Нормування та контроль параметрів мікроклімату

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату, це санітарні норми ДСН 3.3.6.042-99.

Оптимальні мікрокліматичні умови − це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції.

Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Нормуются в залежності від категорії робіт по важкості (табл. 2.1) та періоду року.

Таблиця 2.1 − Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ДСН 5.3.6.042-99)

Продовження табл. 2.1

При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється на два періоди:

− холодний період − тоді, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10 °С;

− теплий період − коли середньодобова температура зовні приміщення становить +10 ⁰С і вище.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана із застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.

Допустимі мікрокліматичні умови − це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину може призвести до дискомфортного тепло почуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини.

При цьому може виникнути деяке зниження працездатності але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає. Допустимі норми мікроклімату застосовуються в приміщеннях зі значними тепловими надлишками. Таких приміщень на підприємствах різних галузей промисловості України достатня кількість.

Теплове опромінення працюючих, що надходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, завдяки інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м при опроміненні 50% і більше поверхні тіла. 70 Вт/м-при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100 Вт/м²-при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність опромінювання робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) по повинна перевищувати 140 Вт/м² при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При ньому обов'язкове застосування засобів індивідуального захисту, в тому числі обличчя та очей.

Низькі температури при праці на відкритому повітрі взимку негативно впливають на стан людини. Граничні температури, нижче яких не можуть виконуватися роботи на відкритому повітрі, обумовлені можливостями механізму терморегуляції людини. Так. при температурі повітря до мінус 25 °С іде охолодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості па дотик кінцівок людини. Періодичний обігрів поновлює працездатність. При температурах від мінус 25 до мінус 30 °С навіть періодичний обігрів не відновлює працездатність (дотикову чутливість кінцівок). Праця при таких низьких температурах протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму.

Заходи щодо нормалізації мікроклімату

Заходи захисту від тепловипромінювань можна поділити на чотири групи:

а) усунення джерела тепла;

б) захищення від тепловипромінювання;

в) полегшення тепловіддачі від тіла людини у навколишнє середовище;

г) індивідуальний захист від теплового впливу.

Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснюється екрануванням встановленням термічного опору на шляху теплового потоку. Екрани досить різноманітні і захищають людину від теплових променів, дії іскор і розжарених та гарячих бризок, виплесків рідин та викидів шлаків та окалини.

Для зменшення вологості у виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів з відкритими поверхнями випаровування рідини. Технологічне обладнання повинно бути герметизоване, а для видалення пари обладнане витяжками. Як засіб видалення вологи із повітря приміщення використовується вентиляція. В приміщеннях, де діють оптимальні норми мікроклімату, слід вста­новлювати апарати для кондиціювання повітря.

Склад повітря робочої зони

Поняття «чисте повітря»

Чистим вважається повітря, не забруднене твердими, рідкими та газоподібними речовинами і газами, які змінюють його природний склад. Тверді, рідкі або газоподібні речовини будь-якого ряду і походження, що потрапляють у повітря і змінюють його природний склад називають емісіями. Емісії − це забруднення техногенного походження. В технічній літературі користуються поняттям «забруднення», «шкідливі речовини» в тих випадках, коли ці речовини присутні у повітрі в концентраціях, шкідливих і небезпечних для флори та фауни Землі.