Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття, сутність і види допиту

Допит – це слідча дія змістом якої є одержання показань від особи, яка володіє відомостями, що мають значення для розслідуваної справи.

Це найпоширеніша, але і сама складна слідча дія. І не тільки тому, що слідчому нерідко протистоїть людина, яка не бажає говорити правду або взагалі давати показання; помилятися може і щиро прагнучий повідомити все відоме йому в справі.

Допит являє собою процес передачі інформації про розслідувану подію або пов’язаних з нею обставинах і людях. Ця інформація надходить до допитуваного в момент сприйняття ним тих або інших явищ або предметів, запам’ятовується і потім при допиті відтворюється і передається слідчому.

Для того щоб успішно провести допит, слідчий повинен чітко уявляти собі, яку інформацію і за допомогою яких прийомів і засобів він має намір отримати. Коло тих обставин, які слідчий має намір з’ясувати, називається предметом допиту. До їхнього числа відносяться обставини:

- пов'язані із самою подією злочину (спосіб, місце вчинення, час, наслідки й ін.);

- доводять або спростовують винність певних осіб і мотиви їх дій;

- впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого;

- стосуються характеру і розміру збитків, заподіяних злочином;

- сприяють вчиненню злочинного акта;

- будь-які інші дані, значимі для встановлення істини по розслідуваній справі.

Предмет допиту залежить як від процесуального становища допитуваного, так і від того, якою інформацією він може володіти.

В залежності від черговості проведення розрізняють первинний, повторний і додатковий допит. При первинному допиті його предмет з’ясовується в повному обсязі (за винятком тих випадків, коли з тактичних розумінь слідчий вважає за необхідне не торкатися тих або інших обставин, з'ясування яких пов’язане з проведенням інших слідчих дій).

При повторному допиті слідчий знову повертається до з’ясування всіх або деяких обставин, про які допитуваний вже давав показання. Цілями повторного допиту є: деталізація раніше отриманих показань, їх уточнення; отримання повторних показань для порівняння їх з первинними на предмет виявлення можливих протиріч; переконання допитуваного змінити позицію і дати правдиві показання.

Додатковий допит – це процес з’ясування тих обставин справи, про які раніше мова не йшла. Його задача – доповнити вже отримані показання. Тому додатковий допит може будуватися за схемою „запитання – відповідь”, без вільної розповіді.

В залежності від процесуального становища розрізняють допит: свідка; потерпілого; підозрюваного; обвинуваченого; експерта.

Особливим видом є допит на очній ставці.

Кожен вид допиту має свою процесуальну регламентацію і тактично проводиться по-своєму. Однак існують і деякі загальні положення.

Загальні положення процесуального характеру. Допит може бути проведений за місцем провадження слідства або за місцем перебування допитуваного, як правило, у денний час. Допитувані дають показання наодинці зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених законом (присутність захисника, педагога, законних представників або близьких родичів неповнолітнього допитуваного).

Перед допитом слідчий встановлює особу допитуваного, повідомляє його, в якій справі він викликаний, роз'ясняє йому його права й обов'язки, з'ясовує потрібні відомості анкетного характеру. Допит власне кажучи починається з пропозиції особі розповісти все відоме в справі, після чого слідчий може ставити запитання.

Показання записуються до протоколу в першій особі і по можливості дослівно. Також записуються поставлені допитуваному запитання, і його відповіді. Під час допиту допитуваний може (зі своєї ініціативи) написати свої показання власноручно. По закінченні допиту протокол пред’являється йому для прочитання або на його прохання прочитується слідчим. Правильність фіксації показань засвідчується підписами допитаного і слідчого.

До принципів допиту варто віднести його активність, цілеспрямованість, об'єктивність і повноту.

1. Активність допиту полягає в тому, що слідчий тримає в своїх руках ініціативу, уміло використовує всі необхідні тактичні прийоми. За допомогою всіх наявних у його розпорядженні законних засобів він намагається отримати правдиві показання, а не бути простим реєстратором повідомлених йому відомостей.

2. Цілеспрямованість допиту означає проведення його з заздалегідь визначеною метою, для одержання певної, а не всякої інформації. Цілеспрямованість забезпечується наявністю у слідчого твердого уявлення про предмет допиту.

3. Об’єктивність і повнота полягають в тому, що слідчий не вправі за власним розсудом скорочувати отримані показання, змінювати їх у відповідності зі своїми уявленнями про хід речей, нав’язувати допитуваному ці уявлення. Однією із законодавчих гарантій об’єктивності допиту є заборона задавати навідні запитання, а повноти – вимога по можливості дослівно викладати показання допитуваного в протоколі.

 

Підготовка до допиту

Підготовка до допиту включає:

а) збирання вихідних даних;

б) тактичне забезпечення допиту;

в) вибір моменту і місця допиту;

г) визначення способу виклику на допит;

д) технічне забезпечення допиту;

е) складання плану.

