язковості праці й створення умов для вільного вибору людиною сфери праці та форми еконо­мічної поведінки;

— поділ економічно активного населення на роботодавців і найманих працівників з відповідними соціально-економічними функціями;

— створення можливостей для самозайнятості населення в різ­них організаційних формах (дрібні підприємства, малий бізнес, сімейні господарства тощо), з різним рівнем ефективності й рен­табельності праці;

— розвиток і поширення нестандартних та гнучких форм зай­нятості і вторинної зайнятості;

— розвиток неформальної зайнятості, у тому числі кримі­нальної;

— поява різних моделей поєднання форм і типів зайнятості.

Ринок праці в Україні сьогодні перебуває ще і у стадії станов­лення. Прийняття Трудового кодексу, розвиток системи соціаль­ного партнерства, робота тристоронніх комісій — важливі кроки на шляху до його формування, проте поки що вони не дають під­став прогнозувати чи буде він гнучким, ефективним, здатним за­безпечити раціональну зайнятість.

Розвиток українського ринку праці, як і багатьох інших пост-соціалістичних, передусім пострадянських, країн поки ще дале­кий як від закономірностей основних західних моделей, так і від тенденцій, властивих більшості економік Центральної та Східної Європи.­

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...