ТЕМА 9. Точність і доречність мовлення. Складні випадки

Слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів

Доречність мовлення

Пригадаймо, як часто ми кажемо: “До речі, варто б…” або “це доречно “, “це не доречно “. Який зміст вкладаємо в поняття доречний?

Доречний - це такий, що відповідає ситуації спілкування, організовує мовлення відповідно до мети висловлювання. Отже, доречність – це така ознака культури мовлення, яка організовує його точність, логічність, виразність, чистоту і т.ін., вимагає такого добору мовних засобів, які відповідають змістові та характерові експресії повідомлення. Проте для доречності в мовленні самих мовних засобів не достатньо – доречність враховує ситуацію, склад слухачів (читачів), естетичні завдання.

Висловлювання доречне, якщо з його допомогою досягається мета, що ставилася мовцем, якщо потреби мовця реалізовані. Уміння вибрати найбільш вдалу форму спілкування, інтонаційну тональність, лексичні засоби формуються і практикою мовлення, і психологією людських стосунків. Не може наше мовлення бути безбарвним – навіть офіційний і науковий стилі мають свою тональність: розмірковувальну, переконуючу, доказову. Не може бути воно й словесно порожнім: бідність лексики, “словесна тріскотнеча” не прикрашають мовлення – повнота думки досягається не кількістю слів, а їх смисловою наповненістю, вагомістю. Хіба ж не вчать нас і сьогодні слова Платона: “Як у житті, так і в мовленні немає нічого важчого, як бачити, що доречно”. Тому мовлення повинно бути гнучким, динамічним, функціонально мобільним. Штамп, канцеляризм в офіційному стилі – доречні, в художньому – допустимі як стилістичний засіб характеристики мовлення персонажа, в інших випадках – недоречні, засмічують мову.

Точність мовлення

Точність мовлення — повна відповідність, узгодже­ність висловлюваного з певними матеріальними та іде­альними реаліями життя; точність мовлення полягає в тому, щоб кожне реалізоване речення, його значеннєва сутність, будь-яке поєднання речень правдиво, реаліс­тично передавало зміст висловленого і особистісне по­няттєво-почуттєве сприймання його мовцем.

Щоб спіл­кування з іншими було дієвим, результативним, воно повинно бути завжди точним і логічним. Точність мов­лення забезпечується цілковитою відповідністю вжива­них слів тим поняттям, уявленням, які закріпились у мовленні за мовними одиницями, найбільше за лексе­мами, фразеологізмами, реченнями. Точності мовлення протистоїть його неточність, яка спричиняється неточністю мислення. Мовленнєва не­точність пояснюється незнанням подробиць описувано­го (говореного), з одного боку, і неглибоким знанням мо­ви — з другого. Щоб за схожих обставин уникнути одних і тих самих мовних форм, а, отже, й однотипності, одно­манітності у вираженні думки й почуття, треба вміти правильно користуватись мовою, багатствами її лекси­ки і граматики. Вико­ристання слів підлягає суворій закономірності: щоразу єдино потрібне слово має посісти єдино потрібне місце.

Пароніми в діловому мовленні

Пароніми - слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням.

Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Паронімія - явище, поширене у всіх сфе­рах мовної діяльності. Слова можуть мати спільні корені, але відрізнятися різними префік­сами або наявністю / відсутністю префіксів. Найчастіше це дієслова або похідні від них утворення, напр.:

ознайомити — дати відомості, інформацію (зі станом справ, з пла­ном, з проектом) - познайомити - представити, рекомендувати (з при­ятелем, зі співробітниками);

вирізнятися — виділятися серед інших, бути помітним (зростом, силою, голосом) - відрізнятися - характеризуватися особливостями, які не властиві подібним іншим (від своїх колег, один від одного).

