Формування тарифів на послуги міського електричного транспорту

(здійснено за схемою відповідно до Порядку і може розглядатися за такою

рекомендованою структурою та змістом)

Рекомендований склад витрат

До повної планової собівартості послуг міського електричного транспорту можуть включатися нормативні економічно обґрунтовані витрати з операційної діяльності підприємства та фінансові витрати, а саме:

витрати, пов'язані із використанням у процесі виробництва транспортних послуг електроенергії, матеріалів, запасних частин і комплектуючих виробів, палива, основних засобів, трудових ресурсів, а також інші витрати на їх виробництво та реалізацію;

витрати, пов'язані із фінансовою діяльністю підприємства, тобто витрати, що виникають у зв'язку із залученням позикового капіталу для здійснення виробничої діяльності. Зокрема, використанням фінансових ресурсів, які потрібні для забезпечення підприємства оборотними коштами та поліпшення (модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо) основних засобів або розширення підприємства, а також для сплати відсотків у випадку фінансової оренди (лізингу);

витрати, які передбачені колективним договором або є обов'язковими, в обсягах, встановлених чинним законодавством;

витрати, пов'язані із ризиками під час надання транспортних послуг, зокрема виробничі витрати, які не можна визначити як втрати з вини окремих працівників;

інші витрати операційної діяльності.

До повної планової собівартості не включаються витрати, які можуть призводити до збільшення тарифів на послуги міського електричного транспорту понад необхідний економічно обґрунтований рівень.

До них належать:

суми безнадійної дебіторської заборгованості;

витрати на утримання об’єктів соціальної інфраструктури (житлово-комунальне господарство, дитячі дошкільні заклади, будинки відпочинку, заклади охорони здоров’я, профілактики та допомоги працівникам);

суми, що відраховуються профспілковим організаціям для проведення культурно-масової та фізкультурної роботи;

суми неустойки (штраф, пеня), що сплачені за порушення договірних зобов'язань (несвоєчасну оплату рахунків, за порушення норм податкового законодавства, порушення принципів облікової політики підприємства);

суми нестачі, які виявлені під час інвентаризації та інших перевірок, та втрати від пошкодження цінностей, спричиненого безвідповідальністю окремих працівників;

оплата консалтингових та аудиторських послуг;

витрати на добровільне страхування майна підприємств та працівників;

втрати від списання не повністю замортизованих основних засобів;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;

суми спонсорської та благодійної допомоги неприбутковим, громадським організаціям або іншим установам при збитковій діяльності підприємства;

витрати і втрати, спричинені необґрунтованим відступом від технологічного процесу виробництва та надання транспортних послуг, порушень техніки безпеки окремими працівниками;

собівартість реалізованих виробничих запасів.

На етапі планування тарифів підприємства подають уповноваженим органам обґрунтування величини та переліку витрат, що включаються в розрахунок тарифу.

Обґрунтованість витрат встановлюється уповноваженими органами із застосуванням різних методичних підходів.

До них належать:

перевірка нормативної бази (переліку показників), на основі яких розробляються тарифи;

порівняння планових та фактичних витрат;

аналіз відхилень.

Рекомендована класифікація витрат

З метою здійснення планування, обліку і калькулювання повної собівартості транспортних послуг для формування тарифів на послуги міського електричного транспорту може виникнути потреба у визначенні груп витрат, що класифікуються за різними ознаками.

За місцем виникнення витрати на виробництво послуг рекомендується групувати за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами підприємств міського електричного транспорту. Організаційна структура підприємств може бути взята за основу для визначення центрів витрат.

Залежно від характеру і призначення процесів, які виконуються під час виробництва транспортних послуг, виробництво рекомендується поділяти на основне і обслуговуюче (допоміжне). До основного виробництва послуг належать цехи і дільниці, що беруть безпосередню участь у виробництві послуг з перевезення пасажирів. Обслуговуючі структурні підрозділи – це цехи, дільниці, які обслуговують основне виробництво: виконують роботи щодо ремонту, технічного обслуговування рухомого складу та інших основних засобів; забезпечують інструментом, запасними частинами для ремонту, різними видами енергії, транспортними та іншими видами послуг (зокрема, це служби аварійно-відновна, головного механіка, ремонтно-будівельна, господарська, автогосподарство тощо).

За видами витрати класифікуються за економічними елементами і статтями калькуляції.

Економічний елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат у вартісному вимірнику щодо їх видів, яка відображає, що витрачено на калькуляційну одиницю, тобто на перевезення одного пасажира трамваєм або тролейбусом. Витрати за елементами наведено у розділі 2.3.

Стаття калькуляції відображає, як формуються ці витрати для визначення собівартості послуги.

За способом перенесення вартості на транспортні послуги витрати поділяються на прямі і непрямі (накладні, побічні). Прямі – це витрати, котрі можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість транспортних послуг економічно доцільним шляхом. Із врахуванням специфіки роботи підприємств міського електричного транспорту прямі витрати – це витрати цехів і служб основного виробництва (служб руху, енергогосподарства, колійного, тунельного та інших). До прямих матеріальних витрат належать витрати на електроенергію, що споживається на тягу рухомого складу. До складу прямих витрат на оплату праці включаються витрати на заробітну плату основного виробничого персоналу, тобто водіїв і кондукторів. Склад інших прямих витрат наведено у підпункті 3.3 цих рекомендацій.

Накладні витрати (непрямі) не можуть бути віднесені безпосередньо до об’єкта витрат (одного пасажироперевезення) економічно доцільним шляхом, а тому вони потребують розподілу відповідно до визначеної бази (чинника). До накладних витрат належать витрати, які виникають у підрозділах, що обслуговують виробництво, тобто у допоміжних службах (аварійно-відновна, головного механіка, ремонтно-будівельний підрозділ, господарський).

За ступенем впливу обсягів перевезень пасажирів на рівень витрат витрати поділяються на змінні та постійні.

Змінні витрати – це витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом зі зміною транспортної роботи. Зокрема, так поводять себе прямі витрати.

Постійні витрати - це витрати, абсолютна величина яких не коливається у разі зміни активності діяльності підприємств міського електричного транспорту, тобто збільшення чи зменшення обсягів перевезень пасажирів не впливають на постійні витрати.

Залежно від способу включення витрат до собівартості розрізняють витрати на послуги і витрати періоду.

Витрати на послуги, надані міським електричним видом транспорту, – це витрати, пов’язані з виробництвом транспортних послуг, тобто виробнича собівартість послуг.

Витрати періоду – це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони виникли. До таких витрат належать: адміністративні витрати, витрати на збут транспортних послуг, інші операційні та фінансові витрати.

Згідно з Положенням про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213, підприємства міського електричного транспорту в наказі про облікову політику повинні зазначати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу та перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості транспортних послуг.

Відповідно до Порядку для планування та калькулювання повної собівартості транспортних послуг витрати поділяються на витрати операційної діяльності та фінансові витрати.

До планових витрат операційної діяльності включаються:

планова виробнича собівартість послуг, що надаються міським електричним транспортом;

адміністративні витрати;

витрати на збут послуг міського електричного транспорту;

інші витрати з операційної діяльності.

Планова виробнича собівартість транспортних послуг містить:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати.