Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття страхового ринку та його організаційна структура.




Ринок страхових послуг — це складова фінансового ринку, яка с системою правових ти організаційних заходів реалізації страхового продукту.Страховим продуктом або послугою є страховий захист. Об'єктом ринку страхових послуг є страховий продукт.

Суб'єктами нього ринку виступають, страховик; страхувальник; посередник і держава

Страховиками виступають різноманітні за формами власності та видами страхування організації — страховики та інформаційно-консультативні структури. Страховик — цс організація, яка бере па себе ш певну плату зобов'язання відшкодувати страхувальникові заедании страховим випадком збиток або виплатиmu страхову суму. Головне завдання страховика надавати страхові послугиСтраховиками можуть виступати також фізичні особи, які мають відповідну ліцензію й об'єднані у відповідні структури, що мають назву синдикатів.У багатьох країнах світу страховиками виступають страхові компанії в формі акціонерних товариств.

Порядок створення і діяльності страховиків регулюється законодавством держави.

Іншим учасником ринку страхових послуг є страхувальник. Це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або с страхувальниками відповідно до чинного законодавства.

У страхуванні бувають різні типи посередників. Вони включають: страхових агентів; страхових брокерів; посередницькі функції можуть виконувати банки, туристичні компанії, відділення зв'язку, автосалони, а також безпосередньо персонал страхової компанії. Страхові агенти це, як правило, фізичні особи, які діють від імені страховика і ш його дорученням, укладають договори страхування, проводять роботу і одержаним страхових платежів, виліатн страхових відіикодувань. Вони діють на основі договору зі страховиком, в його інтересах за комісійну винагороду.

Страховими агентами в деяких випадках можуть бути юридичні особи. Взаємовідносини агентів юридичних осіб зі страховиками регулюються відповідними угодами.

Із розвитком страхової справи набуває поширення і така форма посередництва, як генеральні страхові агенти Генеральні агенти — це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому тернторіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила.

Взаємовідносини між генеральним страховим агентом і страховою компанією здійснюється на основі договору. Генеральний страховий агент має свій рахунок у банку, на який страхова компанія перераховує кошти для організації справи Вони мають право наймати на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування й види страхування, які він може здійснювати.



Страхові брокери — це, як правило, фізичні особи, які здійснюють свою підприємницьку діяльність на ринку страхових послуг у формі надання консультацій як страховикам, так і страхувальникам. Страховий брокер діє на основі доручення страховика або страхувальника Він має певну кількість клієнтів, яких представляє на ринку, постійно вивчає ситуацію на ринку страхових послуг, про зміни в законодавстві, що можуть вплинути на бізнес клієнта, дає поради клієнтам про необхідність тих чи інших заходів із метою мінімізації ризику. За свою роботу страховий брокер отримує винагороду в формі комісійних виплат. Розмір винагороди регулюється ринком.

Четвертим учасником ринку страхових послуг є держава, яка створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.

Система правового забезпечення страхової діяльності включає закони й нормативні акти, видані відповідно до чинного законодавства.

Економічна сутність державного кредиту, його роль у формуванні додаткових фінансових ресурсів держави.

Держ. кредит-це сук-ть ек. відносин між дер-вою в особі її органіввлади з одндго боку та юр. і фіз. особами з другого боку. При цьому дер-ва виступає або в ролі позичальника або позикодавця по відношенню до приватних осіб, фін. і кред. установ, урядів інш. дер-в. Кр. того, дер-ва може виступати в ролі гаранта по кредитам, які видаються місцевим органам влади, держ.п-вам, іноз. позичальникам. При держ. кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядж. дер-ви, перетворюючись у її додаткові фін. рес-си. При цьому джерелом погашення держ. позик і виплати % по ним виступають держ. кошти.ерж. кредит являє собою доволі специфічну ланку держ. фінансов-сів. Він не має ні окремого фонду фін. рес-сів(кошти, що мобізуються за його допомогою, проходять, як пр., через бюджет), ні обособленого органу управління. Разом з тим, він характеризує особливу форму фін. відносин дер-ви і тому виділяється в окрему ланку. Держ. кр. безпосередньо зв’язаний з бюджетним дефіцитом, виступаючи джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.Відмінності між банківським і держ. кредитом: - позиковий фонд дер-ви кредитує господарюючих суб’єктів; банківський кредит виділяється під будь-яку мету;

-банк дає кредити тільки під забезпечення;-при держ. кредиті позикодавці фіз. і юр. особи, а при банк. кредиті позичають юр. і фіз. особи.

Функції державного кредиту.

Державний кредит виконує дві функції:1-регулюючу;2-фіскальну. Регулююча функція полягає в тому, що держава, вступаючи в кредитні відносини, впливає на стан грошового обігу, рівень ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Тобто, держава за допомогою державного кредиту може проводити ту чи іншу фінансову політику. Через фіскальну функцію кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави за рахунок рівномірного розподілу оподаткування у часі.

Кредит берется для:1. Финансирования бюджетного дефицита.2. Финансирования капитальных вложений в национализированные и смешанные предприятия.3. Финансирование предприятий местных органов власти.4. Регулирования денежного обращения страны.

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-28; просмотров: 280

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...