Поетичні книги та пророки

Поетичні книги і пророки говорять так само як і інші книги Старого Завіту. Жінки рівні в духовному відношенні (наприклад: повинні вчити дітей і рівні перед законом (Притчі 6:20), або можуть приймати участь в духовному служінні (Неєм. 7:67)).

Але ролі різні. Жінка Ісаї була пророчиця (Іс. 8:3), але цей випадок аналогічний з вище згадуваними, і навіть не записано жодного пророцтва її. Їі називають пророчицею, бо вона народила дитину яка мала пророчі значення. Ноадія була лжепророчицею (Неєм. 6:14).

Вчення про роль жінки в Новому Заповіті

В античні часи до жінок ставились дуже погано. Наприклад: деякі євреї молились кожного ранку: “Боже дякую Тобі, що я не язичник, не раб і не жінка.” Більшість раввинів відмовлялись вчити жінок. В поганському служінні було ще гірше. Жінка не могла виходити на вулицю сама. Розлучення в той час були нормальним явищем, але на розлучення мав право подавати тільки чоловік. Жінка, практично була як легальна повія. Деякі жінки і тільки те й робили, що слідкували за своєю фігурою, тому, що вони знали, як тільки вони втратять неї, то стануть не потрібні чоловікам.[9] На такому фоні були написані книги Нового Заповіту. І вчення Біблії не принижує, а навпаки піднімало жінку на один рівень з чоловіком.

Євангелія

Духовно жінки рівні з чоловіками. Своє месіанство вперше Христос відкрив жінці (Ів. 4:25-26). Христос вчив жінок (Лк. 10:38-42). Жінки служили (dihkonoun)[10] учням і Христу (Лк. 8:2-3). Але як і в Старому Завіті роль жінки і чоловіка була різна. Ніде не згадано в чотирьох Євангеліях, щоб жінка була вчителем, або апостолом (всі апостоли були чоловіки).

Дії Апостолів

Дочки Филиппа пророкували (Дії. 21:9), але зміст і випадки таких пророцтв неописані, тому ми не можемо робити якихось висновків.[11]

Жінки так само як і чоловіки приймали роль в молитовних служіннях (Дії. 1:13-14). Але не сказано, що вони вели молитву, або служіння. Ніде не сказано, що жінки вчили чоловіків,[12] або, що вони були пасторами.

Послання Павла

Перед тим, як приступити до розгляду головних наших текстів ми відмітимо, що в посланнях Павла зустрічається, що жінки були дияконами. В Рим. 16:1-2, там стохть фраза “служебницю церкви” (διάκονον τhV έκκληsιας). На основі цього тексту роблять висновки, що в часи апостолів існував особливий інститут дияконіс.

  На користь цього говорять слідуючи аргументи:

а)Фіва називається тут словом “опікунка” (προsτάτις), а цим словом дуже часто називали офіційне положення в церкві.[13]

б)Пліній намісник Віфанії в посланні до Траяна (112р.) згадує про двох християнок, яких він називає словом “служителі” (ministries).

г)Дідаскалії зустрічається розроблена система правил для дияконіс.[14]

д)До Фіви проміняється слово диякон (διάκονος), яке примінилось до дияконів.

             Протиінституту дияконіс:

а)Хоч Фіва і називається προsτάτις, але це тільки один раз зустрічається у Новому Заповіті, крім цього, це слово може значити просто “людина яка допомагає, помічник”.[15]

б)Аргумент історичний не може бути основним аргументом, основа для нас Біблія. Історичний аргумент може бути лише допоміжним. Крім того, нам не відомо чи жінки про яких згадує Пліній були дияконісами, чи ні.

в)Знову, Дідаскаля не може бути для нас безпосереднім аргументом, лише допоміжним. Крім того Дідоскаля була написана в третьому столітті,[16] а як ми знаємо, в той час церква почала відходити від норм писання.[17]

г)Звичайно слово διάκονος дуже часто вживалось для офіційного служіння, але це слово в самому вузькому розумінні має значення до роздачи їжі (Лк.4:39; 10:40; 17:8; Ів.12:2).

Також це слово вживалось по відношенню загального служіння (Ів.12:26).

Це слово навіть вживалось по відношенню до невіруючих. В Рим.13:4 ми читаємо “Володар – Божий слуга”, слуга тут – це διάκονον.

Також це слово має значення служіння диякона (1Тим.3:8).[18]       

  Ми бачимо, що слово саме, не може бути підставою, щоб зробити висновок про те, що існував інститут дияконіс в апостольській церкві. Лише можемо сказати, що слово διάκονος ніколи не вживалось у значенні вчителя, диякон в цуеркві займався матеріальим служінням.

