Віруси та їх патогенна властивість. Пріони.

Віруси — неклітинні форми живих організмів , які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки, зрідка включаючи інші компоненти. Пріони — особливий клас інфекційних агентів, чисто білкових (тобто таких, що не містять нуклеїнових кислот), що спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи у людей і ряду вищих тварин — пріонові хвороби. Людина може заразитися пріонами, що містяться в їжі, оскільки вони не руйнуються ферментами травного тракту. Безперешкодно проникаючи через стінку тонкого кишечника, вони в кінцевому результаті потрапляють в центральну нервову систему. Пріони можуть проникати в тіло і парентеральним шляхом.

Трихофітія, мікроспорія. Трихофітія(стригучий лишай) - хронічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками. Збудник хвороби – патогенні мікроскопічні грибки Епізоотологія. На трихофітію хворіють усі види свійських тварин, м’ясоїдні та гризуни. Рідко хворіє дрібна рогата худоба і свині. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворівші тварини, іноді мишоподібні гризуни. Симптоми. Інкубаційний період триває 6-30 діб. Перебіг хвороби завжди хронічний. У великої рогатої худоби шкіра уражується в ділянці голови, шиї, спини, хвоста, сідницях, рідше на кінцівках, в трьох формах – поверхнева, глибока та атипова. Поверхнева форма спостерігається у дорослої худоби і характеризується утворенням маленьких вузликів, а згодом виникають різко обмежені круглі плями, що поступово збільшуються, утворюючи струпи, а через 1-2 міс утворюються оголені безволосі ділянки шкіри. Спостерігається свербіж, іноді дуже сильний. При глибокій формі хвороби характерні різко виражені запальні явища, спостерігається гнійний фолікуліт, абсцеси, формування товстих кірок із засохлого гною. Атипова форма характеризується утворенням на шкірі голови та інших ділянках тіла характерних трихофітійних осередків округлої форми без ознак запалення. Хвороба часто закінчується само видужанням. Діагноз ставиться комплексно. Лікування. Велику рогату худобу ізолюють і лікують вакцинами ЛТФ-130. Широко застосовується інактивована вакцина “Полівак-ТМ” проти дерматомікозів. Для місцевого лікування застосовують 10%-ну саліцилову мазь. Профілактика. Для запобігання трихофітії слід дотримуватися зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання та догляду за тваринами. У разі встановлення діагнозу на трихофітію господарство оголошують неблагополучним щодо трихофітії, у ньому запроваджуються обмеження. Хворих і підозрілих щодо захворювання тварин негайно ізолюють і лікують, здорових тварин вакцинують. Неблагополучні по трихофітії приміщення піддають механічній очистці і дезинфекції. Мікроспорія – хронічна висококонтагіозна грибкова хвороба котів, собак, хутрових звірів та коней, що характеризується осередковим поверхневим запаленням шкіри та обламуванням на її уражених ділянках волосяного покриву, а іноді й кігтів. Збудники – патогенні грибки з роду Microsporum. Спори всіх грибків мікроспорії надзвичайно стійкі в зовнішньому середовищі. В зскрібках зі шкіри та ураженому волоссі зберігаються до 5 років, у шерсті – до 7 років. Епізоотологія.Найчастіше хворіють коти, собаки, коні, хутрові звірі, кролі. Симптоми. Інкубаційний період триває 20-45 днів. Розрізняють поверхневу, глибоку, стерту та приховану форми хвороби. У собак, котів та хутрових звірів реєструється прихована форма хвороби, рідше поверхнева. При прихованій формі хвороби ураження волосся можна виявити лише за допомогою мікроскопічного та люмінісцентного дослідження. При поверхневій формі хвороби у собак і кошенят виявляють плями округлої форми, вкриті лусочками, іноді білувато-сірими кірочками на морді, спині, тулубі, хвості, рідко – на лапах. При глибокій формі розвивається чітко виражений запальний процес з утворенням на поверхні шкіри кірок із засохлого ексудату. При атиповій формі виявляються безволосі ділянки шкіри та осередкове злущення поверхневого шару. Діагноз ставиться комплексно. Лікування. Застосовуються тіж препарати, що і при трихофітії.Профілактика. Профілактичні заходи передбачають раннє виявлення, ізоляцію і знищення бродячих кішок і собак.Хворих домашніх тварин, а також собак цінних порід ізолюють і лікують. У зв’язку з відсутністю ефективних засобів профілактики мікроспорії особливу увагу слід приділяти виконанню загальних ветеринарно-санітарних правил.

