Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Господарському договору властиві загальні договірні і специфічні, тобто господарсько-договірні, функції.

Загальними функціями договору є:

ініціативна (договір як акт вияву ініціативи і узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини);

програмно-координаційна (договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їхніх дій відповідно до економічних інтересів і намірів);

інформаційна (договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, а у відповідних випадках - юрисдикційним органам, третім особам);

гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо);

правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу).

Специфічними, властивими господарському договору, є такі функції:правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок державного бюджету.

Державні замовлення - це обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва. У формі держзамовлень планується: виробництво дефіцитної продукції; заходи щодо розвитку пріоритетних галузей народного господарства; виконання міждержавних економічних угод; експортно-імпортна діяльність; вирішення соціальних проблем тощо. Державне замовлення реалізується шляхом укладання господарських договорів (державних контрактів) між його виконавцями і споживачами продукції, послуг, замовниками робіт. Інакше кажучи, господарський договір у цьому разі є функціональним правовим засобом реалізації державного замовлення; правового інструмента (засобу) децентралізованого планування господарської діяльності. Ця функція полягає в тому, що:

а) юридичними актами планування діяльності суб'єктів господарювання є їхні плани виробничого і соціального розвитку (затверджуються як локальні правові акти). Плани на перспективу розробляються суб'єктами господарювання, виходячи з попиту на продукцію, роботи, послуги;

б) попит визначається двома правовими формами: державним замовленням та господарськими договорами, які суб'єкти господарювання укладають зі споживачами та постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. При цьому закон розрізняє два види умов: а) умови, погоджені сторонами; б) умови, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Так, згідно з ч. З ст. 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже, предмет, ціна і строк дії договору визнані законом як істотні умови будь-якого господарського договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 ст. 180 ГК).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому ГК, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5ст. 180 ГК).

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору визнається час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

 

 

Функції цінних паперів

Цінні папери, як грошові документи, можуть виконувати різні функції. Зокрема, цінні папери передусім є засобами кредитування. Крім того, цінні папери можуть використовувати як засоби платежів та взаєморозрахунків, а також як засоби забезпечення (гарантування) виконання фінансових угод. Коротко опишемо кожну з цих функцій цінних паперів.

1. Залежно від типу цінних паперів вони можуть по-різному виконувати функцію засобів кредитування. Як дольові, так і позичкові цінні папери є засобом фінансування діяльності емітента за рахунок власних коштів інвесторів. Однак термін та умови кредитування, права та обов'язки інвестора та емітента зумовлюються типом цінних паперів.

Дольові цінні папери юридично засвідчують участь інвестора в діяльності емітента, тобто надають право інвесторові брати участь у керуванні діяльністю фірми-емітента через загальні збори акціонерів, на яких інвестор має право голосу, а також через керівні органи емітента, до яких інвестор має право висувати свої кандидатури. Крім того, власник дольових цінних паперів має право на своєчасне отриманнядостовірної інформації стосовно діяльності емітента, розмірів реальних прибутків, брати участь у розподілі майна емітента у випадку ліквідації фірми, а також має право на отримання певної винагороди(дивідендів) за кожну одиницю цінних паперів. Термін дії дольових цінних паперів переважно необмежений.

Позичкові цінні папери – це термінові грошові документи (вони здебільшого мають обмежений термін "життя"), які юридично засвідчують наявність кредитних відносин між інвестором та емітентом у деякому скінченному інтервалі часу. Позичкові цінні папери мають фіксований розмір дивідендів, які завжди виплачують інвесторові незалежно від доходу емітента за підсумковий період діяльності. Крім того, емітентзобов'язаний повернути інвестору всю суму кредиту по закінченні дії позичкового цінного паперу. Однак власник позичкових цінних паперів не має правабрати участь у керуванні діяльністю емітента, тобто інвестор лише фінансує діяльність емітента за певну винагороду.

2. Оскільки всі цінні папери мають свою ринкову вартість, виражену в національних грошових одиницях або у валюті, вони можуть виконувати функцію грошей. Цінними паперами за згодою сторін можна оплатити вартість будь-яких робіт, послуг чи товарів. Цінні папери часто є засобами платежів та взаєморозрахунків на ринку цінних паперів. 3. Цінні папери часто є засобами забезпечення виконання різних фінансово кредитних угод. Суть цієї функції цінних паперів полягає в наступному. Укладаючи фінансово-кредитні угоди, завжди існує ризик їхневиконання. З метою зменшення рівня такого ризику боржник передає кредитору певну кількість своїх цінних паперів, відповіднодо розміру кредиту. У випадку невиконання фінансової угоди кредитор залишає собі закладені під кредит цінні папери позичальника. Якщо ж сума боргу повернута вчасно, то позичальник отримує назад свої цінні папери

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...