Обривність пряжі під час перемотування, дефекти та відходи пряжі

Обривність пряжі під час перемотування впливає на продуктивність праці і на подальший технологічний процес. Кожний обрив викликає простій веретена і появу в пряжі нового дефекту.

Досліди свідчать, що найбільша кількість обривів утворюється внаслідок нерівності пряжі за товщиною та її засміченості, причому 60 % всіх обривів відбувається в контрольно-чистильному приладі.

Велика обривність внаслідок зльотів може бути при неправильному виборі відстані між кінцем шпулі та ниткопровідником, а також при низькій вологості пряжі. Для підвищення вологості пряжі необхідно, щоб повітря в приміщенні складу мало відносну вологість 70-80%, а в приміщенні мотального відділу – 65-70 % .

Виробничий досвід показує, що частина зльотів не уловлюється контрольно-чистильним приладом і потрапляє на мотальне пакування. У цих випадках неминучі обриви під час подальших технологічних процесів. Для уловлювання зльотів у ниткопровідника мотальної машини іноді встановлюють спеціальний пристрій – зльотовловлювач, який являє собою пластинку із загнутими зубами. Зльотовловлювач не перешкоджає проходженню нормальної нитки і затримує петлі.

Середня величина обривності під час перемотуванні, наприклад, бавовняної пряжі середньої лінійної щільності становить 0,05-0,1 обривів на 1000 м одиночної нитки. Надмірно висока обривність пряжі під час перемотування за умови нормальної її якості свідчить про неправильний режим цього процесу (неправильне встановлення ширини контрольної щілини та шпулі, неправильне встановлення контрольно-чистильного приладу, великий натяг і недостатня вологість пряжі тощо).

Необхідно знижувати обривність в процесі перемотування і обривати пряжу тільки в тих місцях, в яких під час подальших процесах обрив неминучий.

У процесі перемотування пряжі можуть виникнути деякі дефекти, які негативно впливають на роботу на подальших переходах. До них відносяться:

- слабо зав'язані вузли, а також вузли з великими кінцями (слабкі вузли розв'язуються, а великі кінці спричиняють обрив сусідніх ниток в ткацтві і погано проходять через реміз і бердо);

- защип (не розшукавши кінця нитки, мотальниця прив'язує кінець нитки з шпулі до одного з надірваних витків пряжі на мотальному пакуванні);

- робота внахльостку (мотальниця не прив'язує кінець нитки, а замотує його на мотальному пакуванні без вузла);

- намотування в два кінці (мотальниця захоплює кінець сусідньої нитки, і на одне пакування в результаті намотуються дві нитки);

- замотування пуху, сміття та кінців нитки через засміченість ниткоочисника;

- змішування пряжі різних номерів або сортів (наприклад, в вовняному виробництві змішування пряжі, виготовленої з різних сумішей, призводить до вироблення тканини із смугастістю внаслідок неоднакової сприйнятливості різних волокон до барвника).

Крім вищезазначених дефектів під час перемотування можливі й інші:

- під час паралельного намотування на котушки – слабке намотування внаслідок недостатнього натягу ниток під час перемотування; неправильне розкладання пряжі відносно фланців (виникає в результаті недостатнього або надмірного розмаху нитководія або зсуву розкладки до одного фланця);

- під час хрестового намотування на бобіни – джгутове намотування внаслідок збігу витків; зльоти одиночних і груп витків пряжі на великий торець конічної бобіни (відбуваються при осьових зсувах бобіни); неправильна форма бобіни (торцеві борти, кільцеві потовщення бобіни, торці неправильної форми тощо) одержується при розладах у роботі мотального механізму.

Більшість дефектів пряжі, що виникають при перемотуванні, залежить від роботи мотальниці та технічного стану устаткування.

Відходами в процесі перемотування є кінці, що втрачаються при зв’язуванні ниток, зльоти пряжі, залишки ниток на починку та деяка довжина нитки, що втрачається під час заправлення; кількість відходів залежить від величини прядильного пакування й обривності пряжі: із збільшенням пакування та зменшенням обривності кількість відходів зменшуються. У середньому кількість відходів становить 0,1-0,5 % від кількості перемотуваної пряжі.

Кількість відходів слід скорочувати, а ті, що все-таки утворюються, ретельно збирати, оскільки їх надалі будуть переробляти.

Продуктивність мотальних машин

Продуктивність мотальних машин визначається масою пряжі, перемотаної на них за певний час. У практичних розрахунках розрізняють теоретичну продуктивність і дійсну (фактичну). Під час розрахунку теоретичної продуктивності не враховують простої як всієї машини, так і окремих веретен. Ці технологічні простої зумовлюються природними перервами технологічного процесу у зв'язку із зміною починків, бобін, ліквідацією обривів тощо, а також необхідністю догляду за устаткуванням. Крім того, передбачено час для відпочинку та самообслуговування мотальниць.

Теоретичну продуктивність одного веретена визначають за формулою, кг:

,

де – середня швидкість перемотування, м/хв;

t – розрахунковий час роботи, хв;

Т – лінійна щільність пряжі, текс.

Середня швидкість перемотування може бути обчислена за формулою:

,

де – середня окружна швидкість бобіни;

– середня швидкість нитководія (переносна).

,

де – діаметр мотального барабанчика, м;

– частота обертання мотального барабанчика, об/хв;

– коефіцієнт, що характеризує середню величину просковзування між бобіною та мотальним барабанчиком (0,8–0,95);

де – частота обертання електродвигуна, об/хв;

– середній крок гвинтової нарізі на мотальномуу барабанчику для направлення нитки. Крок гвинтової канавки мотального барабанчика машини М-150-2 змінний (72,5 і 55,5 мм), а напівкрок – 23 мм. Середній крок становить: .

Тоді швидкість нитки при перемотуванні, м/хв, можна визначити за формулою:

.

Таблиця 2.3

Швидкість перемотування, м/хв, різної пряжі на різних машинах і за різних умов перемотування становить:

Фактичну продуктивність одного веретена визначають за формулою

,

де ККЧ_. – коефіцієнт корисного часу, що враховує час технологічних простоїв.

Коефіцієнт корисного часу на звичайних мотальних машинах становить 0,7-0,85, на мотальних автоматах 0,3-0,9 (залежно від кількості мотальних головок, що припадають на одну вузлов’язально-перезаправочну станцію. Чим більше мотальних головок припадає на одну вузлов’язально-перезаправочну станцію, тим менший ККЧ)

Продуктивність усієї мотальної машини за розрахунковий час становить:

,

де m – кількість веретен на машині.

Застосування замість звичайних мотальних машин основомотальних автоматів з рухомими і нерухомими головками при середніх розмірах прядильного пакування і середньої обривності пряжі підвищує продуктивність праці при перемотуванні в 1,5–2,5 рази. Найбільшу ефективність при застосуванні мотальних автоматів одержують при перемотуванні пряжі низьких номерів, з середніх прядильних пакувань при малій обривності. При збільшених пакуваннях і середній обривності пряжі застосування основомотальних автоматів не дає істотного економічного ефекту порівняно з застосуванням звичайних швидкохідних машин.

СНУВАННЯ НИТОК