Релігійні предмети в установах освіти

Присутність Церкви в системі державної освіти не порушує її світського характеру, оскільки цим не встановлює обов'язкове віросповідання та відправлення релігійного культу. Мета вивчення релігії у світській школі - навернути учнів до духовних та культурних цінностей певної духовної традиції. При цьому перш за все слід врахувати волевиявлення учнів та батьків. Механізми реалізації права послідовників різних релігій та переконань на подібну освіту можна відпрацювати, адже подібні механізми ефективно діють в різних країнах. Курс таких предметів (Їх можна називати по-різному) містить в собі відомості про Бога, церкву, про релігійне життя і прояви духовності у найважливіших сферах життєдіяльності: праці, моралі, пізнанні, мистецтві, у міжособистісних стосунках, у відношенні до світу і до себе.

Сьогодні вже ведеться підготовча методично-організаційна робота щодо впровадження навчального предмету "Основи православної культури" в учбові плани навчальних закладів.

За домовленістю між Херсонською єпархією Української Православної Церкви та адміністрацією Фізико-технічного ліцею при Херсонському державному технічному університеті у 2000-2001 навчальному році проведено педагогічний експеримент: вперше введено викладання навчального предмету "Історія православної культури" як обов'язкового предмету. Результати експерименту містяться у Додатку №3 [12]

Вплив на естетичне виховання

Невіруючі діти

У сфері естетичного виховання ми можемо прослідкувати вплив переважно православної та католицької церкви. До цього можна віднести ікони і архітектурні споруди, які часто є витворами мистецтва. Але це не можна назвати безпосереднім впливом на естетичне виховання. Ці фактори впливу є частиною того, що називають впливом мистецтва в цілому. Тобто вони є частиною комплексного впливу на естетичне виховання дітей. Православ'я є культуроутворюючим, смислоутворюючим елементом життя українського народу. Воно зіграло виняткову роль в устрої життя нашої держави і суспільства, сім'ї та людини, нашої духовності та моралі, нашої культури та виховання. Саме кращі зразки християнської моралі, передані в різних жанрах культури, завжди були орієнтиром для виховання.[12]

Відомо, що порівняно недавно школа займалась атеїстичним вихованням учнів. Зараз навпаки: у курсі зарубіжної літератури вивчають притчі з Біблії , у деяких школах уведено курс "Історія релігії". Та і сам факт, що великі релігійні свята стали дійсно святами, не може не відобразитись на світогляді дітей.

Протестантські церкви не мають ікон, а наші будинки молитви не відзначаються таким шикарним вбранням, як православні храми. Отже наш вплив на невіруючих дітей (у питаннях естетичного виховання) важко охарактеризувати і класифікувати. На мою думку, вплив на естетичне виховання існує в рамках впливу на загальне моральне виховання.

Віруючі діти

Як і усі інші види виховання, естетичне виховання реалізується у Недільній школі. Відбувається виховний процес під час творчої діяльності на уроках, під час підготовки святкових програм. Тут діти мають можливість не тільки спостерігати за процесом творіння, а й приймати у ньому безпосередню участь. Якщо творча діяльність організована добре, це сприятиме вихованню любові до прекрасного і прагнення до того, щоб творити.

Великий вплив на естетичне виховання мають літні дитячі християнські табори. Там на дітей одночасно впливають кілька різних факторів однакової спрямованості. По-перше, діти постійно перебувають на природі і мають можливість спостерігати за її красою, по-друге, у таборах багато часу приділяється щоденним урокам рукоділля. Там діти навчаються мислити абстрактно, розвивається їх фантазія. З допомогою вчителя вони мають можливість втілювати в життя свої ідеї.

Також у таборах завжди багато уваги приділяють проведенню вечірніх програм різного змісту. Тут у дітей розвивається акторська майстерність, фантазія і інше.

Велике значення у процесі естетичного виховання має церковний спів. На відміну від світської музики ці пісні поєднують у собі прекрасну, гармонійну музику, яка має позитивний вплив на почуття дитини та глибокозмістовні тексти. У комбінації ці чинники мають великий вплив на дитину і на її здатність сприймати, відчувати, переживати і творити прекрасне.

