Системи з відкритим ланцюгом спряження

π,π-Спряження. Простим прикладом спряжених систем з карбоновим ланцюгом є бутадієн-1,3 (рис. 1.7, а). За даними електронографії атоми вуглецю і водню, а отже, і всі σ-зв'язки в його молекулі лежать в одній площині, утворюючи плоский σ-скелет. Атоми вуглецю перебувають у стані sp²-гібридизації. Негібридизовані р-АО кожного атома вуглецю розташовані перпендикулярно до площини σ-скелета і паралельно один одному, що є необхідною умовою для їх перекривання.

Перекривання відбувається не лише між р-АО С-1 і С-2, С-3 та С-4, а також між р-АО С-2 та С-3 (рис. 1.7, б).

а) б) в)

Рис. 1.7. Атомно-орбітальна модель бутадієну-1,3.

У результаті утворюється єдина π-система, що охоплює чотири атоми вуглецю, таким чином виникає делокалізований ковалентний зв'язок (рис. 1.7, в). Це знаходить відображення у зміні довжин зв'язків у молекулі. Довжина зв'язку С-1 – С-2, а також С-3 – С-4 у бутадієні-1,3 дещо збільшена, а відстань між С-2 і С-3 скорочена порівняно із звичайними подвійними й одинарними зв'язками відповідно, тобто процес делокалізації електронів призводить до вирівнювання довжин зв'язків.

Вуглеводні з великою кількістю зв'язаних подвійних зв'язків поширені у рослинному світі. До них належать, наприклад, каротини, що викликають забарвлення моркви, томатів та ін.

Система сполучення може включати і гетероатоми. Прикладом
π,π-спряжених систем з гетероатомом у ланцюзі можуть слугувати
α,β-ненасичені карбонільні сполуки. Наприклад, їх простий представник акролеїн СН₂═СН―СН═О має ланцюг спряження, що включає три
sp²- гібридизовані атоми вуглецю і атом кисню, кожен з яких вносить в єдину π-систему по одному p-електрону.

p,π-Спряження.Уp,π-спряжених системах з вуглеводним ланцюгом спряження може здійснюватися за умови наявності поряд із π-зв'язком атома вуглецю з негібридизованою орбіталлю. Очевидно, що такими системами не можуть бути нейтральні молекули, а можуть бути тільки проміжні частки - карбаніони, карбокатіони, вільні радикали, наприклад алільної структури. У аліл-аніоні СН₂═СН―СН₂^- sp₂-гібридизований атом вуглецю C-3 постачає в загальну спряжену систему два електрони, в алільному радикалі СН₂═СН―СН₂⁰ - один, а в алільному карбокатіоні СН₂═СН―СН₂⁺ не постачає жодного. В результаті при перекриванні р-АО трьох sp₂-гібридизованих атомів вуглецю утворюється делокалізований трьохцентровий зв'язок, що містить чотири (у карбаніоні), три (у вільному радикалі) і два (у карбокатіоні) електрони відповідно.

Формально атом С-3 в аліл-катіоні несе позитивний заряд, в алільному радикалі - неспарений електрон, а в аліл-аніоні - негативний заряд. Насправді в таких спряжених системах має місце делокалізація (розосередження) електронної щільності, що зумовлює вирівнювання зв'язків і зарядів. Атоми вуглецю С-1 і С-3 у цих системах рівноцінні. Наприклад, в аліл-катіоні кожен з них несе позитивний заряд 1/2 і зв'язаний полуторним зв'язком з атомом вуглецю С-2.

Для відображення результатів спряження застосовують два графічні способи: або показують напрям зміщення π-електронної площини зігнутою стрілкою (а), або беруть спряжену систему у фігурну дужку, над якою вказують заряд або неспарений електрон, а делокалізований зв'язок позначають пунктиром (б).

а) б)

аліл-катіон

а) б)

аліл-аніон

а) б)

алільний вільний радикал

Таким чином, спряження може зумовлювати істотні відмінності в розподілі електронної щільності в реальних структурах порівняно зі структурами, зображуваними звичайними формулами будови.

Сполучення (мезомерія, від греч. mesos - середній) - це вирівнювання зв'язків і зарядів в реальній молекулі (частці) порівняно з ідеальною, але неіснуючою (резонансною) структурою.

Теорія резонансу. Згідно з цією теорією (Л.Полінг, Дж.Уеланд), реальна молекула або частка описується набором певних, так званих резонансних структур, які відрізняються одна від одної тільки розподілом електронів.

У спряжених системах основний вклад у резонансний гібрид вносять структури з різним розподілом π-електронної щільності (двостороння стрілка, що з’єднує ці структури, є спеціальним символом теорії резонансу).

СН₂═СН―СН₂ ^{+ +} СН₂═СН―СН₂

аліл-катіон

СН₂═СН―СН₂^{- -} СН₂═СН―СН₂

аліл-аніон

СН₂═СН―СН₂^{∙ ∙}СН₂═СН―СН₂

алільний вільний радикал

Граничних структур насправді не існує. Проте вони тією чи іншою мірою "вносять вклад" у реальний розподіл електронної щільності в молекулі (частці), яку представляють у вигляді резонансного гібрида, що утворюється шляхом накладення (суперпозиції) граничних структур.

Представниками p,π-спряжених систем з гетероатомом у ланцюзі можуть слугувати сполуки, що містять структурний фрагмент―СН═СН―Х, де Х - гетероатом, який має неподільну пару електронів (Cl, O, N та ін.). До них належать вінілові ефіри, зокрема вінілметиловий ефір, і вінілгалогеніди, наприклад вінілхлорид СН₂═СН―Сl, у молекулах яких відбувається сполучення подвійного зв'язку з p-орбіталлю гетероатома. Делокалізований трьохцентровий зв'язок утворюється шляхом перекривання двох p-АО гібридизованих атомів вуглецю і однієї р-АО гетероатома з парою
п-електронів.

Вінілметиловий ефір

Утворення аналогічного зв'язку має місце в амідній групі важливому структурному фрагменті пептидів і білків. Амідна група включає в себе два гетероатоми - азот і кисень. У р,π-спряженні беруть участь, як показано нижче на прикладі ацетоміду, електрони поляризованого подвійного зв'язку карбонільної групи і п-електрони атома азоту.

ацетомід резонансні структури ацетоміду

До тих спряжених система, що містять гетероатоми з повністю вирівняними зв'язками і зарядами, належать також негативно заряджені частки, наприклад ацетат-іон і карбонат-іон. Делокалізований зв'язок у них включає р-АО атомів кисню і р-АО пов'язаного з ним sp²-гібридизованого атома вуглецю.

ацетат-іон

карбонат-іон

Стійкість спряжених систем.

Утворення спряженої системи - енергетично вигідний процес, оскільки при цьому збільшується ступінь перекривання орбіталей і відбувається делокалізація (розосередження) р-електронів. Тому зв'язані системи мають підвищену термодинамічну стійкість. Вони містять менший запас внутрішньої енергії та в основному стані займають нижчий енергетичний рівень порівняно з неспряженими системами. За різницею цих рівнів можна кількісно оцінити ступінь термодинамічної стійкості спряженої сполуки, тобто її енергію спряження (енергію делокалізації). Для бутадієну-1,3, вона невелика і становить близько 15 кДж/моль. Зі збільшенням довжини спряженого ланцюга енергія сполучення і відповідно термодинамічна стійкість сполуки зростають.