Паронімічна пара (або й більша кількість слів) може відрізнятися суфіксами, напр.: адресант - „той, хто посилає лист, телеграму, відправник" - адре­сат - „той, кому адресується лист, телеграма, одержувач";

відносини - „стосунки, взаємини, зв'язки" - відношення - „зв'язок між одиницями-поняттями (числами, словами) у математиці, мовознав­стві, філософії тощо";

дипломант - „особа, відзначена почесним дипломом за видатні ус­піхи в якій-небудь галузі" - дипломат - „службова особа, яка займа­ється дипломатичною діяльністю" - дипломник - „студент навчально­го закладу, який виконує дипломну роботу чи проект";

дільниця - „адміністративно-самостійний об'єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, залізниці тощо" - ділянка - „час­тина якої-небудь поверхні, земельної площі, зона військових дій; га­лузь, сфера діяльності";

Серед слів-паронімів, що відрізняються суфіксами, є дуже багато прикметників. Знати їхні значення або й невеликі значеннєві відтінки важливо, тому що можна допустити помилку тоді, коли вони вступа­ють у зв'язки з іншими словами, на рівні синтаксичних сполучень. Прикметники тут є важливим засобом уточнення інформації, напр.:

виборний - орган, посада, особа - виборчий - округ, дільниця, комісія, бюлетень, голос, кампанія;

військовий - комісаріат, патруль, частина, госпіталь, квиток, звання - воєнний - стан, кампанія, тактика, стратегія, період, роки, маневр;

гарантійний - лист, паспорт, талон, ремонт, кредит, договір, зобо­в'язання - гарантований - заробіток, оплата, право, свобода, доходи;

громадський - активіст, діяч, орган, діяльність, думка, робота, до­ручення - громадянський - обов'язок, позиція, свідомість, права, свободи, почуття;

інформативний - характер, лекція, функція, перевантаженість - інформаційний - агентство, бюро, служба, новини, канал, технології; книжковий - видавництво, магазин, графіка, полиця, шафа, форум - книжний - мова, стиль, лексика, зворот, вислів, відтінок, забарв­лення;

професійний - рівень, кваліфікація, компетентність, майстерність, обов'язок - професіональний - диктор, розвідник, футболіст, театр, виконання;

У паронімічні ряди можуть поєднуватися споріднені слова і випад­ково співзвучні. У багатьох випадках вони відрізняються голосними чи приголосними звуками, звукосполученнями, наявністю / відсутніс­тю закінчення, напр.:

талан - „доля, щастя, удача " - талант - „видатні природні здіб­ності, високий ступінь обдарування";

їда - „споживання їжі" - їжа - „харчі";

покажчик - „напис, стрілка або інша позначка, що вказує на на­прям руху, розташування чого-небудь; довідкова книжка чи довідко­вий список, доданий до книжки; контрольно-вимірювальний прилад" -

показник — „доказ, ознака чого-небудь; дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу";

кампанія - „сукупність заходів для здійснення важливих громадсь­ко-політичних, господарських або культурних завдань" - компанія -„група осіб, об'єднана певними інтересами; товариство; торговельне або промислове об'єднання, спілка";

Якщо орієнтуватися на широке розуміння паронімії, до таких паронімічних пар можна зарахувати й такі, у яких близькозвучність сумнів­на, але частотність вживання у невластивому значенні велика, напр.:

виключно - лише, тільки (виключно для працівників банку);

винятково - дуже, особливо, надзвичайно (практика має винятко­во важливе значення);

завдання - те, що вимагає виконання; складне питання, проблема, яка потребує вирішення, дослідження;

задача - вправа, яку розв'язують шляхом обчислення та умовиводів.

Якщо значення близькозвучних слів розмежовуються повністю, їх вважають повними паронімами. Однак є й такі, у яких процес розме­жування за значенням не завершився, вони можуть навіть взаємно за­мінюватись, напр.: міфічний /міфологічний; заклик / поклик; виног­радний / виноградовий; психологічний / психічний та ін.

Явище паронімії вимагає знання значень близькозвучних слів, мож­ливостей сполучення з іншими словами. Лише за такої умови можна досягти адекватного їх вживання.

Омоніми в діловому мовленні

Омоніми - слова, які однакові за звучанням, написанням, але мають різне значення (коса, ключ).