Відповідальність церкви

"Наши дети – часть цепи поколений. И, на добро или на зло, они повлияют на другие поколения. Поколение детей принадлежит всем нам. Есть у нас свои дети или нет, мы все несём за них ответственность. Прежде всего, мы отвечаем за своих детей, а потом, вместе с ними оказываем влияние на жизнь других детей" [10]

Зміст проблеми полягає у тому, що на протязі довгого часу християни приділяли увагу переважно вірі і християнству "для себе" , майже повністю віддавши науку і освіту у руки еволюційного гуманізму. Недостатньо - хоча і дуже важливо завоювати окремих студентів і викладачів на сторону Христа; ми маємо завоювати на Його бік освіту! Хоча бачити, як вчений йде за Христом – вражаюче, було б ще краще, якби до Христа навернулася наука. Підсилення християнського руху серед учнів в останні роки – часткова відповідь на виклик зруйнованої системи нашої освіти.

Але справа не лише в освіті. Ми маємо дивитися значно глибше. Думаю, що нікого з нас не задовольнить, якщо наші діти йтимуть в пекло маючи гарне виховання на основах християнської моралі.

На нас покладена відповідальність: впливати на підростаюче покоління. Ми відповідаємо за цей світ, у якому живуть діти, за його закони, за суспільство, частиною якого вони стають. За це покоління йде боротьба. Багато дітей гинуть навіть не почавши жити. Їх вбивають під час абортів. А ті, що живуть, постійно знаходяться під моральним, емоціональним, соціальним і фінановим тиском, які в купі руйнують їх душу. Часом диявол краще будує свої стратегії ніж ми. Він розуміє, що якщо йому вдасться зруйнувати дитинство дитини, він отримає усе її доросле життя. Вбиваючи дитину, він розриває ланцюг поколінь.

Прийшов час поколінням піднятися на захист дітей. Таке завдання не під силу малій кількості людей. На усіх нас покладена відповідальність оберігати, захищати, відновлювати дітей і допомогти їм у повній мірі виконати поклик, призначений їм ще до створення світу.(Єф. 1:3-4)

По всьому світу Бог піднімає сьогодні служіння дітям і молоді. Ми можемо або прийняти участь у цьому, або продовжувати жити і робити вигляд, що нічого не відбувається. Якщо ми зможемо прийняти цей виклик, ми маємо пам'ятати одне правило: дітям не потрібні вчителя. Якщо ми кажемо не просто про виховання, а про відновлення і спасіння дитячого життя, ми маємо не просто вчити їх або опосередковано впливати на виховний процес. Для цього потрібні люди з "батьківським" серцем. Люди, серця яких відповіли на Божий поклик і не можуть дозволити гинути цілому поколінню. Люди, які присвятять спасінню дітей не півтори години на уроці недільної школи, а ті, що зможуть присвятити цьому своє життя. Тільки так ми зможемо бути дійсно впливовими. Зрозуміло, не кожен має змогу займатися виключно дитячім служінням. Коли я кажу про повне посвячення, я більше маю на увазі ставлення нашого серця, ніж кількість годин, присвячених служінню. Ми можемо бути задіяними на різних етапах цього служіння (від безпосереднього спілкування з дітьми, до фінансової підтримки церковних програм, спрямованих на дітей і молодь), можемо приділяти цьому різну кількість часу, але все одно бути небайдужими і посвяченими.

ВИСНОВОК:

Підсумовуючи усе сказане в цьому розділі, можна сказати, що вплив церкви, хоча і не дуже великий, але вирішальний. Він розповсюджується на усі сфери виховного процесу і своїм вмістом перекриває основні завдання кожного з напрямків. Церква має те, чого не має жодна з громадських організацій. Вона має не тільки форму, а і вміст. І хоча сьогодні діяльність церкви у цьому напрямку лише розгортається, ми бачимо позитивні результати і це має стати заохоченням для продовження. Ми дійсно можемо змінити щось у цьому суспільстві!