Ще є текст, де говориться про дияконіс – це 1Тим.3:11. Але в цьому тексті, можливо, йде мова про жінок дияконів.

     Висновок:

Ми не можемо сказати про аналізувавши Рим.16:1-2 і 1Тим.3:11, був інститут дияконіс чи ні, якщо припустити, що був то він не займався вченням, або лідерством, диякони – це люди, які займались матеріальною сферою.

   2.3 .1 . 1Тим. 2:11-15[19]

 В Тексті Павло говорить спочатку ствердження (11-12), а потім причину (13-14), і в кінці врівноваження даного принципу (15).

Ствердження(2:11-12).

Павло, незвично для своєї культури повеліває жінці вчитись (manqanetw - імператив теперішнього часу). Gunh – мовже перекладається, як жінка в розумінні замужня, так і в загальному.[20] Але я переконаний, що тут йде мова про жінку взагалі:

1) Найближчий контекст торкається одягу всіх жінок, а не тільки замужніх;

2) Загальний контекст (3:15) говорить про всю церкву під час богослужіння, а не тільки про жінок замужніх;

3) Слово “жінкі” (взагалі) є найкращим контрастом слову “мужі” (andraV) (2:8). В 2:8 Павло звичайно має на увазі всіх чоловіків, не тільки жонатих, всі повинні “піднімати чисті руки”. Відповідно, і жінки тут маються на увазі всі, а не замужні тільки;

4) В інших текстах Павло коли говорить про жінок, або чоловіків він уточнює “замужня, або жонатий” (Рим.7:2;1Кор.7:2).

Отже, всяка жінка, говорить Павло, повинна вчитись в мовчанні. Егалітаристи що “в мовчанні” (en hsucia) має тільки відношення до культури І ст.,але тоді чому вони забувають примінити культурний принцип до слова “вчитья”. Бачимо , що “в мовчанні” має універсальний характер, а не культурний.[21]

Далі Павло говорить, як вчитись: “мовчки” і “в повній покорі”. І безпосередньо переходить до заборони, яка стосується ролі жінки в церкві. Вірш 12 говорить про те, що жінка не може вчити і керувати в богослужінні. Тут можна побачити зворотній паралелізм:[22]

·Навчається в мовчанні (11а)

­        ¯

·Навчати жінці не дозволяю(12а)

·В повній покорі (11б)

­        ¯

·Ані панувати (12б)

Егалітаристи говорять, що фраза didaskein de gunaiki ouk epitrepw oude auqentein (вчити і панувати жінці не дозволяю) означає, щохінка не повинна вчити чоловіків в манері, яка не допускає заперечень. Але граматично це не можливо. Подібна конструкція (з oude) зустрічається ще в двох текстах Н. З. (Дії Ап. 16:21, Откр. 5:3), а там схожий перекад до перекладу егалітаристів неможливий. І, тому, ми робимо висновок, що до 1Тим.2:12 Борці Рівності підходять упереджено.

Отже Павло говорить, що жінці ні “вчити”, ні “панувати” не дозволяє. Ouk epitrepw (Не дозволяю) є не особистою думкою Павла, а в даному випадку він говорить як апостол, який дає вчення Боже. Слово epitrepw (дозволяю) має дуже сильне значення. В класичній літературі ( наприклад в працях Ксенофонта 444-354 до Н. Х.) мало значення “повелівати”[23]. Іншими словами Бог через Павла дає повеління на всі часи існування церкви, щоб жінки не вчили і не панували під час богослужіння над чоловіками.

Причина (пояснення), ствердження (2:13-14).

Павло приводить дві причини даної заборони:

1)“Адам був створений перше”. Порядок творення дав Адаму пануюче положення. Це видно із того факту, що відповідальність за гріх лежить на Адамі (Рим. 5:12), хоч Єва перша вкусила плід; те що Адам ніс відповідальність за гріхопадіння підтверджується і тим, що Бог звернувся до нього першим (Бут. 3:9);

2) “зведена, бувши жінка...”. Павло говорить, що жінка взявши плід, ввела в гріх Адама. Тому це означає, що жінка коли почала керувати то з’явились великі проблеми. Книга Буття(3) показує, що стається коли порушується Божа установа, коли жінка бере владу в свої руки.

Цікаво відмітити, що Павло говорячи повеління, аргументує його не зсилаючись на культуру, а на книгу Буття. Це ще раз підтверджує те, що дане повеління, яким людство знехтувало, і за це поплатилось.[24]

Отже, ми повинні пам’ятати, що жінка не повинна вчити і панувати, тому що це Божа установа і якщо її порушити, то будуть проблеми.