Джерелами омонімії є:

- випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах) - деркач (ві­ник); термін (слово) - термін (строк);

- розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) - пере­казати (гроші); сісти (про людину) - сісти ( про батарейку);

- словотворчі процеси: винний (вина) - винний (вино); безділля (не­робство) - безділля (відсутність долі); компостувати (компостер) - компостувати (компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) -ВАК(Вища атестаційна комісія);

- збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови - сум (смуток); СТО (станція технічного обслугову­вання) - сто (100);

- збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для си­діння) - лава (з італ. розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) - клуб (з англ. - товариство, приміщення);

- засвоєння з різних мов: ліга (з франц. - асоціація) - ліга (з італ. - знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (з нім. - спечені глиняні вироби у вигляді цегли) - клінкер (з англ. вузький довгий спортивний човен).

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживан­ня. Тому основна вимога до тексту з омонімом - чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Існує також явище міжмовної омонімії - продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати між­мовні омоніми "фальшивими друзями перекладача", "підводними ри­фами у мовленні", "ключами, що відмикають зовсім різну дійсність". Провокаційна близькість слів - однаковість (чи приблизна однако­вість) звучання - створює проблему в міжкультурній комунікації, є при­чиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу.

Результатом досліджень явища російсько-української міжмовної омонімії став словник, який нараховує близько 2,5 тисяч омонімічних пар. Причиною прикрих помилок у щоденному мовленні є сплуту­вання слів, однакових за звучанням у російській та українській мовах. Дібрала та докладно пояснила правильне вживання таких омонімів І. Фаріон: ми часто боліємо за „Шахтар" (замість уболіваємо); назива­ємо по фамілії (замість на прізвище, а фамілія живе у селі); губимо чужу долю (замість занапащаємо, а губимо речі); мішаємо працювати (замість заважаємо, а мішаємо кашу); їмо обід з трьох блюд (замість із трьох страв на різних блюдах); лишаємо когось прав (замість позбав­ляємо, а лишаємо напризволяще); відказуємо у послузі (замість відмо­вляємо, а відказуємо на запитання); дурно себе почуваємо (замість погано, зле, але дурно кудись йдемо); смутно згадуємо (замість нечіт­ко, ледве, а смутно хіба від цього на душі); приїздимо зі свитою (за­мість із почтом, але у старій свиті); путаємо терміни (замість плутає­мо, а путаємо коней); заказуємо квитки (замість замовляємо, але зака­зуємо туди їхати); заставляємо щось робити (замість змушуємо, а заставляємо хату меблями і річ у ломбарді); доказуємо теорему (за­мість доводимо, а доказуємо казку до кінця); цілу неділю ходимо на роботу (замість тиждень, а в неділю відпочиваємо); заїжджаємо ко­мусь у рожу (замість у пику, а рожі зацвітають у саду); поступаємо до університету (замість вступаємо, а поступаємо комусь щось); гойдаємо дитину в люльці (замість колисці, а люльку куримо); зачиня­ємо калітку (замість хвіртку, а калитку ховаємо); йдемо до книжного магазину (замість книжкового чи книгарні, але знаємося на книжному стилі); являємося найбільшими знавцями (замість є, а являємося хіба що у сні); їздимо на рибалку (замість на риболовлю, але з рибалками); гадаємо на кавовій гущі (замість ворожимо, а гадаємо, що знаємо укра­їнську мову...).

Міжмовна омонімія може стосуватися й віддалених від української мов. Найчастіше це зумовлює помилки під час перекладу текстів. Пе­рекладачі залишають поза увагою окремі відтінки значень слів, напр., з англійської: accurate (точний), magazine (журнал), figure (цифра), dramatic (несподіваний, яскравий), decade (десятиріччя), formal (офі­ційний), nation (народ, країна), sabotage (диверсійний акт), popular (народний), з французької: artiste (художник) та ін. Звичайно, для того, щоб уникати таких помилок, треба знати предмет перекладу, досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у зіставленні з рідною, частіше звертатися до перекладного словника.

Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому - з певною стилістичною метою. Науковий і офіційно-діловий вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій.

Синоніми в діловому мовленні

Синоніми - це слова відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний.

Синоніми поділяються на три основні групи:

1) лексичні синоніми, що відрізняються смислових відтінками (відомий - видатний - славетний - знаменитий);

2) стилістичні синоніми - це слова, що відрізняються стилістичним і емоційними забарвленням (говорити – мовити - пророчити - верзти);

3) абсолютні синоніми - зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство - лінгвістика; століття - сторіччя).

