ТЕМА 1. КОНТРОЛІНГ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ВИДИ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

Цілі, об’єкти та завдання контролінгу

Як контроль відрізняється від контролінга, так діяльність контролера відрізняється від діяльності контроллера. Контролер обмежується фіксацією явних причин і винних, що допустили виявлені відхилення. Контроллер же:

1) намагається виявити явні і неявні причини, що зумовили відхилення;

2) здійснює їх аналіз і визначить, як ці причини можуть вплинути на досягнення перспективної мети підприємства;

3) які заходи доцільно упровадити, щоб усунути ці відхилення;

4) сповістить керівництво про те, які саме відхилення сигналізують про необхідність змін в стратегії фірми.

Таким чином, принципова відмінність контролера від контроллера – перший не бере участь в процесі планування і ухвалення управлінського рішення.

Служба контролінга прагне так управляти процесами поточного аналізу і регулювання планових і фактичних показників, щоб по можливості уникнути помилки, відхилення або прорахунку - як в сьогоденні, так і в майбутньому. Звідси витікає основне призначення контролінга – попередження виникнення кризових ситуацій на підприємстві.

Мета контролінга – підтримка ефективного функціонування підприємства, орієнтація управлінської діяльності на максимізацію прибутку і вартості підприємства при мінімізації ризику і збереженні ліквідності (платоспроможності) підприємства.

Об'єктами контролінга є:

- господарські процеси;

- ресурси підприємства;

- показники результативності роботи підприємства;

- фінансова діяльність підприємства.

Основними завданнями контролінга є:

1) виявлення проблеми і корегування діяльності підприємства до того, як ці проблеми переростуть в кризу;

2) контроль і регулювання;

3) інформаційний супровід процесу планування і управління.

Рішення першої задачі пов'язане з:

- визначенням фактичного стану підприємства і його структурних одиниць;

- прогнозуванням стану і поведінки економіки підприємства на заданий майбутній момент часу;

- завчасне визначення місця і причин відхилень значень показників, що характеризують діяльність як підприємства в цілому, так і його структурних одиниць;

- забезпечення стійкого виробничий-фінансового стану організації при настанні (досягненні) граничних значень показників;

- пошуком слабких і вузьких місць в діяльності підприємства.

Своєчасна адаптація підприємства до мінливих змін зовнішнього середовища зумовила необхідність такого управління їм, при якому основою стратегічних рішень стає вибір поведінки підприємства у нинішній момент, який при цьому одночасно розглядається і як початок майбутнього. Без відповідної координації, контролю і регулювання забезпечити можливість успішної реакції підприємства на зміни, які відбудуться в середовищі, не реально. Це визначає друге завдання контролінга – контроль і регулювання.

Рішення третьої задачі пов'язане з:

- розробкою методик планування;

- представленням інформації для складання планів;

- встановленням допустимих меж відхилень;

- аналізом причин і розробкою пропозицій для зменшення відхилень;

- обліком і контролем витрат і результатів;

- розробкою інструментарію для планування, контролю і ухвалення управлінських рішень;

- стимулюванням планування.

Реалізація всіх трьох завдань робить можливою підготовку до використання майбутніх сприятливих умов, проявляє виникаючі проблеми, готує підприємства до раптових змін в зовнішньому середовищі, покращує координацію дій на підприємстві і тим самим сприяє тривалому і ефективному функціонуванню підприємства і його структурних одиниць.

Функції та види контролінгу

Як вже наголошувалося, основне призначення служби контролінга – попередження виникнення кризових ситуацій в найближчому і віддаленому майбутньому.

Рішення цієї задачі ґрунтується на виконанні певних функцій контролінга.

У літературі немає однозначного трактування функцій контролінгу. Так, в [1] називаються наступні основні функції контролінга:

- моніторинг стану економіки підприємства;

- сервісна функція (забезпечення аналітичною інформацією для ухвалення управлінських рішень);

- функція, що управляє;

- контроль і аналіз економічності роботи підрозділів;

- розробка методології ухвалення рішень, їх координація, а також контроль сприйняття цієї методології керівництвом.

