Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Учасники військових конфліктів.

Відповідно до Женевської конвенції 1949 р. учасниками бойових дійвважаються:

- особовий склад регулярних збройних сил (армія, ВМС, ВВС);

- ополчення і добровольці (можуть входити як в регулярні, так і в нерегулярні збройні сили);

- особовий склад організованого руху опору за умови, що він, по-перше, очолюється особою, відповідальною за своїх підлеглих, по-друге, має певний і чітко помітний здалеку знак, по-третє, відкрито користується зброєю і дотримується в своїх діях законів і звичаїв війни;

- члени екіпажів торгових судів і цивільних літаків, що безпосередньо беруть участь у воєнних діях;

- населення, що узялося при наближенні супротивника за зброю, в тому випадку, якщо воно відкрито користується зброєю і дотримується законів і звичаїв війни.

Особи, що входять до складу збройних сил сторін, що беруть участь в конфлікті і мають право брати особисту участь у воєнних діях, називаються комбатанти.

До особливостей правового статусу комбатантів належить:

- комбатанти мають право брати участь в бойових діях і застосовувати воєнне насильство (знищувати техніку, живу силу і інші об'єкти супротивника – в рамках положень міжнародного гуманітарного права);

- комбатантів самих дозволяється піддавати нападу;

- комбатанти не можуть переслідуватися за свою участь в бойових діях і за вживання сили;

- комбатанти, потрапивши під владу ворожої сторони, набувають статусу військовополонених;

- статус комбатантів не розповсюджується на найманців, медичний і інтендантський персонал, духівництво, юристів, журналістів тощо.

Найманці.

Найманець- це особа, що добровільне вступає у військові формування, що ведуть збройну боротьбу за захист протиправних колоніальних, расистських і інших подібних режимів, проти національно-визвольних рухів.

Згідно зі ст. 47 Додаткового протоколу 1 до Женевської конвенції 1949 р.: «Найманець - це будь-яка особа, яка: а) спеціально завербована на місці або за кордоном для участі в збройному конфлікті; б) фактично бере безпосередню участь у воєнних діях; в) бере участь у воєнних діях, керуючись, головним чином, бажанням одержати особисту вигоду, і якій насправді обіцяно стороною (або за дорученням сторони), що беруть участь у конфлікті, матеріальна винагорода, що істотно перевищує винагороду, обіцяну або виплачувану комбатантам такого ж рангу і функцій, що входить в особовий склад збройних сил даної сторони; г) не є ні громадянином сторони, що бере участь у конфлікті, ні особою, що постійно проживає на території, контрольованою стороною, що бере участь у конфлікті; д) не входить в особовий склад збройних сил сторони, що бере участь у конфлікті; е) не послана державою, яка не є стороною, що бере участь у конфлікті, для виконання офіційних обов'язків як особа, що входить до складу її збройних сил».

Приведене визначення дозволяє встановити більш чітку відмінність найманця від добровольця, а також провести різницю між найманцями, військовими радниками, що не беруть безпосередньої участі у воєнних діях і направлені на службу в іноземну армію за угодою між державами.

Найманство кваліфіковано як злочин в багатьох резолюціях і рішеннях ООН. В першу чергу, слід зазначити резолюцію Ради Безпеки від 24 листопаду 1961 р. про вживання енергійних заходів, включаючи вживання сили, для «негайного арешту, затримання і висилки всього іноземного військового і напіввійськового персоналу, що не знаходиться під командуванням ООН, а також найманців. Рішуче засудження держав, що дозволяють вербування найманців на своїй території і їх утримання, є в резолюціях 1967 і 1970 рр. В 1977 р. Рада Безпеки в резолюції 405 вимагала від держав не надавати свою територію для вербування найманців, не дозволяти своїм громадянам брати участь в їх формуванні, вербуванні, навчанні і перекиданні їх в інші держави.

Генеральна Асамблея ООН в 1968 р. в резолюції 2465 (XXIII) остаточно встановила, що практика використовування найманців є кримінально караним діянням, а самі найманці оголошуються злочинцями, що знаходяться поза законом. Далі в ній підкреслена необхідність ухвалення у всіх країнах законів, що оголошують набір, фінансування і навчання найманців на їх території кримінально караним злочином, і заборони своїм громадянам поступати на службу як найманці.

В Декларації про принципи міжнародного права (1970 р.) Генеральна Асамблея ООН рекомендує країнам утримуватися від організації або заохочення організації і утримання регулярних сил або збройних банд, у тому числі і найманців, для вторгнення на територію іншої держави Необхідність покарання найманців як міжнародних кримінальних злочинців міститься і в «Основних принципах правового режиму комбатантів, що борються проти колоніального і іноземного панування і расистських режимів» (1973 р.). У відомому визначенні агресії Генеральна Асамблея віднесла засилання на територію іншої держави «найманців, які здійснюють вживання збройної сили проти іншої держави», до актів агресії зі всіма міжнародно-правовими наслідками.

В грудні 1989 р. в рамках ООН була прийнята Конвенція про заборону вербування, використовування, фінансування і навчання найманців.

Конвенція 1989 року вводить ряд нових складів злочинів, пов'язаних з найманством. Злочинними і підлягаючими покаранню відповідно до Конвенції є дії не тільки самих найманців, але і осіб, що здійснюють вербування, використовування, фінансування і навчання найманців, а також спроби здійснення вказаних дій і співучасть в їх здійсненні. Кожна держава - учасник Конвенції зобов'язана встановити її юрисдикцію над будь-яким з приведених вище злочинів, якщо звинувачений в злочині знаходиться на її території, і вона не видає його іншій державі, що звертається з вимогою про видачу злочинця.

Кримінальний характер найманства підтверджується і в рішеннях регіональних міжнародних організацій. До їх числа належать резолюція VII надзвичайної сесії Ради міністрів Організації африканської єдності – ОАЄ (Лагос, 1970г.), резолюція про найманців, прийнята в 1967 р. Асамблеєю ОАЄ, Декларація ОАЄ про найманців в Африці (Аддіс-Абеба, 1971 р.).

Добровольці.

Використовуючи термінологію Конвенції про права і обов'язки нейтральних держав і осіб у випадках сухопутної війни 1907 р. можна дати наступне визначення. Добровольці– це приватні особи, які самі переходять кордон з метою поступити на службу в збройні сили однієї з воюючих сторін.

Последнее изменение этой страницы: 2017-09-13

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...