Врівноваження (2:15)

Даний уривок є один із самих тяжких текстів Біблії: de (та) пов’язує вірш 15 із 14. І тому ми робимо логічний висновок, що слово “спасеться” (sώzω) вживається в сотеорологічному значенні,[25] тобто йдеться про спасіння вічне, від пекла спасеться “вона”. Безперечно граматично слово “вона” відноситься до Єви, але Єва і Адам являються в Писанні архетипами, і таким чином Єва в цьому тексті – представителька всього жіночого роду.[26]

“Дітородінням” ми розуміємо, що жінка спасається. Це говорить про Месію, який прийшов в світ через народження від жінки. На користь даної точки зору говорять слідуючи аргументи:

1) Артикль. перед словом дітородіння стоїть артикль (τής), він вказує на конкретне народження дитини, а не народження взагалі[27];

2) Контекст. Павло перед цим говорив про гріхопадіння, спасаємось ми через Христа;

3) Паралель з книгою Буття. В 1Тим. 2:14 говориться про гріхопадіння жінки, так само в Бутті 3:6-7. Можна зробити логічний висновок, що якщо після розповіді про гріхопадіння, в Бут. Йде мова про спасіння через Дитину (Бут. 3:15), то аналогічно і в 1 Тим. 2:15 теж іде вказівка на Христа;

4) Слово s ώ z ω. Як ми відмітили вище, це слово може мати багато значень. Але цікаво відмітити, що це слово “спасеться” в посланнях Павла має одне значення, а саме - “спасіння від вічних мук”.[28] Але ніколи не значить фізичне спасіння, або спасіння від захвату ролі, що їй не личить, чи від безчестя. Це сильний аргумент на нашу користь.

5) Історичний аргумент. Ще як допоміжний аргумент ми приводимо, те що таке тлумачення ми знаходимо в Отців церкви, наприклад: Ігнатія, Ірінея, Юстима і Тертуліана.[29] Отже підсумовуючи вище сказане ми можемо сказати, що жінка спасеться через дітородіння, тобто через Месію, який народився в світ через жінку. Далі Павло говорить про умови: “якщо пробудете в вірі, любові, святості, поміркованості” . Це фраза є представленням короткої характеристики християнського життя.[30] Це не означає, що жінка не повинна робити добрі діла, щоб отримати спасіння (Еф. 2:8-9), скоріше ці добрі діла характеризують віруючого чоловіка. Іншими словами Павло говорить тут, якщо жінка має добрі діла, спасеться, бо вона прийняла спасіння яке дарує Месія, який прийшов у світ через народження від Жінки.

   Цей текст пов’язаний зі словами які ми роз’яснили вище, з роллю жінки в богослужінні: Павло каже, що жінка не повинна вчити і панувати. Ствердження, 2:11-12, тому, що жінка була створена пізніше і жінка згрішила (причина, 2:13-14), але як жінка так і чоловік рівні в спасінні, бо вона так як і чоловік спасеться через Ісуса Христа, який прийшов в світ народившись від жінки (врівноваження, 2:15).

Висновок:

Ми бачимо, що перед богом рівні і жінка і чоловік в спасінні, але Бог від створення розподілив їм різні ролі, і ми не повинні порушувати Божу установу.

            2.3.2. 1 Кор. 11:3-16.

Вже вище приведених фактів із Біблії достатньо, щоб зробити висновки про роль жінки в служінні для Бога. Але для нашого зміцнення відносно цього питання, ми розглянемо ще два тексти. Звичайно, ми не будемо так досліджувати ці тексти, як 1 Тим. 2:11-15, але все ж таки ми проаналізуємо їх достатньо, тому, що я вважаю, що до Божого слова не можна відноситись легковажно, або поверхнево.[31] Але слід відмітити, що даний текст є одним із самих тяжких (подібно до 1 Тим. 2:15), і наша тема не стосується питання про покриття голови, і тому ми не будемо аналізувати це питання. Лише відмітимо два моменти. По-перше в цьому тексті Павло акцентує увагу на покорі жінки чоловікові, а не на покривалі.[32] По-друге, покривало тут носить тимчасовий характер, обумовлений культурою давньої Греції (див. нище). Так само і ми зробимо акцент на покорі жінки чоловікові, і спробуємо цей текст пов’язати з 1 Тим. 2:11-15. Структура цього тексту схожа до тексту 1 Тим. 2:11-15.

· Ствердження (1 Тим. 2:11-12) – Ствердження 1Корин. 11:3

· Пояснення (1Тим 2 13 – 14) – пояснення 1 Корин. 11 : 4- 10

· Врівноваження 1 Тим 2:15 - Врівноваження 1 Корин.11:11-12;                                         висновок 1 Корин. 11:13 –16.