У [6] як основні функції управління називаються:

- інформаційна;

- обліковий-контрольна;

- аналітична;

- планування;

- коментуюча.

Слід зазначити, що названі функції відрізняються своїми назвами, за змістом же вони достатньо близькі. Це дозволяє представити функціонування контролінга такою схемою (рис. 1.3).

Розглянемо зміст функцій контролінга на основі першого їх переліку.

Моніторинг стану економіки підприємства – контроль рівноваги показників “прибуток – витрати”. Рівновага досягається тим, що через певні проміжки часу задані величини порівнюють з фактичним станом і визначають, чи не потрібне втручання (протидіючі заходи) для досягнення необхідного або бажаного стану, і у разі потреби здійснюють його.

Реалізація цієї функції дозволяє дати ще одне визначення контролінгу – це система регулювання витрат і результатів діяльності, що допомагає в досягненні мети підприємства і дозволяє уникнути несподіванок і своєчасно прийняти заходи, коли економіці підприємства загрожує небезпека.

Сервісна функція полягає в своєчасному представленні інформації керівництву для ухвалення рішення по коректуванню стратегії. Інформаційне обслуговування контролінга забезпечується за допомогою систем планування, нормування, обліку і контролю, орієнтованих на досягнення мети, кінцевого результату діяльності підприємства. Інформація повинна містити задані (нормативні, планові) і фактичні дані, зокрема про відхилення.

Функція, що управляє, полягає в переоцінці стратегії, коректуванні реалізації цілей і зміні цілей. Здійснюється ця функція з використанням даних аналізу відхилень, ставок покриття, загальних результатів діяльності для ухвалення рішень по управлінню.

Контроль і аналіз економічності роботи підрозділів і підприємствав цілому як функція контролінгу орієнтована на поточні результати діяльності та є системою „раннього виявлення” майбутніх тенденцій у внутрішнього й зовнішньому середовищі, а також прогнозувати кризові ситуації в окремих сферах діяльності або в цілому на підприємстві.

Функцій спостереження за правильністю застосування методики, яка сприяє досягненню підприємством прибутку, реалізується таким чином, щоб кожний співробітник зберігав за допомогою відповідних інструментів здатність до самоконтролю.

Корегуючи дії

ні

так

Рис. 1.3. Елементи контролінгу та їх взаємодія

Оскільки сучасний менеджмент поділяє цілі організації (підприємства) на 2 групи – оперативні та стратегічні, то контролінг як система включає до себе 2 основні аспекти – стратегічний та оперативний.

Сутністю оперативного контролінга є формування засобів і методів ефективного управління поточними цілами організації, які можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.

Сутністю стратегічного контролінга є забезпеченняжиттєздатності підприємства, його орієнтація на потенціал успіху, який може бути визначений як шанси і ризики.

На практиці існує тісний взаємозв’язок між оперативним і стратегічним контролінгом. Стратегічним питанням є оперативне втілення або навпаки оперативні проблеми можуть бути не виявлені, якщо не визначене стратегічне питання.

Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу представлена в табл.. 1.2. Їхній зміст відрізняється за орієнтацією, метою, завданнями.

Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу

Тестові завдання до теми 1

1. Контролінг є механізмом _________ управління:

а) виробничого;

б) корпоративного;

в) економічного;

г) організаційного.

2. Які причини обумовили виникнення контролінгу:

а) ускладнення системи управління;

б) підвищення інтернаціоналізації ринкових відносин;

в) відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції;

г) мінливість умов та характеристик зовнішнього середовища;

д) розвиток та ускладнення бухгалтерського обліку;

є) необхідність більш жорсткого планування результатів діяльності підприємства.

3. Контролінг – це:

а) функція управління;

б) концепція управління;

в) синонім поняття контроль;

г) метод управління;

д) система методів, що забезпечує оптимальність співвідношення “Обсяги – Витрати”.

