ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОВГОП'ЯТІВ

Усі три види довгоп'ятів активні в сутінки і вночі, мають прекрасний зір і слух.
Очі:величезних розмірів, що дивляться прямо вперед. Великим нерухомим зіницям достатньо невеликої кількості світла.
Вуха:великі воронкоподібні й рухливі. У довгоп'ятів добрий слух.
Хвіст:довгий голий, з китичкою на кінці. Під час стрибків діє як стерно, а при лазінні як опора.
Задні кінцівки:довші, ніж передні (особливо подовжена п'ята - звідси й назва), забезпечують сильне відштовхування при стрибку.

- Ареал довгоп'ятів

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Довгоп'яти поширені на островах Малайського архіпелагу. Філіппінський довгоп'ят - у південно-східній частині Філіппінських островів, банканський довгоп'ят - на Калімантані, півдні Суматри і островах Банка і Серасан, а довгоп'ят-привид- на островах Сулавесі і Салаяр.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Природному місцю існування довгоп'ятів загрожує знищення. Сирихті загрожує повне зникнення.

Галаго сенегальський

Завдячуючи своїм великим круглим очам і величезним вухам сенегальськоий галаго є одним із найцікавіших мешканців африканського бушу.

Ряд - Примати
Родина - Лоризідові
Рід/Вид - Galago senegalensis

Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: тіло - 16-20 см, хвіст - 23-25 см, новонароджене дитинча - 58 мм.
Маса: 100-300 г, новонароджене -15 г.

РОЗМНОЖЕННЯ
Статеве дозрівання: на 8 міс.
Шлюбний період: у кінці сезону дощів.
Вагітність: 4 місяці.
Кількість дитинчат: 1 або 2.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: суспільні; під час пошуку корму об'єднуються у сімейні стада.
Їжа: комахи, квіти, пилок, мед, насіння, плоди, дрібні ящірки, миші, пташенята.
Звуки: веселі крики при зустрічі і „плач", коли галаго чогось боїться.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
До підродини галагових лемурів належать галаго, еуотікуси і карликові галаго.

Усі шість видів галагових лемурів живуть в Африці. Сенегальський галаго займає найбільшу територію. Довжина його тіла складає близько 20 см, а хвіст значно довший за тіло. Стрибаючи з дерева на дерево, сенегальський галаго може подолати значну відстань.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Сенегальський галаго -це нічна тварина. Вдень він зазвичай спить, вчепившись за гілку, іноді тварини сплять групами, що налічують до 20 особин. У сутінках сенегальські галаго прокидаються і невеликими сімейними стадами вирушають на пошуки корму. Всю ніч групи перебувають у русі, кожна сім'я досліджує ділянку площею 6-8 гектарів. Гучними криками, що нагадують плач дитини, тварини утримують на відстані інші групи. До ранку ворожість між сім'ями зникає і вони всі разом укладаються спати. Кожна сім'я позначає свою ділянку звуками і запаховими мітками. Для цього використовується сеча, яку галаго залишають на гілках, листі і всіх нових або незнайомих предметах, які зустрінуть на своїй ділянці. Галаго має надзвичайно гострий слух, крім того, тварини добре бачать у темряві. По землі вони можуть стрибати, як кенгуру, при цьому тіло тримають у прямому положенні, а хвіст витягнутим назад. Типове стадо галаго, яке можна зустріти по дорозі до джерел їжі, складається з дорослого самця, вагітної самки і їхніх дитинчат з минулого приплоду. Іноді до них приєднуються ще одна або дві самки з дитинчатами. Дорослі самці зазвичай не толерують в своєму стаді конкурентів.

ЇЖА

У сезон дощів галаго харчуються комахами, наприклад, жуками або гусеницями, на яких нападають в стрибку. Крім того, ці спритні звіри можуть зловити дрібних плазунів і мишей. Серед гілок дерев галаго крадуться тихо, неначе привиди, тому жодна дрібна тварина в нічний час не може відчувати себе в безпеці. Раціон галаго в сезон дощів є досить різноманітним, окрім тваринних кормів, у ньому з'являються квіти, плоди, пилок, нектар і мед диких бджіл.
У посушливий період галаго доводиться задовольнятися менш багатим кормом. Якщо їм пощастить, вони ловлять павуків і термітов.

РОЗМНОЖЕННЯ

Сенегальські галаго спаровуються в кінці сезону дощів, оскільки розмноження залежить від погодних умов. На півночі Уганди, де сезон дощів настає двічі на рік, тварини злучаються двічі. У районах, де вологий сезон буває лише один раз, галаго злучаються тільки один раз на рік. У тих тварин, що розмножуються один раз на рік, частіше народжуються двоє, а в окремих випадках навіть троє дитинчат. В інших районах більшість самок народжують одне дитинча.
Перші три дні після пологів вона разом з дитинчатами ховається в затишному місці. Через деякий час самка залишає їх на ніч у гнізді самих, а сама вирушає на годування. Іноді самка носить дитинчат з собою. Вони міцно тримаються за шерсть матері, обвиваючи хвостами її шию. Через 6 тижнів молоді галаго перестають смоктати матір, а ще через 8 вже самі здатні подбати про власне харчування. У віці чотирьох місяців дитинчата стають цілком самостійними.

ГАЛАГО І ЛЮДИНА

Сенегальського галаго не є важко приручити, тому багато африканських жителів тримали цих звірів як домашніх тварин. Перші проблеми виникли в 1940 році, коли в Африці спалахнула і почала лютувати епідемія жовтої лихоманки. Було доведено, що галаго можуть переносити вірус цієї хвороби, проте самі на неї не хворіють. Людині вірус передавався через укус москіта. Після того, як була розроблена вакцина проти жовтої лихоманки і людям почали робити щеплення.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Свою англійську назву (лісове дитя) галаго завдячує звукам, які нагадують дитячий плач. Ці пісні галаго чути ночами.
• Деякі африканські тубільці ловлять сенегальських галаго таким робом: в місцях проживання тварин вони розставляють посудини з пальмовим вином; потім „мисливцям" залишається тільки зібрати тварин, що „напилися".
• Галаго - один з небагатьох ссавців, які під час пошуку корму запилюють рослини.
• Колись сенегальський галаго в зоопарках був дуже рідкісною твариною, нині вид легко там розмножується.