Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Інститут державної служби є комплексним правовим інститутом, державно-службові відносини якого регулюються нормами різних галузей права, в тому числі нормами трудового законодавства. Так, ряд питань дисциплінарної відповідальності державних службовців регулюються саме нормами трудового права.
Стаття 14 Закону “Про державну службу” передбачає особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, які проявляються в тому, що правовими засадами дисциплінарної відповідальності є Кодекс законів про працю (трудове законодавство)і Закон “Про державну службу” (адміністративне законодавство). При цьому важливо зазначити, що базовим нормативним актом щодо дисциплінарної відповідальності державних службовців є саме КЗпП.
Особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що на відміну від кримінальної і адміністративної відповідальності, чинне законодавство не передбачає переліку посадових проступків, за які, власне вона й наступає. Це зумовлено надзвичайною різноманітністю таких проступків. Питання щодо наявності чи відсутності посадового проступку у кожному конкретному випадку вирішує керівник державного органу виходячи із обставин конкретної справи.
Відповідно до статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до державних службовців може бути застосоване тільки один з таких видів стягнень, як догана або звільнення. Статтею 14 Закону “Про державну службу” передбачені заходи дисциплінарного впливу, які застосовуються до державних службовців за порушення трудової дисципліни, а саме:
• попередження про неповну службову відповідність;
• затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Важливо зазначити, що ці заходи є заходами дисциплінарного впливу, а не заходами дисциплінарного стягнення. Це означає, що застосування вказаних заходів дисциплінарного впливу не виключає можливості застосування, одночасно, заходів дисциплінарного стягнення, передбачених статтею 147 КЗпП.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок – винне, протиправне невиконання або неналежне виконання державним службовцем покладених на нього посадових обов’язків (порушення трудової дисципліни), за яке передбачається дисциплінарна відповідальність. Діяння є дисциплінарним проступком за наявності трьох умов:
• якщо діяння є протиправним;
• якщо діяння є винним, тобто вчинене навмисно або з необережності;
• якщо не виконані або неналежно виконані саме посадові обов’язки.
Дисциплінарний проступок у більш широкому розумінні визначається як порушення трудової дисципліни. Чинне законодавство не дає визначення поняття “дисципліна”. Прийнято вважати, що дисципліну розуміють як точне своєчасне і неухильне дотримання встановлених правовими та іншими соціальними правил поведінки у державному та суспільному житті. Вона спрямована на підтримку впорядкованості й узгодженості суспільних відносин і забезпечується засобами юридичної відповідальності та механізмами державного та і громадського контролю.
Порушення службової дисципліни може виражатися, зокрема у таких діяннях, як:
невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
перевищення своїх повноважень;
порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби;
вчинки, який порочать особу як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому особа працює.
Необхідно зазначити, що для посадових осіб митної служби передбачена відповідальність згідно Дисциплінарного статуту митної служби.

Особливість дисциплінарної відповідальності державних службовців проявляється в тому, що підставою її настання може бути:

а) дисциплінарний проступок;

б) адміністративний проступок;

в) порушення морального характеру.