26.Поділ вірусів на групи. Культивування і резистентність вірусів. Віруси класифікуються на ті, що містять ДНК і ті, що містять РНК. За структурою капсомерів. Ізометричні (кубічні), спіральні, змішані. За наявністю або відсутністю додаткової ліпопротеїнової оболонки (суперкапсиду) віруси поділяються на прості та складні. Різні групи вірусів мають неоднакову стійкість до дії факторів зовнішнього середовища. Найчутливіші до них віруси, що мають ліпопротеїнову оболонку. утливість вірусів до дії рентгенівського та ультрафіолетового опромінення залежить від величини генома вірусів: чим менший геном, тим резистентніший вірус до опромінення. Віруси, які мають ліпопротеїдну оболонку, чутливі до ефіру, хлороформу та дезоксихолату натрію, інших жиророзчинників і детергентів.

Колібактеріоз. Колібактеріоз – гостре захворювання молодняку сільськогосподарських тварин, що проявляється профузним проносом, зневодненням організму, ознаками тяжкої інтоксикації, септицемією, швидким занепадом сил і високою летальністю. Збудник хвороби. Ентеропатогенна кишкова паличка Escherichiacoli. Кишкова паличка досить стійка у зовнішньому середовищі: у ґрунті, воді, гною, тваринницьких приміщеннях бактерії зберігаються 1-2 міс, у фекаліях – 30 діб. Патогенез.На фоні ослабленої загальної резистентності організму новонароджених ентеропатогенні ешерихії проникають в кишечник і, інтенсивно розмножуючись, виділяють екзо- і ендотоксини. Бактерії розмножуються і спричинюють гостре запалення, що призводить до проносу та зневоднення організму.Симптоми. Інкубаційний період триває від декількох годин до 2-3 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий і підгострий. Надгострий перебіг (у молодняку 1-3-денного віку) проявляється в септичній формі: швидкий підйом температури, відмова від корму, почащення пульсу, у деяких тварин порушення координації, пронос, судоми; загибель в коматозному стані за 1-2 доби. Гострий перебіг хвороби (у молодняку 3-5-денного віку) проявляється в ентерит ній формі: в’ялість, профузний пронос, болючість черевної стінки, обезводнення організму, токсикоз, западіння очного яблука, судоми, парези. Більшість тварин гине через 3-4 доби, а у тварин, які одужали, можуть бути рецидиви на 8-10 добу. Для ентеротоксимічної форми характерні пригнічення, блювання, відмова від корму, профузний пронос; очі западають, тварини впадають в коматозний стан і наприкінці 2-3-ї доби гинуть. Діагноз ставиться комплексно. У лабораторію для бактеріологічних досліджень відправляють цілий труп, а від великих тварин - голову (мозок), трубчасту кістку, селезінку, частину печінки з жовчним міхуром. Лікування. Може бути успішним при своєчасному застосуванні активних лікарських препаратів. Хворих тварин ізолюють, їм призначають дієту, виключають з раціону молозиво, яке замінюють сольовими розчинами, АБК, ПАБК, відварами з вівса та лляного насіння. Для специфічного лікування застосовують моно валентну або антитоксичну сироватку проти колібактеріозу і сальмонельозу сільськогосподарських тварин. Застосовують також бактеріофаг проти сальмонельозу і колібактеріозу. Застосовують левоміцетин, біоміцин, тераміцин, тетрациклін. Профілактика. Головну увагу приділяють підвищенню резистентності організму матері і новонародженому. Забезпечують повноцінну годівлю і активний моціон маточного поголів’я, особливо в сухостійний період та дотримання ветеринарно-санітарних правил утримання, годівлі новонародженого молодняку.