4. Основне призначення контролінгу заключається у:

а) визначенні фактичного стану підприємства та його структурних підрозділів;

б) фіксації причин та винуватих, що допустили відхилення від плану;

в) запобіганні виникнення кризових ситуацій для підприємства;

г) пошуку слабких та “вузьких” місць на підприємстві.

5. До об’єктів контролінгу відносяться:

а) господарські процеси;

б) ресурси підприємства;

в) управлінські відносини;

г) показники результативності роботи підприємства;

д) витрати та центри відповідальності;

є) технологічні операції.

6. Контролінг як система управління уперше був описаний та застосований у:

а) Сполучених Штатах Амеріки;

б) Великобританії;

в) Франції;

г) Германії.

7. До функцій контролінгу відносяться:

а) керівництво підприємством:

б) планування діяльності підприємства;

в) моніторінг стану економіки підприємства;

г) контроль і аналіз економічності роботи підрозділів підприємства;

в) мотивація управлінського персоналу.

8. Управляюча функція контролінгу полягає у:

а) контролі рівноваги показників прибуток – витрати;

б) своєчасном наданні інформації керівництву для прийняття рішень по коригуванню стратегії;

в) переоцінці стратегії, коригуванню реалізації цілей та зміні цілей;

г) поточному аналізі та регулюванні плановими та фактичними показниками.

9. Основними видами контролінгу є:

а) стратегічний;

б) перспективний;

в) операційний;

г) поточний;

д) оперативний.

10. Контролінг є підсистемою системи:

а) управління матеріальними ресурсами;

б) управління люськими ресурсами;

в) управління процесом прийняття управлінських рішень;

г) управління соціальною діяльністю підприємства;

д) управління інноваційною діяльністю підприємства.

11. До задач оперативного контролінгу відносяться;

а) керівництво при плануванні та розробці бюджетів;

б) встановлення кількісних та якісних цілей підприємства;

в) аналіз впливу відхилень на виконання стратегічних планів;

г) аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів;

д) аналіз внутрішнього середовища підприємства.

12. До задач стратегічного контролінгу відносяться:

а) забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства;

б) аналіз економічної ефективності інновацій та інвестицій;

в) відповідальність за стратегічне планування;

г) аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

13. Поняття “контролінг” походить від:

а) англійського – to kontrol;

б) французького – la controlien;

в) німецького – das controle;

г) українського – контролювати;

д) російського – контроль.

14. Де вперше був прийнятий термін “контролінг”:

а) у Германії;

б) у США;

в) у Росії;

г) у Франції;

д) у Великобританії.

15. В Україні використовують поняття:

а) як контролінг, так і управлінський облік;

б) тільки контролінг;

в) тільки управлінський облік;

г) не використовують жодного.

16. Основна кінцева ціль більшості комерційних підприємств:

а) отримання прибутку і досягнення соціальних цілей;

б) максимальне звільнення від конкурентів;

в) завоювання визначеної частки ринку;

г) створення бренду.

17. Контролінг замінює управління підприємством?

а) н, він тільки переводить його на якісно новий рівень;

б)здебільшого так;

в) безперечно ні;

г) частково.

18. Основна ціль контролінгу:

а) орієнтація управлінського процесу на досягнення усіх цілей, завялених підприємством;

б) отримання прибутку від використання контролінгу на підприємстві;

в) забезпечення раціональності управлінського обліку;

г) контроль за якістю виробленої продукції.

19. Що означає термін “релевантна” інформація?

а) суттєва, вагома;

б) невірна, неправдива;

в) вірна, правдива;

г) оперативна, поточна.

20. Концепція, орієнтована на управлінську інформаційну систему, зумовлює створення загальної ...:

а) інформаційної системи підприємства;

б) системи автоматизації звітності;

в) системи автоматизації управління підприємством;

г) системи обліку та коректування відхилень.

21. Концепція, орієнтована на управлінську інформаційну систему, набула популярності у:

а) 1979-1980-ті роки;

б) 1950-1960-ті роки;

в) 1990-ті роки;

г) 1980-1990-ті роки.

