Охарактеризуйте історичний процес філософського уявлення про теорію цінностей.

Теорія цінностей пройшла довгий шлях розвитку, увібрала в себе різні філософ­ські погляди, що накладає свій відбиток на розуміння сутності цінностей. Само поняття "аксіологія" вперше введено в науковий обіг французьким філософом П'єром Лапі. Після виділення аксіології в самостійну сферу філософських досліджень сформувалися де­кілька типів теорій цінностей.

Найбільш впливові теорії цінностей

• натуралістичний психологізм (Дж. Дьюї).

• аксіологічний трансценденталізм (В. Віндельбанд).

• персоналістський онтологізм (М. Шелер).

• соціологічна концепція цінностей (М. Вебер).

• маркситстська концепція цінностей (К. Маркс, Ф. Енгельс).

Ці та інші концептуальні підходи до визначення сутності цінностей дають змогу конкретизувати їх поняття в сучасних теоретичних вимірах. Таких вимірів багато, але найбільш розповсюджені такі:

Цінність -а) це предмет, який має конкретну користь і здатний задовольнити ту чи іншу потребу

людини; б) це ідеал, який являє собою характеристику певного явиша. яке повинно існувати;

в) це норма життєдіяльності людей, суспільства; г) це значущість чогось для людини, соціальної групи, суспільства.

Цінності завжди є людськими, мають соціальний характер. Вони формуються і розвиваються на основі суспільної практики, індивідуальної діяльності людини і в рам­ках певних конкретно-історичних суспільних відносин і форм спілкування людей.

Цінності не виникають невідомо звідки і не вкладаються в людину зовні. Вони формуються в процесі її соціалізації і мають динамічний характер

Таким чином, цінність - це філософська категорія, яка зазначає культурне, сус­пільне й особистісне значення явищ та факторів дійсності. Цінності допомагають люди­ні не тільки здійснювати біологічні та інші функції, але й творити, самореалізувати себе в ринковій економіці та інших сферах своєї діяльності. Повнокровне і щасливе життя людини можливе лише на основі формування і розвитку гуманних цінностей, їх прак­тичної реалізації.

Аксіологія потребує також активного використання ціннісних орієнтацій. Це по­няття містить у собі соціально-політичні, економічні, моральні, наукові, правові аспек­ти, які вивчаються фахівцями відповідних профілів, здійснюються у житті людини, суспільства.

Цінністю є здоровий стан організму {біологічні, віталь­ні цінності), а її антиподом — хвороба. Цінностями є пев­ні душевні стани (психічні цінності) — відчуття комфор­ту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін. Проти­лежними їм є переживання смутку, нещастя, горя.

Соціальними цінностями є зайнятість населення, зла­года в суспільстві, порядок, мир, демократія. їм протисто­ять безробіття, соціальні катаклізми, антагонізми, війни.

До сфери духовних цінностей належать найвищі ідеа­ли людства (добро, прекрасне, істина, свобода, справедлиУсі ці різноманітні предмети і феномени робить ціннос­тями, об'єднує певне їх відношення до людини. Всі вони спрямовані на благо людини, на її утвердження в житті. Саме в цьому і полягає основна особливість цінності.

Цінність — феномен, який об'єктивно, за своєю природою є бла­гом для людини, спрямованим на утвердженні її в бутті, реалізації її творчих можливостей.

Однак таке визначення розкриває лише один аспект цінностей — об'єктивістський. Воно не бере до уваги су­б'єкта, його свідомість. За цим визначенням, чисте повіт­ря, здоров'я є цінностями, незалежно від того, усвідомлює це людина чи ні.

У суб'єктивістському аспекті цінність залежить від сві­домості суб'єкта, оскільки нею вважають лише те, що су­б'єкт цінує, чому надає значення. Справді, можна вважати, що корисні копалини, здоров'я, відповідні душевні стани і феномени культури є цінностями, оскільки люди (суб'єк­ти) надають їм такого значення, вільно їх вибирають з-по­між інших з огляду на конкретні їх переваги. Тому з суб'єк­тивістської позиції, цінністю є все, що люди вибирають, чо­му свідомо надають перевагу.

Які відмінності між фізичним та суспільним часом

Час — одне з основних понять фізики і філософії, одна з координат простору-часу, вздовж якої протягнуті світові лінії фізичних (матеріальних) тіл.

Як фізична величина, час здебільшого позначається літерою t.

Як філософська категорія час, вочевидь, є невід'ємним атрибутом світу, він почався із народженням світу й зникне, коли світ добіжить кінця.

Час філософський — анізотропна (незворотня) умова зміни станів в матеріальній дійсності, в онтології аналогічний фізичному часу, в екзистенційному розумінні — екзистенційним ідеям «минулого», «теперішнього», «майбутнього». Час - загальна форма буття, що виражає тривалість процесів взаємодії та послідовність зміни його станів.

Попри кардинальну зміну ролі у теорії відносності, відповіді питання «яка природа часу?» немає. Немає також відповіді на питання, чому час безупинний, а не дискретний, і чому ми живемо у світі з одномірним часом. Фундаментальною властивістю часу є його однонаправленість. Час завжди протікає від минулого до майбутнього.

Фізичний час все рівно буде йти одним темпом, а суспільний час може ускорюватися чи повільнішати. Наприклад, коли людина сумує чи чогось чекає, то час йде дуже повільно, а коли люди щаслива – то навпаки, прискорюється час. Тому й говорять «Счастливые времён не наблюдают».

3. а)буття

б)субстанції

Білет № 12