27. Поняття про інфекцію. Бактеріємія, септицемія, піємія, вірусемія. Інфекція - впровадження і розмноження мікроорганізмів в макроорганізмі з подальшим розвитком різних форм їх взаємодії - від носійства збудників до клінічно вираженнної хвороби.Бактеріємія — це наявність бактерій у крові. Проникнення в кров сторонніх мікроорганізмів відбувається через пошкоджені слизові оболонки, ділянки шкіри, а також при патологічних змінах судинної системи, лімфатичних вузлів, наявності інфекції Септицемія — токсична форма сепсису, для якої характерні виражений токсикоз, підвищена реактивність організму, відсутність гнійних метастазів та швидкий перебіг. Піємія - форма сепсису, при якій в різних органах утворюються численні метастатичні гнійники. Септикопіємія— змішана форма сепсису. Хвороба характери­зується клінічними ознаками, які властиві септицемії або піємії.Вірусемія — наявність вірусів у крові. Токсемія – наявність у крові токсинів.

Набрякова хвороба свиней. Гостра інфекційна хвороба поросят. Характеризується порушенням функції ЦНС, набряками у різних органах. Епізоотологія. Сприйнятливі всі вікові групи. Хвороба виникає раптово. Джерелом збудника є хворі і перехворілі тварини. Шлях передавання вивчено недостатньо. Поросята видужують рідко. Патогенез. Передумовою виникнення хвороби хвороби є раннє відлучення поросят, годівля поросят сухим кормом, наявність у раціоні значної кількості білків рослинного чи тваринного походження, нестача вітамінів А, В. Клінічні ознаки. Інкубаійний період триває 6-10 діб. Розрізняють чотири форми: кишкова, набрякова, нервова, змішана. Кишкова характеризується пригніченням тварини і розладами функції травного каналу, підвищенням температури тіла, запором, блюванням. Набрякова: слабкість, коньюктивіт з набряком повік. Нервова: ураження ЦНС, депресія, хитка хода, парези, парези, паралічі, судоми. Змішана форма характеризується ураженням травного каналу, серцево-судинної системи, набряканням повік. Пат зміни. Поява драглистих набряків на органах і тканинах. У грудній і черевній порожнині накопичення значної кількості рожевого або жовтуваточервоного транссудату, катаральний і геморагічний гастроентерит. Діагноз ставиться комплексно. Лабораторна діагностика: за життя досліджують фекалії з прямої кишки; посмертно: У свіжому трупі досліджують тонкий відділ кишечника, паренхіматозні органи. Лікування. Хворих ізолюють і витримують на голодній дієті потім дають глауберову сіль, сульфат магнію. Профілактика. Не слід допускати ранньої відлучки тварин. Хворих ізолюють і проводять комплексне лікування. Карантин знімають через 1 мисяць.

Привести в робочий стан і заправити прилад Шилова. Перед проведенням щеплень необхідно перевірити справність шприців, ін’єкційних голок, приладів та апаратів із тим, щоб під час роботи вакцина ні в якому разі не просочувалась на поверхню. Крім того, всі шприци, голки та робочі поверхні приладів та апаратів, що контактують із біопрепаратами стерилізують кип'ятінням у воді протягом 30 хвилин, як до, так і після вакцинації. ,При проведенні щеплень на кожну тварину беруть стерильну ін’єкційну голку. Однією голкою, без попереднього знезаражування, двом або кільком тваринам робити щеплення не дозволяється.

