СТРУКТУРА ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ

Основна частина випускної роботи складається з розділів та підрозділів. У розділах основної частини детально розглядаються методика і техніка дослідження і узагальнюються результати. Дипломна робота складається з трьох розділів: теоретичного, експериментального (аналітично-дослідницького) та проектного.

Перший розділ випускної роботи носить теоретичний характер. У ньому обґрунтовується теоретичні положення і основи обраної проблеми, виконується її макроекономічний аналіз, дається огляд літературних джерел, нових розробок.

У першому розділі висвітлюються основні теоретичні положення досліджуваної теми на основі вивчення сучасної наукової літератури. Особлива увага приділяється дискусійним проблемним питанням: різні точки зору необхідно критично проаналізувати, і на основі цього сформулювати і аргументувати свою думку. У цьому розділі є обов’язковими посилання на використану літературу.

В огляді літератури автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за поставленою проблемою. Стисло, критично висвітливши роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, які залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми.

У першому розділі необхідно описати технологічну складову об’єкту дослідження, якщо він є процесом, на основі системного аналізу, за допомогою якого визначається послідовність дій з встановлення структурних зв'язків між елементами досліджуваної системи. Розгляд категорій системного аналізу створює основу для логічного і послідовного підходу до проблеми прийняття рішень, ефективність рішення проблем за допомогою системного аналізу визначається структурою вирішуваних проблеми. Вирішувати це завдання можна за допомогою методу декомпозиції, який передбачає використання структури задач і дозволяє замінити рішення однієї великої задачі рішенням серії менших задач.

Результати застосування методу декомпозиції або системного аналізу рекомендується представити у схематичному виді.

Для більш повного теоретичного дослідження обраної проблеми необхідним є визначення її правового забезпечення, яке передбачає огляд та аналіз усіх нормативних та законодавчих актів, які встановлюють правові норми та регулюють відносини в межах об’єкту дослідження та містять визначені правила його діяльності.

УВАГА!!!!У теоретичному розділі в посиланнях на літературні джерела повинні бути номера сторінок, наприклад: [384, с.104].

У другому розділі основної частини надається повне й системне викладення конкретної проблеми, механізм її реалізації. Другий розділ повинен містити фінансово-економічну характеристика бази дослідження (банку, в якому студент проходить переддипломну практику), аналіз практики роботи банківської системи або окремої установи банку відповідно до теми дослідження та викладки щодо діючої практики фінансового обліку об’єкту дослідження.

Фінансово-економічна характеристика бази дослідження передбачає розкриття її стану і перспектив розвитку.

При складанні характеристики бази дослідження потрібно навести такі дані: його повне найменування, форму власності, призначення, підпорядкованість, коротку історичну довідку, організаційну структуру, склад основних підрозділів та виконавців, їх функції. Далі на основі форм звітності зібрати дані за основними показниками діяльності об’єкта дослідження за 3 - 5 попередні періоди. Зібрані дані треба оформити у вигляді таблиць, діаграм, графіків. План, за яким складається фінансово-економічна характеристика бази переддипломної практики наведена в додатку К.

Метою аналітичної частини роботи є обґрунтування резервів зростання кількісних та покращення якісних показників функціонування бази дослідження.

Інформаційною базою для аналізу виступають дані банківської установи, яка є базою практики. Також фактичний цифровий матеріал можна використовувати із періодичних фахових видань, таких, як “Вісник НБУ”, “Банківська справа”, “Фінанси України”, “Бізнес”, “Бюллетень финансовой информации”, “Урядовий кур’єр”, “Голос України” та ін. Результати аналізу необхідно подавати у таблицях, діаграмах, графіках.

Методичну основу аналізу складають різні методики, які студент повинен знайти в літературних джерелах.

На основі аналізу дослідженого матеріалу, особистих спостережень і критичної оцінки практики студент розкриває дійсний стан банківської установи (або групи банків, банківської системи в цілому), причини недоліків, можливості покращення фінансово-господарської діяльності. Якщо ж проблема притаманна всій банківській системі, то здійснюється аналіз макро- чи мікроекономічних показників, або розглядається стан розвитку певної проблеми порівняно зі станом грошово-кредитних систем розвинутих країн.

Якщо обсяг матеріалу великий, то його слід помістити в кінці роботи в додатках.

Підрозділ, присвячений обліку, має розкривати основні принципи організації фінансового обліку (або аудиту) в банку, пов'язаного з предметною областю дослідження. Якщо тема дипломної роботи пов'язана з кредитуванням, то підрозділ має містити характеристику рахунків, на яких обліковуються кредитні операції , типові проведення, приклади оформлення необхідних документів для здійснення бухгалтерських проведень тощо. Якщо тема дипломної роботи присвячена дослідженню депозитних операцій, операцій з цінними паперами т.д., підрозділ має містити характеристику обліку відповідних операцій.

