Поясніть принцип економії мислення У. Оккама.

Поясніть принцип економії мислення У. Оккама.

Оккам настаивал на том, что всякое подлинное объяснение должно быть предельно простым. Этот принцип «экономии мышления» получил название «бритвы Оккама». Сам Оккам формулировал его следующим образом: «сущности не следует умножать без необходимости». Этот принцип он использовал для того, чтобы удалить из философской системы множество метафизических понятий и принципов, введенных в неё его предшественниками (в частности – Дунсом Скотом), упразднив, например, различение «существования» и «сущности», «общих» и «единичных» субстанций, «души» и «способностей души».

Сам принцип можно объяснить так: “Если разница между двумя объяснениями только в том, насколько они сложнее, то более простое, как правило, лучше.” Другими словами: “Чем больше предположений вы должны сделать, чтобы объяснить, тем хуже это объяснение. То есть не надо делать больше предположений, чем это нужно минимально”.

Доведіть, що М. Кузанський є одним з засновників діалектики.

Аналіз вчення Миколи Кузанського дає змогу особливо яскраво побачити різницю між старогрецькою трактовкою буття і трактовкою буття в епоху Відродження.

Микола Кузанський, як і більшість філософів його часу, орієнтувався на традицію неоплатонізму. Однак при цьому він переосмислював вчення неоплатоників, починаючи з ценрального для них поняття «єдиного». У Платона і у неоплатоників, як ми знаємо, єдине характеризується через протилежність «іншому», неєдиному. Цю точку зору поділяли піфагорійці та елеати, які протиставляли єдине множинності, границю – безмежності. Кузанець, який поділяв принципи християнського монізму, заперечує античний дуалізм і заявляє, що «єдиному ніщо не протилежне». А звідси він робить характерний висновок: «все є все» – формула, яка звучить пантеїстично і безпосередньо передує пантеїзму Жордано Бруно.

Ця формула неприйнятна для християнського теїзму, який принципово відрізняє творіння («все» від творця («єдиного»), але, що не менш важливо, вона відрізняється і від концепції неоплатоників, які ніколи не ототожнювали «єдине» з «усім». Ось тут і проявляється новий підхід до проблем онтології. З твердження, що єдине не має протилежності, Кузанець робить висновок, що єдине тотожне з безмежністю, нескінченністю. Нескінченність – це те, більшим від чого ніщо не може бути. Тому Кузанець називає її «максимумом», єдине ж – «мінімумом». Отже, Микола Кузанський відкрив принцип збігу протилежностей максимуму і мінімуму. Отже, єдність протилежностей є найважливішим методологічним принципом філософії Миколи Кузанського, що робить його одним з родоначальників новоєвропейської діалектики.

Проаналізуйте аргумент на користь релігійної віри, відомий під назвою «парі Паскаля». Наскільки він переконливий?

Парі Паскаля: “Если христианский Бог не существует, то агностик мало что теряет, веруя в него, и, соответственно, немногое приобретает, не веруя в него. Если же христианский Бог действительно существует, то агностик приобретает вечную жизнь, уверовав в него, и теряет бесконечное благо, не веруя.”

На мою думку, цей аргумент дуже переконливий, тому що він змушує замислитись людину про те, що їй може дати віра у Бога.

Вкажіть спільне та відмінне в філософії стоїцизму та епікуреїзму.

Відмінне

Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.

Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.

Спільне

Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.

Закон тотожності (А є А)

Цей закон тотожності можна сформулювати так: «Будь-яка думка протягом даного міркування (за будь-яких перетворень) повинна зберігати один і той самий зміст». Звідси випливає важлива вимога: забороняється тотожні думки приймати за різні, а різні — за тотожні.

У випадку порушення закону тотожності стає можливим ототожнення різних думок і розрізнення тотожних. Це зумовлено особливостями природної мови.

Звернемося до відомого софізму:

6 і 3 є парне і непарне.

6 і 3 є дев'ять.

Отже, 9 є парне і непарне.

Закон тотожності — це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що вкладати в думку про один і той самий предмет, взятий в один і той самий час, в одному і тому самому відношенні, можна лише один і той самий зміст.

Тобто, закон тотожності не забороняє нам міркувати в різних випадках про один і той самий предмет, враховуючи різні його ознаки. Але він вимагає, щоб в усіх міркуваннях про цей предмет міркували як саме про цей предмет, скільки б разів він не з'являвся в думці і як би думка про цей предмет не пов'язувалася б з іншими думками про нього самого або про інші предмети.

Зайве - Рене Декарт.

Ответ. Среди данных философов лишним является Рене Декарт, т.к. он является приверженцем рационализма, т.е. представителем философии Нового времени, все остальные – представители философских направлений, возникших в Германии, в частности немецкой классической философии (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фейєрбах) и марксизма (Ленін, Маркс).

Або,

Арістотель створив енциклопедичне філософське вчення, яке будучи в своїй основі об’єктивно-ідеалістичним, у той самий час містило значні матеріалістичні положення. Арістотель критикував вчення Платона про ідеї

як першооснову світу, обгрунтував об’єктивне існування матеріального світу як безкінечної сукупності чуттєво сприйманих речей і явищ.

Аристотель рішуче критикував теорію ідей Платона, показавши в ній неправомірність відділення загального від одиничного й окремих. Однак, уставши сам на позиції ідеалізму, зв'язані насамперед з ідеями форми як «суті буття» речей, бога як «нерухомого двигуна», «форми форм», незалежної від матерії, і «блага», він змушений у чомусь миритися з Платоном.