22. Об’єктом орієнтування стратегічного контролінгу є:

а) зовнішнє і внутрішнє середовище;

б) економічна ефективність;

в) рентабельність діяльності підприємства;

г) тактичні позиції підприємства.

23. До основних цілей оперативного контролінгу відносять:

а) забезпечення прибутковості і ліквідності підприємства;

б) забезпечення тривалого зростання підпрємства;

в) проведення антикризової політики підприємства;

г) підтримка потенціалу успіху.

24. До основних цілей стратегічного контролінгу відносять:

а) аналіз впливу відхилень на виконання стратегічних планів;

б) участь у встановленні якісних та кількісних цілей підприємства;

в) розробка альтернативних стратегій;

г) аналіз економічної ефективності.

25. До головних завдань оперативного контролінгу не відносять:

а) визначення вузьких та пошук слабких місць;

б) визначення вузьких та пошук слабких місць для стратегічного управління;

в) керівництво при плануванні та розробці бюджету;

г) мотивація та створення управлінських рішень для прийняття поточних управлінських рішень.

26. У стратегічному- контролінгу до аналізу внутрішньої середи відносять:

а) оцінку теріторіального розташування;

б) аналіз ринку технологій;

в) вивчення соціально-політичної сфери;

г) аналіз ринку праці.

27. Який елемент не відноситься до структури контролінгу:

а) грошові потоки;

б) аналіз;

в) інформаційні потоки;

г) моніторінг.

28. Поточний контроль передбачає:

а) контроль та моніторінг зовнішньої середи підприємства з метою виявлення “слабких” сигналів;

б) контроль виконання планів;

в) контроль цілей;

г) всі відповіді вірні.

29. Якого виду контролю не існує:

а) пост прогнозного;

б) прогнозного;

в) ретроспективного;

г) перспективного.

30. Моніторинг – це елемент:

а) контролінгу;

б) управлінського обліку;

в) фінансового обліку;

г) всі відповіді вірні.

ТЕМА 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ КОНТРОЛІНГУ

2.1. Сутність та класифікація витрат

Розглядаючи контролінг в цілому як систему управління прибутком, не можна забувати про витрати, понесені або плановані в результаті здійснення господарської діяльності підприємства. Одним з основних шляхів забезпечення зростання прибутку є раціональне використання і зниження витрат на виробництво продукції (собівартість). За розміри витрат на підприємстві несуть відповідальність менеджери різних рівнів (центрів відповідальності). Тому основними об'єктами контролінгу є витрати і центри відповідальності.

У вітчизняній господарській практиці «витрачання», «затрати», «собівартість» і «витрати» розуміються як синоніми. Проте в теоретичному розумінні між цими поняттями існують певні відмінності. При цьому найбільш узагальнюючим поняттям є «витрати».

Витрати – грошовий вираз суми витрат, які використовуються з певною метою.

Витрати – сума витрат, понесених підприємством у момент придбання товарів або послуг.

Інформація про витрати необхідна для контролю, управління, планування, ціноутворення, ухвалення управлінських рішень. У кожному конкретному випадку потрібний певний обсяг інформації про витрати.

Витрати достатньо різноманітні, тому для управління ними дуже важлива їх класифікація.

Мета класифікації витрат в контролінгу – виділити із загальної сукупності релевантну частину (на яку можна вплинути в даний момент). При цьому класифікація витрат повинна бути пов'язана із специфікою конкретних завдань.

Слід зазначити, що основною ознакою класифікації витрат є їх вид. За цією ознакою у вітчизняній господарській практиці витрати групуються за економічними елементами і статтями калькуляції.

Відповідно до економічних елементів виділяють: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

За статтями калькуляції виділяють: сировина і матеріали за вирахуванням відходів, паливо і електроенергія, основна і додаткова заробітна плата, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут.

З погляду управлінського аналізу, який здійснюється службою контролінгу, розрізняють витрати для:

- ухвалення рішення і планування;

- здійснення процесу контролю і регулювання.