28. Характеристика інфекційної хвороби: періоди розвитку інф хвороби. Інфекцыйні хвороби – розлади здоровя що, спричиняються живими збудниками( вірусами, бактеріями, найпростішими, грибками, гельмінтами і токсинами), здатні передаватися від заражених особин до здорових і схильні до масового поширення. Збудниками інфекційних хвороб можуть бути патогенні мікроби, віруси, рикетсії, гриби, які мають властивість паразитувати в організмі тварин і людей. Джерелом інфекції є заражений організм. Розрізняють такі шляхи передачі інфекції: 1. Контактний шлях, коли захворювання предається через предмети догляду, забруднений одяг та взуття. 2.Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при кашлі і чханні. 3.Аліментарний шлях – зараження через їжу та воду. 4.Трансмісивний шлях – через укуси кровосисних членистоногих. 6.Через грунт: наприклад кишкові захворювання, правець. Виділяють такі періоди при розвитку інфекційного процесу: інкубаційний період – ознаки зараженя проявляються не відразу а через певний прихований період. Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження і нагромадження мікробів та їхніх токсинів. Продромальний період – характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури, загальним знедужанням. Період розпалу хвороби(клінічний прояв) – у такий період інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час. Період реконвалесценції (одужання) – при сприятливих умовах хвороба переходить у стадію одужання.

Сальмонельоз. Сальмонельоз - інфекційна хвороба молодняку різних видів сільськогосподарських і диких промислових тварин, що характеризується септицемією, токсемією, ураженням травного каналу та органів дихання, а у кобил і овець - абортами. Збудник хвороби – сальмонели. Епізоотологія хвороби. На сальмонельоз захворює молодняк різних видів тварин: телята у віці від 10 до 60 діб; поросята - з першої доби народження до 4 міс. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі на сальмонельоз тварини, що виділяють збудник з фекаліями, сечею, слиною,витіканнями з носа. Патогенез. Після проникнення в кишки аліментарним шляхом сальмонели швидко розмножуються, спричинюючи розвиток специфічного для цього захворювання гострокатарального, а згодом крупозно-дифтеритичного запалення кінцевого відрізку клубової кишки та товстого відділу кишок. Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період у молодняку триває від кількох годин до 5 - 8 діб. У телят, поросят, ягнят перебіг хвороби гострий, іноді підгострий або хронічний, у лошат - гострий та підгострий. У телят і ягнят раннього віку за гострого перебігу відмічають різке підвищення температури тіла до 41,5 - 42 °С, слабкість, пригнічення, прискорення пульсу й дихання, відмову від молозива. Наприкінці другого дня з'являється профузний пронос. Телята гинуть упродовж 4 - 7 діб. У хворих телят тривалий час зберігається підвищена температура тіла, спостерігається масовий кашель, особливо зранку під час підйому, з носової порожнини витікають слизисто-гнійні виділення. Патологоанатомічні зміни. У телят і поросят за гострого перебігу сальмонельозу на розтині виявляють набряки, катаральне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишок та шлунка, крововиливи в дванадцятипалій кишці, шлунку. Діагноз ставлять комплексно. У лабораторію для зажиттєвої діагностики направляють пробу фекалій з прямої кишки за наявності у них крові, плівок слизу і гною. Для посмертної діагностики направляють свіжі трупи дрібних тварин і птиці Лікування. З лікувальною метою широко застосовують антибіотики, сульфаніламідні, нітрофуранові та комбіновані препарати. Імунітет. Перехворілі на сальмонельоз тварини набувають тривалого нестерильного імунітету. Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти появі сальмонельозу в благополучному господарстві, комплектування стада потрібно проводити тваринами з благополучної щодо цього захворювання ферми, а в період карантину обов'язково досліджувати сироватки їхньої крові за допомогою РА, а фекалій - бактеріологічним методом для своєчасного виявлення приховано інфікованих тварин.