4.)За яких причин виникає феномен відчуження? Чи можна запобігти відчуженню праці?

Відчуження — стан напруги, ворожості щодо суб'єктивного і об'єктив ного, духовного і матеріального, розумного і стихійного, особистого і суспільного. У загальному значенні — це відношення між творцем і творінням, яке збунтувалось і живе власним життям, нав'язуючи свою логіку творцю, термін широко вживався в німецькій класичній філософії (Фіхте, Гегель, Фейербах) і марксизмі. Проблема відчуження розглядалася багатьма філософами з різних позицій, зокрема К. Марксом, Е. Фроммом, А. Шпенглером, М. Вебером та ін. Під відчуженням в цілому розуміється «соціальний процес, який характеризується перетворенням діяльності людей та її наслідків в самостійну силу, що панує над особистістю».

Основною причиною відчуження в просторі класичного промислового виробництва є крайня форма поглиблення поділу праці до абсолютної „спеціалізації” органічних рухів людини як робочого компоненту виробничого процесу. Наприклад, на відміну від Середньовіччя (коли технологічний цикл виробничих операцій виконувала одна людина), вже під час мануфактурного виробництва відбувається процес детальної спеціалізації функцій учасників виробничого процесу. Надалі капіталістичне виробництво періоду автоматизованих технологій досягає універсальності і такої продуктивності, що людина витісняється з процесу виробництва, стає зайвою, непотрібною. Так відбувається розрив свідомості з реаліями життя, який поступово набуває нестерпного характеру.

Натуралистическая гипотеза

Натуралистическая (от лат. natura — природа) гипоте­за, высказанная еще римским поэтом и философом Лу­крецием (I в. до н.э.), утверждает, что идея Бога и рели­гия возникли в результате страха людей перед грозными явлениями природы, непонимания причин их возникно­вения, незнания законов природы.

Социальная гипотеза

Социальная гипотеза — последнее слово отрицатель­ной критики по данному вопросу. Основная ее мысль до­статочно ясно раскрывается из нижеследующих высказы­ваний.

«Как форма общественного сознания религия изна­чально есть, следовательно, общественный продукт, ре­зультат исторического развития общества. Ее отличие от других форм общественного сознания заключается в том, что отношение реальной жизни отражается в ней иллю­зорно, в форме представлений о сверхъестественном.

Религиозная форма отражения реальной жизни обусловле­на в свою очередь социально: в первобытном обществе -чувством бессилия человека в борьбе с природой, в классо­вых обществах— чувством бессилия перед социальным гнетом».

Білет №16

1.)До яких течій та напрямів світової філософії належать наступні концепції, терміни та імена:

б)" ідоли театру"; д)"воля до влади"; з) "день та ніч одне й те саме"; л) апофатизм / катафатизм; м) "існування передує сутності"; н) теза -антитеза — синтез; о) діалектика "раба та володаря"; п)"людина - це хвороба"; с) світ - це моя уява;

2.)Знайдіть зайве:сублімація, екзистенція, лібідо, Супер-его, трансцидентальне “я”, комплекс, архетип.

Зайве:екзистенція.

Сублімація - психоаналітичний термін, що означає один із психологічних захисних механізмів.

Лібідо - сексуальна енергія, кількість якої пов'язана зі стадією статевого розвитку, роботою діенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю та індивідуальним досвідом.

Супер-Его - це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень.

Трансцендетальне “Я” - абсолютне творче начало, яке покладає основу всього сущого і самого себе як «не Я»

Комплекс - емоційно забарвлене уявлення в несвідомому.

Архетип - природжені психічні структури.

Екзистенція - є категорією екзистенціальної філософії.

Це слово є зайвим, так як не задоволяняє логічний ланцюг визначень з галузі психології

2.)

«Я мислю, отже я існую» – Рене Декарт

«Людина – це мисляча тростина»- Б.Паскаль

Конвенционализм и прагматизм

В силу того, что конвенционали́зм ставит научные знания в зависимость от субъекта теоретического действия, направление прагматизма можно полагать примыкающим к общей традиции конвенционали́зма.

Відмінне

Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.

Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.

Спільне

Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.

Назвіть авторів висловлювань.

Гегель Георг Вильгельм Фридрих «Все дійсне є розумним, а все розумне є дійсним»

Геракліт «Не можна двічі увійти в одну і ту ж річку»

Платон «Знання - це пригадування»

Поясніть принцип економії мислення У. Оккама.

Оккам настаивал на том, что всякое подлинное объяснение должно быть предельно простым. Этот принцип «экономии мышления» получил название «бритвы Оккама». Сам Оккам формулировал его следующим образом: «сущности не следует умножать без необходимости». Этот принцип он использовал для того, чтобы удалить из философской системы множество метафизических понятий и принципов, введенных в неё его предшественниками (в частности – Дунсом Скотом), упразднив, например, различение «существования» и «сущности», «общих» и «единичных» субстанций, «души» и «способностей души».

Сам принцип можно объяснить так: “Если разница между двумя объяснениями только в том, насколько они сложнее, то более простое, как правило, лучше.” Другими словами: “Чем больше предположений вы должны сделать, чтобы объяснить, тем хуже это объяснение. То есть не надо делать больше предположений, чем это нужно минимально”.