Дисциплінарний проступок як підстава дисциплінарної відповідальності являє собою винне протиправне порушення трудових обов’язків службовцем, за вчинення якого застосовуються заходи дисциплінарного покарання.
У низці випадків підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності може бути порушення морального характеру. Чинне законодавство не передбачає переліку таких діянь, і в кожному конкретному випадку керівник державного органу вирішує, чи має місце порушення морального характеру. В цьому проявляється недоліки вітчизняного законодавства, оскільки до п.22 статті 92 Конституції України підстави “…дисциплінарної відповідальності” повинні визначатися виключно законами. У даному випадку ні закон, ні підзаконний нормативний акт не передбачають діянь, за які до державного службовця може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Все це зумовлює нагальну необхідність прийняття кодифікованого законодавчого акт, який повною мірою регулював би поведінку державного службовця, передбачав права, обов’язки та обмеження державного службовця, з одного боку, і права і обов’язки керівника державного органу – з іншого.
Таким кодифікованим актом повинен стати Кодекс правил поведінки державного службовця. Названий Кодекс повинен передбачити чіткий перелік підстав дисциплінарної відповідальності, встановлення єдиної процедури дисциплінарного провадження, системи дисциплінарних стягнень. Щодо дисциплінарних стягнень важливо зазначити, що варто було б передбачити перелік всіх дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців.
Право на застосування дисциплінарного стягнення має той орган, який здійснює право прийняття на посаду (призначення, затвердження) даного державного службовця. Таким правом володіють в першу чергу, керівники державного органу.
Згідно зі статтею 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням порушення трудової дисципліни, але не пізніше одного місяця, з дня його виявлення. У цей місячний термін не включається час звільнення службовця від виконання своїх обов’язків у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням у відпустці (мається на увазі будь-яка відпустка, прямо чи побічно передбачена чинним законодавством. Необхідно звернути увагу на те, що місячний строк починається з моменту виявлення не факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає виявлення: факту; державного службовця, який порушив трудову дисципліну; шкідливих наслідків проступку (якщо вони є); вини працівника. Тобто, виявлення факту і виявлення порушення трудової дисципліни можуть не співпадати у часі. До застосування дисциплінарного стягнення керівник державного органу повинен зажадати від державного службовця письмове пояснення. У разі відмови дати письмове пояснення складається акт за підписом декількох осіб на підтвердження даної відмови. Акт складається у довільній формі.
Слід мати на увазі, що за одне порушення трудової дисципліни може бути одне дисциплінарне стягнення. Це правило відповідає статі 61 Конституції України, яка забороняє за одне і те саме порушення двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того ж виду.

При виборі виду стягнення керівник державного органу повинен враховувати ряд факторів:

а) ступінь тяжкості скоєння проступку;

б) заподіяну порушником шкоду;

в) обставини, за яких вчинено проступок;

г) попередню діяльність службовця.

Державний службовець має право оскаржити в суді накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, посилаючись на те, що керівником не враховані перелічені фактори. Однак, державний службовець не може оскаржити в судовому порядку застосування до нього догани, оскільки це є найменш суворим видом стягнення.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється державному службовцю під розписку. КЗпП України не передбачає строк, протягом якого здійснюється дане повідомлення, але на практиці, як правило, ознайомлення державного службовця з наказом про накладання дисциплінарного стягнення здійснюється протягом трьох днів.
У разі відмови державного службовця від ознайомлення з наказом про оголошення йому дисциплінарного стягнення або від засвідчення цього факту своїм підписом, як правило складається акт за підписом очевидців цього факту. Слід мати на увазі, що відмова державного службовця від ознайомлення з наказом про оголошення йому дисциплінарного стягнення не ставить під сумнів юридичну чинність дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення, накладене на державного службовця, може бути зняте у двох випадках:
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення державний службовець не був підданий новому дисциплінарному стягненню;
У будь-який час до закінчення річного терміну з дня накладення дисциплінарного стягнення за умов: якщо службовець не припускався нових порушень трудової дисципліни; проявив себе сумлінним працівником.
Річний термін обчислюється з дня накладення стягнення. КЗпП не вазує, який день слід вважати днем накладення стягнення: день видання наказу про оголошення дисциплінарного стягнення чи день повідомлення державного службовця під розписку про оголошення йому дисциплінарного стягнення Виходячи зі змісту статті 149 КЗпП, яка передбачає порядок застосування дисциплінарних стягнень і, як складову даного порядку – стадію повідомлення працівника про стягнення, можна зробити висновок про те, що процедура накладення стягнення є закінченою саме після повідомлення працівника про нього.
У відповідності до статті 8, 32, 55 та 56 Конституції України державний службовець має право на пряме звернення до суду з позовом про визнання недійсним (незаконним) оголошеного йому стягнення та відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-28

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...