Для ухвалення рішення і планування використовується класифікація витрат за категоріями, яка припускає об'єднання витрат з урахуванням конкретного їх призначення і місця виникнення (рис. 2.1). Основними ознаками цієї класифікації є:

- зв'язок з обсягами виробництва: постійні, змінні (прогресивні, пропорційні, дегресивні), змішані (постійно-змінні);

- спосіб віднесення на собівартість: прямі й непрямі;

- періодичність вкладення: поточні і одноразові;

- відношення до виробничого процесу: основні і накладні (виробничі та невиробничі);

- час обчислення: фактичні й планові;

- відношення до продукту: загальні (сумарні) і на одиницю продукції;

- відношення до періоду: короткострокові і довгострокові.

Змішані (постійно-змінні) витрати – це витрати, які залежать як від часу, так і від обсягів виробництва (діяльності, експлуатації): на ремонт устаткування, електроенергію, складські витрати, на оренду транспортних засобів, комунальні послуги.

Змішані витрати мають постійну і змінну складові, наприклад, витрати на електроенергію: постійна частина – підтримка організації в робочому стані, змінна частина – ростуть обсяги, росте споживання; плата за телефонні послуги: постійна частина – абонплата, змінна – вартість міжміських розмов.

Визначення постійної й змінної складових змішаних витрат є дуже важливим для менеджерів. У зарубіжній практиці для цього використовують три методи:

- крайніх точок;

- візуальної відповідності;

- найменших квадратів.

Витрати по різному реагують на зміну обсягів виробництва. Для характеристики цієї залежності використовується коефіцієнт реагування (К_реаг):

.

В залежності від коефіцієнта реагування витрати розподіляються на:

- постійні (К_реаг = 0);

- дегресивні (0 < К_реаг < 1);

- пропорційні (К_реаг = 1);

- прогресивні (К_реаг > 1). Прогресивні

Витрати Пропорційні

(основні матеріали)

Дегресивні

(допоміжні матеріали)

Постійні

Обсяг

виробництва

			постійні змінні
			прямі непрямі

		виробничі (основні) невиробничі (накладні)
			фактичні плановані
			загальні затрати на одиницю
			короткотермінові довготермінові
			поточні одноразові

Рис. 2.1. Класифікація затрат за категоріями

Взаємозв’язок різних видів витрат на підприємстві наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Інформаційна модель взаємозв’язку витрат на підприємстві

У сукупності приведені на рис. 2.2 сім категорій витрат складають всі витрати підприємства, класифіковані за ступенем впливу на результати діяльності і очікувану поведінку.

Окрім раніше перерахованих в контролінгу для ухвалення рішення і планування використовуються також такі поняття:

- беззворотні витрати – витрати, які виникли в результаті раніше ухваленого рішення і не можуть бути змінені ніяким рішенням в майбутньому (витрати на матеріали, потреба в яких відпала; залишкова вартість раніше купленого устаткування);

- поставлені витрати (уявні) – витрати, які не представлятимуть реальних грошових витрат в майбутньому (втрачені можливості, відмова від альтернативного використання);

- інкрементні (витрати і доходи) – додаткові, виникають у разі виготовлення будь-якої партії продукції додатково (премія за прискорене виробництво);

- маржинальні (витрати і доходи) – теж додаткові, але з розрахунку на одиницю продукції.

Для здійснення контролю і регулювання рівня витрат застосовується наступна класифікація:

- регульовані і нерегульовані;

- ефективні і неефективні;

- в межах норм (кошторису) і відхилень від норм;

- контрольовані і неконтрольовані.

Регульовані – витрати, зареєстровані по центрах відповідальності, величина яких залежить від ступеня їх регулювання з боку даного менеджера.

Нерегульовані – витрати, на які не впливає менеджер даного центру відповідальності (майстер виробничої ділянки не впливає на витрати по оплаті праці співробітників конструкторського відділу).

Ефективні – витрати, в результаті яких отримують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких вони були проведені.

Неефективні – витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, оскільки не проведений продукт (втрати від браку, простоїв, псування матеріалів і т.п.).