Синонімічне багатство мови передусім свідчить про її красу, мож­ливості передавати всі відтінки значень слів та емоційно-експресивне забарвлення. „Багатство синонімів - одна з питомих ознак багатства мови взагалі,"²⁷ - наголошував М. Рильський. Ось яскраві приклади "рясноти синонімів" української мови:

завірюха — метелиця, хуртовина, курява, віхола, буран, заметіль, пурга, хуга, сніговій, сніговійниця, поземка, пороша, хиза, охиза, хурія, хурдига, хурделиця;

горизонт - обрій, небозвід, небосхил, небокруг, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокіл, виднокрай, небо­край, овид;

дорога — шлях, гостинець, путівець, путь, стежка, шосе, траса, магістраль, автострада, орбіта.

Кожен синонім має свою історію, традиції у вживанні, своє місце і роль. Синоніми називають "скарбами мови", "багатими самоцвіта­ми", "фарбами в руках артиста-маляра", тому синонімія передусім є невичерпним джерелом стилістики Синоніміка - один із найважливіших чинників, що зумовлюють своє­рідність стилю будь-якого письменника. У художньому стилі синоні­ми є засобом естетичним.

Однією із важливих функцій синонімів у мовленні є урізноманіт­нення викладу, уникнення монотонності, повторів. Основуючись на пев­ному значеннєвому нюансі слова, можна виділити, підсилити, уточни­ти, оцінити, а отже, висловити думку якнайдоречніше. Для цього у ре­єстрі словників синонімів є значні за обсягом синонімічні ряди, як-от:

відносини — стосунки, взаємини, взаємовідносини;

авторитет — повага, пошана, престиж, вага, репутація;

галузь — сфера, ділянка;

інцидент — випадок, пригода, непорозуміння;

стимул — заохочення, імпульс, поштовх;

старанність — пильність, ретельність, завзяття;

енергійний — активний, працьовитий, наполегливий, рішучий, діяльний;

збільшити —підвищити, підняти, примножити, посилити;

турбуватися — піклуватися, клопотатися, дбати;

хронічний — затяжний, тривалий, довгий, постійний, довготрива­лий, довгочасний.

Синонімія пов'язана з культурою мови. Багатство синонімів дає змогу відшукати найдоречніше, найпотрібніше для контексту слово, а самі пошуки такого слова розвивають і збагачують думку, виховують навички правильного спілкування, підвищують мовну культуру. У мові ділового спілкування є чимало різних мовних позначень того самого поняття, напр.: бажати - хотіти; властивий — притаманний, харак­терний; вживати - застосовувати, використовувати, користувати­ся; проживати - мешкати; одержувати - отримувати; потрапляти - попадати; змушений - вимушений та ін.

Отже, багато слів з одного синонімічного ряду мають певні значен­нєві відтінки, які потрібно врахувати, щоб висловитися точно, уникну­ти неоднозначного тлумачення висловлювання або зберегти нейтраль­ний тон, зваживши на стилістичний відтінок. Наведемо приклади:

Запам'ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
Замісник, заступник.

Замісник - посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки, тобто заміщає відсутнього керівника.

Заступник - це офіційна назва посади.

Квиток, білет.
Квиток - вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет - кредитний, банківський, екзаменаційний.

Наступний, подальший.

Наступний - вживається з конкретними поняттями (зупинка, тиж­день).

Подальший - вживається на означення абстрактного поняття (жит­тя, доля).

Суспільний, громадський.

Суспільний - стосується суспільства (лад, клас, система, праця, ста­новище, виробництво).

Громадський - стосується громади чи окремого колективу (обов 'я-зок, діяч, робота, вигін, організація).

Закінчити, завершити.

Завершити - довести справу до остаточного кінця, успішно закін­чити дії; відтворює схвальний, урочистий тон оповіді {навчання, осві­ту, досліди, операцію, переговори, видання).

Закінчити - називає кінець різноманітних дій, видів роботи, діяльнос­ті, відрізку життя, навчання (оповідання, школу, університет, роботу).

Мовно-синонімічна культура - свідчення культури мислення, знан­ня мови, ерудиції. Вміння вибрати найдоречніше слово дає змогу по­бороти одноманітність мовлення, невиразність, побачити багатство і барви слова.