Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






В окремі дати документально оформлена витрата товарно-матеріальних цінностей, які ще не надійшли до економічного суб’єкта тощо.

Камеральна перевірка – прийом документального контролю проектно-кошторисної документації з капітальних вкладень, а також документів на виконання будівельно-монтажних робіт.

Зіставлення груп документів, які відображають однотипні операції.Такими документами є, наприклад, звіти однієї і тієї ж матеріально-відповідальної особи за суміжні періоди, накладні на відпуск з підприємства однієї продукції іншим підприємствам тощо. Зіставлення таких документів може виявити, що показники одного й того ж, або декількох документів, не відповідають показникам всіх інших документів даної групи за відсутності об’єктивних причин для цього, що може свідчити, наприклад, про реалізацію неврахованих матеріальних цінностей.

Крім зазначених методичних прийомів, внутрішніми аудиторами можуть бути використані й деякі інші. Кожний аудитор вирішує сам, які прийоми і способи доцільно застосовувати в кожному конкретному випадку. Це залежить від специфіки галузі, досвіду спеціаліста та інших чинників. Звичайно, методичні прийоми не тільки доповнюються новими, але й модифікуються. Більшість методичних прийомів, які на сьогодні застосовуються аудиторами, запозичено у ревізорів ще з пострадянського періоду. Внутрішні аудитори розробляють рекомендації по застосуванню внутрішньофірмових прийомів, які досить часто є комерційною таємницею.

 

Значна кількість методичних прийомів являють собою ті чи інші комбінації уже зазначених способів. Проте дуже важливе значення у збиранні аудиторських свідчень відіграють: спостереження перевіряючого, підтвердження, тести, відстеження.

Спостереження – прийом контролю якісних характеристик господарського процесу та контролю фактичного стану об’єктів. Якщо внутрішій аудитор має певний досвід, то такі спостереження практично тривають протягом усієї перевірки, але зазвичай незначна їх частина може стати реальним джерелом додаткових аудиторських свідчень.

При документальному контролі в більш значній мірі, ніж при фактичному контролі виявляється професіоналізм внутрішніх аудиторів. Але це не означає, що аудитор в силу свого статусу повинен піддавати експертизі на доброякісність буквально кожний документ. Аудитори схильні не просто довіряти документально фіксованим, а також усним твердженням адміністрації, але зобов’язані перевіряти такі твердження. В ряді випадків вони просять адміністрацію надати додаткові свідчення про достовірність документальних тверджень, просять підтвердити їх додатковими доречними свідченнями. Оскільки в адміністрації може бути дещо інше бачення функції та завдань внутрішніх аудиторів, між ними завжди існують потенційні розбіжності інтересів. Тому і внутрішні аудитори, і особи, яких вони перевіряють, повинні бути взаємноуважними, не перетворювати природні потенційні розбіжності інтересів у конфлікти.

Підтвердження– процедура, під час якої внутрішній аудитор отримує інформацію про реальність залишків на рахунках обліку грошових коштів, рахунків розрахунків, рахунків дебіторської і кредиторської заборгованості. Ці підтвердження отримують від незалежної (третьої) особи в письмовій формі.

Запити на підтвердження рекомендується готувати у вигляді документу від імені керівництва на адресу незалежної (третьої) особи. В них повинні міститися

 

вимоги надання необхідної інформації безпосередньо для відділу внутрішнього аудиту. У разі необхідності внутрішній аудитор може самостійно встановити безпосередній контакт з незалежною (третьою) особою, якій було надіслано запит на підтвердження.

Якщо інформація, яка отримана відділом внутрішнього аудиту від незалежної (третьої) особи, не збігається з обліковими даними економічного суб’єкта, слід застосовувати додаткові аудиторські процедури для виявлення причин розбіжності.

Тести призначені для перевірки операцій і залишків на рахунках, а також для здійснення інших процедур з метою отримання свідчень про повноту, правильність і закінченість операцій, які мають місце в бухгалтерських записах і фінансовій звітності.

Абсолютно всі аудиторські тести класифікуються в залежності від процедури їх здійснення: ротаційні, глибинні, тести слабких місць, спрямовані, наскрізні.

Ротаційні тестиявляють собою процедури відповідно до яких об’єкти, що підлягають аудиторській перевірці, обираються внутрішнім аудитором по черзі на принципах ротації. Вибірка, як правило, здійснюється в довільній формі.

Глибинні тести являють собою певну вибірку операцій, що перевіряється на всіх стадіях відповідного облікового циклу.

Тести слабких місцьпризначені для перевірки конкретної ланки, де є підозра в наявності помилок.

Спрямовані тести застосовуються з метою поточного контролю за здійсненням операцій.

Наскрізні тести– це обмежені форми глибинного тесту, що використовується, наприклад, для характеристики системи обліку.

 

Тести, які застосовуються внутрішніми аудиторами, можуть бути розроблені заздалегідь або встановлені в стандартній формі, а можуть видозмінюватися чи розроблятися в процесі перевірки.

Відстеження – прийом, який внутрішній аудитор найчастіше застосовує для перевірки нетипових операцій або фактів господарського життя. Перевіряючи деякі первинні документи, внутрішній аудитор встановлює, як вони відображені в регістрах синтетичного й аналітичного обліку, знаходить кінцеву кореспонденцію рахунків і впевнюється в тому, що відповідні господарські операції правильно (або неправильно) відображені в бухгалтерському обліку. Відстеження дозволяє вивчити нетипові статті й події, які відображені в документах господарюючого суб’єкта. Можна погодитися з думкою Шеремета А.Д., Суйця В.П., Терехова О.О., Терехова М.О., що при визначенні категорії операції по відношенню до якої слід застосувати процедуру відстеження, внутрішньому аудитору рекомендується вивчити кредитові обіги за аналітичними рахунками, відомостями, звітами, синтетичними рахунками, які відображені в Головній книзі, звертаючи увагу на нетипові кореспонденції рахунків.

Таким чином, для успішного виконання поставлених завдань внутрішній аудитор повинен підібрати прийоми та методи, які якнайкраще підходять у даному випадку, що дозволить отримати інформацію, яка є доказовою силою про об’єкти контролю.

 

Контрольні питання до теми:

1. Назвіть види економічного контролю в Україні.

2. Які види процедур контролю.

3. Назвіть методи збору інформації

4. Наведіть поняття ревізії та визначьте її сутність.

5. Які функції виконує ревізія.

6. Наведіть класифікацію видів перевірок.

7. Роль інвентаризації при виконанні контрольних заходів.

8. Назвіть основні класифікаційні ознаки економічного контролю.

9. Назвіть спеціалізовані контролюючі органи, які діють в Україні.

Література: 2,5,10,14,25,27,32,34,41,53,57,58.

 

 


ТЕМА 2

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...