1. Збирання вихідних даних визначає успіх і ефективність допиту.

До числа вихідних для допиту даних відносяться відомості про особу допитуваного, які допомагають слідчому виробити потрібну тактику допиту. Вони можуть бути почерпнуті з матеріалів справи й оперативних джерел або отримані спеціальними методами: спостереження за суб'єктом, бесіда, аналіз діяльності (у тому числі й спосіб вчинення і приховання злочину), узагальнення незалежних характеристик, що даються суб'єкту різними особами в різних ситуаціях.

При підготовці до допиту слідчий повинен визначити коло обставин, у відношенні яких необхідно отримати показання. Інформація, що відноситься до предмету допиту, може носити спеціальний характер, вимагати ознайомлення зі спеціальною літературою, тими або іншими технологічними процесами, порядком документо- і товарообігу на підприємстві, системою обліку і звітності тощо. У таких випадках слідчий вправі використовувати консультації спеціалістів, дані, які містяться у висновках експертів по справі, довідкові матеріали. Інформація, що відноситься до предмета допиту, може бути отримана також і з оперативних джерел.

2. До тактичного забезпечення допиту відноситься вибір прийомів, що слідчий планує використовувати при допиті. Ці прийоми повинні:

а) не суперечити закону, принципам розслідування;

б) відповідати нормам моралі;

в) не обмежувати свободу волевиявлення допитуваного, можливість вибору ним лінії поведінки на допиті.

3. Вибір моменту і місця допиту. Момент допиту визначається з урахуванням важливості відомостей, якими володіє допитуваний, його процесуального становища, ролі в розслідуваній події, зв'язків з іншими особами, які підлягають допиту в справі. У відношенні деяких категорій осіб цей момент певним чином визначається законом: затриманого або арештованого підозрюваного необхідно допитати негайно, а при неможливості негайного допиту – не пізніше 24 годин після затримання, обвинуваченого – негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення.

Не рекомендується допитувати осіб, що знаходяться в стані сильного хвилювання, розгубленості, пригніченості, крім виняткових випадків, які не терплять зволікання.

Вирішення питання про місце допиту (за місцем провадження розслідування або за місцем перебування допитуваного), залежить від конкретної ситуації. Однак у всіх випадках слідчий повинен прагнути, щоб місце відповідало вимогам, що пред’являються до обстановки допиту, – було зручним для проведення цієї слідчої дії, сприяло встановленню необхідного психологічного контакту з допитуваним, зосередженості його уваги на предметі допиту, забезпечувало збереження слідчої таємниці.

4. Визначення способу виклику на допит. З числа передбачених законом способів виклику на допит (по телефону, телеграмою, повісткою, приводом) слідчий обирає той, який в даній ситуації оптимально сприяє встановленню психологічного контакту з допитуваним, збереженню в таємниці від інших осіб самого факту виклику на допит, проведенню допиту в намічений час і в потрібному місці.

5. До технічного забезпечення допиту входить: готування необхідних бланків протоколів, паперу, пишучих приладь, оргтехніки; підготовка засобів магнітного запису; забезпечення необхідних транспортних засобів і охорони, якщо вони можуть знадобитися; підготовка приміщення для допиту.

6. Письмовий план переважно складається для допитів, пов’язаних із з’ясуванням широкого кола обставин, з використанням значної вихідної інформації, у тому числі й оперативної, складної в тактичному відношенні. При підготовці до простих допитів припустимим є усне планування або складання плану за спрощеною формою, іноді у вигляді переліку питань.

Криміналістичній науці і слідчій практиці відомі наступні види питань, що можуть бути задані допитуваному: доповнюючі, уточнюючі, нагадуючі, контрольні, викриваючі.

1. Доповнюючі питання задаються з метою заповнити отримані показання, ліквідувати наявні в них пробіли.

2. Уточнюючі питання можуть бути задані для конкретизації отриманих відомостей.

3. Нагадуючі питання мають на меті оживити пам’ять допитуваного, викликати ті або інші асоціації. Нагадуючих питань зазвичай задається декілька, щоб сприяти процесу послідовного пригадування.

4. Контрольні питання задаються з метою перевірити отримані показання або одержати дані для такої перевірки.

5. Викриваючі питання покликані розкрити неправду, очевидну для слідчого. Їх постановка пов’язана зазвичай з пред’явленням допитуваному достовірних доказів, що спростовують його показання. Такі питання, як правило, складаються з двох частин. У першій фіксується пред’явлення допитуваному того або іншого доказу, друга містить пропозицію пояснити цей доказ або пов’язану з ним обставину.

Формулювання питань повинно бути таким, щоб виключити можливість односкладної відповіді (типу „так” або „ні”). Питання повинні бути чіткими, конкретними, зрозумілими і відноситися до предмету допиту.

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-29

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...