Структура і зміст авторського резюме

- Проблема - Introduction

- Мета - Purpose

- Методи дослідження – Methods. Методологію доцільно описувати лише в тому випадку, якщо вона містить новизну і становить інтерес з погляду представленої статті.

- Основні результати дослідження – Results. Результати роботи треба описувати точно та інформативно. Наводяться основні теоретичні й експериментальні результати, фактичні дані, виявлені взаємозв'язки і закономірності. При цьому віддається перевага новим результатам та даним довгострокового значення, важливим відкриттям, висновкам, що спростовують існуючі теорії, а також даним, що, на думку автора, мають практичне значення.

- Висновки та конкретні пропозиції автора – Conclusion. Висновки можуть супроводжуватися рекомендаціями, оцінками, пропозиціями, гіпотезами, описаними у статті.

При написанні анотації необхідно пам'ятати, що для читачів, фахівців у даній галузі знань або тих, хто цікавиться даною тематикою, вона буде надалі служити коротким рефератом, що дозволяє визначити необхідність звернення до повного тексту статті. За анотацією буде оцінюватися глибина проведеного дослідження, його новизна та актуальність.

В анотації повинні бути представлені наступні аспекти змісту статті:

· предмет, тема, мета роботи (вказуються в тому випадку, якщо вони не ясні з заголовка статті);

· метод або методологія (їх доцільно описувати в тому випадку, якщо вони відрізняються новизною або представляють інтерес з точки зору даної роботи);

· результати роботи (перевага віддається новим результатам і даними довгострокового значення, важливих відкриттів, висновків, які спростовують існуючі теорії, а також даними, які, на думку автора, мають практичне значення);

· висновки (вони можуть супроводжуватися рекомендаціями, оцінками, пропозиціями, гіпотезами, описаними в статті).

14 основних вимог:

1. анотація повинна відображати ідею усього тексту, а не окрему частину;

2. матеріал має бути представлений у безособовій формі й не містити власних думок та вражень;

3. анотація має бути стислою версією статті, але при цьому давати містку характеристику, вільною від другорядної інформації, зайвих вступних слів, загальних і незначних формулювань, написанна власними словами .

4. текст анотації винен мати чітку структуру, суттєві ознаки змісту статті, де вказується про що йдеться у статті, що саме було досліджено і розглянуто, з яких частин вона складається і що дають змогу виявити його новизну та практичне значення, вирізнити його серед інших, близьких за тематикою та призначенням і для кого може бути цікава.

5. має бути лаконічним і чітким, обсяг визначається змістом публікації, але не повинний бути меншим, ніж дві третини сторінки, зазвичай не має перевищувати 500–600 знаків. складається з одного абзацу;

• містить 4-10 повних речень; Обсяг анотації не повинен перевищувати 500 друкованих знаків. Вони можуть бути короткими (декілька фраз) та більш розгорнутими, але і в цьому разі вони подають у стислій формі лише найголовніші висновки та положення документів.

В електронних версіях зарубіжних наукових видань анотації статей часто становлять не менше ніж 1000 знаків. У журналі “Українознавство” відбувся перехід від стислої анотації наукових статей до розгорнутої (близько 700 знаків), де в узагальненій формі має подаватися головний результат здійсненого автором дослідження

6. допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити.

7. Відомості, що містяться в назві статті, не повинні повторюватися в тексті авторського резюме.

8. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.

9. вживати синтаксичні конструкції, властивій мові наукових документів, уникати складних граматичних конструкцій.

10. варто застосовувати ключові слова з тексту статті.

11. вживати першу особу і використовувати безособові конструкції (наприклад, "This research shows ... ") or passive voice (e.g., "The data were analyzed ...");

12. використовувати мета-текст (наприклад, " This paper investigates ...");

13. В перекладі заголовків статей на англійську мову не повинно бути ніяких транслітерацій з української або російської мови, крім назв власних імен, які не можна перекласти, приладів та ін. об'єктів, що мають власні назви;

14. не використовується неперекладний сленг, відомий тільки україно- чи російськомовним фахівцям.

Не рекомендується:

· включати в анотацію таблиці, малюнки, схеми, діаграми і формули;

· наводити посилання на номери публікацій з списку літератури;

· наводити цитати з тексту;

· використання зайвих вступних фраз (наприклад, "автор статті розглядає...");

· наводити історичні довідки, якщо вони не складають основний зміст документа;

· наводити опис раніше опублікованих робіт;

· наводити загальновідомі положення в авторському резюме не наводяться.

· використовувати скорочення та умовні позначення, крім загальновживаних. Скорочення й умовні позначки застосовують у виняткових випадках. Якщо скорочення все ж вводяться, то при першому вживанні необхідно дати їх розшифровку.

· включати другорядну інформацію, зайві вступні слова,

· наводити незначні формулювання

· використання складних зворотів, особових та вказівних займенників (звести до мінімуму).

· повторювати відомості, що містяться в назві статті