Дніпропетровський державний аграрний університет

Кафедра землеробства

Звіт

Про проходження виробничої практики

студента 3 курсу за фахом 6.130100 «Агрономія»

Замула Тетяна Володимирівна

Сільське господарство «Іляшина В.О..»

Магдалинівського району Дніпопетровської обл.

Термін практики з 19.04.2010.по 19.07.2010р

Керівник практики

Козечко Володимир Іванович

Дніпропетровськ 2010р.

Вступ

1. Організаційно-економічна характеристика господарства

1.1. Географічне та адміністративне розташування господарства

1.2. Спеціалізація господарства

1.3. Землекористування

2.1 Агрономічній аналіз погодних умов.

2.2Грунтові умови господарства.

3. Рільництво

3.1. Структура посівних площ. Система сівозмін

3.2. Система обробітку грунту в польовій сівозміні

3.3.Система обробітку грунту

3.4. Система удобрення культур у сівозміні

4. Насінництво

5. Технологія вирощування озимої пшениці

5.1.Розміщення озимої пшениці в сівозміні

5.2.Система обробки грунту в сівозміні

5.3.Розрахунок добрів на запланований врожай

5.4.Характеристика рекомендованих до посіву сортів озимої пшениці

5.5.Розрахунок норми висіву озимої пшениці

5.6.Підготовка насіння до сівби,строки,способи сівби,глибина загортання насіння

5.7.Догляд за посівами

5.8.Збирання і облік врожаю

5.9.Первинна обробка і зберігання продукції

6. Зберігання і переробка с.-г. продукції

7. Охорона праці і навколишнього середовища

Висновки та пропозиції

Бібліографічний список

Вступ

Потреба країни в зерні щорічно зростає .Займаючи друге місце в світі за площею ріллі та зернових культур в розрахунку на одну душу населення, країна відчуває гострий дефіцит в даному продукті, оскільки поряд з позитивними факторами при його виробництві мають місце і втрати при його збиранні, транспортуванні, переробці та зберіганні. Тому основним шляхом збільшення валового виробництва зерна є підвищення урожайності, яке можливо досягти тільки при впровадженні інтенсивних технологій.

Розширення виробництва зерна високої якості гарантує повне забезпечення населення країни продуктами харчування, створення вагомого експортного потенціалу сільськогосподарської продукції, економічну стабільність і незалежність держави.

Стратегічне значення зернового господарства України в розвитку національної економіки держави, його провідна роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни вимагають здійснення системи організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів, спрямоване на стійке нарощування виробництва зерна та підвищення його якості, створення реальних умов розвитку та виходу на світовий продовольчий ринок.

Рівень розвитку зернового господарства є одним з найважливіших показників, що визначає стан усіх галузей агропромислового комплексу та рівень народного добробуту. Від обсягу виробництва залежить, чи буде забезпечене населення основними продуктами харчування, промисловість – сировиною, чи матиме держава необхідні для неї матеріальні та сировинні ресурси. Високорозвинене зернове господарство відграє важливу роль у розширенні виробництва продукції галузі тваринництва.

Зерно, як цінний і незамінний продукт харчування, становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах, галузі переробної промисловості – в сировині.Пшениця – одна з найдавніших і розповсюджених культур на земній культур вона була відома вже при­близно 6.5 тис. років до н. е. народам Іраку, близько 6 тис. років - землеробам Єгипту (за деякими даними навіть 10 тис. років), близько 5 тис. років – Китаю. На території СНД, зокрема сучасних України, Грузії, Вірменії, Азербайджану та Середньоазіатських ре­спублік, її почали вирощувати у 4- 3 тисячоліттях до н.е.

Місцем походження пшениці "більшість дослідників вважають степовій напівпустельні райони Ази (Іран, Ірак, Закавказзя). З Азії пшениця приблизно 5-4 тис. років тому потрапила в Європу, Польшу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Румунію, Болгарію. У південній Африці, Америці, Австралії вона з'явилася лише у XVI - XVIII ст. Тепер озима пшениця є основною продовольчою культурою більшості європейських країн, США, КНР, Японії. В СНД (Росії, Ка­захстані) та Канаді переважають посіви ярої пшениці, в Україні – озимої.

За попередніми даними Мінагрополітики, виробництво пшениці в Україні в 2006/07 році становило близько 14 млн т. Як вважають експерти, продовольче й кормове споживання пшениці в поточному році стримуватимуть обмежена пропозиція (через зниження валового збору за значно нижчого збільшення запасів на початок року) та високі ціни. Світові ціни на пшеницю цього року були рекордно високими. В Україні ціни зростали на початку сезону, але стабілізувалися після того, як уряд увів обмеження на вивезення). У Міжнародній раді з зерна не виключають зростання промислового використання пшениці (у біоетаноловому секторі), проте воно не покриватиме зменшення в продовольчому та фуражному секторах.

За оцінками провідних організацій, що здійснюють моніторинг виробництва зернових на міжнародному рівні, світове виробництво пшениці (крім дурум) в 2006/07 році (липень-червень) становило 590-593 млн т (в 2005/06 році – 620-621 млн т).

Підвищення стійкості зернового господарства можливе при освоєнні зональних систем землеробства, які забезпе­чують раціональне використання виробничих ресурсів і біокліматичного потенціалу певного регіону. При цьому як су­купність факторів інтенсифікації, так і їх роль у формуванні врожаю суттєво різняться залежно від зони, рівня родючос­ті ґрунту, використання біологічного потенціалу сорту, за­безпеченості технології матеріальними ресурсами та ін.