Ділення витрат за третім принципом призначено для оцінки ефективності та застосовується в поточному обліку в процесі виробництва (планова і фактична собівартість).

До контрольованих відносять витрати, які піддаються контролю з боку суб'єктів управління, що працюють в організації (витрата запчастин для ремонту устаткування, що знаходяться у всіх підрозділах підприємства).

Неконтрольовані – витрати, не залежні від діяльності суб'єктів управління (переоцінка основних фондів – підвищення сум амортизаційних відрахувань; зміна цін на паливно-енергетичні ресурси.

Собівартість – поняття, види.

Управління витратами матиме не тільки теоретичне, але і практичне значення, якщо відомо, де виникає відхилення, і хто може вирішити пов’язані з цим проблеми.

У зв'язку з цим необхідне розділення повноважень і відповідальності у сфері керівництва і оперативного управління, що у свою чергу розширює можливості і підвищує ефективність управління.

Тестові завдання до теми 2.

1. Основними споживачами інформації в управлінському обліку є:

а) внутрішні користувачі інформації;

б) зовнішні користувачі інформації;

в) тільки управлінський персонал;

г) податкова інспекція.

2. Основною метою управлінського обліку є;

а) забезпечення інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень;

б) інформування зовнішніх користувачів про фінансовий стан підприємства;

в) розрахунок податкових платежів;

г) розрахунок премій для управлінського персоналу;

д) правильної відповіді немає.

3. Теоретичною базою фінансового обліку є:

а) нормативні акти;

б) економічна теорія;

в) теорія прийняття рішень;

г) немає правильної відповіді.

4. Головна вимога до інформації в управлінському обліку полягає у:

а) релевантності;

б) точності;

в) вірогідності;

г) своєчасності.

5. Види систем управлінського обліку по об’єктах поділяються на:

а) облік по видах витрат;

б) облік по видах доходів;

в) облік по усіченій собівартості;

г) немає правильної відповіді.

6. Стандарт-костінг – це:

а) облік по плановій собівартості;

б) облік по нормативній собівартості;

в) облік по фактичній собівартості;

г) облік по усіченій собівартості.

7. Облік по фактичній собівартості припускає:

а) відображення фактичних витрат без коригування;

б) відображення фактичних витрат з коригуванням на зміну з норомативними показниками;

в) відображення фактичних витрат з коригуванням на середнє значення;

г) немає правильної відповіді.

8. Під нормативними витратами при обліку по нормативній собівартості розуміють:

а) середнє значення за ряд минулих періодів;

б) різниця між нормативними і фактичними значеннями показників;

в) прямі витрати;

г) немає правильної відповіді.

9. Достоїнством обліку по усіченій собівартості є:

а) облік характеру поводження витрат у залежності від обсягу;

б) поліпшення можливості контролю;

в) занижена собівартість запасів;

г) немає правильної відповіді.

10. Простий директ-костінг характеризується;

а) поділом витрат на змінні і постійні;

б) використанням тільки змінних витрат;

в) використанням тільки постійних витрат;

г) немає правильної відповіді.

11. Маржинальний прибуток розраховується як;

а) ціна – змінні витрати на одиницю продукції;

б) ціна – постійні витрати;

в) ціна/змінні витрати;

г) обсяг виробництва × собівартість одиниці.

12. Яка система управлінського обліку цілком вирішує завдання обсягу виробництва;

а) простий директ-костінг;

б) облік покриття постійних витрат;

в) жодна система цілком не вирішує це завдання;

г) немає правильної відповіді.

13. Маржинальним обліком називається:

а) облік по усіченій собівартості;

б) облік по нормативній собівартості;

в) облік по плановій собівартості;

г) немає правильної відповіді.

14. Фінансовий облік орієнтований на:

а) контроль минулого;

б) прогноз майбутнього;

в) поточний контроль;

г) немає правильної відповіді.

15. До прямих належать витрати, які:

а) здійснюються регулярно;

б) обчислюються за встановленою нормою;

в) безпосередньо відносяться на окремі види продукції;

г) покладені в основу технології виготовлення продукції;

д) є постійними.

