Дерегулювання підприємницької діяльності

Дерегулювання підприємницької діяльності – це комплекс заходів, запроваджених державою, спрямованих на зменшення тиску органів державної влади на суб’єктів підприємницької діяльності (особливо малого та середнього бізнесу), з метою створення безпечних та сприятливих умов розвитку підприємництва в Україні.

Такі заходи запроваджено шляхом прийняття Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», внесення змін до низки законів та кодексів України.

Так, Законом України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» чітко визначено повноваження більшості органів контролю під час проведення контрольно-ревізійних заходів. Так, органи контролю зобов’язані планувати свою роботу, шляхом затвердження щоквартальних або щорічних планів перевірок. Такі плани складаються з урахуванням ступенів небезпеки підприємств. Так, органи ветеринарного-фітосанітарного нагляду мають право проводити планові перевірки суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику не частіше чотирьох разів на рік, середнім ступенем – двох разів на рік, низьким ступенем = не частіше одного разу на рік..

Крім того, про проведення планового заходу, орган контролю зобов’язаний повідомити суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 10 днів до початку такого заходу. Для проведення перевірки, службовим особам видаються відповідні направлення або тимчасові посвідчення, які вони зобов’язані пред’явити підприємцю до початку перевірки. Тривалість планової перевірки не може перевищувати 15 днів, а для суб’єктів малого підприємництва – 10 днів, якщо інше не передбачено законом.

Під час проведення позапланових заходів, з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення такого заходу.

За результатами перевірки, у разі виявлення порушень, працівником органу контролю складається акт перевірки в якому зазначаються виявлені порушення закону. В останній день перевірки два примірника акту підписуються працівниками органу контролю та суб’єктом господарювання, або уповноваженою ним особою. Якщо суб’єкт господарювання не згоден з актом перевірки, він підписує такий акт із зауваженнями.

Державна реєстрація юридичної особи – суб’єкта господарювання

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів ЄДР в порядку, встановленому цим Законом.

Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

У разі збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців може проводитися визначеними Міністерством юстиції України державними реєстраторами поза місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, та фізичної особи - підприємця.

Державне регулювання цін

Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

. Під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб’єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. 2. Міждержавний обмін товарами здійснюється за цінами, визначеними відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Гарантії, що надаються суб’єктам господарювання під час державного регулювання цін:

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядуваннядержавних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.