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

Перед тим, як переходити до загальних висновків до моєї роботи, хочу зазначити яке значення вона має особисто для мене. За кілька місяців перед тим як я отримала тему моєї курсової роботи, Бог почав вкладати у моє серце бачення нового підходу до служіння дітям і підліткам . Я багато роздумувала над цим і можу сказати, що ця робота була для мене особисто дуже важливою. Дякую Богу, що могла працювати над курсовою роботою з цієї теми, адже саме тим, про що тут йдеться і я планую займатися у своєму житті.

Робота складалася з двох розділів. У першому я розглянула загальні положення про процес формування особистості і місце, яке займає у цьому процесі виховання. Було визначено, що виховання має вирішальний характер у формуванні особистості.

У другому розділі я розглянула безпосередньо вплив церкви на виховання підростаючого покоління. З'ясувалося, що він досить масштабний і дуже принциповий. Я навіть, можу сказати, що без впливу духовності християнства, наше суспільство не мало б надії. Церква з її принципами і стандартами впливає на кожний з напрямків виховного процесу, перекриваючи маже всі їх завдання. Вплив церкви на виховний процес здійснюється через світську систему виховання та безпосередньо. Безпосередньо церква може впливати переважно на дітей, які мають можливість відвідувати Недільну школу.

З приходом нової влади, націленої на розвиток духовності нашого суспільства, сподіваємось, що у нас буде більше можливостей і відкритих дверей для служіння дітям цього світу. Хоча і сьогодні церква не стоїть на місті. В багатьох церквах організовано окремі служіння дітям у школах і інтернатах. Програми цих служінь включають в себе викладення основних моральних и християнських принципів, які необхідні дітям. Деякі з цих програм навіть затверджено Міністерством Освіти і визнано "кращими програмами морального і етичного виховання підростаючого покоління".

Але усі ми розуміємо, що наша мета – не просто навчити дітей гарно поводитись і не палити. Наша мета – спасти тех., кому диявол підписав смертний вирок. "Царство Боже не в слові, а в силі". Спасіння підростаючого покоління не в гарно розробленій програмі, а в силі любові, яка не дозволить нам сидіти і спокійно спостерігати за тим, як гинуть наші діти. І вони дійсно наші. Не чийсь, не сусідські. До тих пір поки ми будемо сприймати оточуючих дітей, як "чужих", ми не зможемо багато зробити для них.

Хтось з сусідських дітей зламав молоду гілку, намагаючись зірвати стиглі плоди з нашого дерева...Дівчинка бігла до дому, впала по дорозі і розбила коліно. Тепер вона, хлюпаючи носом ледве їде...Хлопці з нашого класу забрали портфель однієї з дівчат і з задоволенням розкидають його вміст по подвір'ю школи...Десятирічний хлопчик сидить на зупинці і замотавшись у куртку нюхає "Момент"...Дівчина-підліток вимушена зробити перший аборт. Вона навчається тільки в 9-му класі...У далекій Америці хлопчик з молодших класів приніс у школу батьківську зброю і вбив кілька своїх однокласників...Молода дівчина з села Сядрине почала курити і пити через розлучення батьків..."Хто виховував їх? – скажуть бабусі, які сидять на лавочці біля парадного нашого дому - Чиї це діти?" ЧИЇ ЦЕ ДІТИ?Відповідь проста: "Ці діти - НАШІ". Ми відповідальні, ми маємо виховувати, навчати і любити їх усім серцем.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Витримки з опитування студентів училища.

Для мене має цінність:

1. практичність, уміння заробляти гроші;

2. зовнішній вигляд, красота;

3. фізична витривалість і здоров’я;

4. рішучість;

5. розум і логіка;

6. доброта;

7. любов до професії, до свого діла;

8. чесність, порядність;

9. енергійність, ініціативність;

10. високий культурний рівень, освіченість. [Беррі, 4]

ДОДАТОК 2