16. До постійних належать витрати, величина яких:

а) є незмінною для різних видів продукції;

б) залишається постійною на одиницю продукції;

в) зростає із збільшенням обсягу виробництва;

г) не залежить від зміни обсягу виробництва в межах певної виробничої потужності підприємства;

д) залежить від зміни норм.

17. Яка із класифікацій витрат не відповідає дійсності:

а) витрати періоду та витрати на продукцію;

б) витрати прямі та накладні;

в) витрати середні та граничні;

г) витрати релевантні та нерелевантні;

д) витрати контрольовані та неконтрольовані.

18. Які із перелічених видів витрат не беруться до уваги у процесі прийняття управлінського рішення:

а) постійні;

б) очікувані;

в) дійсні;

г) безповоротні;

д) змінні.

19. Граничні витрати підприємства – це:

а) мінімальні сукупні витрати;

б) ідеальні витрати при оптимальному завантаженні потужності;

в) середні витрати на одиницю продукції;

г) приріст сукупних витрат унаслідок зростання виробництва на одну додаткову одиницю;

д) можлива вигода що втрачається в разі відмови від альтернативного варіанта рішення.

20. За збільшення обсягу діяльності:

а) постійні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума постійних витрат збільшується;

в) загальна сума постійних витрат залишається незмінною;

г) постійні витрати на одиницю продукції зменшуються.

21. За збільшення обсягу діяльності:

а) змінні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума змінних витрат збільшується;

в) загальна сума змінних витрат залишається незмінною;

г) змінні витрати на одиницю продукції залишаються незмінними.

22. Із наведеного переліку елементами витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) загальновиробничі витрати;

в) витрати на оплату праці;

г) втрати від браку;

д) амортизаційні відрахування.

23. Для виготовлення 100 одиниць продукції було використано 1100 грн. витрат. У наступному періоді передбачається зростання обсягу виробництва на 20%, при цьому витрати досягнуть рівня 1310 грн. Якими будуть дані витрати:

а) пропорційними;

б) постійними;

в) дегресивними;

г) прогресивними.

24. Підприємство має можливість розширення обсягу виробництва із 150 до 156 одиниць продукції, при цьому відбувається зростання лише прямих витрат з 1500 до 1560 грн. Якою буде гранична собівартість продукції:

а) 10 грн.;

б) 60 грн.;

в) 160 грн.

25. Із наведеного переліку статтями витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

в) загальновиробничі затрати;

г) витрати на оплату праці;

д) втрати від браку.

26. Які витрати підприємства не зміняться, якщо діяльність одного з виробничих підрозділів тимчасово припинена:

а) прямі витрати на оплату праці;

б) прямі матеріальні витрати;

в) прямі накладні витрати;

г) непрямі накладні витрати.

Тестові завдання до теми 3

1. Об’єкт обліку витрат при застосуванні позамовного методу обліку витрат і калькулювання:

а) окреме замовлення;

б) окремий вид продукції;

в) окремий переділ виробництва;

г) група однорідних видів продукції.

2. Об’єкт обліку витрат при застосуванні попередільного методу обліку витрат і калькулювання:

а) окреме замовлення

б) окремий вид продукції;

в) окремий переділ виробництва;

г) група однорідних видів продукції.

3. Основною метою обліку нормативних витрат є:

а) визначення точки беззбитковості;

б) точніший розподіл фактичних витрат;

в) контроль витрат і управління ними;

г) визначення нормативної собівартості готової продукції.

4. У системі обліку нормативних витрат за методом стандарт-кост усі записи на рахунках запасів і витрат ведуться:

а) тільки за нормативами;

б) за нормативами, відхиленнями і разом (фактично);

в) тільки за фактичними витратами;

г) за фактичними витратами і відхиленнями від них.

5. Відхилення від норм за ціною основних матеріалів визначається як добуток від множення:

а) (фактична ціна – нормативні ціна)*фактична кількість витраченого матеріалу;

б) (фактична кількість – нормативна кількість матеріалу)*нормативна ціну;

в)