Третій розділ – найбільш важлива частина дипломної роботи.

У цьому розділі на базі теоретичного узагальнення і аналізу обраної як предмет дослідження проблеми розробляються і обґрунтовуються рекомендації з підвищення ефективності роботи банку в контексті об’єкту дослідження із застосуванням нових методик, запозиченням та адаптацією зарубіжного досвіду, використанням економіко-математичних методів в межах досліджуваної проблеми.

Рекомендації та пропозиції повинні мати наукову мотивацію та випливати з аналізу фактичного матеріалу, тобто з аналітичного розділу.

Обов’язковою складовою третього розділу є обґрунтування практичного використання запропонованих в роботі рекомендацій через визначення результативності від їх впровадження.

Визначення результативності від впровадження запропонованих організаційних заходів може розраховуватися наступними способами:

- пошук резервів;

- нормативний метод;

- метод експертних оцінок.

Визначення результативності від впровадження запропонованих організаційних заходів шляхом пошуку резервів передбачає порівняння оцінки ситуації до впровадження запропонованих організаційних заходів і після. При отриманні позитивного результату від впровадження запропонованих організаційних заходів заходи вважаються доцільними для їх практичного застосування.

Нормативний метод визначення результативності від впровадження запропонованих організаційних заходів є близьким до методу пошуку резервів, в його основу покладені норматив (план), згідно з яким порівнюється отриманий ефект. Такий метод найчастіше застосовується при дослідженні доходів та витрат банку, ліквідності, кредитної діяльності банку тощо.

Метод експертних оцінок – це процедура отримання оцінки проблеми на основі думки фахівців (експертів). Для визначення результативності або її обґрунтування доцільно використовувати методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи, які засновані на попередньому отриманні інформації від експертів, опитуваних незалежно один від одного, з подальшою обробкою отриманих даних. До цих методів належать методи анкетного опитування, інтерв'ю і методи "Делфі", серед яких саме анкетне опитування рекомендується використовувати в дослідженні студентами. Основні переваги методу індивідуального експертного оцінювання полягають в їх оперативності, можливості повною мірою використовувати індивідуальні здібності експерта, відсутності тиску з боку авторитетів і в низьких витратах на експертизу. Головним їх недоліком є високий ступінь суб'єктивності одержуваних оцінок через обмеженість знань одного експерта, проте цей недолік можна уникнути при попередньому визначенні компетентності експертів.

Компетентність експертів можна визначити наступними способами:

- розробити анкету такими чином, щоб за допомогою відповідей експертів на спеціальні запитання виключити некомпетентних респондентів;

- запропонувати провести експертам самооцінку компетентності;

- у випадках, коли експерти знайомі з діяльністю і знають рівень компетентності один одного, можна використовувати метод взаємної оцінки компетентності.

Після отримання відповідей експертів необхідно провести їх оцінку, що передбачає проведення оцінки узгодженості думок експертів. За відсутності значущої узгодженості експертів необхідно виявити причини неузгодженості (наявність груп) і визнати відсутність злагодженої думки (нікчемні результати).

Для перевірки узгодженості думок експертів визначається коефіцієнт конкордації:

,

де S – сума квадратів відхилень;

m – кількість експертів;

n – кількість чинників;

T_j – показник, що враховує збіг рангів і розраховується за формулою:

,

де t_k – число повторень рангу k при ранжуванні чинників j-м експертом.

Коефіцієнт конкордації змінюється в межах 0≤W≤1. Узгодженість вважається задовільною, якщо W≥0,5, при W≥0,7 узгодженість вважається гарною. Приповному збіганні думок експертів W=1.

Наступним етапом аналізу експертних оцінок є визначення вірогідності коефіцієнта конкордації, яка перевіряється за критерієм Пірсона, розрахункове значення якого визначається за формулою:

Розрахункове значення порівнюється з табличним , яке обирається з таблиць розподілу статистики Персона.

Якщо розрахункове значення перевищує табличне , то має місце невипадкова узгодженість думок експертів, тому за думкою обраних експертів можна здійснювати вилучення чинників, які найбільше впливають на визначену проблему.

Зміст третього розділу найбільш повно розкриває здатність студента до самостійної роботи, виявляє його вміння використовувати теоретичні знання в конкретних умовах практичної діяльності.

Усі розділи роботи повинні бути пов'язані між собою, тому особливу увагу потрібно звертати на логічні «переходи» від одного розділу до іншого й в середині розділу – від питання до питання.

Другий і третій розділи випускної роботи повинні бути широко проілюстровані відповідними схемами, графіками, таблицями. Кількість ілюстрацій не обмежена, але їх повинно бути не менше восьми-десяти.